Одеса, 21 січня 2003 – Смерть відомого українського журналіста, оглядача Радіо Свобода Сергія Набоки сколихнула і Одесу. Тут його добре знали і при нагоді зверталися за порадою з різних питань, зокрема, і у справі захисту прав людини.
Як і нині покійний Голова Народного Руху України, народний депутат України В’ячеслав Чорновіл, Одесу любив і Сергій Набока. Він неодноразово ходив вуличками цього колись мальовничого міста на березі Чорного моря. Його цікавили не лише щорічний День Гумору на 1 квітня, але й хоч і не справедлива для української історії, але все-таки річниця міста Одеси.
За часів керування в Одесі екс-мера Едуарда Гурвіца Сергій Набока був частим гостем причорноморського міста. Його запрошували як почесного гостя. У роки правління Руслана Боделана таких, як шанований у багатьох містечках та селах України пан Набока, – не запрошували. Тут, кажуть місцеві оглядачі, журналістів з принциповою позицією нині не люблять, не бажають вшанувати пам’ять справжніх майстрів пера, яких так само немає серед нас – не бажають назвати одну з міських вулиць на честь так само нині покійного Юлія Мазура.
Нині мало хто пам’ятає, але саме газета “Голос відродження”, редактором якої був Сергій Набока, чимало зробила для відродження українського духу, майже знищеного у душах одеситів. Цю газету з захватом читали, чекали кожного нового її номера. Поширювали її зазвичай на Соборній площі, де за часів розпаду СРСР щоденно збиралися активісти УГС, тодішнього Товариства української мови “Південна громада” для зустрічі з небайдужими мешканцями міста.
Мало хто пам’ятає і той факт, що саме очолювана Сергієм Набокою Українська незалежна інформагенція “Республіка” у дні сумновідомого державного перевороту у Москві інформувала одеситів про факти репресій проти політичних активістів, зрадництва незалежності України, в тому числі з боку чиновників у столиці та в реґіонах. Щоденно до Одеси з Києва тоді надходили інформації, які друкували на шпальтах одеської незалежної газети “Юг”. Тоді про таку співпрацю домовилися особисто Юлій Мазур та Сергій Набока.
Знали і шанували Сергія Набоку так само в останні роки його життя. Його телевізійні виступи дивилися з цікавістю, а потім обговорювали. Популярною була і редагована ним програма Радіо Свобода – “Права людини – українська реальність”, де прозвучало багато репортажів і про порушення прав людини в Одеси.
У смерть Сергія Набоки чимало одеситів не вірять дотепер, не хочуть вірити...
Як і нині покійний Голова Народного Руху України, народний депутат України В’ячеслав Чорновіл, Одесу любив і Сергій Набока. Він неодноразово ходив вуличками цього колись мальовничого міста на березі Чорного моря. Його цікавили не лише щорічний День Гумору на 1 квітня, але й хоч і не справедлива для української історії, але все-таки річниця міста Одеси.
За часів керування в Одесі екс-мера Едуарда Гурвіца Сергій Набока був частим гостем причорноморського міста. Його запрошували як почесного гостя. У роки правління Руслана Боделана таких, як шанований у багатьох містечках та селах України пан Набока, – не запрошували. Тут, кажуть місцеві оглядачі, журналістів з принциповою позицією нині не люблять, не бажають вшанувати пам’ять справжніх майстрів пера, яких так само немає серед нас – не бажають назвати одну з міських вулиць на честь так само нині покійного Юлія Мазура.
Нині мало хто пам’ятає, але саме газета “Голос відродження”, редактором якої був Сергій Набока, чимало зробила для відродження українського духу, майже знищеного у душах одеситів. Цю газету з захватом читали, чекали кожного нового її номера. Поширювали її зазвичай на Соборній площі, де за часів розпаду СРСР щоденно збиралися активісти УГС, тодішнього Товариства української мови “Південна громада” для зустрічі з небайдужими мешканцями міста.
Мало хто пам’ятає і той факт, що саме очолювана Сергієм Набокою Українська незалежна інформагенція “Республіка” у дні сумновідомого державного перевороту у Москві інформувала одеситів про факти репресій проти політичних активістів, зрадництва незалежності України, в тому числі з боку чиновників у столиці та в реґіонах. Щоденно до Одеси з Києва тоді надходили інформації, які друкували на шпальтах одеської незалежної газети “Юг”. Тоді про таку співпрацю домовилися особисто Юлій Мазур та Сергій Набока.
Знали і шанували Сергія Набоку так само в останні роки його життя. Його телевізійні виступи дивилися з цікавістю, а потім обговорювали. Популярною була і редагована ним програма Радіо Свобода – “Права людини – українська реальність”, де прозвучало багато репортажів і про порушення прав людини в Одеси.
У смерть Сергія Набоки чимало одеситів не вірять дотепер, не хочуть вірити...
