Прага, 31 січня 2003 – Нинішній огляд ми знову почнемо від дискусій навколо іракської кризи, які, як видно з усього, до остаточного рішення у цій справі затягнуться ще на кілька тижнів. Далі ми порушимо ситуацію на Близькому Сході, зокрема, загальні вибори в Ізраїлі, які знову принесли перемогу дотеперішньому прем’єр-міністрові Шаронові. Коротко ми згадаємо також про триваючі дискусії навколо північнокорейської ядерної програми.
Дискусії у справі інспекції ООН і воєнної акції в Іраку протягом минулого тижня, як підкреслюють оглядачі, не просунулися вперед. Щоправда, заява керівника Міжнародного агентства з питань ядерної енергетики Ель-Барадея про те, що іракські офіційні особи неохоче співпрацюють з інспекторами ООН, дала підстави президентові США Бушу вимагати від Ради безпеки ООН визнати потребу воєнної акції. Для продовження інспекції, як підкреслив Ель-Барадей, Багдад повинен дозволити інспекторам широкий доступ до розмов з іракськими військовими фахівцями й науковцями, які працювали або далі працюють у військово-промисловому комплексі. Причому ці розмови повинні бути без свідків. Крім того, у рамках інспекції Багдад мав би погодитися на польоти над його територією спеціальних розвідувальних літаків. До речі, після цієї заяви іракські керівники закликали провести новий раунд переговорів у справі співпраці з інспекторами ООН, заявивши про готовність розширити співпрацю. Такі переговори мали б відбутися 10 лютого.
З огляду на такий розвиток подій і на опозицію проти удару з боку деяких провідних західних союзників США і членів Ради безпеки, під кінець тижня Буш, провівши консультації із лідерами Великобританії й Італії Тоні Блером і Сільвіо Берлусконі, погодився на короткий час продовжити дипломатичні зусилля для врегулювання іракської кризи. Однак, за словами представника Білого дому Арі Флайшера, дипломатична кампанія Буша не триватиме довго, а точніше не більше кількох тижнів. При цьому, як підкреслив Флайшер, для мирного врегулювання кризи було б ліпше, якби Саддам Хусейн залишив свій президентський пост і країну. Таку можливість Буш обговорив із саудівським міністром закордонних справ Саудом Аль-Фейсалом, з яким він теж зустрівся протягом тижня.
У рамках триваючих дискусій у середу лідери восьми європейських країн, у тому числі Великобританії, Іспанії, а також Польщі, Чехії й Угорщини, надіслали до західних газет спільного листа з підтримкою позиції Буша щодо Іраку. Проте і вони пропонують спочатку вичерпати всі дипломатичні засоби для врегулювання кризи. Керівники Німеччини й Франції, які не підписали листа, відразу виступили проти воєнної акції США без згоди Ради безпеки ООН. Позицію обох лідерів підтримала Бельгія й Канада.
Тим часом Костас Сімітіс, прем’єр-міністр Греції, яка нині головує в Європейському Союзі, скритикував вісьмох згаданих лідерів за підтримку Буша.
До цього можна додати, що в четвер міністр закордонних справ Туреччини заявив, що у випадку воєнної акції в Іраку турецькі війська не братимуть участі в бойових діях.
Попри згоду продовжити дипломатичні зусилля адміністрація США веде підготовку до війни. Протягом останніх днів на службу призвано ще 16 тисяч резервістів. Таким чином загальне число мобілізованих резервістів досягло 95 тисяч. У четвер стало відомо, що адміністрація США, у випадку воєнної акції, надасть 15 мільйонів доларів для допомоги іракським біженцям. 5 лютого держсекретар США Пауелл мав би представити членам Ради безпеки ООН прямі докази наявності в Іраку зброї масового знищення й зв’язків Багдада з терористичною мережею Аль-Каїда.
Наступна гаряча тема минулого тижня – це загальні вибори в Ізраїлі, від результатів яких значною мірою залежатиме відновлення близькосхідного мирного процесу. 28 січня, тобто минулого вівторка перемогу у виборах до кнесету знову здобула права партія Лікуд, очолювана Шароном – прихильником твердої лінії щодо палестинців. Головною умовою відновлення переговорів із палестинцями Шарон ставить цілковите й тривале припинення терористичних актів і нападів на цивільне населення з боку палестинських екстремістів. Деякі оглядачі висловлюють досить похмурі передбачення у справі припинення конфлікту й відновлення мирного процесу.
У своєму привітанні Шарона з перемогою президент США Буш знову висловив становище Вашингтона у справі близькосхідного конфлікту. За його словами, миру на Близькому Сході можна досягти лише шляхом гарантій безпеки Ізраїлю й надання незалежності палестинцям. З цієї нагоди палестинський лідер заявив, що він готовий негайно розпочати переговори із Шароном і оголосити загальне перемир’я.
