Нью-Йорк, 28 серпня 2003 - У Сполучених Штатах відзначають сорокову річницю історичної вашингтонської промови Мартина Лютера Кінга, баптистського пастора й правозахисника, організатора ненасильницького руху американських негрів або, як нині кажуть, афроамериканців, за рівні права. Промову Кінга, нагородженого Нобелівською премією миру, вважають перлиною світової громадської риторики 20-го сторіччя. Її вивчають нині в кожній американській школі. Ця промова сприяла значним зрушенням в американському суспільстві.
Двадцять восьмого серпня 1963 року, стоячи на східцях меморіалу Лінкольна у Вашингтоні, Мартин Лютер Кінг виголосив промову на масовому мітингу, в якому взяли участь близько чверті мільйона негрів. Вони прийшли з багатьох штатів, щоб вимагати рівних прав і рівних можливостей в Америці, де на той час у південних штатах ще не була подолана спадщина рабства, де ще існувала расова дискримінація й сегрегація, де чорношкірі американці почувалися громадянами “другого гатунку”. Кінг, який обстоював мирний опір застарілій кривді, зокрема, сказав : “Я все ще плекаю мрію. Ця мрія глибоко закорінена в американській мрії. Я мрію про те, що одного дня ця країна... виконає те, що заповідали (батьки-засновники). Ми вважаємо самоочевидною ту істину, що всі люди створені рівними”, - заявив Кінг. Він нагадав про знамениту формулу Декларції Незалежності, де говорилося, що “творець наділив усіх людей певними невід”ємними правами, серед яких право на життя, свободу і пошуки щастя”, і стверджував, що для негритянського населення це залишалося обіцянкою. Кінг сказав учасникам мітингу: “Повертайтеся до Місісіпі, повертайтеся до Алабами, повертайтеся до Джорджиї... до нетрів і гетто наших північних міст, усвідомлюючи, що це становище можна змінити”. Промову Кінга транслювало телебачення. Її почула вся країна. Це сприяло посиленню боротьби за рівноправність негрів. Вже наступного, 1964 року, президент Ліндон Джонсон підписав Закон про громадянські права, який забороняв дискримінацію на роботі та в громадських місцях. За словами Білла Спріггса, президента Ліги міст (негритянської громадської організації), за 40 років після виступу Кінга становище афроамериканців змінилося:
“Багато що змінилося, це вже не 1963-й рік... Одним (з досягнень) було те, що відкрилися двері можливостей”. Це не означає, що расова нерівність відійшла в минуле цілковито, але до цього йде. Тисячі негрів отримують вищу освіту, а 40 років тому – одиниці, негри посідають важливі місця в уряді, серед них Колін Пауелл, державний секретар Сполучених Штатів, і Кондоліза Райс – голова Ради національної бензпеки у Білому Домі; негри є мерами міст, конгресменами, міністрами, армійськими генералами. За даними опитування громадської думки, 93 % американців ладні голосувати за гідного чорношкірого кандидата на президентських виборах. Від 1966-го року день народження Мартина Лютера Кінга - 15 січня- став національним святом, вихідним днем в Америці.
Двадцять восьмого серпня 1963 року, стоячи на східцях меморіалу Лінкольна у Вашингтоні, Мартин Лютер Кінг виголосив промову на масовому мітингу, в якому взяли участь близько чверті мільйона негрів. Вони прийшли з багатьох штатів, щоб вимагати рівних прав і рівних можливостей в Америці, де на той час у південних штатах ще не була подолана спадщина рабства, де ще існувала расова дискримінація й сегрегація, де чорношкірі американці почувалися громадянами “другого гатунку”. Кінг, який обстоював мирний опір застарілій кривді, зокрема, сказав : “Я все ще плекаю мрію. Ця мрія глибоко закорінена в американській мрії. Я мрію про те, що одного дня ця країна... виконає те, що заповідали (батьки-засновники). Ми вважаємо самоочевидною ту істину, що всі люди створені рівними”, - заявив Кінг. Він нагадав про знамениту формулу Декларції Незалежності, де говорилося, що “творець наділив усіх людей певними невід”ємними правами, серед яких право на життя, свободу і пошуки щастя”, і стверджував, що для негритянського населення це залишалося обіцянкою. Кінг сказав учасникам мітингу: “Повертайтеся до Місісіпі, повертайтеся до Алабами, повертайтеся до Джорджиї... до нетрів і гетто наших північних міст, усвідомлюючи, що це становище можна змінити”. Промову Кінга транслювало телебачення. Її почула вся країна. Це сприяло посиленню боротьби за рівноправність негрів. Вже наступного, 1964 року, президент Ліндон Джонсон підписав Закон про громадянські права, який забороняв дискримінацію на роботі та в громадських місцях. За словами Білла Спріггса, президента Ліги міст (негритянської громадської організації), за 40 років після виступу Кінга становище афроамериканців змінилося:
“Багато що змінилося, це вже не 1963-й рік... Одним (з досягнень) було те, що відкрилися двері можливостей”. Це не означає, що расова нерівність відійшла в минуле цілковито, але до цього йде. Тисячі негрів отримують вищу освіту, а 40 років тому – одиниці, негри посідають важливі місця в уряді, серед них Колін Пауелл, державний секретар Сполучених Штатів, і Кондоліза Райс – голова Ради національної бензпеки у Білому Домі; негри є мерами міст, конгресменами, міністрами, армійськими генералами. За даними опитування громадської думки, 93 % американців ладні голосувати за гідного чорношкірого кандидата на президентських виборах. Від 1966-го року день народження Мартина Лютера Кінга - 15 січня- став національним святом, вихідним днем в Америці.
