Прага, 22 червня 2003 року.
Марія Щур
Вітаю Вас, шановні слухачі, на хвилях Радіо «Свобода». В ефірі – «Економічний журнал».
Україну не було викреслено з чорного списку організації з боротьби з відмиванням грошей, але зросли шанси на те, що FATF зробить це вже в найближчі півроку.
Такий висновок можна зробити після завершення в Берліні чергового пленарного засідання FATF.
До складу цієї організації входять понад 30 країн, серед яких всі – члени Європейського союзу (США, Швейцарія, Японія, Канада та, з четверга, Росія).
Розповідає Надія Кандиба.
Надія Кандиба
Цього разу з “чорного списку” країн, які не достатньо докладають зусиль в боротьбі з відмиванням грошей, були викреслені Сент-Вінсент і Ґренадіни. У списку й надалі залишаються острови Кука, Єгипет, Гватемала, Індонезія, М’янма, Ніґерія, Науру, Філіппіни та Україна. Однак, як зауважив у Берліні нинішній голова FATF Йоген Саніо, цей перелік невдовзі може суттєво скоротитися. Прицьому він не тільки мав на увазі, передусім, Україну, а навіть назвав її взірцем для інших. “Якщо ці країни діятимуть так, як, скажімо, Україна, то вони мають добрий шанс вийти з “чорного списку”, - заявив Йоген Саніо.
Отже, на нинішньому пленарному засіданні FATF потуги України, спрямовані на створення системи боротьби з відмиванням грошей, отримали заочно позитивну оцінку. Нагадаємо, що на початку тижня в Берліні виступив перший віце-прем’єр-міністр України Микола Азаров. Він розповів, як офіційний Київ виконує взяті на себе зобов’язання після скасування в лютому санкцій FATF. Такі санкції були запроваджені наприкінці минулого року, оскільки українське законодавство не відповідало вимогам Міжнародної організації з боротьби з відмиванням грошей.
Під час перебування Миколи Азарова в Берліні було домовлено, що вже найближчим часом експерти FATF відвідають Україну з метою особисто переконатися в успіхах, про які розповів у столиці Німеччини український віце-прем’єр. І лише після цього слід очікувати початку процедури викреслення України з “чорного списку” FATF. Оглядачі не виключають, що в майбутньому Україна, так само як і Росія, яку цього тижня було зараховано до FATF, теж може стати членом цієї організації.
Водночас учасники берлінської сесії вирішили посилити вимоги в сфері боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом. Йдеться про поширення діяльності фінансової розвідки не тільки на банки, але також на страхові компанії та фірми, що ведуть торгівлю цінними паперами. Крім того, пропонується зобов’язати агентства нерухомості, адвокатів і навіть власників казино надавати фінансовій розвідці інформацію про своїх клієнтів.
Марія Щур
Ще кілька років тому в Україні гроші на ремонт квартири чи купівлю автомобіля можна було позичити хіба що в родичів або знайомих. Віднедавна заможну тітку, чи тестя, почали заміщати банки.
Тепер банківську позику можна отримати навіть на літній відпочинок у Криму, чи за кордоном.
Єдина невигода у тому, що банк вимагає за свої кредити більших відсотків, ніж родичі. Незважаючи на це, український споживач кредити бере, а завдячити доступності позик, на думку західних оглядачів, він має хоча б частково міжнародній організації з боротьби із відмиванням грошей.
Про те, чому, йдеться у наступному матеріалі.
Марія Щур
На вимогу міжнародної організації з боротьби із відмиванням грошей, відомої в Україні під абревіатурою ФАТФ, Національний Банк запровадив контроль над валютними операціями. Банки, таким чином, втратили можливість заробляти на спекуляціях із валютним курсом і були змушені займатися, чим займається кожен звичайний банк, – брати гроші від вкладників і давати їх у кредит. Про те, що українським банкам це вдається, свідчать цифри статистики: приватні депозити протягом минулого року зросли на 70%, причому гривневі внески зростали з більшою швидкістю, ніж доларові, що, на думку аналітиків, свідчить про більшу довіру українців до національної валюти.
Також зросли й банківські кредити, хоча й не такими швидкими темпами, як депозити. Але доброю є тенденція: якщо ще нещодавно довготермінові кредити складали лише 5% від загалу, то тепер вони зросли до 90%. У цьому зв’язку аналітики із компанії “Economist Intelligence Unit” схвально відгукуються про нове керівництво Національного Банку, яке ставить за мету збільшення довготермінових кредитів.
Але, звичайно, не бракує і критиків. У своєму звіті Міжнародний Валютний Фонд зауважує, що НБУ небезпечно високими темпами збільшує грошову масу в економіці, що послаблює капіталізацію банків та збільшує кредитний ризик – тобто ризик неповернення кредиту. Також фахівці МВФ звертають увагу на велику кількість непрацюючих кредитів, тобто тих, які ще не списані, але з яких не повертаються гроші. Їхня велика кількість вкупі з надмірно високими відсотковими ставками може уповільнити швидкі темпи зростання банківських кредитів. На надто високі відсоткові ставки, близько 17% річних на тлі майже неіснуючої інфляції, вказують і британські фахівці із компанії “Economist Intelligence Unit”. На їхню думку, таким чином банки намагаються покривати великий ризик запозичень та операційні витрати. Знизити ставки можливо, але для цього потрібна більша макроекономічна стабільність, краще законодавство та посилення всього банківського сектору. Тобто, не все тут залежить від самих банків.
