Київ, 10 липня 2003 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність” . Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. За режисерським пультом Сергій Балабанов. Вітаємо Вас, шановні слухачі.
Чому деякі кримські засоби масової інформації порушують закон про мову, ігноруючи при цьому права українців півострова? За що покарали україномовних викладачів двох київських вузів? Чому чиновники нехтують 10 статтею Конституції України? Як захистити пересічному українцеві своє право користуватися державною мовою?
Ці питання порушать наші київські і регіональні кореспонденти у сьогоднішній передачі, яка присвячена мовній проблемі.
А почнемо з Луганська. Там відбувся безпрецедентний судовий процес. Луганчанин Сергій Мельничук звернувся до суду з позовом на дії чиновників міськради, які на його письмове звернення надіслали йому відповідь російською мовою. На думку позивача, тим самим вони порушили його конституційні права і принизили національну честь і гідність.
Подробиці – від Василя Соколенка.
Василь Соколенко
Неодноразово суд переносив термін розгляду цієї справи. Спочатку суддя намагалася спілкуватися з позивачем російською мовою. І тільки після звернення С.Мельничука до вищих судових органів, судочинство завершили, як і належить, державною мовою. Але суддя О.Матвейшина відмовила у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що в місцях компактного проживання іншої національності, які мають кількісну перевагу над корінним населенням, тобто українцями, можна користуватися так званою російською мовою.
В Луганську і справді проживає велика кількість росіян, але вони за кількістю складають меншість у порівнянні з українцями.
Ось як згадане рішення коментує сам позивач С.Мельничук.
Сергій Мельничук
З рішенням судді Ольги Матвейшиної я не згоден, тому що тут порушується стаття 24 Конституції України, зокрема, це дискримінація за мовною ознакою. Зневажаючи державну мову, посадові особи Виконавчого комітету луганської міської влади порушують рівноправність конституційних прав і свобод громадян. Саме цей факт спричинив мені моральну шкоду.
14 грудня 1999 року Конституційний Суд України вирішив положення частини 1 статті 10 Конституції України, в якій державною мовою в Україні є українська мова. Треба розуміти так, що українська мова, державна, є обов’язковим засобом спілкування на всій території України.
Мене дивує, чому посадові особи Виконавчого комітету луганської ради не дотримуються цього рішення Конституційного Суду України? Я, як українець, живу на Україні, і для мене це образливо.
Василь Соколенко
А ось, що зазначає про це судове рішення голова Луганського обласного об’єднання товариства “Просвіта” Володимир Семистяга:
Володимир Семистяга
Ця новина мене сьогодні не дивує. Це ж в нашій державі програли, а, вцілому, то - нонсенс. Як можна будувати українську державу без української мови? Ну такого ще в історії не було. Я судочинство наше загалом не розумію.
Василь Соколенко
До цього слід додати, що на суді представник луганської міської влади так і не спромігся відповісти на запитання судді державною мовою, посилаючись на те, що не встиг її вивчити.
Надія Шерстюк
Радіо “Свобода” вже розповідало про долю викладача Київської державної академії водного транспорту Дмитра Антоненка, який був звільнений за патріотичні настрої, а також за те, що читав лекції.... українською мовою. Згідно з судовим рішенням, пан Антоненко був поновлений на роботі, але проблем у нього не поменшало.
Далі – Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Наприкінці червня керівництво Академії водного транспорту не подовжило трудову угоду з Дмитром Антоненком, що останній розцінює як вияв “совітського” мислення.
Дмитро Антоненко
На мій погляд, цікава ситуація склалася якраз саме після поновлення, оскільки просто 4 місяці здійснювався настільки тяжкий інтенсивний морально-психологічний тиск на мене в навчальному закладі, що це можна назвати “бєзпрєдєлом”.
