Київ, 23 серпня 2003 року.
Віктор Міняйло
“Сім днів демократії” – спеціальна передача на хвилях “Радіо Свобода”. Перед мікрофоном у Празі Віктор Міняйло. Протягом наступних 25 хвилин ми повторимо низку матеріалів, які вже звучали минулого тижня у передачі “Демократія і держава”.
Сьогодні серед іншого ви почуєте: річниця Празької весни, дещо про терористичний акт у Мукачеві, напередодні президентських виборів у Чечні.
Традиційно передачу “Сім днів демократії відкриває письменник Євген Сверстюк. Минулого тижня виповнилося 35 років від початку кінця Празької весни. Танки країн варшавського договору, які 1968 року увійшли до Праги, поклали кінець чехословацькому варіанту “соціалізму з людським обличчям”. “Танк-визволитель”, так Євген Сверстюк назвав свій матеріал.
Євген Сверстюк
Повітряний десант і танкові колони були ретельно сплановані, але десант був надто квапливий, часом літаки налітали на тих, що вже приземлилися. Звідси втрати в живій силі і техніці. Опору з боку чеської армії не було. Танки також не були ефективними, бо ніхто ж не атакував піхоти, а стріляти по вікнах можна було і просто з вулиці, не конче з танку. Можливо з тих вікон виглядала на вулицю жінка років під 30 і згадувала страшенно яскраві картинки з дитинства: військові німці повтікали, залишилися старі і малі німці. Ïх жорстоко б’ють на вулицях міста чим попало. Безкарні погроми. А на вулиці з’являється танкова колона сталінських визволителів і починається свято. Танки мирні, стріляти їм нікуди. І ось вона з букетом квітів біжить до танка. Російський визволитель бере її на руки, клацають фотоапарати, сміх, радість, салюти!...
Тепер вона закінчила університет, читала «Руде право», будувала соціалізм. То чого ж той танк знову вернувся до Праги і стріляє по вікнах, адже наша Комуністична партія видала нову програму будівництва соціалізму? Народ радів весною 1968 так, як радів 1945.
Холодний душ окупації раптом змив проросійські настрої чехів і на вулиці з’явилися вказівні таблички:«До Москви 2000 з чимось кілометрів».
А тим часом, Москва знову святкувала перемогу. Газети писали про блискучу воєнну операцію, десант в Прагу... Тільки несподівано вийшла на Червону площу група сміливців з плакатами:«Руки геть від Чехословаччини!» і «Ганьба окупантам!» Ïх, правда, охороняли іноземні кореспонденти з фотоапаратами.
А в Києві була буденна суєта. На деяких обличчях був траур, схожий на відспівування розстріляної надії. На площі в Празі спалив себе студент Ян Палах на знак протесту проти окупації. На Жовтневу демонстрацію 6 листопада в Києві на Хрещатику до колони пристав аспірант Микола Бондар, розгорнув транспарант «Ганьба КПРС!». Його відразу збили з ніг, і швидка допомога відвезла його в КГБ, де йому оформили 7 років таборів суворого режиму. Доктрина Брежнєва, фактично означала поворот і розправу над живими людьми, які не хочуть натягати маску раба
Прага завмерла. А вони і далі слухають заглушувані радіостанції і цікавляться напівдозволеною українською культурою. Хтось із співробітників Інституту літератури запитав директора Миколу Шамоту:”Миколо Захаровичу, то був 1937 рік чи не було?” “Ні!, - сердито сказав директор,- але буде!” «А в повітрі пахне Соловками», - писав поет. За поетом ходили шпики. Дубчик був транспортований в наручниках до Москви. Потім працював у Словаччині лісовим інспектором. Василь Стус і Борис Мозолевський оформились кочегарами. Партія цінила фізичну працю.
Комсомольські активісти привозили закордонну порнографію. Син Щербицького гуртував навколо себе наркоманів. КДБ прискорено готувало нові арешти і різні способи задушення тих, що прокинулися. На поверхню вийшли люди Щербицького і Маланчука, найпідліший елемент суспільства. Слуги і вислужники. Пріоритети виставив ВПК. Проблеми духовні і національно-культурні зникли. Порядні люди соромилися обіймати високі посади в підлу епоху. Час негідника і стукача.
