Белград, 19 травня 2003 – Непоступлива панi Дель Понте й цим разом нагадала сербському прем’єровi Живковичу, мiнiстру закордонних справ Свилановичу, мiнiстровi оборони Тадичу та головi Державного об’єднання Сербiя i Чорногорiя Светозару Маровичу, що їй не до жартiв. Белград повинен якомога скорiше видати Трибуналовi генерала Ратка Младича й полковника Веселина Шлiванчанина. Младич свого часу був командувачем Збройних сил боснiйських сербiв, Шлiванчанин керував сербськими пiдроздiлами пiд час захоплення хорватського мiста Вуковар. Та це ше не все: головний прокурор вимагає 150 документiв з архiвiв Збройних сил, якi їй необхiднi у процесi над Слободаном Милошевичем.
Щодо згаданих вiйськових, прем’єр Живкович сказав, що Младича давно немає в Сербiї. Вiн, мовляв, ймовiрно десь у Росiї, Молдові, а ,можливо, навiть в Українi. Голова уряду не сказав, звiдки в нього такi данi. Полковника Шлiванчанина, якого Гаазький суд звинувачує в причетностi до вбивства понад 200 полонених хорватiв, у Сербiї нiбито розшукують. Розшукування триває уже кiлька рокiв. Коли ж іде мова про архiви, белградськi урядовцi кажуть, що значна частина документiв, яких вимагає Трибунал, згорiла пiд час натовських бомбардувань Сербiї чотири роки тому.
Дель Понте ще нагадала своїм спiврозмовникам, що Трибунал вимагає абсолютного захисту для анонiмних свiдкiв у гаазьких процесах. Цього вона вимагає тому, що сербський вiце-прем’єр Мiодраґ Iсаков нещодавно виступив за оприлюднення iменi свiдка, котрий його у Гаазi назвав полiцейським донощиком.
Отож, анi цей вiзит Дель Понте для белградських урядовцiв не був приємною зустрiччю.
Через це мiнiстр закордонних справ Ґоран Свиланович лише коротко зiтхнув: Годi мрiяти про прийом країни до програми НАТО “Партнерство заради миру” поки полковник Шлiванчанин на волi.
Гаазький прокурор зробила лише одну поступку: погодилася, щоб пiсля ухвалення вiдповiдного закону окремих звинувачених за воєннi злочини судили у Сербiї. До речi, важко сказати, чи йдеться про поступку чи про троянського коня.
Щодо згаданих вiйськових, прем’єр Живкович сказав, що Младича давно немає в Сербiї. Вiн, мовляв, ймовiрно десь у Росiї, Молдові, а ,можливо, навiть в Українi. Голова уряду не сказав, звiдки в нього такi данi. Полковника Шлiванчанина, якого Гаазький суд звинувачує в причетностi до вбивства понад 200 полонених хорватiв, у Сербiї нiбито розшукують. Розшукування триває уже кiлька рокiв. Коли ж іде мова про архiви, белградськi урядовцi кажуть, що значна частина документiв, яких вимагає Трибунал, згорiла пiд час натовських бомбардувань Сербiї чотири роки тому.
Дель Понте ще нагадала своїм спiврозмовникам, що Трибунал вимагає абсолютного захисту для анонiмних свiдкiв у гаазьких процесах. Цього вона вимагає тому, що сербський вiце-прем’єр Мiодраґ Iсаков нещодавно виступив за оприлюднення iменi свiдка, котрий його у Гаазi назвав полiцейським донощиком.
Отож, анi цей вiзит Дель Понте для белградських урядовцiв не був приємною зустрiччю.
Через це мiнiстр закордонних справ Ґоран Свиланович лише коротко зiтхнув: Годi мрiяти про прийом країни до програми НАТО “Партнерство заради миру” поки полковник Шлiванчанин на волi.
Гаазький прокурор зробила лише одну поступку: погодилася, щоб пiсля ухвалення вiдповiдного закону окремих звинувачених за воєннi злочини судили у Сербiї. До речi, важко сказати, чи йдеться про поступку чи про троянського коня.