“Совєтська” особливість, “совєтський” синдром, я б сказав так, в наших вузах, на підприємствах, в організаціях, тому що, ви знаєте, на вузах відновлені перші відділи, працівники силових структур пішли в вузи, намагаються якось впливати на маси: придивляються до тих, хто виступає, критикує, якось проти системи, не в колективі безособистісному, а виділяється як особистість, того відразу збираються “причісувати”.
Богдана Костюк
Стверджує Дмитро Антоненко. У подібній ситуації опинилась і Тетяна Метельова, яка дев’ять років пропрацювала в Університеті харчових технологій.
Тетяна Метельова
За моїми спостереженнями, ця ситуація почала складатися за останні роки три, коли методом бюрократизації всіх дій учасників навчального процесу і методом посилення саме бюрократичних, а не змістовних вимог до викладача створюється система, яка уможливлює розправу з викладачами за будь-що і, не тільки за громадянську позицію, звільнення з роботи викладачів, і приниження їх систематичне на очах у студентів, скажімо, через такі “розборки” поза законними методами. Тобто, не обов’язково мати якісь організаційні претензії до викладача.
Власне, в мене враження, що це посилюється останнім часом саме в цю сесію, я думаю, що це може бути пов’язане із наступними президентськими виборами. Тобто, щоб створити в середині однорідну, одностайну ситуацію в середині вузів, і за рахунок цього здійснювати одностайну підтримку того кандидата, який є бажаний владі.
Богдана Костюк
Тетяно, я зрозуміла, що й Ваша ситуація подібна.
Тетяна Метельова
Так, я опинилася в подібній ситуації. 9 років пропрацювала на одному місці без зауважень. І не тільки я, це пройшла кампанія звільнення.
Богдана Костюк
Вважає Тетяна Метельова. За її словами, такі методи звільнення викладачів не відповідають нормам трудового законодавства України, і з цим мають розбиратися правники.
Надія Шерстюк
Львів доволі часто опиняється у центрі уваги російських ЗМІ, як місто, в якому, на думку цих мас-медіа, утискаються права національної меншини - росіян. Однак, чимало львів’ян схиляються до думки, що у місті Лева потрібно захищати саме українську мову і, особливо, українські книгарні, яких обмаль.
Галина Терещук продовжує тему.
Галина Терещук
Днями уже традиційно на стіні будинку Російського культурного центру невідомі написали чергове антиросійське гасло. До цього уже звикли львів’яни, а львівські журналісти з цього кепкують. Адже невідомі сили чи то підпалюють двері у будинку, де розташований Російський культурний центр, чи то розмальовують стіни. Зате, інформацію відразу підхоплюють російські ЗМІ.
Чого не скажеш про скандал довкола незаконного переселення у новий будинок генерального консульства Російської Федерації, який уже рік не вщухає у львівських мас-медіа. До того ж управління СБУ у Львівській області інформувало МЗС України про наміри переїзду генконсульства Росії у приміщення, яке розташоване неподалік військової установи, що є недопустимо згідно з відповідними нормами.
Дипломатична установа Російської Федерації не провела законну угоду купівлі-продажу будинку і не сплатила кошти за виконані технічні роботи спецслужбами. Відтак генконсульство Російської Федерації розташоване у престижному районі в гарненькому будиночку і за кілька метрів від важливого військового об’єкту. Аби цей скандал вщух, до Львова призначили нового генконсула Російської Федерації, мовляв, усі справи залагоджував попередник і тому усі претензії до нього.
А ще у центрі Львова відкрили кафе – книгарню проекту “Русская книга”. Цей факт спричинив певні дискусії у Львові, і навіть невідомі вибили шибку, правда про цей інцидент воліли замовчувати.
На стіні книгарні-кафе висить оголошення про те, що тут можна розмовляти російською, українською й усіма іншими мовами. Втім, варто вийти на вулиці столиці Галичини і почути не лише російську, але й польську, англійську, німецьку мови, і щоб розмовляти ними, не треба запитувати у когось дозволу.