Зниження рівня культури в Україні завжди розливається мілинами русифікації і занепаду духовного. Люди переконувались, що безідейний комунізм ще гірший, ніж ідейний. Безвідповідальність, як основна прикмета комуніста стала нормою. З точки зору спадщини епоха Брежнєва - Суслова була найзлочинніша, вона пропивала усяку спадщину. Це була епоха безпринципного комунізму, який посіяв повзуче зло нашого часу, уневажання всього духовного і тотальний матеріалізм, пописом і потоптом. «Нормально...», - сказали школярики часів перебудови, кидаючи під ноги недопалки. Це вже було покоління зовсім позбавлене пережитків минулого, чисті будівники комунізму.
В тому розумінні танки в Празі і Кремлівські старці в Москві прискорили історію. Червоний монстр зупинився. Колеса і гусениці танків закрутилися в віртуальній порожнечі, ракети перелетіли на дитячий майданчик, а владний жест бронзових вождів перетворився на жебрацьку позу, звернену до Заходу. Однак в ту найчорнішу пору ночі монстр проковтнув життя тих, що приносили себе в офіру. Для України тоді настав час офіри. Для України тоді настав час офіри.
Віктор Міняйло
Ви слухали письменника Євгена Сверстюка.
Сучасний світ продовжує жити під тиском військових обставин і застосування воєнних засобів у різних регіонах світу. Народи часто не встигають оговтатися, як запеклі політичні битви непомітно втягують їх у широкомасштабні кровопролиття у братовбивчих конфліктах. Воєнні форми протистояння ми спостерігаємо у різних регіонах світу і є перспективи нових. А як характеризують історичний розвиток воєнних засобів для розв‘язання політичних і суспільних проблем науковці? Особливо перехід від війни до демократії. Продовжує Василь Зілгалов.
Василь Зілгалов
Війну політологи характеризують, як збройну боротьбу між державами, групами країн чи суспільними, релігійними, етнічними та іншими спільнотами. Війною також часто у переносному розумінні називають крайню межу загострення політичної боротьби, котра переростає у ворожі відносини між певними політичними силами (наприклад, війна між владою і непримиренною опозицією, війна законів між центром і периферією).
У мислителів простежувалися два протилежних підходи до розуміння закономірностей воєн у суспільствах. З одного боку, визнавався закономірний і природній характер їхнього виникнення від Геракліта до Геґеля і Ніцше. Геґель навіть висловлював образне поняття на кшталт того, що війна потрібна суспільству, як свіжий вітер для затхлого озера. Сучасні політологи і ґлобалісти вважають війни школою «політичної реальності», психологи обґрунтовують виникнення збройного протистояння природною агресивністю людини, а технократи – технічним прогресом. Прибічники протилежного погляду вважали і вважають війни неприпустимими і шукали шляхів їхнього відвернення (Ян Амос Коменський, Жан-Жак Руссо, Іманнуїл Кант та інші).
При всьому розмаїтті поглядів чи не всі погоджувалися з тим, що висловив колись німецький теоретик Карл фон Клаузевіц, який вважав, що війна є продовження політики збройними засобами. Тобто, всі визнають, що кожна війна має свою політичні причини, які визрівають з глибин політичного життя суспільства, виливаючись у гострі суперечності, котрі стає неможливо розв’язувати мирними засобами. Внутрішні війни, як правило, переростають у зовнішні і світові…
Класики воєнного мистецтва вважають, що ув’язатися у війну набагато легше, аніж вийти з неї.Це особливо стосується сучасних намагань світової спільноти покласти край диктаторським режимам. Нав’язування зовнішньої демократії за допомогою силових методів має вже досить довгу післявоєнну історію. Чимало експертів вважають, що саме такі воєнні операції, зокрема у Африці, стали однією з причин кризи довір’я щодо ООН. До речі, й сьогодні в Іраку питання післявоєнного врегулювання, якщо воно дійсно стане післявоєнним, а не міжвоєнним, як пишуть чимало західних оглядачів, знову ж таки пов’язуються із участю ООН.
Україна, її збройні сили, також стали фактором процесу демократизації життя в Іраку. Правда, ця роль Києва є лише допоміжною, дехто з опозиції називає її «маріонетковою». А радикальніші представники опозиційних партій взагалі вважають, що участь України в Іраку нічого доброго не принесе українській демократії, бо переконані, що іракська акція лише зміцнить нинішній політичний режим у Києві. Зокрема, міжнародні оглядачі вже не раз дивувалися останніми днями, як США могли собі дозволити залучити до «іракського процесу» Україну, де «завоювання демократії дуже слабенькі», а переслідування демократичної преси і порушення виборчих прав громадян продовжують відбуватися й надалі.Наприклад, представники опозиційних партій у Києві (БЮТ, соціалісти) вважають, що нинішня українська влада перебуває у стані війни зі своїм народом, з опозицією, і ставлять питання про доцільність підтримки такої влади на міжнародному рівні.
