Нью-Йорк, 27 березня 2003 – Аммар Санкарі, кореспондент арабської телевізійної супутникової мережі Аль-Джазіра, звернувся за перепусткою до прес-центру нью-йоркської фондової біржі. Акредитація дає право вести репортажі безпосередньо з торговельної зали. Але йому відмовили. Мовляв, Волл-стріт вирішив скоротити кількість акредитованих журналістів, бо робоча площа біржі й без того перевантажена. НАЗДАК, біржа, де торгують акціями технологічних компаній, теж заявила, що не допускатиме арабських кореспондентів.
Справжня причина з’ясувалася доволі швидко: за збігом обставин, арабський журналіст звернувся за акредитацією як раз наступного дня після того, як Аль-Джазіра показала допит американських військовополонених та понівечені трупи солдатів. Це суперечить Женевській конвенції, яка забороняє показувати полонених у принизливому вигляді. Роберт Зіто, віце-президент біржі у справах комунікацій, сказав: “Ми радо сприяємо праці відповідальних органів інформації.. Я не можу включити Аль-Джазіру до цієї групи”.
Одначе, Роберт Стіл, фахівець з питань журналістської етики флоридського Пойнтерівського Інституту, запротестував проти того, що дискримінації піддають репортера арабської мережі, та ще й у той час, коли Америка намагається привернути на свій бік міжнародну громадську опінію і воює за те, щоб принести демократію Іраку. На його думку, свобода слова дозволяє працівникам Волл-стріт і НАЗДАК критикувати будь-кого. Але якщо вони карають тих, хто використовує свободу преси для висловлювання своїх поглядів, хай непопулярних у суспільстві, де вони перебувають, то це мусить бентежити американців. Джоел Саймон, директор Комітету на захист журналістів, заявив, що не можна відмовляти в акредитації журналістові лише на тій підставі, що нам не подобається зміст передач його телемережі.
Сам Аммар Санкарі на запитання кореспондента Нью-Йорк Таймс, чи він як мусульманин з Близького Сходу відчував дикримінацію коли-небудь після ісламських терактів 11-вересня 2001-го року, відповів, що ні, ніколи.
Справжня причина з’ясувалася доволі швидко: за збігом обставин, арабський журналіст звернувся за акредитацією як раз наступного дня після того, як Аль-Джазіра показала допит американських військовополонених та понівечені трупи солдатів. Це суперечить Женевській конвенції, яка забороняє показувати полонених у принизливому вигляді. Роберт Зіто, віце-президент біржі у справах комунікацій, сказав: “Ми радо сприяємо праці відповідальних органів інформації.. Я не можу включити Аль-Джазіру до цієї групи”.
Одначе, Роберт Стіл, фахівець з питань журналістської етики флоридського Пойнтерівського Інституту, запротестував проти того, що дискримінації піддають репортера арабської мережі, та ще й у той час, коли Америка намагається привернути на свій бік міжнародну громадську опінію і воює за те, щоб принести демократію Іраку. На його думку, свобода слова дозволяє працівникам Волл-стріт і НАЗДАК критикувати будь-кого. Але якщо вони карають тих, хто використовує свободу преси для висловлювання своїх поглядів, хай непопулярних у суспільстві, де вони перебувають, то це мусить бентежити американців. Джоел Саймон, директор Комітету на захист журналістів, заявив, що не можна відмовляти в акредитації журналістові лише на тій підставі, що нам не подобається зміст передач його телемережі.
Сам Аммар Санкарі на запитання кореспондента Нью-Йорк Таймс, чи він як мусульманин з Близького Сходу відчував дикримінацію коли-небудь після ісламських терактів 11-вересня 2001-го року, відповів, що ні, ніколи.
