Сьогодні ми знову повертаємося до теми функціонування Вищої ради юстиції, дуже важливого конституційного органу, який почав свою діяльність 31 березня 1998 року. У день п’ятиріччя цього органу для журналістів була організована прес-конференція “Вища рада юстиції: п’ять років діяльности з формування високопрофесійного суддівського корпусу”. Можливо, цей захід пройшов би тихо і нудно, як якась ювілейна партконференція, однак несподівана поява двох членів Вищої ради юстиції, які мають альтернативний погляд, дещо сплутала карти організаторам прес-конференції.
Сергій Кивалов, який у розданому журналістам прес-релізі, як і в інших документах, значиться головою Вищої ради юстиції, прес-конференцію розпочав такими словами ( переклад з російської): “31 березня 98 року було перше засідання Вищої ради юстиції, і ось ми сьогодні відзначаємо цю дату”.
На моє прохання уточнити, на яке з трьох запитань кореспондента радіо “Свобода” він почав відповідати, Сергій Кивалов сказав наступне ( переклад з російської): “Воно все разом іде. Справа в тому, що ці всі три запитання перегукуються”.
А мої запитання були такими. Перше: чим пояснити, що Сергій Кивалов порушує чинне законодавство і Конституцію України у мовній сфері? Друге: де зараз його трудова книжка – у Верховній Раді України чи у Вищій раді юстиції? І третє: скільки з 1705-и призначених за 5 років суддів були призначені у той період, у який ставиться під сумнів легітимність Сергія Кивалова на посаді голови Вищої ради юстиції?
Кілька фрагментів з його шестихвилинної відповіді ( переклад з російської): “Я готовий ще раз повернутися саме до цього, але чи варто говорити про це, коли ми про це дуже часто говоримо. Мені здається, вже навіть ця тема нецікава”.
“У всіх країнах, якщо ви хочете, є суміщення, так зване суміщення”. “Я в цій ситуації абсолютно впевнений, що дію відповідно до чинного законодавства”.
“Трудова книжка моя - у Верховній Раді і там завжди була, починаючи з 1998 року, і сюди вона ніколи не переносилася, тому що постійне місце роботи в мене – Верховна Рада”.
Говорив голова Вищої ради юстиції Сергій Кивалов. А тепер думка члена цього органу, заслуженого юриста України Олександра Нечипоренка, який перебуває в опозиції до більшости:
“На превеликий жаль, за 5 років сталося не те, що бажалося. Планувалося, дійсно, що Вища рада юстиції стане незалежним конституційним органом, який об’єктивно, кваліфіковано, на високому морально-етичному рівні буде добирати суддівський корпус і так само буде реагувати на дисциплінарні проступки як суддів, так і... До речі, про прокурорів не згадали, адже ми маємо розглядати скарги прокурорів на накази вищих прокурорських начальників. Це до того, чи є Вища рада юстиції громадською організацією, чи є вона конституційним органом, адже про це йдеться. Отже, на жаль , таким органом Вища рада юстиції не стала. Вона загрузла в своїй залежності від конкретного органу в державі – від адміністрації президента. За час діяльності Вищої ради юстиції багато з її членів стали “весільними генералами”, які ігнорують засідання, але з’являються, коли треба вирішити політично-значимі рішення, як щодо Василенка чи Замковенка.
На жаль, відбувається маніпуляція з порядком денним. У той же час, у рамках регламенту ігноруються ті звернення, заяви, які робляться членами Вищої ради юстиції. По суті, зараз тенденція, на жаль, така, що Вищу раду юстиції намагаються перетворити на орган залякування суддів, на орган, який призначає своїх людей. Формуються ,фактично, регіональні судові системи. Крім того, є факти фальсифікації рішень.”
А зараз фрагмент з виступу іншого опозиціонера, члена Вищої ради юстиції, доктора юридичних наук, заслуженого юриста України Миколи Мельника:
“На сьогодні треба констатувати факт, що Кивалов незаконно перебуває на посаді голови Вищої ради юстиції. За законом, на громадських засадах особа не може очолювати державний орган, яким є Вища рада юстиції. Що значить: голова діє на громадських засадах? Він діє у спосіб, непередбачений законом, він не має права реалізовувати владні повноваження, підписувати подання президенту. Тут хочуть принизити юридичним статус подання, наше подання є підставою для призначення і для звільнення суддів з посади. Без нашого подання цього не відбудеться. Кажуть, що голова Верховної ради юстиції виконує формальну роль, підписує документи, він виражає тільки колективну волю.
Це може зробити лише особа, яка законно обіймає посаду. А так може прийти дядько з вулиці і можуть сказати – ось ми тут ухвалили рішення, підпишіть!
Сама Верховна рада юстиції з цього тупика не вийде, справа в тому, що тут грає велику роль суб’єктивний чинник, який поза Вищою радою юстиції. Єдине рішення, яке може ухвалити Вища рада юстиції і яке буде законним – це обрання легітимного голови Вищої ради юстиції і зміна стилю роботи”.
Це була думка члена Вищої ради юстиції Миколи Мельника.
На запитання журналістів, чи лише вони двоє дотримуються такої позиції, за них відповів інший член Вищої ради юстиції Юрій Полтавець: “Троє було, зараз двоє” ( сміх у залі).