Ті, хто займається книговиданням, торгівлею української книги переконані, що у Львові немає потреби в окремому центрі російської книги. Її і так скрізь багато. Чого, на жаль, не скажеш про українську книжку, яку через високі податки зробили недоступною для більшості громадян.
Письменниця Ніна Бічуя вважає, що у кожному районі міста повинен бути створений центр української книги, де б проводились різноманітні зустрічі, адже втрата, бодай, найменшої крамнички української книги може перерости у трагедію.
Надія Шерстюк
“Значна частина кримських засобів масової інформації порушує мовні права етнічних українців”. Таку заяву у Симферополі зробило керівництво кримської республіканської організації Української народної партії. Воно звернулося до Національної ради з телебачення і радіомовлення зі скаргою, в якій мовиться, що деякі телерадіокомпанії, які ведуть мовлення в Криму відверто ігнорують права та інтереси українського населення півострова і порушують чинне мовне законодавство України.
Детальніше про це – розповідає наш кримський кореспондент Володимир Притула.
Володимир Притула
“Найвпливовіші кримські засоби масової інформації відстоюють інтереси, що є ворожими до національних інтересів України, проводиться русифікація інтенсивніша, ніж за часів Радянського Союзу, і денаціоналізація суспільства набуває статусу державної програми”, - це цитата із заяви кримської республіканської організації Української народної партії, поширеної у Симферополі. Її автори вважають, що така політика влади призвела до того, що за результатами перепису, тільки 40% українців у Криму вважають українську мову рідною. Процес знищення національної свідомості українців та інших етносів у Криму триває.
Голова кримської організації Української народної партії, координатор Громадського комітету зі сприяння українській освіті в Криму Олег Фомушкін вважає, що в автономії масово і цілеспрямовано порушуються права української етнічної меншини, й особливо гостро ця проблема стоїть в інформаційній сфері Криму.
Олег Фомушкін
“Обурення кримчан викликало впровадження на телекомпанії “Жиса” програми “Україна”, де українське слово відсутнє взагалі. Деякі радіостанції надають незначний час мовлення українською тільки в ночі. Намагання з’ясувати виконання радіостанцією “Європа Плюс Крим” умов ліцензування було припинено брутальною заявою її директора Володимира Харченка: “Єсли нє будєтє говоріть по-русски, я не буду с Вамі разговарівать! Я нє понімаю украінского язика!”
Грубе порушення чинного законодавства, яке передбачає не менш 50 % мовлення українською мовою, повинне розглядатися Національною радою по телебаченню й радіомовленню до прийняття відповідного рішення щодо працездатності телекомпанії “Жиса” та інших кримських телевізійних та радіостанцій.
Володимир Притула
Пан Фомушкін каже, що претензії щодо відсутності української мови в теле- і радіо-ефірі стосуються не всіх кримських телерадіокомпаній. І все ж загальна ситуація в кримській інформаційній сфері з дотриманням чинного мовного та інформаційного законодавства України досить складна, і регіональна організація УНП збирається продовжити свою кампанію щодо захисту мовних прав кримчан із залученням інших політичних і громадських організацій півострова.
Надія Шерстюк
І на закінчення програми пропонуємо коментар Ніни Карпачової, Уповноваженого ВР з прав людини.
Ніна Карпачова
Коли почався тиск застосування української мови на теренах України з боку МНС РФ, до речі, мого колеги російського Омбудсмана, певних політичних кіл. Напередодні виборчих перегонів в Росії я постала на захист застосування української мови на теренах України, зробила відкриту заяву.
Втім, звичайно, здобула величезну підтримку, з одного боку, а з іншого боку, отримала безліч опонентів. Але я це робила і робитиму свідомо, відкриті всі мої доповіді. Я вважаю, що на сьогоднішній день існує загроза існуванню повною мірою державної мови так, як вона мала бути застосована на теренах України. Тому будь-які акції на підтримку державної української мови я, звичайно, підтримувала і буду підтримувати.
