Прага, 1 серпня 2003 – Україна і Казахстан дедалі активніше співпрацюють у справі транспортування каспійської нафти до Європи. І хоча ця співпраця не до двору в Москві, американські оглядачі вважають, що ці три країни мають достатньо можливостей для взаємовигідної співпраці у цій царині. Зі збільшенням видобутку каспійської нафти російські можливості щодо її транспортування швидко виснажаться, тож на думку американського дослідницького інституту cтратегічного прогнозування, пошуки додаткових можливостей для транспортування нафти були б і в інтересах самої Росії.
Російські транспортні засоби, які експортують каспійську нафту:трубопроводи, залізниці, танкерні порти та річковий транспорт,- швидко досягають максимуму своєї потужності. Багато з них, особливо водний транспорт, надто залежні від морозів та непогоди. А оскільки видобуток казахської нафти зростає, то з ним зростатимуть і транспортні проблеми, зауважують аналітики компанії “Стратфор”.
Навіть тоді, коли казахська нафта досягає Чорного Моря, це не вирішує проблеми, бо їй ще потрібно пройти вузькою Босфорською протокою. І тут допомога, яку пропонує Україна, може ефективно вирішити проблему. Нафтогоном, що сполучає Казахстан з російським портом Новоросійськ, нафта потрапляла б до Чорного моря і звідти морським шляхом приходила б до Одеси, а звідти українським нафтогоном до Польщі. Казахська державна компанія уже обговорила з Україною, Польщею та Чехією попередні умови постачання нафти, що дорівнюватиме половині нинішньої потужності нафтогону Одеса-Броди – 180 тисяч барелів на день.
На думку американської аналітичної компанії, для того, щоб Україна та Казахстан могли вповні скористатися з нафтогону, Казахстан повинен профінансувати спорудження відтинку нафтогону польською територією до Плотська. Якщо ця частина буде збудована, каспійська нафта змогла б дістатися до північноєвропейських ринків. Але поки, як зауважує “Стратфор”, посилаючись на свої джерела у президентській адміністрації, казахський президент не готовий фінансувати такий дорогий проект. А це означає, що у гру має вступити Європейський Союз.
У Москві тим часом не дуже радіють з таких перспектив і активно обробляють Київ, щоб останній погодився віддати під реверсне транспортування нафти увесь нафтогін. Російський концерн ТНК навіть пообіцяв завантажити його на 160 тисяч барелів на день. Щоб змусити Київ до підписання угоди, Москва пов’язала долю нафтогону Одеса-Броди, чи то за її трактуванням Броди-Одеса, з усіма нафтотранспортними угодами на 15 років. Але це, на думку американських дослідників, є блеф. Росія потребує надходжень від експорту не менше, якщо не більше, ніж Україна надходжень від транспортування. Росія уже збільшує можливості транспорту нафти через Україну, і не буде їх змінювати лише тому, що українці не погодяться віддати нафтогін Одеса-Броди, вважають аналітики.
Але Росія не мусить залишатися у програші. Україна уже запропонувала їй транспорт нафти до Адріатики, тобто вихід до тепловодних і глибоководних портів Середземного моря. Зі свого боку сама Росія, усвідомлюючи, що нафтогін Баку-Тбілісі-Джейхан діятиме незалежно від її волі уже через півтора року, вирішила, що краще долучитися до цього проекту, поки ще не зовсім пізно. У Москві обмірковують проект побудови відтинку, що сполучав би її порт Новоросійськ із рештою каспійського нафтогону. На думку американських аналітиків, це добра ознака, бо вона свідчить про те, що хоча Кремль і не зносить проекти, які обмежують його поле для маневру, він усвідомлює необхідність брати у них участь.
Російські транспортні засоби, які експортують каспійську нафту:трубопроводи, залізниці, танкерні порти та річковий транспорт,- швидко досягають максимуму своєї потужності. Багато з них, особливо водний транспорт, надто залежні від морозів та непогоди. А оскільки видобуток казахської нафти зростає, то з ним зростатимуть і транспортні проблеми, зауважують аналітики компанії “Стратфор”.
Навіть тоді, коли казахська нафта досягає Чорного Моря, це не вирішує проблеми, бо їй ще потрібно пройти вузькою Босфорською протокою. І тут допомога, яку пропонує Україна, може ефективно вирішити проблему. Нафтогоном, що сполучає Казахстан з російським портом Новоросійськ, нафта потрапляла б до Чорного моря і звідти морським шляхом приходила б до Одеси, а звідти українським нафтогоном до Польщі. Казахська державна компанія уже обговорила з Україною, Польщею та Чехією попередні умови постачання нафти, що дорівнюватиме половині нинішньої потужності нафтогону Одеса-Броди – 180 тисяч барелів на день.
На думку американської аналітичної компанії, для того, щоб Україна та Казахстан могли вповні скористатися з нафтогону, Казахстан повинен профінансувати спорудження відтинку нафтогону польською територією до Плотська. Якщо ця частина буде збудована, каспійська нафта змогла б дістатися до північноєвропейських ринків. Але поки, як зауважує “Стратфор”, посилаючись на свої джерела у президентській адміністрації, казахський президент не готовий фінансувати такий дорогий проект. А це означає, що у гру має вступити Європейський Союз.
У Москві тим часом не дуже радіють з таких перспектив і активно обробляють Київ, щоб останній погодився віддати під реверсне транспортування нафти увесь нафтогін. Російський концерн ТНК навіть пообіцяв завантажити його на 160 тисяч барелів на день. Щоб змусити Київ до підписання угоди, Москва пов’язала долю нафтогону Одеса-Броди, чи то за її трактуванням Броди-Одеса, з усіма нафтотранспортними угодами на 15 років. Але це, на думку американських дослідників, є блеф. Росія потребує надходжень від експорту не менше, якщо не більше, ніж Україна надходжень від транспортування. Росія уже збільшує можливості транспорту нафти через Україну, і не буде їх змінювати лише тому, що українці не погодяться віддати нафтогін Одеса-Броди, вважають аналітики.
Але Росія не мусить залишатися у програші. Україна уже запропонувала їй транспорт нафти до Адріатики, тобто вихід до тепловодних і глибоководних портів Середземного моря. Зі свого боку сама Росія, усвідомлюючи, що нафтогін Баку-Тбілісі-Джейхан діятиме незалежно від її волі уже через півтора року, вирішила, що краще долучитися до цього проекту, поки ще не зовсім пізно. У Москві обмірковують проект побудови відтинку, що сполучав би її порт Новоросійськ із рештою каспійського нафтогону. На думку американських аналітиків, це добра ознака, бо вона свідчить про те, що хоча Кремль і не зносить проекти, які обмежують його поле для маневру, він усвідомлює необхідність брати у них участь.
