17 квітня 2003 року - Українці за океаном хочуть позбавити найвищої премії журналістів в Америці – Пуліцерівської – кореспондента газети "Нью-Йорк Таймс." Він заперечував голодомор в Україні, що забрав життя мільйонів людей 70 років тому. Цю вимогу Пуліцерівський комітет має розглянути в травні.
Волтер Дюранті був московським кореспондентом газети "Нью-Йорк Таймс" з 1921 по 1934 роки. А найпрестижнішу нагороду для журналістів Америки він отримав за репортажі про сталінські плани реформування економіки. Про голод Дюранті почав писати лише тоді, коли з‘явилися повідомлення в інших західних мас-медіа. Його позиція зрозуміла з заголовку однієї з публікацій: "Росіяни голодують, але не вмирають з голоду."
Українці в Америці і раніше критикували журналіста, а в 70-ті роковини голодомору розгорнули активну кампанію в американських мас-медіа. Президент Українського конгресового комітету Америки Михайло Савків каже Радіо “Свобода”, що Волтер Дюранті порушив етику журналіста: "Він зовсім ігнорував український голодомор-геноцид, навіть до того, що він просто збрехав, що немає такого голодомору, немає геноциду українського народу. Ми вважаємо, що зараз є час і нагода, щоби дійсно розголосити про цю справу щодо Дюранті і відкликати його нагороду."
Михайло Савків говорить, що Пуліцерівський комітет в Нью-Йорку розглядатиме звернення української громади у травні. Справу Волтера Дюранті обговорювали і в попередні роки, але кожного разу вердикт був однаковий: премію забирати не варто. Представник комітету Сіґ Ґісслер в інтерв‘ю газеті "Вашингтон Таймс" навів один з головних аргументів - Дюранті отримав нагороду за репортажі 1931-го року, а голод в Україні був пізніше – у 32-33-му роках. До речі, газета "Нью-Йорк Таймс" сама критикувала свого кореспондента. В матеріалах, присвячених Пуліцерівській премії, газета звертає увагу на те, що інші автори ставили під сумнів твердження Дюранті.
Для української громади в Америці тим часом важлива не лише доля премії Волтера Дюранті, але й те, щоб про голодомор в Україні знали дедалі більше людей за океаном. Про це пишуть газети, з‘являються репортажі на телебаченні. Підсумовує Михайло Савків з Українського конгресового комітету Америки: "Американське телебачення висвітлює справу не лише Дюранті. Вже навіть пару кореспондентів говорять про український голодомор як про геноцид українського народу, не лише як голод. Через те, що багато розголосу є про інші геноциди, наприклад, вірменський геноцид 1915 року, єврейський голокост-геноцид, зараз і український геноцид також має розголос тут в Америці".
Волтер Дюранті був московським кореспондентом газети "Нью-Йорк Таймс" з 1921 по 1934 роки. А найпрестижнішу нагороду для журналістів Америки він отримав за репортажі про сталінські плани реформування економіки. Про голод Дюранті почав писати лише тоді, коли з‘явилися повідомлення в інших західних мас-медіа. Його позиція зрозуміла з заголовку однієї з публікацій: "Росіяни голодують, але не вмирають з голоду."
Українці в Америці і раніше критикували журналіста, а в 70-ті роковини голодомору розгорнули активну кампанію в американських мас-медіа. Президент Українського конгресового комітету Америки Михайло Савків каже Радіо “Свобода”, що Волтер Дюранті порушив етику журналіста: "Він зовсім ігнорував український голодомор-геноцид, навіть до того, що він просто збрехав, що немає такого голодомору, немає геноциду українського народу. Ми вважаємо, що зараз є час і нагода, щоби дійсно розголосити про цю справу щодо Дюранті і відкликати його нагороду."
Михайло Савків говорить, що Пуліцерівський комітет в Нью-Йорку розглядатиме звернення української громади у травні. Справу Волтера Дюранті обговорювали і в попередні роки, але кожного разу вердикт був однаковий: премію забирати не варто. Представник комітету Сіґ Ґісслер в інтерв‘ю газеті "Вашингтон Таймс" навів один з головних аргументів - Дюранті отримав нагороду за репортажі 1931-го року, а голод в Україні був пізніше – у 32-33-му роках. До речі, газета "Нью-Йорк Таймс" сама критикувала свого кореспондента. В матеріалах, присвячених Пуліцерівській премії, газета звертає увагу на те, що інші автори ставили під сумнів твердження Дюранті.
Для української громади в Америці тим часом важлива не лише доля премії Волтера Дюранті, але й те, щоб про голодомор в Україні знали дедалі більше людей за океаном. Про це пишуть газети, з‘являються репортажі на телебаченні. Підсумовує Михайло Савків з Українського конгресового комітету Америки: "Американське телебачення висвітлює справу не лише Дюранті. Вже навіть пару кореспондентів говорять про український голодомор як про геноцид українського народу, не лише як голод. Через те, що багато розголосу є про інші геноциди, наприклад, вірменський геноцид 1915 року, єврейський голокост-геноцид, зараз і український геноцид також має розголос тут в Америці".