Колись італійський філософ і політик Ніколо Макіавелі писав, що «той, хто хоче жити в мирі, повинен готуватися до війни », і продовжував, що «війни розпочинають, коли хочуть, але закінчують, коли можуть», і прискорений вихід зі стану війни забезпечує лише визнання своєї поразки у ній. Чи допоможе участь України у процесі припинення війни чужої виявити переможців і капітулянтів у війні внутрішній – це покаже час. Василь Зілгалов, “Радіо Свобода”.
Віктор Міняйло
Нагадаю, що в ефірі передача “Сім днів демократії” і ми продовжуємо тему особливостей переходу від війни до демократії.
За шість тижнів у охопленій війною Чечні мають відбутися президентські вибори, які організовує Москва. Минулого тижня завершився прийом документів від 11 претендентів на президентську посаду. Тим часом представники чеченського збройного супротиву не визнають ці вибори і називають їх черговим політичним фарсом. Тему продовжує мій празький колега Петро Кагуй.
Петро Кагуй
Влада у Москві засумнівалася стосовно кандидатури Ахмада Кадирова на посаду президента Чечні. На думку деяких кремлівських чиновників, прихід до влади Кадирова означатиме продовження насилля і нестабільності, - написав у середу американський часопис «Los Angeles Times».
Офіційно Москва заявляє, що на виборах, призначених на 5 жовтня, не підтримуватиме жодного кандидата. А минулого тижня помічник російського президента Сергій Ястржембський вперше заявив, що існує сумнів стосовно перемоги Ахмада Кадирова. Російська влада також побоюється, що у випадку програшу Кадиров зі своїм нинішнім оточенням може організувати проти переможця збройний виступ. Аби запобігти такому можливому розвитку подій, як повідомив представник Кремля Сергій Ястржембський, Кадирова уже поінформували, що у випадку програшу йому запропонують нову посаду за межами Чечні.
Чи справді у Москві розглядають можливість програшу Кадирова, чи може нинішні заяви Кремля є черговою політичною грою,важко сказати. Але багато аналітиків вважають, що врешті-решт Москва організує перемогу Кадирова, хоча б через відсутність інших кандидатур, які її можуть влаштувати.
Американська газета «Los Angeles Times» наводить слова аналітика Московського центру Карнегі Олексія Малашенка, який зауважив, що не дивлячись на усі проблеми з Кадировим, він не знає іншої особи, яку б так поважали у Москві. «Та й не забувайте, що це російські вибори. І питання не в тому, як проголосують мешканці Чечні, а як ці голоси будуть підраховані. Результат буде саме таким, якого хотітиме Москва», - заявив аналітик Олексій Малашенко.
Днями свою кандидатуру на президентських виборах у Чечні зняв відомий політик Руслан Хасбулатов, який свого часу був главою російського парламенту. В інтерв’ю німецькому часопису «Frankfurter Allgemaine Zeitung» він заявив, що «чесних виборів всеодно не буде». «Справа в тому, що слово в Чечні - за російськими військовими, за бойовиками-сепаратистами і за поставленим Москвою Ахмадом Кадировим». За його словами, нинішні вибори лише сприятимуть подальшому загостренню ситуації у Чечні.
А як оцінюють нинішні вибори у Чечні представники чеченського руху збройного спротиву, представники уряду Аслана Масхадова? Ми звернулися за коментарем до першого заступника міністра закордонних справ Чеченської Республіки «Ічкерія» Усмана Ферзаулі.
Усман Ферзаулі: «Це не вибори, те що вони планують зробити, це фарс. Справа в тому, що будь-яка війна розпочинається і закінчується з яких би то не було причин. Однак, російська сторона до сих пір не дала зрозуміти, що вона все-таки схильна вирішити усі проблеми шляхом переговорів.
Замість того, щоб вирішувати проблеми, які існують між Чечнею і Росією за круглим столом, Росія знову повторює той же фарс, який був у 95-96 роках. Тобто, робиться ставка на маріонеток, які в принципі нічого не вирішать при усьому бажанні. Й тому ми говоримо, що це не вибори. Це знову ж таки ставка на маріонеток і намагання вирішити проблеми, які існують між нами, силовими методом, чого в природі бути не може», - заявив в інтерв’ю радіо «Свобода» перший заступник міністра закордонних справ Чеченської Республіки «Ічкерія» Усман Ферзаулі. Петро Кагуй, “Радіо Свобода”.