Насамкінець, незважаючи на позитивні зрушення, банківська система в Україні залишається слабкою і такою, що не може підтримати стабільно високі темпи зростання економіки. Як зауважують британські експерти, загальна капіталізація українських банків становить лише близько 2 мільярдів доларів – тобто стільки, скільки посідає один великий банк у Центральній Європі (не згадуючи уже про Західну).
Марія Щур
Запеклі дебати тривають навколо використання трубопроводу «Одеса-Броди».
Уряд України вважає ідею зворотнього використання трубопроводу сумнівною і з політичної, і з економічної точки зору. Про це в Києві заявив член парламентського комітету з питань енергетики Олександр Гудима, оприлюднивши офіційну відповідь уряду на своє депутатське звернення.
Із пропозицією про реверсне використання нафтогону виступила російсько-британська компанія «ТНК-Брітіш Петроліум». За твердженням американського аналітичного видання «Стратфор», Москва і Лондон здійснюють тиск на керівництво у Києві з метою змусити Україну погодитися на цей варіант використання нафтогону.
Депутат Олександр Гудима в інтерв''ю Радіо Свобода заявив, що це б поставило Україну в цілковиту енергетичну залежність від Росії.
Олександр Гудима
Сьогодні ми повинні пам’ятати, що в Україні є рік Росії, і багато чинників спрямовується саме на те, щоб надати належне Росії. Росія, користуючись цим, просить щораз більше і більше: то вона захотіла в подарунок газотранспортну систему, тепер кілька світових іноземних компаній просять президента Кучму і уряд віддати їм нафтові термінали в Одесі разом з нафтопроводом, яким вони хочуть качати російську нафту. Тобто вони хочуть тим самим ліквідувати її енергетичну незалежність, заборонити Україні інтегруватися до Європейського Союзу і тим самим, якщо Європейський Союз не утримає в особі України партнера з нафтотранспортною системою і нафтотранспортним терміналом, тоді ціна на російську нафту буде вищою.
Марія Щур
Щоб запобігти цьому, Олександр Гудима пропонує передати частку у нафтопроводі Польщі, та в її особі –Європейському Союзові. Це, на думку депутата, мало б допомогти Україні інтеґруватися до ЄС.
Олександр Гудима
Я пропоную уряду зробити реальні кроки. Уряд має сьогодні дуже багато сигналів з боку США про підтримку нафтопроводу Одеса-Броди і нафтового терміналу, підтримку уряду Німеччини, підтримку Франції, підтримку всього Європейського Союзу, підтримку Європейської комісії, яка визнала цей нафтопровід стратегічним. Що ще треба українському уряду?
Польща – наш стратегічний партнер. Польщу називають локомотивом нашого просування до Європи. І я пропоную українському уряду і парламенту подарувати, чи продати за символічну платню, долю в нафтовому терміналі. Польща, а в її особі і Європейський Союз, маючи власність, буде більше зацікавлена через Європейські компанії здійснювати реальні кроки. Звичайно, цьому буде протистояти Росія. Але Україна розуміє, що вона є в такому геополітичному трикутнику інтересів, що повинна дбати, в першу чергу, про свої національні інтереси. Наші національні інтереси сьогодні співпадають з тим, що нам пропонує Європейський Союз, - інтегруватися в європейську нафтотранспортну систему.
Марія Щур
Не важко передбачити, якою буде реакція Росії,- говорить Олександр Гудима, – однак Україна повинна обстоювати свої інтереси.
Це був Олександр Гудима, який пропонує передати Польщі частку у нафтогоні Одеса-Броди, щоб зацікавити Європейський Союз у цьому проекті.
А ми переходимо до розгляду ще однієї проблеми, спільної для ЄС та України. Йдеться про нелегальну трудову міґрацію з України до Європейських країн.
Проблема міґрації в Європейському Союзі стала настільки серйозною, що цю тему винесли першою на обговорення самміту глав держав ЄС, який відбувся в Салоніках. Цій темі була присвячена конференція Європейської Харитативної організації, яка відбулася нині в Брюсселі.
В дискусіях на цю тему виступив член парламенту України Роман Зварич.
Після виступу з ним розмовляв наш брюссельський кореспондент Славко Волинський.
Славко Волинський
Цікаво було почути думку Романа Зварича, чому під час самміту в Салоніках такі теми, як боротьба з тероризмом, стратегія безпеки в Європі, Конституція ЄС, вийшли на задній план. Натомість – перший день самміту в Салоніках був присвячений проблемі міграції. Ось що думає з цього приводу Роман Зварич.
