Варшава, 19 лютого 2003 – Польська преса днями знову порушила тему українських громадян, котрі стають жертвами так званого російськомовного рекету на вокзалах польських міст. Цього разу мова йде про Краків. Процес обкрадання українських та й не тільки громадян, які подорожують через вокзали у різних містах Польщі триває уже багато років. Однак, не зважаючи на те, що не раз вже доходило до драматичних ситуацій, що українські дипломати постійно звертають увагу на цю проблему польської поліції – досі не вдалося подолати цього злочинного явища.
Краків є одним із тих польських міст, яке найбільш охоче відвідують туристи, в тім числі і з України. До того ж Краківський вокзал є дуже важливим транспортним вузлом для тих українців, які повертаються на батьківщину з Німеччини, чи країн південної Європи, а також для українських заробітчан, що працюють в південних регіонах Польщі. Всі ці категорії подорожніх стають об’єктом зацікавлення так званих російськомовних банд рекетирів. Групи злочинців, серед яких є і українці, і білоруси, і росіяни, в буквальному розумінні зустрічають автобуси та поїзди з України і відпроваджують ті, які виїздять в напрямку України. Вони знають, що український громадянин при в’їзді у Польщу повинен мати при собі суму не менше, ніж 150 доларів, натомість ті, хто виїздить із Польщі в Україну, найімовірніше мають при собі гроші, часто зароблені протягом кількох місяців важкої праці. Тому бандити пропонують спочатку заплатити за так звану охорону по 50 доларів, але дуже часто забирають все до копійки. Траплялося, що українцям на краківському головному вокзалі забирали по кілька тисяч доларів чи євро – все, що заробили за півроку або й рік. Часто злочинці точно знають, хто з пасажирів автобуса володіє більшою чи меншою сумою грошей. Поліція підозрює, що серед автобусних водіїв, вокзальних таксистів чи навіть прикордонників і митників рекетирські банди мають своїх інформаторів.
Злочинці не зачіпають поляків, вихоплюючи з натовпу пасажирів тільки громадян країн так званого СНД, а в дійсності в основному українців. За даними польської преси часто все це відбувається на очах поліції та охорони вокзалу. Представники і поліції, і охоронної фірми підтверджують, що цей прецедент їм відомий, що часто у них навіть є доводи, тобто відеозаписи того, як групи рекетирів обшукують і обкрадають подорожніх. Але навіть з такими доводами вони не можуть нічого зробити, бо немає основного – немає заяв від потерпілих, а отже немає й злочину. Дуже часто рекетири переписують із паспортів своїх жертв їхні дані і погрожують, що в разі чого знайдуть їх чи їхніх близьких в Україні і помстяться. Через це переважна більшість потерпілих не звертаються до поліції, а це в свою чергу унеможливлює ефективну боротьбу з цим злочинним явищем, сказав кореспондентові Радіо Свобода, працівник українського консульства у Кракові Олександр Гаман.
Олександр Гаман сказав нам також, що консульство намагається налагодити контакти між польським та українським регіональними управліннями внутрішніх справ, котрі могли спробувати спільними діями боротися проти українських рекетирів на польських вокзалах. Однак обидві зацікавлені сторони добре розуміють, що і поліція і міліція разом узяті не зможуть перемогти злочинців без рішучої співдії самих потерпілих, тобто українських громадян.
Краків є одним із тих польських міст, яке найбільш охоче відвідують туристи, в тім числі і з України. До того ж Краківський вокзал є дуже важливим транспортним вузлом для тих українців, які повертаються на батьківщину з Німеччини, чи країн південної Європи, а також для українських заробітчан, що працюють в південних регіонах Польщі. Всі ці категорії подорожніх стають об’єктом зацікавлення так званих російськомовних банд рекетирів. Групи злочинців, серед яких є і українці, і білоруси, і росіяни, в буквальному розумінні зустрічають автобуси та поїзди з України і відпроваджують ті, які виїздять в напрямку України. Вони знають, що український громадянин при в’їзді у Польщу повинен мати при собі суму не менше, ніж 150 доларів, натомість ті, хто виїздить із Польщі в Україну, найімовірніше мають при собі гроші, часто зароблені протягом кількох місяців важкої праці. Тому бандити пропонують спочатку заплатити за так звану охорону по 50 доларів, але дуже часто забирають все до копійки. Траплялося, що українцям на краківському головному вокзалі забирали по кілька тисяч доларів чи євро – все, що заробили за півроку або й рік. Часто злочинці точно знають, хто з пасажирів автобуса володіє більшою чи меншою сумою грошей. Поліція підозрює, що серед автобусних водіїв, вокзальних таксистів чи навіть прикордонників і митників рекетирські банди мають своїх інформаторів.
Злочинці не зачіпають поляків, вихоплюючи з натовпу пасажирів тільки громадян країн так званого СНД, а в дійсності в основному українців. За даними польської преси часто все це відбувається на очах поліції та охорони вокзалу. Представники і поліції, і охоронної фірми підтверджують, що цей прецедент їм відомий, що часто у них навіть є доводи, тобто відеозаписи того, як групи рекетирів обшукують і обкрадають подорожніх. Але навіть з такими доводами вони не можуть нічого зробити, бо немає основного – немає заяв від потерпілих, а отже немає й злочину. Дуже часто рекетири переписують із паспортів своїх жертв їхні дані і погрожують, що в разі чого знайдуть їх чи їхніх близьких в Україні і помстяться. Через це переважна більшість потерпілих не звертаються до поліції, а це в свою чергу унеможливлює ефективну боротьбу з цим злочинним явищем, сказав кореспондентові Радіо Свобода, працівник українського консульства у Кракові Олександр Гаман.
Олександр Гаман сказав нам також, що консульство намагається налагодити контакти між польським та українським регіональними управліннями внутрішніх справ, котрі могли спробувати спільними діями боротися проти українських рекетирів на польських вокзалах. Однак обидві зацікавлені сторони добре розуміють, що і поліція і міліція разом узяті не зможуть перемогти злочинців без рішучої співдії самих потерпілих, тобто українських громадян.