Віктор Міняйло
Минулого тижня і в Україні було здійснено невеличкий, але теракт. Постраждав будинок голови мукачівського суду Павла Щербана. Згоріли перекриття між поверхами, дах, словом пішов нанівець увесь щойно зроблений ремонт. Експертна група мукачівського міськвідділу міліції вивчає: був це навмисний підпал, чи спалах спричинило щось інше. Ці події у Закарпатті відродили політичний скандал навколо останніх виборів у Мукачеві. Далі матеріал на цю тему Юлії Жмакіної.
Юлія Жмакіна
Спалахнув черговий раунд протистояння між чи не найзапеклішими опонентами на політичній сцені України, між “Нашою Україною” Віктора Ющенка і СДПУ(о) Віктора Медведчука. Але спочатку спалахнув будинок судді мукачівського міського суду. Від нього лишилися, фактично, тільки цегляні стіни. Тим часом багато політиків та й просто тих, хто стежить за політичними подіями зупиняються на одній версії. Як і колись Микола Замковенко, голова Печерського райсуду столиці, так і тепер мукачівський суддя Павло Щербан ухвалив не те рішення, не те, яке очікували на владній верхівці. Пожежа – це розплата за крапку у виборах мера Мукачева, яку намагався поставити суддя. Так трактує ситуацію на Закарпатті українська опозиція. “Наша Україна” не має сумніву, що пожежа і вирок суду на користь їхнього кандидата – складові однієї історії, втім такої думки дотримуються і депутати від Закарпаття, які входять до парламентської більшості. Вони провели прес-конференцію щодо ситуації із пожежою будинку судді. Говорить народний депутат фракції “Наша Україна” Віктор Балога: “Це все, що відбулося з міським суддею - це результат рішення міського суду відносно виборів у місті Мукачеві. І тому ми вважаємо, що це зв‘язано з професійною діяльністю голови міського суду, і вважаємо, це є теракт проти голови міського суду, щоб показати всім другим, що як не треба робити, якщо це не в угоду обласній державній адміністрації на чолі з паном Різаком”. “Наша Україна” кваліфікує підпал будинку судді, як теракт і його розслідуванням, на їхню думку, мусили б зайнятися СБУ та Антитерористичний центр. Вимагає “Наша Україна” негайної відставки голови державної адміністрації Закарпатської області Івана Різака, якій входить до Соціал-демократичної партії (об‘єднаної). Народний депутат Тарас Чорновіл узагальнює ситуацію у Мукачевому: “Це вже була репетиція наступних президентських виборів, всіх неугодних кандидатів, які можуть перемогти або забрати у кандидата від влади голоси, знімати саме через суд. Однак, оскільки в Мукачеві відбувся перший, поки що єдиний в Україні збой у цій системі, було вирішено не допустити, щоб неподавна було іншим суддям відмовлятися від розгляду таких справ або брати участь у контррозглядах, або зустрічних позовах. І тому отакий жорсткий надпотужний тиск на того суддю. Чомусь суддю Сихівського районного суду, який виносив цей неправедний вердикт, ніхто ні хату не підпалює”. У середу своє слово сказали і соціал-демократи. У розповсюдженій заяві партії говориться, що, цитую: ”Пошкодження особистого майна громадян потребує правової оцінки, особливо, якщо є підозра у навмисному його здійсненні. Таку оцінку покладено на правоохоронні органи. Тому ми відкидаємо будь-які обвинувачення з боку політичних опонентів у причетності СДПУ(о) до цих подій, а тим більше до їхньої організації” – заявляє партія. Юлія Жмакіна, “Радіо Свобода”.
Віктор Міняйло
І на завершення передачі “Сім днів демократії” рубрика “Юридична консультація на Свободі”.
Володимир Ляшко
Перед мікрофоном Володимир Ляшко. Вітаю вас. Продовжуєм відповідати на питання наших слухачів. “Нарахована пенсія 170 гривень, а видають на руки 129 гривень, мотивуючи це тим, що створюється резерв на пенсію на подальші роки. Місто Коломия, Денисова”. Відповідає наш юридичний консультант Валентина Позинич.
