Нью-Йорк, 8 cерпня 2003 - Коли Джозефові Коннору з міста Гамден, штат Конектикут, запропонували місце кухаря в ресторані “Макдональдс”, він зрадів, бо на той час роботи не мав, а годувати треба було п”ятьох дітей. Але радість його тривала недовго. Коннор, бачте, маючи 185 сантиметрів зросту, важить десь 200 кілограмів, така собі людина-гора, тож менеджер ресторану сказав, що на його фігуру стандартна уніформа “Макдональдс” не налізе, треба замовляти спеціальну. Одначе, спливали тижні, уніформа не надходила і Коннорові, зрештою, відмовили. Він дійшов висновку, що його не взяли, бо він забагато важить, і потяг “Макдональдс” до суду, вимагаючи відшкодування за дискримінацію й моральний зиск. Його справа висвітлила проблему тих американців, які потерпають від надмірної ваги.
За статистикою, кожен четвертий американець, а точніше , 27 % населення , страждає від ожиріння, й випадки, подібні до того, що стався з Джозефом Коннором, трапляються доволі часто. Коли таких людей не хочуть наймати, вони стверджують, що це дискримінація за ознакою ваги. Цікава річ. Закони Сполучених Штатів про працевлаштування забороняють дискримінацію за ознакою расової приналежності, віросповідання, статі, віку, кольору шкіри, інвалідності, але ці закони не забороняють працедавцеві дискримінувати на підставі зовнішнього вигляду, кольору волосся чи обсягу талії. Деякі з потерпілих вважають себе інвалідами й подають до суду, посилаючись на Закон про захист американців з інвалідністю. Але ця медаль, скажімо так, має два боки.
Дехто стверджує, що його не беруть на працю як інваліда. У таких випадках працедавець може виправдуватись тим, що цей інвалід не може виконувати потрібну роботу.
Інші, навпаки, стверджують, що вони не інваліди і здатні робити все, чого посада вимагає, але власник бізнесу буцімто вважає людину з надмірною вагою непрацездатною на підставі зовнішнього вигляду. “Якщо ви визначаєте ступінь працездатності людини і стан її здоров”я на підставі зовнішнього вигляду, це несправедливо. Крім того, від дискримінації щодо товстих людей програють самі працедавці, бо серед товстих чимало талановитих, здібних людей”, - каже Джанетт ДіПаті, представниця організації під назвою “Національна Асоціація для сприяння поблажливості щодо товстих”. Є й така Асоціація в Америці. Її мета – домагатися ухвалення федерального закону, що забороняв би дискримінацію у працевлаштуванні на підставі зовнішнього вигляду. Такі закони вже подекуди існують, наприклад, , у штатах Вашингтон і Мічіган, у таких містах, як Сан-Франциско й Санта Круз у Каліфорнії. Зокрема, закон Сан-Франциско забороняє дискримінувати за ознакою ваги чи зросту, за винятком поліцейських, пожежників та гравців міської команди з американського футболу.
Одначе, у більшості судових позовів з боку товстих суди вирішують не на їхню користь. Вони не вважають ожиріння видом інвалідності, тож щодо таких осіб дискримінація не є порушенням закону. Інвалідність визнають лише у виняткових випадках, коли вага людини удвічі перевищує рекомендовану лікарями норму. Позов Джозефа Коннора суд ще не розглядав. Стежте за нашими програмами – ми, сподіваємося, ще повернемося до цієї цікавої справи.
За статистикою, кожен четвертий американець, а точніше , 27 % населення , страждає від ожиріння, й випадки, подібні до того, що стався з Джозефом Коннором, трапляються доволі часто. Коли таких людей не хочуть наймати, вони стверджують, що це дискримінація за ознакою ваги. Цікава річ. Закони Сполучених Штатів про працевлаштування забороняють дискримінацію за ознакою расової приналежності, віросповідання, статі, віку, кольору шкіри, інвалідності, але ці закони не забороняють працедавцеві дискримінувати на підставі зовнішнього вигляду, кольору волосся чи обсягу талії. Деякі з потерпілих вважають себе інвалідами й подають до суду, посилаючись на Закон про захист американців з інвалідністю. Але ця медаль, скажімо так, має два боки.
Дехто стверджує, що його не беруть на працю як інваліда. У таких випадках працедавець може виправдуватись тим, що цей інвалід не може виконувати потрібну роботу.
Інші, навпаки, стверджують, що вони не інваліди і здатні робити все, чого посада вимагає, але власник бізнесу буцімто вважає людину з надмірною вагою непрацездатною на підставі зовнішнього вигляду. “Якщо ви визначаєте ступінь працездатності людини і стан її здоров”я на підставі зовнішнього вигляду, це несправедливо. Крім того, від дискримінації щодо товстих людей програють самі працедавці, бо серед товстих чимало талановитих, здібних людей”, - каже Джанетт ДіПаті, представниця організації під назвою “Національна Асоціація для сприяння поблажливості щодо товстих”. Є й така Асоціація в Америці. Її мета – домагатися ухвалення федерального закону, що забороняв би дискримінацію у працевлаштуванні на підставі зовнішнього вигляду. Такі закони вже подекуди існують, наприклад, , у штатах Вашингтон і Мічіган, у таких містах, як Сан-Франциско й Санта Круз у Каліфорнії. Зокрема, закон Сан-Франциско забороняє дискримінувати за ознакою ваги чи зросту, за винятком поліцейських, пожежників та гравців міської команди з американського футболу.
Одначе, у більшості судових позовів з боку товстих суди вирішують не на їхню користь. Вони не вважають ожиріння видом інвалідності, тож щодо таких осіб дискримінація не є порушенням закону. Інвалідність визнають лише у виняткових випадках, коли вага людини удвічі перевищує рекомендовану лікарями норму. Позов Джозефа Коннора суд ще не розглядав. Стежте за нашими програмами – ми, сподіваємося, ще повернемося до цієї цікавої справи.
