Прага, 30 липня 2003 – Останнім часом Грузія щораз частіше стає об’єктом гострої критики за зростання серед населення націоналістичних настроїв, ксенофобії і релігійної нетерпимості. Жертвами випадів найчастіше стають представники інших національностей, тобто не грузини і не православні. Кореспондент радіо “Свобода” Роберт Парсонс, який нещодавно відвідав Грузію, дещо детальніше зупиняється на згаданих проблемах.
Парсонс, англомовний кореспондент радіо “Свобода” починає свою розповідь відгуками самих грузинів, які люблять підкреслити або похвалитися, що в їхній країні живуть представники понад ста національностей, що у Тбілісі поруч без особливих проблем віддавна існують церкви, мечеті й синагоги, що тут розмовляють, крім грузинської, російською, вірменською, азербайджанською, а останнім часом і англійською. Проте якраз останнім часом цю інтернаціональну ідилію порушують випадки відкритої дискримінації і погроми православними релігійних меншин. Автор наводить слова грузинського соціолога Саломи Асатіані, яка нещодавно повернулася із Заходу після курсу перепідготовки. Вона визнає, що після розпаду СРСР і здобуття незалежності суспільство стало нетолерантним. Радянську ідеологію швидко витіснила націоналістична риторика і релігія. Лише грузини мають шанси на просування у будь-яких ділянках політичного чи господарського життя. Представників етнічних і релігійних меншостей витіснено на маргінес суспільного життя.
При всьому цьому важливу роль тут здобула Грузинська православна церква. Люди, веде далі автор, починають боятися не ходити до церкви або визнавати, що вони невіруючі. Гоніння зазнають інші церкви або секти, передусім “Свідки Єгови”, а також баптисти, євангелісти, п’ятдесятники і навіть католики. Упродовж останніх чотирьох років різні екстремістські групи влаштували понад 700 погромів у різних містах Грузії. На цю проблему звернули увагу як за кордоном, так і в самій Грузії.
Кореспондент радіо “Свобода” наводить погром у Грузинському інституті Свободи, неурядовій правозахисній організації, яка критикувала православних екстремістів за напади на представників релігійних меншостей. 10 липня минулого року група із десяти погромників зруйнувала приміщення, знищила комп’ютери і тяжко побила директора інституту Левана Рамішвілі. За словами Рамішвілі, пряму відповідальність за низку погромів проти релігійних меншостей несуть окремі православні священики. Група провідних грузинських інтелектуалів, разом 42 особи, надіслала листа грузинському патріархові Іллі Другому із закликом протиставитися зростанню , як було сказано, радикалізації (церкви) і ксенофобії. Міжнародні організації, зокрема Рада Європи, Міжнародна Гельсинкська федерація з питань прав людини, а також держдепартамент США теж висловили свій осуд нинішньої ситуації у Грузії.
Тим часом представники вищого кліру заявляють, що церква нічого спільного з погромами не має. Протягом своєї двохтисячної історії грузинська православна церква, за їхніми словами, завжди була толерантна і ніколи не виявляла екстремізму.
На закінчення кореспондент радіо “Свобода” Парсонс наводить слова грузинського коментатора Ґвахарії, який шукає пояснення причин зростання екстремізму. У період тяжких криз, як нинішня, каже Ґвахарія, люди завжди шукають козла відпущення. Толерантність, на його думку, завжди була притаманна грузинам, проте не самокритика. Легше створити монстра, ніж узяти відповідальність на себе. І нині роль монстра виконують представники інших націй і релігій. Звичайно, радянська ментальність відіграє тут важливу роль, закінчує грузинський коментатор. Тут негативно сприймається і все західне.
Парсонс, англомовний кореспондент радіо “Свобода” починає свою розповідь відгуками самих грузинів, які люблять підкреслити або похвалитися, що в їхній країні живуть представники понад ста національностей, що у Тбілісі поруч без особливих проблем віддавна існують церкви, мечеті й синагоги, що тут розмовляють, крім грузинської, російською, вірменською, азербайджанською, а останнім часом і англійською. Проте якраз останнім часом цю інтернаціональну ідилію порушують випадки відкритої дискримінації і погроми православними релігійних меншин. Автор наводить слова грузинського соціолога Саломи Асатіані, яка нещодавно повернулася із Заходу після курсу перепідготовки. Вона визнає, що після розпаду СРСР і здобуття незалежності суспільство стало нетолерантним. Радянську ідеологію швидко витіснила націоналістична риторика і релігія. Лише грузини мають шанси на просування у будь-яких ділянках політичного чи господарського життя. Представників етнічних і релігійних меншостей витіснено на маргінес суспільного життя.
При всьому цьому важливу роль тут здобула Грузинська православна церква. Люди, веде далі автор, починають боятися не ходити до церкви або визнавати, що вони невіруючі. Гоніння зазнають інші церкви або секти, передусім “Свідки Єгови”, а також баптисти, євангелісти, п’ятдесятники і навіть католики. Упродовж останніх чотирьох років різні екстремістські групи влаштували понад 700 погромів у різних містах Грузії. На цю проблему звернули увагу як за кордоном, так і в самій Грузії.
Кореспондент радіо “Свобода” наводить погром у Грузинському інституті Свободи, неурядовій правозахисній організації, яка критикувала православних екстремістів за напади на представників релігійних меншостей. 10 липня минулого року група із десяти погромників зруйнувала приміщення, знищила комп’ютери і тяжко побила директора інституту Левана Рамішвілі. За словами Рамішвілі, пряму відповідальність за низку погромів проти релігійних меншостей несуть окремі православні священики. Група провідних грузинських інтелектуалів, разом 42 особи, надіслала листа грузинському патріархові Іллі Другому із закликом протиставитися зростанню , як було сказано, радикалізації (церкви) і ксенофобії. Міжнародні організації, зокрема Рада Європи, Міжнародна Гельсинкська федерація з питань прав людини, а також держдепартамент США теж висловили свій осуд нинішньої ситуації у Грузії.
Тим часом представники вищого кліру заявляють, що церква нічого спільного з погромами не має. Протягом своєї двохтисячної історії грузинська православна церква, за їхніми словами, завжди була толерантна і ніколи не виявляла екстремізму.
На закінчення кореспондент радіо “Свобода” Парсонс наводить слова грузинського коментатора Ґвахарії, який шукає пояснення причин зростання екстремізму. У період тяжких криз, як нинішня, каже Ґвахарія, люди завжди шукають козла відпущення. Толерантність, на його думку, завжди була притаманна грузинам, проте не самокритика. Легше створити монстра, ніж узяти відповідальність на себе. І нині роль монстра виконують представники інших націй і релігій. Звичайно, радянська ментальність відіграє тут важливу роль, закінчує грузинський коментатор. Тут негативно сприймається і все західне.