Валентина Позинич
До першого квітня 2002 року, мінімальний розмір пенсії, який враховувався при визначенні максимального розміру пенсії, становив 43 гривні. А оскільки відповідно до Закону про “Пенсійне забезпечення” максимальна пенсія не може перевищувати трьох мінімальних, то максимальна пенсія виплачувалася в розмірі 129 гривень, тобто три мінімальних пенсій. З першого квітня 2002 року до першого липня 2003 року мінімальний розмір пенсії становив 47 гривень 30 копійок. Отже максимальний розмір пенсії відповідно становив 141 гривню 90 копійок. А з першого липня цього року мінімальний розмір пенсій встановлено 50 гривень, отже максимальний розмір пенсії становитиме і становить 150 гривен. Якщо вам виплачували пенсію 129 гривень впродовж усього часу до звернення на радіо, то ви повинні звернутися до відділення пенсійного фонду, тому що тривалий час вам уже мали виплачувати пенсію в максимальному розмірі 141 гривню 90 копійок.
Володимир Ляшко
Ще один дзвінок слухача: “Я мешкаю в кооперативному будинку з ліфтом на четвертому поверсі. Чи маю я право відмовитися від користування ліфтом і відповідно від плати за цю послугу?”
Валентина Позинич
Власники квартир багатоповерхових будинків є співвласниками і будинку і прибудинкової території, вони є співвласниками допоміжних приміщень, технічного обладнання, яке встановлено в цих будинках, в тому числі і обладнання, яке пов‘язане із експлуатацією ліфтів. І тому обов‘язок утримувати будинок і прибудинкові території лежить на всіх абсолютно власниках квартир чи це кооперативний будинок, чи це приватизована квартира, але такий обов‘язок є. Для того щоб якийсь порядок у цій справі був, Кабінет Міністрів визначив перелік витрат, які мають включатися в визначення вартості обслуговування будинку і прибудинкових територій. Говорити про те, що можна відмовитися від якоїсь послуги, коли не має можливості проконтролювати чи дійсно людина користується цією послугою, чи вона нею не користується просто неможливо. Можна тільки сказати, що розрахунок витрат на утримання будинку і прибудинкової території ведеться не на одну особу, а ведеться на сто квадратних метрів загальної площі без врахування ПДВ.
Володимир Ляшко
На запитання наших слухачів відповідала юридичний консультант Валентина Позинич. Нагадую щовівторка і щосереди в програмі “Демократія і держава” на запитання наших слухачів відповідає юридичний консультант. Ваші запитання записуються по київському телефону 490-29-00.
Віктор Міняйло
На цьому ми завершуємо передачу “Сім днів демократії”. З вами був Віктор Міняйло. Я дякую за увагу, зичу усього найкращого і до наступних зустрічей на хвилях “Радіо Свобода”.
Віктор Міняйло
“Сім днів демократії” – спеціальна передача на хвилях “Радіо Свобода”. Перед мікрофоном у Празі Віктор Міняйло. Протягом наступних 25 хвилин ми повторимо низку матеріалів, які вже звучали минулого тижня у передачі “Демократія і держава”.
Сьогодні серед іншого ви почуєте: річниця Празької весни, дещо про терористичний акт у Мукачеві, напередодні президентських виборів у Чечні.
Традиційно передачу “Сім днів демократії відкриває письменник Євген Сверстюк. Минулого тижня виповнилося 35 років від початку кінця Празької весни. Танки країн варшавського договору, які 1968 року увійшли до Праги, поклали кінець чехословацькому варіанту “соціалізму з людським обличчям”. “Танк-визволитель”, так Євген Сверстюк назвав свій матеріал.
Євген Сверстюк
Повітряний десант і танкові колони були ретельно сплановані, але десант був надто квапливий, часом літаки налітали на тих, що вже приземлилися. Звідси втрати в живій силі і техніці. Опору з боку чеської армії не було. Танки також не були ефективними, бо ніхто ж не атакував піхоти, а стріляти по вікнах можна було і просто з вулиці, не конче з танку. Можливо з тих вікон виглядала на вулицю жінка років під 30 і згадувала страшенно яскраві картинки з дитинства: військові німці повтікали, залишилися старі і малі німці. Ïх жорстоко б’ють на вулицях міста чим попало. Безкарні погроми. А на вулиці з’являється танкова колона сталінських визволителів і починається свято. Танки мирні, стріляти їм нікуди. І ось вона з букетом квітів біжить до танка. Російський визволитель бере її на руки, клацають фотоапарати, сміх, радість, салюти!...