Роман Зварич
Я би сказав так – розумінням того, що це – не тільки проблема країн, які межують чи будуть межувати в найближчому майбутньому з країнами Євросоюзу. Але що це також перетворилося в проблему для самих країн-членів Євросоюзу. Проблеми не лише в тому, щоб заборонити нелегальну міграцію чи робітників-іммігрантів, але, враховуючи те, що є певні сфери, в яких громадяни цих держав воліли б давати преференції якраз мігрантам. Визнати, що це є проблема з того боку, і щоби якимось чином легалізувати цей статус. Для нас це є вкрай важливе питання.
Я вам не можу сказати, скільки до українського парламенту доходить всяких заяв, скарг, де наші громадяни постійно наголошують на тому, що вони є об’єктами дискримінації, навіть відвертих тортур. До речі, я можу сказати, що в моєму виборчому округу протягом останнього року я вже допоміг повернути в Україну близько шести тіл людей. Тобто люди гинуть, їх вбивають у Європі, і хоча деякі з цих справ вже кількамісячної давності, – ще жодного кроку вперед із розслідуванням цих справ не проявлено в європейських країнах. Тобто з нашої перспективи ми вже можемо говорити про те, що наші громадяни не користаються тими правами і тими свободами, які є виписані в Європейській Конвенції щодо захисту прав та свобод людини. Ми вимагаємо, щоб цю проблему все таки розв’язали.
До речі, якщо на те пішло, то є вже приклади того, як це можна робити. Ми маємо двосторонній договір між Україною і Португалією, який вже нами ратифікований (не знаю, як він там у Португалії) і який націлений на те, щоб надати певний легальний статус нашим мігрантам чи робітникам, які на сьогоднішній день працюють на території цієї держави. Тобто є певні наробки в цьому напрямку, які могли б, до речі, запропонувати Брюсселю і які могли б навіть увійти в загальну стратегію боротьби з цим явищем.
Марія Щур
І нарешті ми звертаємось до суто українських проблем.
Ми вже розповідали, що останнім часом Крим отримує все більші фінансово-бюджетні повноваження. Зокрема, автономія має змогу запроваджувати додаткові республіканські податки, а також зараховує до свого бюджету акцизний збір, тоді як в інших регіонах України він надходить до Державного бюджету. Але, як не дивно, така фінансово-бюджетна самостійність Кримської автономії призводить до втечі з півострова великих компаній.
Детальніше про це – в репортажі нашого кореспондента Володимира Притули.
Володимир Притула
Першим - місяць тому - надійшло повідомлення, що російські власники заводу “КримАвтоГАЗ” вирішили припинити випуск автомобілів марки “ГАЗ” у Симферополі і перенести його до Кременчука. Аргумент – економічна доцільність. А в середині червня про перенесення головного офісу до Києва повідомило керівництво найбільшого в Україні виробника алкогольних напоїв і найбільшого в Криму платника податків – компанії “Союз-Віктан Лтд”. Аргумент той же. Закрили, або відмовилися відкривати свої філії як юридичні особи, такі гіганти, як “Кока-Кола”, “Макдональдс”, “Укрзалізниця”, “Утел”, тощо.
Після того, як Крим фактично вже покинув “Союз-Віктан”, Верховна Рада Криму розглянула це питання на своїй сесії. 18 червня кримські депутати ухвалили звернення до Верховної Ради України з проханням надати республіканському бюджету як відшкодування втрат від переходу “Союз-Віктану” до Києва субвенцію в сумі 130 мільйонів гривень, що складає майже шосту частину всього кримського бюджету. Ініціатор цього звернення, голова бюджетної комісії кримського парламенту Андрій Припутников, пояснює:
Андрій Припутников
У дохідну частину бюджету Автономної Республіки Крим входить акцизний збір підприємств, які виробляють продукцію на території Криму. Компанія “Союз-Віктан” змінила свою юридичну адресу і, відповідно, платитиме усі податки в Києві, де буде її головний офіс. Платники акцизного збору в Києві та інших регіонах України зараховують цей податок до Державного бюджету України.
З бюджету автономії випало приблизно 130 мільйонів гривень, а тому необхідне термінове коригування Держбюджету з метою, щоб надати цільову дотацію Криму. Це звичайне коригування, але його необхідно провести терміново, оскільки сьогодні ми вже відчуваємо брак коштів, в тому числі, і на виплату зарплати, і літо може бути дуже важким.
Володимир Притула
На сесії пан Припутников пояснив, що в інших регіонах великі компанії можуть застосовувати цілком легальні схеми оптимізації сплати податків, економлячи на цьому до 25-40% коштів. Але це можливо лише за умови, що акциз і ПДВ платиться до Держбюджету. Крим же домігся, щоб акцизний збір надходив до бюджету автономії. За умов жорсткої конкуренції “Союз-Віктан” змушений піти з автономного, таким чином, Криму, і його приклад можуть наслідувати й інші великі компанії.
«Чи не дискредитує все це ідею фінансово-бюджетної самостійності автономії?» - запитав я у пана Припутникова, який був одним з ініціаторів акцизного експерименту.