Надія Шерстюк
На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Зі мною працював звукооператор Сергій Балабанов. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність” . Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. За режисерським пультом Сергій Балабанов. Вітаємо Вас, шановні слухачі.
Чому деякі кримські засоби масової інформації порушують закон про мову, ігноруючи при цьому права українців півострова? За що покарали україномовних викладачів двох київських вузів? Чому чиновники нехтують 10 статтею Конституції України? Як захистити пересічному українцеві своє право користуватися державною мовою?
Ці питання порушать наші київські і регіональні кореспонденти у сьогоднішній передачі, яка присвячена мовній проблемі.
А почнемо з Луганська. Там відбувся безпрецедентний судовий процес. Луганчанин Сергій Мельничук звернувся до суду з позовом на дії чиновників міськради, які на його письмове звернення надіслали йому відповідь російською мовою. На думку позивача, тим самим вони порушили його конституційні права і принизили національну честь і гідність.
Подробиці – від Василя Соколенка.
Василь Соколенко
Неодноразово суд переносив термін розгляду цієї справи. Спочатку суддя намагалася спілкуватися з позивачем російською мовою. І тільки після звернення С.Мельничука до вищих судових органів, судочинство завершили, як і належить, державною мовою. Але суддя О.Матвейшина відмовила у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що в місцях компактного проживання іншої національності, які мають кількісну перевагу над корінним населенням, тобто українцями, можна користуватися так званою російською мовою.
В Луганську і справді проживає велика кількість росіян, але вони за кількістю складають меншість у порівнянні з українцями.
Ось як згадане рішення коментує сам позивач С.Мельничук.
Сергій Мельничук
З рішенням судді Ольги Матвейшиної я не згоден, тому що тут порушується стаття 24 Конституції України, зокрема, це дискримінація за мовною ознакою. Зневажаючи державну мову, посадові особи Виконавчого комітету луганської міської влади порушують рівноправність конституційних прав і свобод громадян. Саме цей факт спричинив мені моральну шкоду.
14 грудня 1999 року Конституційний Суд України вирішив положення частини 1 статті 10 Конституції України, в якій державною мовою в Україні є українська мова. Треба розуміти так, що українська мова, державна, є обов’язковим засобом спілкування на всій території України.
Мене дивує, чому посадові особи Виконавчого комітету луганської ради не дотримуються цього рішення Конституційного Суду України? Я, як українець, живу на Україні, і для мене це образливо.
Василь Соколенко
А ось, що зазначає про це судове рішення голова Луганського обласного об’єднання товариства “Просвіта” Володимир Семистяга:
Володимир Семистяга
Ця новина мене сьогодні не дивує. Це ж в нашій державі програли, а, вцілому, то - нонсенс. Як можна будувати українську державу без української мови? Ну такого ще в історії не було. Я судочинство наше загалом не розумію.
Василь Соколенко
До цього слід додати, що на суді представник луганської міської влади так і не спромігся відповісти на запитання судді державною мовою, посилаючись на те, що не встиг її вивчити.
Надія Шерстюк
Радіо “Свобода” вже розповідало про долю викладача Київської державної академії водного транспорту Дмитра Антоненка, який був звільнений за патріотичні настрої, а також за те, що читав лекції.... українською мовою. Згідно з судовим рішенням, пан Антоненко був поновлений на роботі, але проблем у нього не поменшало.
Далі – Богдана Костюк.
Богдана Костюк
Наприкінці червня керівництво Академії водного транспорту не подовжило трудову угоду з Дмитром Антоненком, що останній розцінює як вияв “совітського” мислення.
Дмитро Антоненко
На мій погляд, цікава ситуація склалася якраз саме після поновлення, оскільки просто 4 місяці здійснювався настільки тяжкий інтенсивний морально-психологічний тиск на мене в навчальному закладі, що це можна назвати “бєзпрєдєлом”.