Тепер вона закінчила університет, читала «Руде право», будувала соціалізм. То чого ж той танк знову вернувся до Праги і стріляє по вікнах, адже наша Комуністична партія видала нову програму будівництва соціалізму? Народ радів весною 1968 так, як радів 1945.
Холодний душ окупації раптом змив проросійські настрої чехів і на вулиці з’явилися вказівні таблички:«До Москви 2000 з чимось кілометрів».
А тим часом, Москва знову святкувала перемогу. Газети писали про блискучу воєнну операцію, десант в Прагу... Тільки несподівано вийшла на Червону площу група сміливців з плакатами:«Руки геть від Чехословаччини!» і «Ганьба окупантам!» Ïх, правда, охороняли іноземні кореспонденти з фотоапаратами.
А в Києві була буденна суєта. На деяких обличчях був траур, схожий на відспівування розстріляної надії. На площі в Празі спалив себе студент Ян Палах на знак протесту проти окупації. На Жовтневу демонстрацію 6 листопада в Києві на Хрещатику до колони пристав аспірант Микола Бондар, розгорнув транспарант «Ганьба КПРС!». Його відразу збили з ніг, і швидка допомога відвезла його в КГБ, де йому оформили 7 років таборів суворого режиму. Доктрина Брежнєва, фактично означала поворот і розправу над живими людьми, які не хочуть натягати маску раба
Прага завмерла. А вони і далі слухають заглушувані радіостанції і цікавляться напівдозволеною українською культурою. Хтось із співробітників Інституту літератури запитав директора Миколу Шамоту:”Миколо Захаровичу, то був 1937 рік чи не було?” “Ні!, - сердито сказав директор,- але буде!” «А в повітрі пахне Соловками», - писав поет. За поетом ходили шпики. Дубчик був транспортований в наручниках до Москви. Потім працював у Словаччині лісовим інспектором. Василь Стус і Борис Мозолевський оформились кочегарами. Партія цінила фізичну працю.
Комсомольські активісти привозили закордонну порнографію. Син Щербицького гуртував навколо себе наркоманів. КДБ прискорено готувало нові арешти і різні способи задушення тих, що прокинулися. На поверхню вийшли люди Щербицького і Маланчука, найпідліший елемент суспільства. Слуги і вислужники. Пріоритети виставив ВПК. Проблеми духовні і національно-культурні зникли. Порядні люди соромилися обіймати високі посади в підлу епоху. Час негідника і стукача.
Зниження рівня культури в Україні завжди розливається мілинами русифікації і занепаду духовного. Люди переконувались, що безідейний комунізм ще гірший, ніж ідейний. Безвідповідальність, як основна прикмета комуніста стала нормою. З точки зору спадщини епоха Брежнєва - Суслова була найзлочинніша, вона пропивала усяку спадщину. Це була епоха безпринципного комунізму, який посіяв повзуче зло нашого часу, уневажання всього духовного і тотальний матеріалізм, пописом і потоптом. «Нормально...», - сказали школярики часів перебудови, кидаючи під ноги недопалки. Це вже було покоління зовсім позбавлене пережитків минулого, чисті будівники комунізму.
В тому розумінні танки в Празі і Кремлівські старці в Москві прискорили історію. Червоний монстр зупинився. Колеса і гусениці танків закрутилися в віртуальній порожнечі, ракети перелетіли на дитячий майданчик, а владний жест бронзових вождів перетворився на жебрацьку позу, звернену до Заходу. Однак в ту найчорнішу пору ночі монстр проковтнув життя тих, що приносили себе в офіру. Для України тоді настав час офіри. Для України тоді настав час офіри.
Віктор Міняйло
Ви слухали письменника Євгена Сверстюка.
Сучасний світ продовжує жити під тиском військових обставин і застосування воєнних засобів у різних регіонах світу. Народи часто не встигають оговтатися, як запеклі політичні битви непомітно втягують їх у широкомасштабні кровопролиття у братовбивчих конфліктах. Воєнні форми протистояння ми спостерігаємо у різних регіонах світу і є перспективи нових. А як характеризують історичний розвиток воєнних засобів для розв‘язання політичних і суспільних проблем науковці? Особливо перехід від війни до демократії. Продовжує Василь Зілгалов.
Василь Зілгалов
Війну політологи характеризують, як збройну боротьбу між державами, групами країн чи суспільними, релігійними, етнічними та іншими спільнотами. Війною також часто у переносному розумінні називають крайню межу загострення політичної боротьби, котра переростає у ворожі відносини між певними політичними силами (наприклад, війна між владою і непримиренною опозицією, війна законів між центром і периферією).
