Прага, 3 лютого 2003 – Я щойно прочитала статтю про Белву Локвуд – жінку, яка у 1884 році була кандидатом у президенти США. З історичної точки зору ця подія може і не дивує, проте дивує дуже, якщо пригадаємо, що жінки отримали право голосу в США лише 1920 року. І як далеко вони все ж таки дійшли від того часу.... аж поза межі всесвіту...
Космонавти є останніми американськими героями. Ïх не заторкнули скандали, вони не виявилися фальшивими. Тоді коли більшість західного світу готується до війни, бореться з тероризмом, космонавти займаються конструктивною, творчою роботою. У наш час коли навкруги ядерні гіганти та етичні карлики, космонавти є більшими, ніж саме життя. Через їхні космічні подорожі ми відчуваємо для себе цю безкінечність можливостей, якою сьогодні є космос...
Відкривають цей космос не лише чоловіки, а й жінки. В екіпажі Колумбії було їх дві. Лорель Кларк, їй було 41 рік. Командир морських сил, хірург, аквалангіст, лікарка – спеціалістка з найтиповіших хвороб, що виникають на підводних човнах. 1996 року її вибрало Американське Космічне Агентство і почалася її друга кар’єра космонавта. Таке насичене життя, стільки спеціалізацій, а у центрі все ж таки сім’я, чоловік та восьмирічний син.
Калпана Чавла – її історія – це просто здійснення американської мрії. Народилася Калпана в Індії, емігрувала до США у 80-х роках. Інженер, кандидат наук, пілот, вона дуже любила літати літаком, витворюючи фігури в повітрі літаком. Ïї кар’єра як космонавта розпочалася 1994 року. Індійське пресове агентство ретельно слідкувало за «Колумбією», щоб жителі Індії знали коли помахати до небес і привітати свою співвітчизницю в космосі.
Лорель Кларк і Калпана Чавла є національними героями, і не тому, що вони трагічно загинули, а тому, що вони робили те, що є в інтересах всього людства, тому що вони представляли ці риси, які є найкращими у нас усіх: відданість, відвагу, та бажання розширити кордони нашого людського знання, подолати ті невидимі кордони, які нас чекають в космосі.
Космонавти є останніми американськими героями. Ïх не заторкнули скандали, вони не виявилися фальшивими. Тоді коли більшість західного світу готується до війни, бореться з тероризмом, космонавти займаються конструктивною, творчою роботою. У наш час коли навкруги ядерні гіганти та етичні карлики, космонавти є більшими, ніж саме життя. Через їхні космічні подорожі ми відчуваємо для себе цю безкінечність можливостей, якою сьогодні є космос...
Відкривають цей космос не лише чоловіки, а й жінки. В екіпажі Колумбії було їх дві. Лорель Кларк, їй було 41 рік. Командир морських сил, хірург, аквалангіст, лікарка – спеціалістка з найтиповіших хвороб, що виникають на підводних човнах. 1996 року її вибрало Американське Космічне Агентство і почалася її друга кар’єра космонавта. Таке насичене життя, стільки спеціалізацій, а у центрі все ж таки сім’я, чоловік та восьмирічний син.
Калпана Чавла – її історія – це просто здійснення американської мрії. Народилася Калпана в Індії, емігрувала до США у 80-х роках. Інженер, кандидат наук, пілот, вона дуже любила літати літаком, витворюючи фігури в повітрі літаком. Ïї кар’єра як космонавта розпочалася 1994 року. Індійське пресове агентство ретельно слідкувало за «Колумбією», щоб жителі Індії знали коли помахати до небес і привітати свою співвітчизницю в космосі.
Лорель Кларк і Калпана Чавла є національними героями, і не тому, що вони трагічно загинули, а тому, що вони робили те, що є в інтересах всього людства, тому що вони представляли ці риси, які є найкращими у нас усіх: відданість, відвагу, та бажання розширити кордони нашого людського знання, подолати ті невидимі кордони, які нас чекають в космосі.
