Вінниця, 6 березня 2003 - Ми продовжуємо цикл матеріалів, присвячених українській пенітенціарній системи. Сьогодні мова піде про Вінницьку тюрму для довічно ув’язнених, точніше про одного з її мешканців - 23-річного кримчанина Дмитра (прізвища з відомих причин не називаємо). У цій в’язниці він перебуває майже рік. Перед тим відбував покарання у Сімферополі. Злочин скоїв, коли йому було всього 18-цять. Зустрічався з дівчиною, каже, що любив... А одного вечора разом з друзями забив її у лісосмузі. З черепа коханої виточив попільничку... На цьому досить. Не хочу жахати слухача страшними подробицями. Зрештою, не за тим, не за страшними історіями їхали ми в місця позбавлення волі. Цікаво інше – особистість злочинця, його життєва філософія, творчі здібності, ба, навіть, музичні та літературні смаки.
Ми розмовляємо з Дмитром в одному з кабінетів адміністративної частини. Звичайний юнак з достатньо симпатичною зовнішністю. Насторожено-розгублений погляд карих очей.
“Клац!”- і охоронець звільняє його руки від металевих “браслетів”. В око впадає татуювання – кольоровий павук. Питаюся, що означає. У відповідь - “просто сподобався ескіз. Маю хист до малювання, вирішив собі зробити. Це так, помилки молодості”, - посміхається... Про вбивство розповідає неохоче, каже, що у в’язниці став християнином, відтак розклюється.
Дмитро: - З дівчиною ми познайомилися, коли вона втекла з дому. Мене попросили її знайти. Потім за той час, що ми зустрічалися, вона неодноразово втекала, не хотіла вчитися у школі. Згодом ця ситуація почала мене дратувати. Може, це й стало причиною вбивства.
Надія Шерстюк: – Дмитре, чим Ви цікавитеся, які книжки читаєте?
Дмитро: - За чотири роки перед тим, як мене посадили, я займався спортом, ходив до тренажерного залу. Свого часу вчився у художньому училищі. Люблю малювати кульковою ручкою- персонажів з творів Толкієна. Читаю детективи – люблю Чейза.
Надія Шерстюк: – Що Вам сниться?
Дмитро: - Мені сниться різне, але поганих снів я не бачу. Нормально сплю, висипаюся...
Надія Шерстюк: – Що означають для Вас поняття “життя” та “смерть”?
Дмитро: - Життя для мене – це спортзал, тільки я бачу його з духовного боку. А Бог, як головний тренер...Чому саме спортзал? Не знаю, може тому, що дотримуюся здорового способу життя. А смерті я не боюся. Смерть пласка, вона не страшна...
Через 20 років довічно ув’язнені мають право подати прохання про помилування. Шанс вийти на свободу у Дмитра буде лише у 38 років Ще є багато часу .... думати.
Дмитро: - З дівчиною ми познайомилися, коли вона втекла з дому. Мене попросили її знайти. Потім за той час, що ми зустрічалися, вона неодноразово втекала, не хотіла вчитися у школі. Згодом ця ситуація почала мене дратувати. Може, це й стало причиною вбивства.
Надія Шерстюк: – Дмитре, чим Ви цікавитеся, які книжки читаєте?
Дмитро: - За чотири роки перед тим, як мене посадили, я займався спортом, ходив до тренажерного залу. Свого часу вчився у художньому училищі. Люблю малювати кульковою ручкою- персонажів з творів Толкієна. Читаю детективи – люблю Чейза.
Надія Шерстюк: – Що Вам сниться?
Дмитро: - Мені сниться різне, але поганих снів я не бачу. Нормально сплю, висипаюся...
Надія Шерстюк: – Що означають для Вас поняття “життя” та “смерть”?
Дмитро: - Життя для мене – це спортзал, тільки я бачу його з духовного боку. А Бог, як головний тренер...Чому саме спортзал? Не знаю, може тому, що дотримуюся здорового способу життя. А смерті я не боюся. Смерть пласка, вона не страшна...
Через 20 років довічно ув’язнені мають право подати прохання про помилування. Шанс вийти на свободу у Дмитра буде лише у 38 років Ще є багато часу .... думати.