Андрій Припутников
Це не зовсім так. Ми насправді називаємо цей процес “оптимізацією”, але ж якщо дивитися конкретно, то це – пряма шкода бюджету. Замість того, щоб платити грошима акциз і ПДВ до Держбюджету, проводяться різні схеми взаєморозрахунків, які, крім певної вигоди суб’єктам підприємництва, державі нічого не несуть. І це не стосується нашої самостійності. Тому ми звернулися до Верховної Ради України з пропозицією про припинення дії всіх схем оптимізації податків. І Петро Порошенко, і Микола Азаров пообіцяли, що вони серйозно візьмуться за розв’язання цієї проблеми. Це шкода для країни.
Володимир Притула
Через зайнятість міністр фінансів Криму Олександр Гресс не зміг прокоментувати ситуацію, що склалася, але джерела в кримському Мінфіні висловили побоювання, що такі прорахунки ускладнять спроби кримської влади домагатися додаткових фінансово-бюджетних повноважень на наступні роки. Крим відчує це вже під час розробки бюджетів на 2004 рік.
Марія Щур
Серед численних іноземців, для яких Україна стала другою батьківщиною через ті можливості, що вона надавала для розвитку бізнесу, було чимало чехів.
У минулих передачах ми розповідали про чеських підприємців Генріха Індржишека та Йосипа Криванека, які наприкінці ХІХ століття заснували два київські заводи. Одночасно в Києві працювали ще чотири чехи, чиї підприємства згодом стали основою заводу, який націоналізували більшовики й назвали «Червоний екскаватор».
Цікаво, що Томаш Неєдли, Томаш Унгерман, Вячеслав Фільверт і Франц Дєдін почувалися в Києві настільки вдома, що не гребували навіть працею своїх країн, коли ті потрапили до Києва в якості військовополонених під час Першої світової війни.
Детальніше про це та інше розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Відоме київське підприємство «Червоний екскаватор» і досі знаходиться на тому самому місці, де століття тому виникли його попередники – фабрика сільськогосподарських машин та чавуноливарний завод.
У липні 1898 року чеські підприємці Вячеслав Фільверт та Франц Дєдіна заснували на околиці Києва – Шулявці – першу в місті спеціалізовану фабрику з виробництва сівалок, борон та віялок. Контора підприємства розмістилася в центрі міста, на вулиці Лютеранській. Наступного року власники перетворили свою фабрику на Акціонерне товариство «Фільверт і Дєдіна», з капіталом у 350 тисяч рублів, розподіленим на 700 акцій. На підприємстві тоді працювало 80 робітників.
Влітку 1909 року компаньйони придбали на західному передмісті Святошині 5 десятин землі і розпочали будівництво другої фабрики. Новий майданчик дав першу продукцію 1912 року. Туди були переведені менш кваліфіковані робітники, які виготовляли сівалки та борони простих моделей і ремонтували локомобілі та молотилки. Натомість на старому майданчику на Шулявці виробляли складніші сівалки та віялки-сортувалки «Славія». Того року всі 500 робітників підприємства виготовили продукції на 1 мільйон рублів, а ще 400 сівалок власники замовили за кордоном.
Для свого виробництва Фільверт і Дєдіна щороку купували 2 тисячі пудів спеціального ковкого чавуну на сусідньому чавуноливарному заводі. Він був заснований на місяць пізніше їхньої фабрики, теж на Шулявці і теж чеськими підприємцями – Томашем Неєдлою та Томашем Унгерманом. 1905 року Неєдла і Унгерман побудували ще одну вагранку і дві тигельні печі, ливарню, механічний цех, склад і контору. Подальше розширення виробництва обмежувалося розмірами земельної ділянки, тому завод так і залишився середнім підприємством з персоналом у 142 особи.
Під час Першої світової війни, з огляду на прихильне ставлення російського уряду до чехів, обидва підприємства отримали військові замовлення. Фабрика Фільверта і Дєдіни так само залишалася основним споживачем продукції чавуноливарного заводу Неєдли та Унгермана, хоча, замість сівалок та віялок, виготовляла візки, фургони та польові кухні. Й на фабриці, й на заводі працювали військовополонені, серед яких було чимало чехів.
Зрештою, фабрику Фільверта і Дєдіни та завод Неєдли та Унгермана 1918 року конфіскували більшовики, незабаром об’єднавши їх у підприємство під назвою «Червоний плугатар». А 1934 року об’єднання було перейменоване на «Червоний екскаватор».
Марія Щур
У нашій наступній передачі ведучий рубрики українські підприємці в історії Віталій Пономарьов запропонує вам розповідь про Павла Скоропадського.
Найчастіше його згадують як останнього українського гетьмана. Проте Павло Скоропадський був і заможний фабрикант, і великий землевласник. Про господарську діяльність останнього гетьмана слухайте наступної неділі о 21 годині у передачі «Економічний журнал». На цьому я, ведуча програми Марія Щур, прощаюся з Вами. На все добре.
