Белград, 11 лютого 2003 – У Белградi тиждень тому вiдбулося урочисте проголошення державного обєднання Сербiї i Чорногорiї. Процес перебудови мав би завершитися протягом лютого. Досi зроблено лише першi кроки на цьому, як виявляється, складному шляху. Де живуть громадяни Сербiї i Чорногорiї? Не легко вiдповiсти на це просте запитання. Мiнiстерство закордонних справ минулого тижня звернулося до усiх посольств у Белградi офiцiйною нотою в якiй мовиться: “Замiсть старої назви Союзної Республiки Югославiї, новою назвою є Сербiя i Чорногорiя”. Бiльшiсть посольств уже вживає згадану назву. Iншi кажуть: Державне об’єднання Сербiя i Чорногорiя.
Та на цьому не кiнець. Новопроголошене державне об’єднання досi не має нi парламенту, нi президента, нi уряду й iнших iнституцiй. Поки їх не буде обрано, Воїслав Коштунiца залишається президентом Югославiї. Проте, вiн може виступати лише в iм’я колишньої, не й в iм’я майбутньої держави. Нинiшньої – немає. Точнiше, вона перебуває в перехiдному станi. Це саме стосується й союзного парламенту, уряду та iнших органiв.
З роботи тим часом звiльнено кiлька тисяч працiвникiв союзної адмiнiстрацiї. Нiхто з них не буде голодувати, оскiльки вони дiстали десять, двадцять, дехто й кiлька десяткiв тисяч євро.
Щодо громадян, в перших опитуваннях 70 вiдсоткiв сербiв висловлювали жаль з приводу зникнення Югославiї. Проте, жаль не тривав довго. Сьогоднi белградська газета “Полiтика” оприлюднила результати нового опитування, згiдно з яким одна третина громадян вважає, що Сербiя i Чорногорiя – не одна, а двi держави. Лише п’ятнадцять вiдсоткiв ще вiрять, що вони ще живуть в єдинiй державi.
А в мiстi Суботiца, що на крайнiй пiвночi Сербiї, певний Блашко Ґабрич на свойому маєтку проголосив свою державу – Югославiю. Вiн став її першим президентом й запропонував громадянство усiм зацiкавленим. Таких є, за його словами, чимало.
У зв’язку з перебудовою держави є й чимало жартiв. Завершимо одним iз них. Зустрiчаються двоє знайомих й тече така розмова:
– Iду на футбольний матч. – А хто ж буде грати? – Сербiя i Чорногорiя з Боснiєю i Герцеговиною. – Та це ж не буде матч а справжнiй турнiр!
Не до жартiв лише окремим дипломатам. Преса повiдомляє, що найближчим часом буде вiдкликано 19 послiв чорногорської нацiональностi, якi виступали проти iнтересiв Чорногорiї, а це значить – за централiзовану Югославiю. Мiж ними є, за повiдомленням мас-медіа, й посли Белграда у Києвi, Москвi та Мiнську.
Та на цьому не кiнець. Новопроголошене державне об’єднання досi не має нi парламенту, нi президента, нi уряду й iнших iнституцiй. Поки їх не буде обрано, Воїслав Коштунiца залишається президентом Югославiї. Проте, вiн може виступати лише в iм’я колишньої, не й в iм’я майбутньої держави. Нинiшньої – немає. Точнiше, вона перебуває в перехiдному станi. Це саме стосується й союзного парламенту, уряду та iнших органiв.
З роботи тим часом звiльнено кiлька тисяч працiвникiв союзної адмiнiстрацiї. Нiхто з них не буде голодувати, оскiльки вони дiстали десять, двадцять, дехто й кiлька десяткiв тисяч євро.
Щодо громадян, в перших опитуваннях 70 вiдсоткiв сербiв висловлювали жаль з приводу зникнення Югославiї. Проте, жаль не тривав довго. Сьогоднi белградська газета “Полiтика” оприлюднила результати нового опитування, згiдно з яким одна третина громадян вважає, що Сербiя i Чорногорiя – не одна, а двi держави. Лише п’ятнадцять вiдсоткiв ще вiрять, що вони ще живуть в єдинiй державi.
А в мiстi Суботiца, що на крайнiй пiвночi Сербiї, певний Блашко Ґабрич на свойому маєтку проголосив свою державу – Югославiю. Вiн став її першим президентом й запропонував громадянство усiм зацiкавленим. Таких є, за його словами, чимало.
У зв’язку з перебудовою держави є й чимало жартiв. Завершимо одним iз них. Зустрiчаються двоє знайомих й тече така розмова:
– Iду на футбольний матч. – А хто ж буде грати? – Сербiя i Чорногорiя з Боснiєю i Герцеговиною. – Та це ж не буде матч а справжнiй турнiр!
Не до жартiв лише окремим дипломатам. Преса повiдомляє, що найближчим часом буде вiдкликано 19 послiв чорногорської нацiональностi, якi виступали проти iнтересiв Чорногорiї, а це значить – за централiзовану Югославiю. Мiж ними є, за повiдомленням мас-медіа, й посли Белграда у Києвi, Москвi та Мiнську.