Повертаючись до виборів, варто додати, що після остаточного підрахунку голосів із 120 депутатських місць 38 займе партія Лікуд, лише 19 – Партія праці, решту поділять між собою численні дрібніші партії. Хоча більшість ізраїльтян, як показали усні опитування перед виборами, виступають за мир із палестинцями і за створення палестинської держави, ця більшість віддала голоси Шаронові. Оглядачі пояснюють це страхом цивільного населення перед дальшими терористичними актами і вірою в те, що за нинішніх часів безпеку може гарантувати лише тверда рука Шарона. Вони додають також, що таку передвиборчу атмосферу спровокували палестинські екстремісти своїми нападами і триваючим терором.
Тим часом збройні сутички між палестинськими бойовиками й ізраїльськими підрозділами протягом тижня не припинялися. У четвер, у відповідь на напади на ізраїльських солдатів і поселенців, ізраїльські танки увійшли в місто Хеврон на західному березі Йордану, де оголошено комендантську годину. Наступного дня ізраїльські підрозділи увійшли до міста Рафах у секторі Газа, знищивши кілька будинків активістів палестинських екстремістських угруповань.
За словами ізраїльських офіційних осіб, відплатні акції триватимуть до цілковитого припинення інтифади і терористичних актів із боку палестинців.
На закінчення кількома словами згадаємо також про триваючу кризу, викликану рішенням північнокорейських керівників відновити ядерну програму. Хоча адміністрація США дещо раніше погодилася відновити переговори у справі надання Пхеньянові економічної й фінансової допомоги в енергетичному секторі за відмову припинити ядерну програму, досі жодного перелому у кризі не наступило. Нещодавно президент Буш звинуватив Пхеньян у ядерному шантажі, що північно-корейські керівники назвали «неприхованим актом агресії». За їхніми словами, справжня мета Буша – це знищення соціалістичної системи в Північній Кореї.
Характерно у цих суперечках те, що Вашингтон бажав би передати справу північнокорейської ядерної програми на розгляд Ради безпеки ООН, а Пхеньян наполягає на тому, щоб дискусії залишилися двобічними. Як вважають оглядачі, комуністичний режим очікує від Вашингтона побільше допомоги й гарантій безпеки, тобто свого виживання.
11 лютого до Пхеньяна прибуде європейська делегація у складі найвищого керівництва ЄС, тобто Кріса Патена і Хав’єра Солани, а також Йоргоса Папандреу – міністра закордонних справ Греції, яка головує в ЄС. Європейські лідери бажають переконати Пхеньян відмовитися від ядерної програми, однак, як було сказано, північнокорейському комуністичному режимові ідеться про якнайбільшу компенсацію за свою співпрацю.
Дискусії у справі інспекції ООН і воєнної акції в Іраку протягом минулого тижня, як підкреслюють оглядачі, не просунулися вперед. Щоправда, заява керівника Міжнародного агентства з питань ядерної енергетики Ель-Барадея про те, що іракські офіційні особи неохоче співпрацюють з інспекторами ООН, дала підстави президентові США Бушу вимагати від Ради безпеки ООН визнати потребу воєнної акції. Для продовження інспекції, як підкреслив Ель-Барадей, Багдад повинен дозволити інспекторам широкий доступ до розмов з іракськими військовими фахівцями й науковцями, які працювали або далі працюють у військово-промисловому комплексі. Причому ці розмови повинні бути без свідків. Крім того, у рамках інспекції Багдад мав би погодитися на польоти над його територією спеціальних розвідувальних літаків. До речі, після цієї заяви іракські керівники закликали провести новий раунд переговорів у справі співпраці з інспекторами ООН, заявивши про готовність розширити співпрацю. Такі переговори мали б відбутися 10 лютого.
З огляду на такий розвиток подій і на опозицію проти удару з боку деяких провідних західних союзників США і членів Ради безпеки, під кінець тижня Буш, провівши консультації із лідерами Великобританії й Італії Тоні Блером і Сільвіо Берлусконі, погодився на короткий час продовжити дипломатичні зусилля для врегулювання іракської кризи. Однак, за словами представника Білого дому Арі Флайшера, дипломатична кампанія Буша не триватиме довго, а точніше не більше кількох тижнів. При цьому, як підкреслив Флайшер, для мирного врегулювання кризи було б ліпше, якби Саддам Хусейн залишив свій президентський пост і країну. Таку можливість Буш обговорив із саудівським міністром закордонних справ Саудом Аль-Фейсалом, з яким він теж зустрівся протягом тижня.
У рамках триваючих дискусій у середу лідери восьми європейських країн, у тому числі Великобританії, Іспанії, а також Польщі, Чехії й Угорщини, надіслали до західних газет спільного листа з підтримкою позиції Буша щодо Іраку. Проте і вони пропонують спочатку вичерпати всі дипломатичні засоби для врегулювання кризи. Керівники Німеччини й Франції, які не підписали листа, відразу виступили проти воєнної акції США без згоди Ради безпеки ООН. Позицію обох лідерів підтримала Бельгія й Канада.
