Угорщина, 10 липня 2003 - Відомий український боксер Віталій Кличко, перебуваючи в приватній поїздці в Угорщині 9 липня, зустрівся з представниками української меншини в цій країні.
Віталія Кличка запросив до себе в гості його колишній німецький одноклубник, чемпіон світу серед професіоналів у легкій категорії Іштван Ковач. Зустріч організували в будапештському ресторані “Бокс утса” ( вулиця боксу), що є власністю іменитого угорського спортсмена. Вхідний квиток для охочих коштував приблизно 20 тис. форинтів, або майже 90 американських доларів. І все ж кілька щирих вболівальників боксу з-поміж тутешніх українців не пошкодували грошей, аби потрапити на цю зустріч. Більше того, навіть поспілкуватися з Віталієм упродовж 30 хвилин, не дивлячись на те, що буквально кожна мить перебування відомого земляка обходилась організаторам поїздки Кличка-старшого в сотні, якщо не в тисячі доларів. “Пробила” в буквальному значенні цього слова дане побачення своєю нестримною енергією голова українського самоврядування Ярослава Хортяні-Гук родом з Тернопільщини. А допомагав їй заступник із міста Комарома Юрко Кравченко, що походить із Запорізького краю. Треба сказати, що Віталій та Володимир уже знайомі з тутешньою українською діаспорою. Вперше зустріч сталася 6 жовтня 2002 року в цьому ж ресторані. Брати дуже тепло поставилися до прохання українців розповісти про себе та свої плани і навіть пообіцяли приїхати знову. І дотримали слова. Мова у середу йшла, в основному, про речі звичайні: дім, сім’ю, родинні корені Кличків. Виявляється, що батьки хлопців-богатирів народилися на Черкащині. Цього факту їхньої біографії, наприклад, не знали будапештські співрозмовники. Говорили про доброчинність та інші теми. Взагалі тутешні українці хотіли чимбільше довідатись про спортсменів з неформального боку, виявити той моральний стрижень, який додає їм снаги йти до спортивних вершин. І, звичайно, не обійшлося без розпитувань про останню зустріч з Ленноксом Льюїсом. Говорить Віталій Кличко: Ні для кого не секрет, що Льюїс є одним із найсильніших атлетів світу у суперважкій категорії професійного боксу. Він уже багато років поспіль тримає пальму першості. Тому для мене випала велика честь боротися за титул чемпіона світу у двобої з англійцем і повернутися переможцем в Україну. У мене є така мрія стати чемпіоном світу у своїй ваговій категорії. Я зробив усе можливе, вівши перед у цьому поєдинку, не дивлячись на отримані травми і поранення. Я був певний того, що все одно виграю цей матч, і все йшло до того. Але лікар зупинив двобій, хоча усі раунди я вигравав. Зараз можу сказати лише, що наш матч-реванш відбудеться 6 грудня поточного року, на якому я намагатимусь довести всім, що хлопець з України все-таки може змагатися з африканськими боксерами, які традиційно домінують на рингу, і щось таки зробити для перемоги.
Віталія Кличка запросив до себе в гості його колишній німецький одноклубник, чемпіон світу серед професіоналів у легкій категорії Іштван Ковач. Зустріч організували в будапештському ресторані “Бокс утса” ( вулиця боксу), що є власністю іменитого угорського спортсмена. Вхідний квиток для охочих коштував приблизно 20 тис. форинтів, або майже 90 американських доларів. І все ж кілька щирих вболівальників боксу з-поміж тутешніх українців не пошкодували грошей, аби потрапити на цю зустріч. Більше того, навіть поспілкуватися з Віталієм упродовж 30 хвилин, не дивлячись на те, що буквально кожна мить перебування відомого земляка обходилась організаторам поїздки Кличка-старшого в сотні, якщо не в тисячі доларів. “Пробила” в буквальному значенні цього слова дане побачення своєю нестримною енергією голова українського самоврядування Ярослава Хортяні-Гук родом з Тернопільщини. А допомагав їй заступник із міста Комарома Юрко Кравченко, що походить із Запорізького краю. Треба сказати, що Віталій та Володимир уже знайомі з тутешньою українською діаспорою. Вперше зустріч сталася 6 жовтня 2002 року в цьому ж ресторані. Брати дуже тепло поставилися до прохання українців розповісти про себе та свої плани і навіть пообіцяли приїхати знову. І дотримали слова. Мова у середу йшла, в основному, про речі звичайні: дім, сім’ю, родинні корені Кличків. Виявляється, що батьки хлопців-богатирів народилися на Черкащині. Цього факту їхньої біографії, наприклад, не знали будапештські співрозмовники. Говорили про доброчинність та інші теми. Взагалі тутешні українці хотіли чимбільше довідатись про спортсменів з неформального боку, виявити той моральний стрижень, який додає їм снаги йти до спортивних вершин. І, звичайно, не обійшлося без розпитувань про останню зустріч з Ленноксом Льюїсом. Говорить Віталій Кличко: Ні для кого не секрет, що Льюїс є одним із найсильніших атлетів світу у суперважкій категорії професійного боксу. Він уже багато років поспіль тримає пальму першості. Тому для мене випала велика честь боротися за титул чемпіона світу у двобої з англійцем і повернутися переможцем в Україну. У мене є така мрія стати чемпіоном світу у своїй ваговій категорії. Я зробив усе можливе, вівши перед у цьому поєдинку, не дивлячись на отримані травми і поранення. Я був певний того, що все одно виграю цей матч, і все йшло до того. Але лікар зупинив двобій, хоча усі раунди я вигравав. Зараз можу сказати лише, що наш матч-реванш відбудеться 6 грудня поточного року, на якому я намагатимусь довести всім, що хлопець з України все-таки може змагатися з африканськими боксерами, які традиційно домінують на рингу, і щось таки зробити для перемоги.