Угорщина, 13 серпня 2003 – Поліція ХІІІ району угорської столиці затримала цими днями одного телефонного аноніма, який погрожував зірвати бомбу на щойно збудованому модерному пляжі на березі Дунаю. Проти 54-літнього бездомного порушена кримінальна справа.
Не минуло й тижня, як на півночі Будапешта будівельні та туристичні фірми за згодою мерії звели чудове місце відпочинку й розваг уздовж лівого берега Дунаю, назване пляжем на французький манер, тому що прямо на гарячий асфальт набережної лягли сотні кубометрів м’якого золотавого піску; саме місце оздобили живими пальмами, облаштували оази для відпочинку й забав, - ну хоч не їдь до Парижа, де нещодавно з’явився такий самий пляж, - і от маєш! Наче у банальному “кримі”, знаходиться хтось, кому неодмінно хочеться замахнутися на цю красу, ба, навіть її зруйнувати!
Цим “кимось” виявився 54-літній бомж, якого очевидно вижили з улюбленого місця під Сонцем, чи вірніше буде сказати – під Місяцем, адже він десь тулився ночами на лавиці поблизу сьогоднішнього пляжу. Три дні невідомий методично телефонував столичним пожежникам про те, що висадить у повітря щось на набережній. І три рази , день у день, сюди приїжджали поліцейські сапери і нічого не знаходили. Відтак справу перебрали до рук районні криміналісти і за кількадень таки піймали “пляжоненависника” буквально на гарячому піску.
Що з ним буде потім, вирішить суд. А зараз у Будапешті тільки й розмов про це. Як, власне, і про саму ідею будівництва пляжу, запозичену будапештцями від французів.
Все навіть дуже просто: для чого потрібно їхати за екзотикою кудись за три моря, коли можна знайти її дома. Про це, либонь, думали автори цього задуму, а разом з ними й виконавці. Дунайські річковики, наприклад, завезли на баржах гори піску, місцеві будівельники подбали про гарні й зручні місця для відпочинку, а туристичні фірми навіть організували кінні прогулянки. Одна проблема: у річку любителям поплавати, як то кажуть, зась, бо ріка забруднена стічними водами центральноєвропейських столиць. Але й у Сені, що в Парижі, зараз не покупаєшся. Нема дурних. Замість цього напечені на сонці парижани, а разом з ними вже й будапештці, чимдуж біжать прохолоджуватись під душ, звідки струмує гарантовано чиста вода.
Багато угорців намагаються відпочити дома, тому що нині за кордон їхати не дуже безпечно, наприклад, в Іспанію чи в арабські країни. До того ж, будапештський пляж ще й безкоштовний. Облаштували кількакілометрову “пештську Рів’єру” за три дні. Тут можна знайти наметові бари й кафе з середземноморськими напоями й стравами. Для дітей також є чимало цікавого : розваги, ласощі, спортивний реманент. Щовечора охочі можуть безплатно скуштувати французьких наїдків, подивитись концерт. Та й узагалі багато відвідувачів почувають себе тут, неначе в раю. До речі, назва ХІІІ району Будапешта цілком відповідає цьому настрою – Андялфельд, себто Земля янгола. Якби лише не цей прикрий випадок із бомжем, якого, очевидно, лихий поплутав стосовно погроз зірвати цю пляжну ідилію за допомогою пекельної машини. Втім, ця подія лише спричиналася до ще більшої реклами “пештської Рів’єри”, пишуть місцеві газети.
Не минуло й тижня, як на півночі Будапешта будівельні та туристичні фірми за згодою мерії звели чудове місце відпочинку й розваг уздовж лівого берега Дунаю, назване пляжем на французький манер, тому що прямо на гарячий асфальт набережної лягли сотні кубометрів м’якого золотавого піску; саме місце оздобили живими пальмами, облаштували оази для відпочинку й забав, - ну хоч не їдь до Парижа, де нещодавно з’явився такий самий пляж, - і от маєш! Наче у банальному “кримі”, знаходиться хтось, кому неодмінно хочеться замахнутися на цю красу, ба, навіть її зруйнувати!
Цим “кимось” виявився 54-літній бомж, якого очевидно вижили з улюбленого місця під Сонцем, чи вірніше буде сказати – під Місяцем, адже він десь тулився ночами на лавиці поблизу сьогоднішнього пляжу. Три дні невідомий методично телефонував столичним пожежникам про те, що висадить у повітря щось на набережній. І три рази , день у день, сюди приїжджали поліцейські сапери і нічого не знаходили. Відтак справу перебрали до рук районні криміналісти і за кількадень таки піймали “пляжоненависника” буквально на гарячому піску.
Що з ним буде потім, вирішить суд. А зараз у Будапешті тільки й розмов про це. Як, власне, і про саму ідею будівництва пляжу, запозичену будапештцями від французів.
Все навіть дуже просто: для чого потрібно їхати за екзотикою кудись за три моря, коли можна знайти її дома. Про це, либонь, думали автори цього задуму, а разом з ними й виконавці. Дунайські річковики, наприклад, завезли на баржах гори піску, місцеві будівельники подбали про гарні й зручні місця для відпочинку, а туристичні фірми навіть організували кінні прогулянки. Одна проблема: у річку любителям поплавати, як то кажуть, зась, бо ріка забруднена стічними водами центральноєвропейських столиць. Але й у Сені, що в Парижі, зараз не покупаєшся. Нема дурних. Замість цього напечені на сонці парижани, а разом з ними вже й будапештці, чимдуж біжать прохолоджуватись під душ, звідки струмує гарантовано чиста вода.
Багато угорців намагаються відпочити дома, тому що нині за кордон їхати не дуже безпечно, наприклад, в Іспанію чи в арабські країни. До того ж, будапештський пляж ще й безкоштовний. Облаштували кількакілометрову “пештську Рів’єру” за три дні. Тут можна знайти наметові бари й кафе з середземноморськими напоями й стравами. Для дітей також є чимало цікавого : розваги, ласощі, спортивний реманент. Щовечора охочі можуть безплатно скуштувати французьких наїдків, подивитись концерт. Та й узагалі багато відвідувачів почувають себе тут, неначе в раю. До речі, назва ХІІІ району Будапешта цілком відповідає цьому настрою – Андялфельд, себто Земля янгола. Якби лише не цей прикрий випадок із бомжем, якого, очевидно, лихий поплутав стосовно погроз зірвати цю пляжну ідилію за допомогою пекельної машини. Втім, ця подія лише спричиналася до ще більшої реклами “пештської Рів’єри”, пишуть місцеві газети.