“Совєтська” особливість, “совєтський” синдром, я б сказав так, в наших вузах, на підприємствах, в організаціях, тому що, ви знаєте, на вузах відновлені перші відділи, працівники силових структур пішли в вузи, намагаються якось впливати на маси: придивляються до тих, хто виступає, критикує, якось проти системи, не в колективі безособистісному, а виділяється як особистість, того відразу збираються “причісувати”.
Богдана Костюк
Стверджує Дмитро Антоненко. У подібній ситуації опинилась і Тетяна Метельова, яка дев’ять років пропрацювала в Університеті харчових технологій.
Тетяна Метельова
За моїми спостереженнями, ця ситуація почала складатися за останні роки три, коли методом бюрократизації всіх дій учасників навчального процесу і методом посилення саме бюрократичних, а не змістовних вимог до викладача створюється система, яка уможливлює розправу з викладачами за будь-що і, не тільки за громадянську позицію, звільнення з роботи викладачів, і приниження їх систематичне на очах у студентів, скажімо, через такі “розборки” поза законними методами. Тобто, не обов’язково мати якісь організаційні претензії до викладача.
Власне, в мене враження, що це посилюється останнім часом саме в цю сесію, я думаю, що це може бути пов’язане із наступними президентськими виборами. Тобто, щоб створити в середині однорідну, одностайну ситуацію в середині вузів, і за рахунок цього здійснювати одностайну підтримку того кандидата, який є бажаний владі.
Богдана Костюк
Тетяно, я зрозуміла, що й Ваша ситуація подібна.
Тетяна Метельова
Так, я опинилася в подібній ситуації. 9 років пропрацювала на одному місці без зауважень. І не тільки я, це пройшла кампанія звільнення.
Богдана Костюк
Вважає Тетяна Метельова. За її словами, такі методи звільнення викладачів не відповідають нормам трудового законодавства України, і з цим мають розбиратися правники.
Надія Шерстюк
Львів доволі часто опиняється у центрі уваги російських ЗМІ, як місто, в якому, на думку цих мас-медіа, утискаються права національної меншини - росіян. Однак, чимало львів’ян схиляються до думки, що у місті Лева потрібно захищати саме українську мову і, особливо, українські книгарні, яких обмаль.
Галина Терещук продовжує тему.
Галина Терещук
Днями уже традиційно на стіні будинку Російського культурного центру невідомі написали чергове антиросійське гасло. До цього уже звикли львів’яни, а львівські журналісти з цього кепкують. Адже невідомі сили чи то підпалюють двері у будинку, де розташований Російський культурний центр, чи то розмальовують стіни. Зате, інформацію відразу підхоплюють російські ЗМІ.
Чого не скажеш про скандал довкола незаконного переселення у новий будинок генерального консульства Російської Федерації, який уже рік не вщухає у львівських мас-медіа. До того ж управління СБУ у Львівській області інформувало МЗС України про наміри переїзду генконсульства Росії у приміщення, яке розташоване неподалік військової установи, що є недопустимо згідно з відповідними нормами.
Дипломатична установа Російської Федерації не провела законну угоду купівлі-продажу будинку і не сплатила кошти за виконані технічні роботи спецслужбами. Відтак генконсульство Російської Федерації розташоване у престижному районі в гарненькому будиночку і за кілька метрів від важливого військового об’єкту. Аби цей скандал вщух, до Львова призначили нового генконсула Російської Федерації, мовляв, усі справи залагоджував попередник і тому усі претензії до нього.
А ще у центрі Львова відкрили кафе – книгарню проекту “Русская книга”. Цей факт спричинив певні дискусії у Львові, і навіть невідомі вибили шибку, правда про цей інцидент воліли замовчувати.
На стіні книгарні-кафе висить оголошення про те, що тут можна розмовляти російською, українською й усіма іншими мовами. Втім, варто вийти на вулиці столиці Галичини і почути не лише російську, але й польську, англійську, німецьку мови, і щоб розмовляти ними, не треба запитувати у когось дозволу.