Таку бурхливу реакцію можна пояснити тим, що серед трьох нещодавно виведених членів цього органу – колишній Генеральний прокурор України, відвертий опозиціонер Віктор Шишкін, який за законом мав би ще працювати до 24 березня 2004 року.
Сергій Кивалов, який у розданому журналістам прес-релізі, як і в інших документах, значиться головою Вищої ради юстиції, прес-конференцію розпочав такими словами ( переклад з російської): “31 березня 98 року було перше засідання Вищої ради юстиції, і ось ми сьогодні відзначаємо цю дату”.
На моє прохання уточнити, на яке з трьох запитань кореспондента радіо “Свобода” він почав відповідати, Сергій Кивалов сказав наступне ( переклад з російської): “Воно все разом іде. Справа в тому, що ці всі три запитання перегукуються”.
А мої запитання були такими. Перше: чим пояснити, що Сергій Кивалов порушує чинне законодавство і Конституцію України у мовній сфері? Друге: де зараз його трудова книжка – у Верховній Раді України чи у Вищій раді юстиції? І третє: скільки з 1705-и призначених за 5 років суддів були призначені у той період, у який ставиться під сумнів легітимність Сергія Кивалова на посаді голови Вищої ради юстиції?
Кілька фрагментів з його шестихвилинної відповіді ( переклад з російської): “Я готовий ще раз повернутися саме до цього, але чи варто говорити про це, коли ми про це дуже часто говоримо. Мені здається, вже навіть ця тема нецікава”.
“У всіх країнах, якщо ви хочете, є суміщення, так зване суміщення”. “Я в цій ситуації абсолютно впевнений, що дію відповідно до чинного законодавства”.
“Трудова книжка моя - у Верховній Раді і там завжди була, починаючи з 1998 року, і сюди вона ніколи не переносилася, тому що постійне місце роботи в мене – Верховна Рада”.
Говорив голова Вищої ради юстиції Сергій Кивалов. А тепер думка члена цього органу, заслуженого юриста України Олександра Нечипоренка, який перебуває в опозиції до більшости:
“На превеликий жаль, за 5 років сталося не те, що бажалося. Планувалося, дійсно, що Вища рада юстиції стане незалежним конституційним органом, який об’єктивно, кваліфіковано, на високому морально-етичному рівні буде добирати суддівський корпус і так само буде реагувати на дисциплінарні проступки як суддів, так і... До речі, про прокурорів не згадали, адже ми маємо розглядати скарги прокурорів на накази вищих прокурорських начальників. Це до того, чи є Вища рада юстиції громадською організацією, чи є вона конституційним органом, адже про це йдеться. Отже, на жаль , таким органом Вища рада юстиції не стала. Вона загрузла в своїй залежності від конкретного органу в державі – від адміністрації президента. За час діяльності Вищої ради юстиції багато з її членів стали “весільними генералами”, які ігнорують засідання, але з’являються, коли треба вирішити політично-значимі рішення, як щодо Василенка чи Замковенка.
На жаль, відбувається маніпуляція з порядком денним. У той же час, у рамках регламенту ігноруються ті звернення, заяви, які робляться членами Вищої ради юстиції. По суті, зараз тенденція, на жаль, така, що Вищу раду юстиції намагаються перетворити на орган залякування суддів, на орган, який призначає своїх людей. Формуються ,фактично, регіональні судові системи. Крім того, є факти фальсифікації рішень.”
А зараз фрагмент з виступу іншого опозиціонера, члена Вищої ради юстиції, доктора юридичних наук, заслуженого юриста України Миколи Мельника:
“На сьогодні треба констатувати факт, що Кивалов незаконно перебуває на посаді голови Вищої ради юстиції. За законом, на громадських засадах особа не може очолювати державний орган, яким є Вища рада юстиції. Що значить: голова діє на громадських засадах? Він діє у спосіб, непередбачений законом, він не має права реалізовувати владні повноваження, підписувати подання президенту. Тут хочуть принизити юридичним статус подання, наше подання є підставою для призначення і для звільнення суддів з посади. Без нашого подання цього не відбудеться. Кажуть, що голова Верховної ради юстиції виконує формальну роль, підписує документи, він виражає тільки колективну волю.
Це може зробити лише особа, яка законно обіймає посаду. А так може прийти дядько з вулиці і можуть сказати – ось ми тут ухвалили рішення, підпишіть!
Сама Верховна рада юстиції з цього тупика не вийде, справа в тому, що тут грає велику роль суб’єктивний чинник, який поза Вищою радою юстиції. Єдине рішення, яке може ухвалити Вища рада юстиції і яке буде законним – це обрання легітимного голови Вищої ради юстиції і зміна стилю роботи”.
Це була думка члена Вищої ради юстиції Миколи Мельника.
На запитання журналістів, чи лише вони двоє дотримуються такої позиції, за них відповів інший член Вищої ради юстиції Юрій Полтавець: “Троє було, зараз двоє” ( сміх у залі).
Таку бурхливу реакцію можна пояснити тим, що серед трьох нещодавно виведених членів цього органу – колишній Генеральний прокурор України, відвертий опозиціонер Віктор Шишкін, який за законом мав би ще працювати до 24 березня 2004 року.