Марія Щур
Вітаю Вас, шановні слухачі, на хвилях Радіо «Свобода». В ефірі – «Економічний журнал».
Україну не було викреслено з чорного списку організації з боротьби з відмиванням грошей, але зросли шанси на те, що FATF зробить це вже в найближчі півроку.
Такий висновок можна зробити після завершення в Берліні чергового пленарного засідання FATF.
До складу цієї організації входять понад 30 країн, серед яких всі – члени Європейського союзу (США, Швейцарія, Японія, Канада та, з четверга, Росія).
Розповідає Надія Кандиба.
Надія Кандиба
Цього разу з “чорного списку” країн, які не достатньо докладають зусиль в боротьбі з відмиванням грошей, були викреслені Сент-Вінсент і Ґренадіни. У списку й надалі залишаються острови Кука, Єгипет, Гватемала, Індонезія, М’янма, Ніґерія, Науру, Філіппіни та Україна. Однак, як зауважив у Берліні нинішній голова FATF Йоген Саніо, цей перелік невдовзі може суттєво скоротитися. Прицьому він не тільки мав на увазі, передусім, Україну, а навіть назвав її взірцем для інших. “Якщо ці країни діятимуть так, як, скажімо, Україна, то вони мають добрий шанс вийти з “чорного списку”, - заявив Йоген Саніо.
Отже, на нинішньому пленарному засіданні FATF потуги України, спрямовані на створення системи боротьби з відмиванням грошей, отримали заочно позитивну оцінку. Нагадаємо, що на початку тижня в Берліні виступив перший віце-прем’єр-міністр України Микола Азаров. Він розповів, як офіційний Київ виконує взяті на себе зобов’язання після скасування в лютому санкцій FATF. Такі санкції були запроваджені наприкінці минулого року, оскільки українське законодавство не відповідало вимогам Міжнародної організації з боротьби з відмиванням грошей.
Під час перебування Миколи Азарова в Берліні було домовлено, що вже найближчим часом експерти FATF відвідають Україну з метою особисто переконатися в успіхах, про які розповів у столиці Німеччини український віце-прем’єр. І лише після цього слід очікувати початку процедури викреслення України з “чорного списку” FATF. Оглядачі не виключають, що в майбутньому Україна, так само як і Росія, яку цього тижня було зараховано до FATF, теж може стати членом цієї організації.
Водночас учасники берлінської сесії вирішили посилити вимоги в сфері боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом. Йдеться про поширення діяльності фінансової розвідки не тільки на банки, але також на страхові компанії та фірми, що ведуть торгівлю цінними паперами. Крім того, пропонується зобов’язати агентства нерухомості, адвокатів і навіть власників казино надавати фінансовій розвідці інформацію про своїх клієнтів.
Марія Щур
Ще кілька років тому в Україні гроші на ремонт квартири чи купівлю автомобіля можна було позичити хіба що в родичів або знайомих. Віднедавна заможну тітку, чи тестя, почали заміщати банки.
Тепер банківську позику можна отримати навіть на літній відпочинок у Криму, чи за кордоном.
Єдина невигода у тому, що банк вимагає за свої кредити більших відсотків, ніж родичі. Незважаючи на це, український споживач кредити бере, а завдячити доступності позик, на думку західних оглядачів, він має хоча б частково міжнародній організації з боротьби із відмиванням грошей.
Про те, чому, йдеться у наступному матеріалі.
Марія Щур
На вимогу міжнародної організації з боротьби із відмиванням грошей, відомої в Україні під абревіатурою ФАТФ, Національний Банк запровадив контроль над валютними операціями. Банки, таким чином, втратили можливість заробляти на спекуляціях із валютним курсом і були змушені займатися, чим займається кожен звичайний банк, – брати гроші від вкладників і давати їх у кредит. Про те, що українським банкам це вдається, свідчать цифри статистики: приватні депозити протягом минулого року зросли на 70%, причому гривневі внески зростали з більшою швидкістю, ніж доларові, що, на думку аналітиків, свідчить про більшу довіру українців до національної валюти.
Також зросли й банківські кредити, хоча й не такими швидкими темпами, як депозити. Але доброю є тенденція: якщо ще нещодавно довготермінові кредити складали лише 5% від загалу, то тепер вони зросли до 90%. У цьому зв’язку аналітики із компанії “Economist Intelligence Unit” схвально відгукуються про нове керівництво Національного Банку, яке ставить за мету збільшення довготермінових кредитів.
Але, звичайно, не бракує і критиків. У своєму звіті Міжнародний Валютний Фонд зауважує, що НБУ небезпечно високими темпами збільшує грошову масу в економіці, що послаблює капіталізацію банків та збільшує кредитний ризик – тобто ризик неповернення кредиту. Також фахівці МВФ звертають увагу на велику кількість непрацюючих кредитів, тобто тих, які ще не списані, але з яких не повертаються гроші. Їхня велика кількість вкупі з надмірно високими відсотковими ставками може уповільнити швидкі темпи зростання банківських кредитів. На надто високі відсоткові ставки, близько 17% річних на тлі майже неіснуючої інфляції, вказують і британські фахівці із компанії “Economist Intelligence Unit”. На їхню думку, таким чином банки намагаються покривати великий ризик запозичень та операційні витрати. Знизити ставки можливо, але для цього потрібна більша макроекономічна стабільність, краще законодавство та посилення всього банківського сектору. Тобто, не все тут залежить від самих банків.
