Можна немало сказати про Фрітьофа Нансена як про легендарного полярного мандрівника і вченого, але це також людина, яка мала велике серце. Після Першої світової війни він отримав мандат Ліги націй вирішувати долю воєнних в‘язнів, а коли на початку 20-х років спалахнув голод на Поволжі й Україні, Нансен також був першим, хто вирушив на допомогу. Громадянська війна тільки закінчилася і багато західних політиків ставилися з недовірою й страхом до новонародженого Радянського Союзу. А будь-яку допомогу вважали закамуфльованою підтримкою радянського режиму. І тому Нансен вирішив збирати гроші на порятунок голодуючих сам, прямо звертаючись до громадськості. Їздив, виступав і переконував, що поруч – страшна біда.
Як комісар Ліги націй Нансен вперше приїхав і до Харкова, який на той час був столицею України, розповідає голова правління Товариства дружби "Україна-Норвегія" Володимир Галперін:
"У Харкові був Центр спасіння голодуючих в Україні. І він тут був, і всі дитячі будинки міста Харкова в той час носили коротке ім‘я – будинок Нансена. Він особисто ходив по цим дитячим кухням і перевіряв, щоб дітям клали те, що треба. Потім більшу частину своєї Нобелівської премії миру, яку він отримав у 22-му році, він передав для цих голодуючих і створено було сільськогосподарські кооперативи в Україні, де була техніка куплена на його гроші, зерно для посіву".
Хоча важко робити точні оцінки, за підрахунками Ліги націй, Нансен врятував від голоду в Україні та Росії 7 мільйонів людей, переважно дітей. Нансен залишив після себе також велику колекцію фотографій, де є унікальні дані про трагічні події. Вони зберігаються в Національній бібліотеці Норвегії в Осло. Розповідає працівник бібліотеки Влодек Віттек: "Колекція фотографій Нансена – найбільша, яку ми маємо в Норвегії, і вона нараховує три – три з половиною тисячі фотографій, переважно з його професійного життя, головним чином, з експедицій, а також пов‘язані з його гуманітарною роботою. З України, гадаю, цих фотографій не більше 50. Усі вони приблизно з того самого періоду – знімки 20-х років".
На одній з фотографій Нансен серед харківських студентів, на іншій зображено дітей із сиротинця, яким він допомагав. Є і фотографія російського цвинтаря, де видно складені на купу тіла 70-80 осіб, переважно дітей. Ось уривок телеграми Нансена Червоному Хресту в грудні 1921 року: "Я відвідав Самарську область. Убогість гірша, ніж можна собі уявити. В Бузулукському районі 915 тисяч жителів. 537 тисяч не мають, що їсти. 30 405 померли за вересень, жовтень і листопад, але смертність швидко зростає, і якщо не буде належної допомоги, до весни загине дві третини населення"
Але невдовзі Нансен був змушений згорнути свою гуманітарну роботу. Як розповідає Володимир Галперін з Товариства дружби "Україна-Норвегія," комісія допомоги голодуючим не сподобалася Леніну, який підозрював, що там зібралися шпигуни і буржуазія: "Коли трохи голод спав, комісію розпустили. Найбільш відомих людей, які до неї входили, вислали з Росії, а інших відправили на Соловки. А Нансена просто вигнали. Йому Ленін не дав працювати. Він би міг ще більше людей врятувати".
За радянських часів про особливу місію Нансена в Харкові згадували мало, і тепер Товариство дружби "Україна-Норвегія" намагається робити усе, аби віддати шану легендарному норвежцю. На харківському будинку, де Нансен вів переговори з українським урядом, першого червня має з‘явитися меморіальна дошка. На відкриття збирається приїхати посол Норвегії в Україні. Є й інші плани.
Володимир Галперін: "Зараз, 14-го лютого, ми відкриваємо Рік Нансена. У нас узагалі в країні Рік Росії, а ми ще крім року Росії робимо Рік Нансена в Україні. Це буде велика виставка, це буде святковий концерт, присвячені 80-річчю перебування Нансена в Харкові. Я думаю, що ця людина достойна того, щоб її пам‘ять була увічнена не тільки в Харкові, але й Києві і де тільки можна. Тому що 6 мільйонів дітей і 800 тисяч дорослих врятовано завдяки особистій допомозі Нансена".