У мислителів простежувалися два протилежних підходи до розуміння закономірностей воєн у суспільствах. З одного боку, визнавався закономірний і природній характер їхнього виникнення від Геракліта до Геґеля і Ніцше. Геґель навіть висловлював образне поняття на кшталт того, що війна потрібна суспільству, як свіжий вітер для затхлого озера. Сучасні політологи і ґлобалісти вважають війни школою «політичної реальності», психологи обґрунтовують виникнення збройного протистояння природною агресивністю людини, а технократи – технічним прогресом. Прибічники протилежного погляду вважали і вважають війни неприпустимими і шукали шляхів їхнього відвернення (Ян Амос Коменський, Жан-Жак Руссо, Іманнуїл Кант та інші).
При всьому розмаїтті поглядів чи не всі погоджувалися з тим, що висловив колись німецький теоретик Карл фон Клаузевіц, який вважав, що війна є продовження політики збройними засобами. Тобто, всі визнають, що кожна війна має свою політичні причини, які визрівають з глибин політичного життя суспільства, виливаючись у гострі суперечності, котрі стає неможливо розв’язувати мирними засобами. Внутрішні війни, як правило, переростають у зовнішні і світові…
Класики воєнного мистецтва вважають, що ув’язатися у війну набагато легше, аніж вийти з неї.Це особливо стосується сучасних намагань світової спільноти покласти край диктаторським режимам. Нав’язування зовнішньої демократії за допомогою силових методів має вже досить довгу післявоєнну історію. Чимало експертів вважають, що саме такі воєнні операції, зокрема у Африці, стали однією з причин кризи довір’я щодо ООН. До речі, й сьогодні в Іраку питання післявоєнного врегулювання, якщо воно дійсно стане післявоєнним, а не міжвоєнним, як пишуть чимало західних оглядачів, знову ж таки пов’язуються із участю ООН.
Україна, її збройні сили, також стали фактором процесу демократизації життя в Іраку. Правда, ця роль Києва є лише допоміжною, дехто з опозиції називає її «маріонетковою». А радикальніші представники опозиційних партій взагалі вважають, що участь України в Іраку нічого доброго не принесе українській демократії, бо переконані, що іракська акція лише зміцнить нинішній політичний режим у Києві. Зокрема, міжнародні оглядачі вже не раз дивувалися останніми днями, як США могли собі дозволити залучити до «іракського процесу» Україну, де «завоювання демократії дуже слабенькі», а переслідування демократичної преси і порушення виборчих прав громадян продовжують відбуватися й надалі.Наприклад, представники опозиційних партій у Києві (БЮТ, соціалісти) вважають, що нинішня українська влада перебуває у стані війни зі своїм народом, з опозицією, і ставлять питання про доцільність підтримки такої влади на міжнародному рівні.
Колись італійський філософ і політик Ніколо Макіавелі писав, що «той, хто хоче жити в мирі, повинен готуватися до війни », і продовжував, що «війни розпочинають, коли хочуть, але закінчують, коли можуть», і прискорений вихід зі стану війни забезпечує лише визнання своєї поразки у ній. Чи допоможе участь України у процесі припинення війни чужої виявити переможців і капітулянтів у війні внутрішній – це покаже час. Василь Зілгалов, “Радіо Свобода”.
Віктор Міняйло
Нагадаю, що в ефірі передача “Сім днів демократії” і ми продовжуємо тему особливостей переходу від війни до демократії.
За шість тижнів у охопленій війною Чечні мають відбутися президентські вибори, які організовує Москва. Минулого тижня завершився прийом документів від 11 претендентів на президентську посаду. Тим часом представники чеченського збройного супротиву не визнають ці вибори і називають їх черговим політичним фарсом. Тему продовжує мій празький колега Петро Кагуй.
Петро Кагуй
Влада у Москві засумнівалася стосовно кандидатури Ахмада Кадирова на посаду президента Чечні. На думку деяких кремлівських чиновників, прихід до влади Кадирова означатиме продовження насилля і нестабільності, - написав у середу американський часопис «Los Angeles Times».