Насамкінець, незважаючи на позитивні зрушення, банківська система в Україні залишається слабкою і такою, що не може підтримати стабільно високі темпи зростання економіки. Як зауважують британські експерти, загальна капіталізація українських банків становить лише близько 2 мільярдів доларів – тобто стільки, скільки посідає один великий банк у Центральній Європі (не згадуючи уже про Західну).
Марія Щур
Запеклі дебати тривають навколо використання трубопроводу «Одеса-Броди».
Уряд України вважає ідею зворотнього використання трубопроводу сумнівною і з політичної, і з економічної точки зору. Про це в Києві заявив член парламентського комітету з питань енергетики Олександр Гудима, оприлюднивши офіційну відповідь уряду на своє депутатське звернення.
Із пропозицією про реверсне використання нафтогону виступила російсько-британська компанія «ТНК-Брітіш Петроліум». За твердженням американського аналітичного видання «Стратфор», Москва і Лондон здійснюють тиск на керівництво у Києві з метою змусити Україну погодитися на цей варіант використання нафтогону.
Депутат Олександр Гудима в інтерв''ю Радіо Свобода заявив, що це б поставило Україну в цілковиту енергетичну залежність від Росії.
Олександр Гудима
Сьогодні ми повинні пам’ятати, що в Україні є рік Росії, і багато чинників спрямовується саме на те, щоб надати належне Росії. Росія, користуючись цим, просить щораз більше і більше: то вона захотіла в подарунок газотранспортну систему, тепер кілька світових іноземних компаній просять президента Кучму і уряд віддати їм нафтові термінали в Одесі разом з нафтопроводом, яким вони хочуть качати російську нафту. Тобто вони хочуть тим самим ліквідувати її енергетичну незалежність, заборонити Україні інтегруватися до Європейського Союзу і тим самим, якщо Європейський Союз не утримає в особі України партнера з нафтотранспортною системою і нафтотранспортним терміналом, тоді ціна на російську нафту буде вищою.
Марія Щур
Щоб запобігти цьому, Олександр Гудима пропонує передати частку у нафтопроводі Польщі, та в її особі –Європейському Союзові. Це, на думку депутата, мало б допомогти Україні інтеґруватися до ЄС.
Олександр Гудима
Я пропоную уряду зробити реальні кроки. Уряд має сьогодні дуже багато сигналів з боку США про підтримку нафтопроводу Одеса-Броди і нафтового терміналу, підтримку уряду Німеччини, підтримку Франції, підтримку всього Європейського Союзу, підтримку Європейської комісії, яка визнала цей нафтопровід стратегічним. Що ще треба українському уряду?
Польща – наш стратегічний партнер. Польщу називають локомотивом нашого просування до Європи. І я пропоную українському уряду і парламенту подарувати, чи продати за символічну платню, долю в нафтовому терміналі. Польща, а в її особі і Європейський Союз, маючи власність, буде більше зацікавлена через Європейські компанії здійснювати реальні кроки. Звичайно, цьому буде протистояти Росія. Але Україна розуміє, що вона є в такому геополітичному трикутнику інтересів, що повинна дбати, в першу чергу, про свої національні інтереси. Наші національні інтереси сьогодні співпадають з тим, що нам пропонує Європейський Союз, - інтегруватися в європейську нафтотранспортну систему.
Марія Щур
Не важко передбачити, якою буде реакція Росії,- говорить Олександр Гудима, – однак Україна повинна обстоювати свої інтереси.
Це був Олександр Гудима, який пропонує передати Польщі частку у нафтогоні Одеса-Броди, щоб зацікавити Європейський Союз у цьому проекті.
А ми переходимо до розгляду ще однієї проблеми, спільної для ЄС та України. Йдеться про нелегальну трудову міґрацію з України до Європейських країн.
Проблема міґрації в Європейському Союзі стала настільки серйозною, що цю тему винесли першою на обговорення самміту глав держав ЄС, який відбувся в Салоніках. Цій темі була присвячена конференція Європейської Харитативної організації, яка відбулася нині в Брюсселі.
В дискусіях на цю тему виступив член парламенту України Роман Зварич.
Після виступу з ним розмовляв наш брюссельський кореспондент Славко Волинський.
Славко Волинський
Цікаво було почути думку Романа Зварича, чому під час самміту в Салоніках такі теми, як боротьба з тероризмом, стратегія безпеки в Європі, Конституція ЄС, вийшли на задній план. Натомість – перший день самміту в Салоніках був присвячений проблемі міграції. Ось що думає з цього приводу Роман Зварич.
