Прага, 15 липня 2003 – Підсумком сезону для модельєрів завжди є якась яскрава сукня або комбінація одежин, котра змагається з таким естетичним зразком як , наприклад, «Весна» Ботічеллі. Тобто, йдеться про видиму єдність естетики та індивідууму, котра стає еталоном на якийсь час. Але коли намагатися підводити підсумки, наприклад, сезону політичного, то тут все залежить також від канонів і смаків та уподобань публіки, якщо вони, звичайно, стали системою, як це можна спостерігати у розвинутих демократіях. Правда, новинку політичного моделювання на себе не нап’ялиш, як плаття від Армані; її, хіба що, можна видавати за бажаний для більшості суспільства варіант чи конституційну модель спілкування з владою. Але чи можна отак на око, похапцем, оцінити що саме дана модель є останнім криком політичної моди? Чи допомагають цьому громадські ініціативи останніх днів в Україні?
Якщо підсумки сезону для модельєрів чітко окреслені календарем і сезоном, то для політиків навіть важко буває вирахувати точне місце у часі для підведення підсумків їхнього марафону. Інколи поспішливим політологам здається – ось він фініш політичних дискусій між парламентом і президентом! А воно – ні! Бо виявляється що ще не всі козирні карти, далеко не всі, кинуті на стіл політичної боротьби. Бо як заявив президент України щойно - «це тимчасова поразка, можна сказати, для всіх. Але це тимчасова поразка, з якої є конкретний вихід». Так що виходить –ніяких підсумків сезону, а лише пауза перед виходом на поміст чергового суспільного аргументу президентської моделі...
У чому ж конкретність виходу? У парламентській більшості, яку президент не вважає «своєю»? Чи є ще інші? Мабуть, їх чимало, як вважають сьогодні й чимало аналітиків. Чи не всі політологи, але кожен по-своєму, зауважили, що активність влади при так званому громадянському обговоренні президентського проекту була далекоглядною. І це засвідчили наступні, може ще малопомітні донедавна кроки прихильників президента. Пам’ятаєте, збори вузівців-правників в Одесі ще задовго до вияснення ситуації у Верховній Раді, потім – розширене засідання ради спілки юристів України в Харкові, а далі – перспектива осіннього форуму на підтримку ініціатив президента, котрий стане добрим фоном, якщо опозиція не скличе своїх форумів, для оголошення Леонідом Кучмою нового конституційного референдуму. Але окрім можливого альтернативного форуму опозиції, для референдуму є перешкодою поганий досвід попереднього, президентського, від 1999 року, котрий так і не був реалізований. Достроковий розпуск парламенту також нічого не дає, бо виборів 2004 року не відсуває. Що ж може статися у підсумку політичного сезону? Досить простий варіант відповідь пролунав з уст члена фракції компартії у Верховній Раді Георгія Крючкова після того, як президент у вівторок заявив про намір відкликати свій проект з Конституційного суду: « Я не виключаю того, - підкреслив Крючков, - що президент дійшов висновку, що реформа йому не потрібна і звалить провину на парламент і опозицію, у якій є люди, які не хочуть реформи, зокрема фракція «Наша Україна». Якщо президент солідаризувався з Віктором Ющенком, то все зрозуміло». Але це, як вважають у Києві, дуже спрощена оцінка того, що відбувається. Наприклад, Володимир Малинкович взагалі впевнений, що президент вже все програв і тому відкликання його проекту є логічним і немає нічого дивного у тому що й Конституційний суд йде у довготривалу відпустку.
Але однозначна похвала Леонідом Кучмою глави президентської адміністрації, на думку багатьох, означає лише одне - «чітка й злагоджена» робота з підготовки широкої громадської ініціативи триває і активність її росте. Однак, чи голос громадськості восени стане єдиним хором? Чи може, як за французом Андре Моруа: «блукаючими світлячками». Тоді мав рацію інший француз, Шамфор, котрий сказав, що «бувають часи, коли немає думки зловреднішої, аніж громадська». І ніяка з продемонстрованих політичних моделей не відповідає розмірам суспільного тіла? А хто залишиться голий внаслідок цього сезону? Те наступна зима вже точно покаже.
Якщо підсумки сезону для модельєрів чітко окреслені календарем і сезоном, то для політиків навіть важко буває вирахувати точне місце у часі для підведення підсумків їхнього марафону. Інколи поспішливим політологам здається – ось він фініш політичних дискусій між парламентом і президентом! А воно – ні! Бо виявляється що ще не всі козирні карти, далеко не всі, кинуті на стіл політичної боротьби. Бо як заявив президент України щойно - «це тимчасова поразка, можна сказати, для всіх. Але це тимчасова поразка, з якої є конкретний вихід». Так що виходить –ніяких підсумків сезону, а лише пауза перед виходом на поміст чергового суспільного аргументу президентської моделі...
У чому ж конкретність виходу? У парламентській більшості, яку президент не вважає «своєю»? Чи є ще інші? Мабуть, їх чимало, як вважають сьогодні й чимало аналітиків. Чи не всі політологи, але кожен по-своєму, зауважили, що активність влади при так званому громадянському обговоренні президентського проекту була далекоглядною. І це засвідчили наступні, може ще малопомітні донедавна кроки прихильників президента. Пам’ятаєте, збори вузівців-правників в Одесі ще задовго до вияснення ситуації у Верховній Раді, потім – розширене засідання ради спілки юристів України в Харкові, а далі – перспектива осіннього форуму на підтримку ініціатив президента, котрий стане добрим фоном, якщо опозиція не скличе своїх форумів, для оголошення Леонідом Кучмою нового конституційного референдуму. Але окрім можливого альтернативного форуму опозиції, для референдуму є перешкодою поганий досвід попереднього, президентського, від 1999 року, котрий так і не був реалізований. Достроковий розпуск парламенту також нічого не дає, бо виборів 2004 року не відсуває. Що ж може статися у підсумку політичного сезону? Досить простий варіант відповідь пролунав з уст члена фракції компартії у Верховній Раді Георгія Крючкова після того, як президент у вівторок заявив про намір відкликати свій проект з Конституційного суду: « Я не виключаю того, - підкреслив Крючков, - що президент дійшов висновку, що реформа йому не потрібна і звалить провину на парламент і опозицію, у якій є люди, які не хочуть реформи, зокрема фракція «Наша Україна». Якщо президент солідаризувався з Віктором Ющенком, то все зрозуміло». Але це, як вважають у Києві, дуже спрощена оцінка того, що відбувається. Наприклад, Володимир Малинкович взагалі впевнений, що президент вже все програв і тому відкликання його проекту є логічним і немає нічого дивного у тому що й Конституційний суд йде у довготривалу відпустку.
Але однозначна похвала Леонідом Кучмою глави президентської адміністрації, на думку багатьох, означає лише одне - «чітка й злагоджена» робота з підготовки широкої громадської ініціативи триває і активність її росте. Однак, чи голос громадськості восени стане єдиним хором? Чи може, як за французом Андре Моруа: «блукаючими світлячками». Тоді мав рацію інший француз, Шамфор, котрий сказав, що «бувають часи, коли немає думки зловреднішої, аніж громадська». І ніяка з продемонстрованих політичних моделей не відповідає розмірам суспільного тіла? А хто залишиться голий внаслідок цього сезону? Те наступна зима вже точно покаже.