Тим часом Костас Сімітіс, прем’єр-міністр Греції, яка нині головує в Європейському Союзі, скритикував вісьмох згаданих лідерів за підтримку Буша.
До цього можна додати, що в четвер міністр закордонних справ Туреччини заявив, що у випадку воєнної акції в Іраку турецькі війська не братимуть участі в бойових діях.
Попри згоду продовжити дипломатичні зусилля адміністрація США веде підготовку до війни. Протягом останніх днів на службу призвано ще 16 тисяч резервістів. Таким чином загальне число мобілізованих резервістів досягло 95 тисяч. У четвер стало відомо, що адміністрація США, у випадку воєнної акції, надасть 15 мільйонів доларів для допомоги іракським біженцям. 5 лютого держсекретар США Пауелл мав би представити членам Ради безпеки ООН прямі докази наявності в Іраку зброї масового знищення й зв’язків Багдада з терористичною мережею Аль-Каїда.
Наступна гаряча тема минулого тижня – це загальні вибори в Ізраїлі, від результатів яких значною мірою залежатиме відновлення близькосхідного мирного процесу. 28 січня, тобто минулого вівторка перемогу у виборах до кнесету знову здобула права партія Лікуд, очолювана Шароном – прихильником твердої лінії щодо палестинців. Головною умовою відновлення переговорів із палестинцями Шарон ставить цілковите й тривале припинення терористичних актів і нападів на цивільне населення з боку палестинських екстремістів. Деякі оглядачі висловлюють досить похмурі передбачення у справі припинення конфлікту й відновлення мирного процесу.
У своєму привітанні Шарона з перемогою президент США Буш знову висловив становище Вашингтона у справі близькосхідного конфлікту. За його словами, миру на Близькому Сході можна досягти лише шляхом гарантій безпеки Ізраїлю й надання незалежності палестинцям. З цієї нагоди палестинський лідер заявив, що він готовий негайно розпочати переговори із Шароном і оголосити загальне перемир’я.
Повертаючись до виборів, варто додати, що після остаточного підрахунку голосів із 120 депутатських місць 38 займе партія Лікуд, лише 19 – Партія праці, решту поділять між собою численні дрібніші партії. Хоча більшість ізраїльтян, як показали усні опитування перед виборами, виступають за мир із палестинцями і за створення палестинської держави, ця більшість віддала голоси Шаронові. Оглядачі пояснюють це страхом цивільного населення перед дальшими терористичними актами і вірою в те, що за нинішніх часів безпеку може гарантувати лише тверда рука Шарона. Вони додають також, що таку передвиборчу атмосферу спровокували палестинські екстремісти своїми нападами і триваючим терором.
Тим часом збройні сутички між палестинськими бойовиками й ізраїльськими підрозділами протягом тижня не припинялися. У четвер, у відповідь на напади на ізраїльських солдатів і поселенців, ізраїльські танки увійшли в місто Хеврон на західному березі Йордану, де оголошено комендантську годину. Наступного дня ізраїльські підрозділи увійшли до міста Рафах у секторі Газа, знищивши кілька будинків активістів палестинських екстремістських угруповань.
За словами ізраїльських офіційних осіб, відплатні акції триватимуть до цілковитого припинення інтифади і терористичних актів із боку палестинців.
На закінчення кількома словами згадаємо також про триваючу кризу, викликану рішенням північнокорейських керівників відновити ядерну програму. Хоча адміністрація США дещо раніше погодилася відновити переговори у справі надання Пхеньянові економічної й фінансової допомоги в енергетичному секторі за відмову припинити ядерну програму, досі жодного перелому у кризі не наступило. Нещодавно президент Буш звинуватив Пхеньян у ядерному шантажі, що північно-корейські керівники назвали «неприхованим актом агресії». За їхніми словами, справжня мета Буша – це знищення соціалістичної системи в Північній Кореї.
Характерно у цих суперечках те, що Вашингтон бажав би передати справу північнокорейської ядерної програми на розгляд Ради безпеки ООН, а Пхеньян наполягає на тому, щоб дискусії залишилися двобічними. Як вважають оглядачі, комуністичний режим очікує від Вашингтона побільше допомоги й гарантій безпеки, тобто свого виживання.
11 лютого до Пхеньяна прибуде європейська делегація у складі найвищого керівництва ЄС, тобто Кріса Патена і Хав’єра Солани, а також Йоргоса Папандреу – міністра закордонних справ Греції, яка головує в ЄС. Європейські лідери бажають переконати Пхеньян відмовитися від ядерної програми, однак, як було сказано, північнокорейському комуністичному режимові ідеться про якнайбільшу компенсацію за свою співпрацю.