Роман Зварич
Я би сказав так – розумінням того, що це – не тільки проблема країн, які межують чи будуть межувати в найближчому майбутньому з країнами Євросоюзу. Але що це також перетворилося в проблему для самих країн-членів Євросоюзу. Проблеми не лише в тому, щоб заборонити нелегальну міграцію чи робітників-іммігрантів, але, враховуючи те, що є певні сфери, в яких громадяни цих держав воліли б давати преференції якраз мігрантам. Визнати, що це є проблема з того боку, і щоби якимось чином легалізувати цей статус. Для нас це є вкрай важливе питання.
Я вам не можу сказати, скільки до українського парламенту доходить всяких заяв, скарг, де наші громадяни постійно наголошують на тому, що вони є об’єктами дискримінації, навіть відвертих тортур. До речі, я можу сказати, що в моєму виборчому округу протягом останнього року я вже допоміг повернути в Україну близько шести тіл людей. Тобто люди гинуть, їх вбивають у Європі, і хоча деякі з цих справ вже кількамісячної давності, – ще жодного кроку вперед із розслідуванням цих справ не проявлено в європейських країнах. Тобто з нашої перспективи ми вже можемо говорити про те, що наші громадяни не користаються тими правами і тими свободами, які є виписані в Європейській Конвенції щодо захисту прав та свобод людини. Ми вимагаємо, щоб цю проблему все таки розв’язали.
До речі, якщо на те пішло, то є вже приклади того, як це можна робити. Ми маємо двосторонній договір між Україною і Португалією, який вже нами ратифікований (не знаю, як він там у Португалії) і який націлений на те, щоб надати певний легальний статус нашим мігрантам чи робітникам, які на сьогоднішній день працюють на території цієї держави. Тобто є певні наробки в цьому напрямку, які могли б, до речі, запропонувати Брюсселю і які могли б навіть увійти в загальну стратегію боротьби з цим явищем.
Марія Щур
І нарешті ми звертаємось до суто українських проблем.
Ми вже розповідали, що останнім часом Крим отримує все більші фінансово-бюджетні повноваження. Зокрема, автономія має змогу запроваджувати додаткові республіканські податки, а також зараховує до свого бюджету акцизний збір, тоді як в інших регіонах України він надходить до Державного бюджету. Але, як не дивно, така фінансово-бюджетна самостійність Кримської автономії призводить до втечі з півострова великих компаній.
Детальніше про це – в репортажі нашого кореспондента Володимира Притули.
Володимир Притула
Першим - місяць тому - надійшло повідомлення, що російські власники заводу “КримАвтоГАЗ” вирішили припинити випуск автомобілів марки “ГАЗ” у Симферополі і перенести його до Кременчука. Аргумент – економічна доцільність. А в середині червня про перенесення головного офісу до Києва повідомило керівництво найбільшого в Україні виробника алкогольних напоїв і найбільшого в Криму платника податків – компанії “Союз-Віктан Лтд”. Аргумент той же. Закрили, або відмовилися відкривати свої філії як юридичні особи, такі гіганти, як “Кока-Кола”, “Макдональдс”, “Укрзалізниця”, “Утел”, тощо.
Після того, як Крим фактично вже покинув “Союз-Віктан”, Верховна Рада Криму розглянула це питання на своїй сесії. 18 червня кримські депутати ухвалили звернення до Верховної Ради України з проханням надати республіканському бюджету як відшкодування втрат від переходу “Союз-Віктану” до Києва субвенцію в сумі 130 мільйонів гривень, що складає майже шосту частину всього кримського бюджету. Ініціатор цього звернення, голова бюджетної комісії кримського парламенту Андрій Припутников, пояснює:
Андрій Припутников
У дохідну частину бюджету Автономної Республіки Крим входить акцизний збір підприємств, які виробляють продукцію на території Криму. Компанія “Союз-Віктан” змінила свою юридичну адресу і, відповідно, платитиме усі податки в Києві, де буде її головний офіс. Платники акцизного збору в Києві та інших регіонах України зараховують цей податок до Державного бюджету України.
З бюджету автономії випало приблизно 130 мільйонів гривень, а тому необхідне термінове коригування Держбюджету з метою, щоб надати цільову дотацію Криму. Це звичайне коригування, але його необхідно провести терміново, оскільки сьогодні ми вже відчуваємо брак коштів, в тому числі, і на виплату зарплати, і літо може бути дуже важким.
Володимир Притула
На сесії пан Припутников пояснив, що в інших регіонах великі компанії можуть застосовувати цілком легальні схеми оптимізації сплати податків, економлячи на цьому до 25-40% коштів. Але це можливо лише за умови, що акциз і ПДВ платиться до Держбюджету. Крим же домігся, щоб акцизний збір надходив до бюджету автономії. За умов жорсткої конкуренції “Союз-Віктан” змушений піти з автономного, таким чином, Криму, і його приклад можуть наслідувати й інші великі компанії.
«Чи не дискредитує все це ідею фінансово-бюджетної самостійності автономії?» - запитав я у пана Припутникова, який був одним з ініціаторів акцизного експерименту.