Ті, хто займається книговиданням, торгівлею української книги переконані, що у Львові немає потреби в окремому центрі російської книги. Її і так скрізь багато. Чого, на жаль, не скажеш про українську книжку, яку через високі податки зробили недоступною для більшості громадян.
Письменниця Ніна Бічуя вважає, що у кожному районі міста повинен бути створений центр української книги, де б проводились різноманітні зустрічі, адже втрата, бодай, найменшої крамнички української книги може перерости у трагедію.
Надія Шерстюк
“Значна частина кримських засобів масової інформації порушує мовні права етнічних українців”. Таку заяву у Симферополі зробило керівництво кримської республіканської організації Української народної партії. Воно звернулося до Національної ради з телебачення і радіомовлення зі скаргою, в якій мовиться, що деякі телерадіокомпанії, які ведуть мовлення в Криму відверто ігнорують права та інтереси українського населення півострова і порушують чинне мовне законодавство України.
Детальніше про це – розповідає наш кримський кореспондент Володимир Притула.
Володимир Притула
“Найвпливовіші кримські засоби масової інформації відстоюють інтереси, що є ворожими до національних інтересів України, проводиться русифікація інтенсивніша, ніж за часів Радянського Союзу, і денаціоналізація суспільства набуває статусу державної програми”, - це цитата із заяви кримської республіканської організації Української народної партії, поширеної у Симферополі. Її автори вважають, що така політика влади призвела до того, що за результатами перепису, тільки 40% українців у Криму вважають українську мову рідною. Процес знищення національної свідомості українців та інших етносів у Криму триває.
Голова кримської організації Української народної партії, координатор Громадського комітету зі сприяння українській освіті в Криму Олег Фомушкін вважає, що в автономії масово і цілеспрямовано порушуються права української етнічної меншини, й особливо гостро ця проблема стоїть в інформаційній сфері Криму.
Олег Фомушкін
“Обурення кримчан викликало впровадження на телекомпанії “Жиса” програми “Україна”, де українське слово відсутнє взагалі. Деякі радіостанції надають незначний час мовлення українською тільки в ночі. Намагання з’ясувати виконання радіостанцією “Європа Плюс Крим” умов ліцензування було припинено брутальною заявою її директора Володимира Харченка: “Єсли нє будєтє говоріть по-русски, я не буду с Вамі разговарівать! Я нє понімаю украінского язика!”
Грубе порушення чинного законодавства, яке передбачає не менш 50 % мовлення українською мовою, повинне розглядатися Національною радою по телебаченню й радіомовленню до прийняття відповідного рішення щодо працездатності телекомпанії “Жиса” та інших кримських телевізійних та радіостанцій.
Володимир Притула
Пан Фомушкін каже, що претензії щодо відсутності української мови в теле- і радіо-ефірі стосуються не всіх кримських телерадіокомпаній. І все ж загальна ситуація в кримській інформаційній сфері з дотриманням чинного мовного та інформаційного законодавства України досить складна, і регіональна організація УНП збирається продовжити свою кампанію щодо захисту мовних прав кримчан із залученням інших політичних і громадських організацій півострова.
Надія Шерстюк
І на закінчення програми пропонуємо коментар Ніни Карпачової, Уповноваженого ВР з прав людини.
Ніна Карпачова
Коли почався тиск застосування української мови на теренах України з боку МНС РФ, до речі, мого колеги російського Омбудсмана, певних політичних кіл. Напередодні виборчих перегонів в Росії я постала на захист застосування української мови на теренах України, зробила відкриту заяву.
Втім, звичайно, здобула величезну підтримку, з одного боку, а з іншого боку, отримала безліч опонентів. Але я це робила і робитиму свідомо, відкриті всі мої доповіді. Я вважаю, що на сьогоднішній день існує загроза існуванню повною мірою державної мови так, як вона мала бути застосована на теренах України. Тому будь-які акції на підтримку державної української мови я, звичайно, підтримувала і буду підтримувати.
Надія Шерстюк
На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Зі мною працював звукооператор Сергій Балабанов. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.
