Прага, 7 квітня - «Ні крові за нафту» - плакати з такими надписами супроводжують ледь не кожну антивоєнну маніфестацію по всій планеті. Критики Сполучених Штатів часом відкрито, часом приховано звинувачують Білий Дім у тому, що дійсна мета іракської кампанії - не звільнення іракців, а «звільнення» іракської нафти та встановлення американського контролю над нею. Але експерти звертають увагу на те, що у цьому випадку американська адміністрація має розраховувати на досить довгу перспективу, бо за нинішнього стану інфраструктури країни, іракська нафта потече ще не скоро. Крім того, для розробки нафти іноземними компаніями, потрібно, щоб угоди ухвалив легітимний уряд Іраку.
Американська адміністрація на чолі із президентом Джорджем Бушем не втомлюється повторювати, що війна в Іраку ведеться з безкорисливого бажання допомогти іракському народові, що потерпає від жорстокого диктатора. І хоча у другій частині цього твердження ніхто не сумнівається, бо багато злочинів режиму Саддама Гуссейна добре задокументовані, щодо щирості намірів американців сумніви все ж існують. І породжені вони наявністю великих покладів нафти в Іраку. Критики говорять, що Ірак – не єдина країна, чий народ потерпає від диктатури, і тим більше не єдина, яка посідає зброю масового знищення, але воювати американці вирішили тільки в Іраку, бо там є нафта.
Проте нафтові експерти говорять, що така критика виглядає не зовсім виправданою, з огляду на нинішній стан іракської нафтової інфраструктури. На їхню думку, потрібно буде ще багато років та інвестицій, перш, ніж іракські свердловини будуть приносити прибутки. За словами Манучера Такіна, експерта лондонського Центру Глобальних Енергетичних Досліджень, для цього потрібно щонайменше два-три роки та інвестиції у розмірі від двох до трьох мільярдів доларів. «Гадаю, для того, щоб усе відремонтувати і повернути до нормального виробництва іракські свердловини потрібно буде щонайменше два роки. Йдеться про 3 з половиною мільйони барелів на день, тобто про повернення на той рівень, на якому Ірак видобував нафту до війни з Іраном», - говорить британський експерт.
Багато експертів нині звертають увагу на те, що встановлення американського контролю над Іраком ще зовсім не гарантує американського контролю над іракською нафтою, бо має бути міжнародновизнаний уряд, який зможе гарантувати контракти. «На додаток до технічних складнощів, потрібна легітимність уряду. Незалежно від того, що ми зараз чуємо у пропаганді за чи проти війни, потрібен мандат ООН, потрібно, щоб самі іракці зібралися і створили тимчасовий уряд, який би почав вирішувати невідкладні урядові справи», - наголошує Манучер Такін.
Насамкінець британський експерт зазначає, що навіть, якщо в Іраку скоро з’явиться легітимний уряд, неминуче постануть питання про виконання уже існуючих міжнародних контрактів Іраку, які досі вважаються законними. Також Ірак повинен виплатити понад 100 мільярдів доларів закордонного боргу. І поки що незрозуміло, як потреба фінансувати відбудову Іраку буде узгоджуватися із необхідністю покриття цих боргів. Експерти переконані, що протягом десятиліття виробництво нафти в Іраку може сягати 6-7 мільйонів барелів на день. Цього буде більше, ніж досить, для того, щоб покрити борги, але невідомо, чи Ірак зможе продати таку кількість нафти на ринку, бо індустріалізовані країни, які є головними споживачами нафти, переживають стагнацію.
Американська адміністрація на чолі із президентом Джорджем Бушем не втомлюється повторювати, що війна в Іраку ведеться з безкорисливого бажання допомогти іракському народові, що потерпає від жорстокого диктатора. І хоча у другій частині цього твердження ніхто не сумнівається, бо багато злочинів режиму Саддама Гуссейна добре задокументовані, щодо щирості намірів американців сумніви все ж існують. І породжені вони наявністю великих покладів нафти в Іраку. Критики говорять, що Ірак – не єдина країна, чий народ потерпає від диктатури, і тим більше не єдина, яка посідає зброю масового знищення, але воювати американці вирішили тільки в Іраку, бо там є нафта.
Проте нафтові експерти говорять, що така критика виглядає не зовсім виправданою, з огляду на нинішній стан іракської нафтової інфраструктури. На їхню думку, потрібно буде ще багато років та інвестицій, перш, ніж іракські свердловини будуть приносити прибутки. За словами Манучера Такіна, експерта лондонського Центру Глобальних Енергетичних Досліджень, для цього потрібно щонайменше два-три роки та інвестиції у розмірі від двох до трьох мільярдів доларів. «Гадаю, для того, щоб усе відремонтувати і повернути до нормального виробництва іракські свердловини потрібно буде щонайменше два роки. Йдеться про 3 з половиною мільйони барелів на день, тобто про повернення на той рівень, на якому Ірак видобував нафту до війни з Іраном», - говорить британський експерт.
Багато експертів нині звертають увагу на те, що встановлення американського контролю над Іраком ще зовсім не гарантує американського контролю над іракською нафтою, бо має бути міжнародновизнаний уряд, який зможе гарантувати контракти. «На додаток до технічних складнощів, потрібна легітимність уряду. Незалежно від того, що ми зараз чуємо у пропаганді за чи проти війни, потрібен мандат ООН, потрібно, щоб самі іракці зібралися і створили тимчасовий уряд, який би почав вирішувати невідкладні урядові справи», - наголошує Манучер Такін.
Насамкінець британський експерт зазначає, що навіть, якщо в Іраку скоро з’явиться легітимний уряд, неминуче постануть питання про виконання уже існуючих міжнародних контрактів Іраку, які досі вважаються законними. Також Ірак повинен виплатити понад 100 мільярдів доларів закордонного боргу. І поки що незрозуміло, як потреба фінансувати відбудову Іраку буде узгоджуватися із необхідністю покриття цих боргів. Експерти переконані, що протягом десятиліття виробництво нафти в Іраку може сягати 6-7 мільйонів барелів на день. Цього буде більше, ніж досить, для того, щоб покрити борги, але невідомо, чи Ірак зможе продати таку кількість нафти на ринку, бо індустріалізовані країни, які є головними споживачами нафти, переживають стагнацію.
