Прага, 20 лютого 2003 – Західна преса продовжує коментувати дальші приготування Сполучених Штатів до воєнної акції в Іраку. Хоча погляди серед оглядачів на таку акцію поділені, чимало провідних західних газет гостро критикують перспективу війни в Іраку, яка мала би відбутися без згоди західних союзників США, Ради безпеки ООН і могла би дестабілізувати становище в цілому регіоні.
Критикуючи наміри Вашингтона розпочати воєнну акцію в Іраку без підтримки союзників, газета «Інтернешанел геральд трібюн» у редакційній статті пише, що президент Буш посилається на підтримку удару по Іраку з боку лідерів Великобританії, Іспанії, Італії і Латвії. Ці посилання мли б продемонструвати, за словами газети, що адміністрація Буша не сама. Однак, на думку газети, для такої акції потрібна передусім згода Ради безпеки ООН. Крім того уряди різних країн світу виявляють переважно негативне ставлення до перспективи спільної відбудови Іраку після воєнної акції. Наступні кілька тижнів дипломатичних зусиль газета вважає особливо важливими не лише тому, що вони дають останню можливість Іракові змінити ситуацію. Вони дають також Сполученим штатам можливість відновити співпрацю із союзниками і Радою безпеки ООН.
Тим часом французька газета «Ле Монд» у щотижневому додатку «Ле Монд діпломатік» містить особливо гострий коментар свого оглядача Іґнаціо Рамоне, який вважає, що Сполучені Штати незабаром все ж таки розпочнуть війну в Іраку, хоча все це поки що не вкладається у жодні міжнародні правові норми, щоб виправдати, за словами газети, цю агресію. Слухання звіту інспекторів у Раді Безпеки 27 січня і звинувачення держсекретаря США Пауела 5 лютого не принесли переконливих аргументів для дару по Іраку. Не установлено також зв’язків між Іраком і терористичною мережею Аль-Каїда. Коротше кажучи, світова громадська думка і далі вимагає серйозних доказів для виправдання воєнної акції.
Газета підкреслює, що аргументи США про те, що Саддам Хусейн є один із найгірших тиранів світу, ніхто не бере під сумнів. Проте у 80-х роках Вашингтон не проявляв особливої принциповості, підтримуючи Саддама Хусейна, коли це було в інтересах США. Далі автор висловлює побоювання, що вашингтонські яструби можуть розпочати акцію, яка може виявитися катастрофічною у сенсі геополітичному і гуманітарному. Адміністрація США помилково вважає, пише на закінчення коментатор французької газети, що за допомогою військових засобів можна вирішити кожну політичну, економічну або соціальну проблему.
Критикуючи наміри Вашингтона розпочати воєнну акцію в Іраку без підтримки союзників, газета «Інтернешанел геральд трібюн» у редакційній статті пише, що президент Буш посилається на підтримку удару по Іраку з боку лідерів Великобританії, Іспанії, Італії і Латвії. Ці посилання мли б продемонструвати, за словами газети, що адміністрація Буша не сама. Однак, на думку газети, для такої акції потрібна передусім згода Ради безпеки ООН. Крім того уряди різних країн світу виявляють переважно негативне ставлення до перспективи спільної відбудови Іраку після воєнної акції. Наступні кілька тижнів дипломатичних зусиль газета вважає особливо важливими не лише тому, що вони дають останню можливість Іракові змінити ситуацію. Вони дають також Сполученим штатам можливість відновити співпрацю із союзниками і Радою безпеки ООН.
Тим часом французька газета «Ле Монд» у щотижневому додатку «Ле Монд діпломатік» містить особливо гострий коментар свого оглядача Іґнаціо Рамоне, який вважає, що Сполучені Штати незабаром все ж таки розпочнуть війну в Іраку, хоча все це поки що не вкладається у жодні міжнародні правові норми, щоб виправдати, за словами газети, цю агресію. Слухання звіту інспекторів у Раді Безпеки 27 січня і звинувачення держсекретаря США Пауела 5 лютого не принесли переконливих аргументів для дару по Іраку. Не установлено також зв’язків між Іраком і терористичною мережею Аль-Каїда. Коротше кажучи, світова громадська думка і далі вимагає серйозних доказів для виправдання воєнної акції.
Газета підкреслює, що аргументи США про те, що Саддам Хусейн є один із найгірших тиранів світу, ніхто не бере під сумнів. Проте у 80-х роках Вашингтон не проявляв особливої принциповості, підтримуючи Саддама Хусейна, коли це було в інтересах США. Далі автор висловлює побоювання, що вашингтонські яструби можуть розпочати акцію, яка може виявитися катастрофічною у сенсі геополітичному і гуманітарному. Адміністрація США помилково вважає, пише на закінчення коментатор французької газети, що за допомогою військових засобів можна вирішити кожну політичну, економічну або соціальну проблему.