Андрій Припутников
Це не зовсім так. Ми насправді називаємо цей процес “оптимізацією”, але ж якщо дивитися конкретно, то це – пряма шкода бюджету. Замість того, щоб платити грошима акциз і ПДВ до Держбюджету, проводяться різні схеми взаєморозрахунків, які, крім певної вигоди суб’єктам підприємництва, державі нічого не несуть. І це не стосується нашої самостійності. Тому ми звернулися до Верховної Ради України з пропозицією про припинення дії всіх схем оптимізації податків. І Петро Порошенко, і Микола Азаров пообіцяли, що вони серйозно візьмуться за розв’язання цієї проблеми. Це шкода для країни.
Володимир Притула
Через зайнятість міністр фінансів Криму Олександр Гресс не зміг прокоментувати ситуацію, що склалася, але джерела в кримському Мінфіні висловили побоювання, що такі прорахунки ускладнять спроби кримської влади домагатися додаткових фінансово-бюджетних повноважень на наступні роки. Крим відчує це вже під час розробки бюджетів на 2004 рік.
Марія Щур
Серед численних іноземців, для яких Україна стала другою батьківщиною через ті можливості, що вона надавала для розвитку бізнесу, було чимало чехів.
У минулих передачах ми розповідали про чеських підприємців Генріха Індржишека та Йосипа Криванека, які наприкінці ХІХ століття заснували два київські заводи. Одночасно в Києві працювали ще чотири чехи, чиї підприємства згодом стали основою заводу, який націоналізували більшовики й назвали «Червоний екскаватор».
Цікаво, що Томаш Неєдли, Томаш Унгерман, Вячеслав Фільверт і Франц Дєдін почувалися в Києві настільки вдома, що не гребували навіть працею своїх країн, коли ті потрапили до Києва в якості військовополонених під час Першої світової війни.
Детальніше про це та інше розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Відоме київське підприємство «Червоний екскаватор» і досі знаходиться на тому самому місці, де століття тому виникли його попередники – фабрика сільськогосподарських машин та чавуноливарний завод.
У липні 1898 року чеські підприємці Вячеслав Фільверт та Франц Дєдіна заснували на околиці Києва – Шулявці – першу в місті спеціалізовану фабрику з виробництва сівалок, борон та віялок. Контора підприємства розмістилася в центрі міста, на вулиці Лютеранській. Наступного року власники перетворили свою фабрику на Акціонерне товариство «Фільверт і Дєдіна», з капіталом у 350 тисяч рублів, розподіленим на 700 акцій. На підприємстві тоді працювало 80 робітників.
Влітку 1909 року компаньйони придбали на західному передмісті Святошині 5 десятин землі і розпочали будівництво другої фабрики. Новий майданчик дав першу продукцію 1912 року. Туди були переведені менш кваліфіковані робітники, які виготовляли сівалки та борони простих моделей і ремонтували локомобілі та молотилки. Натомість на старому майданчику на Шулявці виробляли складніші сівалки та віялки-сортувалки «Славія». Того року всі 500 робітників підприємства виготовили продукції на 1 мільйон рублів, а ще 400 сівалок власники замовили за кордоном.
Для свого виробництва Фільверт і Дєдіна щороку купували 2 тисячі пудів спеціального ковкого чавуну на сусідньому чавуноливарному заводі. Він був заснований на місяць пізніше їхньої фабрики, теж на Шулявці і теж чеськими підприємцями – Томашем Неєдлою та Томашем Унгерманом. 1905 року Неєдла і Унгерман побудували ще одну вагранку і дві тигельні печі, ливарню, механічний цех, склад і контору. Подальше розширення виробництва обмежувалося розмірами земельної ділянки, тому завод так і залишився середнім підприємством з персоналом у 142 особи.
Під час Першої світової війни, з огляду на прихильне ставлення російського уряду до чехів, обидва підприємства отримали військові замовлення. Фабрика Фільверта і Дєдіни так само залишалася основним споживачем продукції чавуноливарного заводу Неєдли та Унгермана, хоча, замість сівалок та віялок, виготовляла візки, фургони та польові кухні. Й на фабриці, й на заводі працювали військовополонені, серед яких було чимало чехів.
Зрештою, фабрику Фільверта і Дєдіни та завод Неєдли та Унгермана 1918 року конфіскували більшовики, незабаром об’єднавши їх у підприємство під назвою «Червоний плугатар». А 1934 року об’єднання було перейменоване на «Червоний екскаватор».
Марія Щур
У нашій наступній передачі ведучий рубрики українські підприємці в історії Віталій Пономарьов запропонує вам розповідь про Павла Скоропадського.
Найчастіше його згадують як останнього українського гетьмана. Проте Павло Скоропадський був і заможний фабрикант, і великий землевласник. Про господарську діяльність останнього гетьмана слухайте наступної неділі о 21 годині у передачі «Економічний журнал». На цьому я, ведуча програми Марія Щур, прощаюся з Вами. На все добре.