Офіційно Москва заявляє, що на виборах, призначених на 5 жовтня, не підтримуватиме жодного кандидата. А минулого тижня помічник російського президента Сергій Ястржембський вперше заявив, що існує сумнів стосовно перемоги Ахмада Кадирова. Російська влада також побоюється, що у випадку програшу Кадиров зі своїм нинішнім оточенням може організувати проти переможця збройний виступ. Аби запобігти такому можливому розвитку подій, як повідомив представник Кремля Сергій Ястржембський, Кадирова уже поінформували, що у випадку програшу йому запропонують нову посаду за межами Чечні.
Чи справді у Москві розглядають можливість програшу Кадирова, чи може нинішні заяви Кремля є черговою політичною грою,важко сказати. Але багато аналітиків вважають, що врешті-решт Москва організує перемогу Кадирова, хоча б через відсутність інших кандидатур, які її можуть влаштувати.
Американська газета «Los Angeles Times» наводить слова аналітика Московського центру Карнегі Олексія Малашенка, який зауважив, що не дивлячись на усі проблеми з Кадировим, він не знає іншої особи, яку б так поважали у Москві. «Та й не забувайте, що це російські вибори. І питання не в тому, як проголосують мешканці Чечні, а як ці голоси будуть підраховані. Результат буде саме таким, якого хотітиме Москва», - заявив аналітик Олексій Малашенко.
Днями свою кандидатуру на президентських виборах у Чечні зняв відомий політик Руслан Хасбулатов, який свого часу був главою російського парламенту. В інтерв’ю німецькому часопису «Frankfurter Allgemaine Zeitung» він заявив, що «чесних виборів всеодно не буде». «Справа в тому, що слово в Чечні - за російськими військовими, за бойовиками-сепаратистами і за поставленим Москвою Ахмадом Кадировим». За його словами, нинішні вибори лише сприятимуть подальшому загостренню ситуації у Чечні.
А як оцінюють нинішні вибори у Чечні представники чеченського руху збройного спротиву, представники уряду Аслана Масхадова? Ми звернулися за коментарем до першого заступника міністра закордонних справ Чеченської Республіки «Ічкерія» Усмана Ферзаулі.
Усман Ферзаулі: «Це не вибори, те що вони планують зробити, це фарс. Справа в тому, що будь-яка війна розпочинається і закінчується з яких би то не було причин. Однак, російська сторона до сих пір не дала зрозуміти, що вона все-таки схильна вирішити усі проблеми шляхом переговорів.
Замість того, щоб вирішувати проблеми, які існують між Чечнею і Росією за круглим столом, Росія знову повторює той же фарс, який був у 95-96 роках. Тобто, робиться ставка на маріонеток, які в принципі нічого не вирішать при усьому бажанні. Й тому ми говоримо, що це не вибори. Це знову ж таки ставка на маріонеток і намагання вирішити проблеми, які існують між нами, силовими методом, чого в природі бути не може», - заявив в інтерв’ю радіо «Свобода» перший заступник міністра закордонних справ Чеченської Республіки «Ічкерія» Усман Ферзаулі. Петро Кагуй, “Радіо Свобода”.
Віктор Міняйло
Минулого тижня і в Україні було здійснено невеличкий, але теракт. Постраждав будинок голови мукачівського суду Павла Щербана. Згоріли перекриття між поверхами, дах, словом пішов нанівець увесь щойно зроблений ремонт. Експертна група мукачівського міськвідділу міліції вивчає: був це навмисний підпал, чи спалах спричинило щось інше. Ці події у Закарпатті відродили політичний скандал навколо останніх виборів у Мукачеві. Далі матеріал на цю тему Юлії Жмакіної.
Юлія Жмакіна
Спалахнув черговий раунд протистояння між чи не найзапеклішими опонентами на політичній сцені України, між “Нашою Україною” Віктора Ющенка і СДПУ(о) Віктора Медведчука. Але спочатку спалахнув будинок судді мукачівського міського суду. Від нього лишилися, фактично, тільки цегляні стіни. Тим часом багато політиків та й просто тих, хто стежить за політичними подіями зупиняються на одній версії. Як і колись Микола Замковенко, голова Печерського райсуду столиці, так і тепер мукачівський суддя Павло Щербан ухвалив не те рішення, не те, яке очікували на владній верхівці. Пожежа – це розплата за крапку у виборах мера Мукачева, яку намагався поставити суддя. Так трактує ситуацію на Закарпатті українська опозиція. “Наша Україна” не має сумніву, що пожежа і вирок суду на користь їхнього кандидата – складові однієї історії, втім такої думки дотримуються і депутати від Закарпаття, які входять до парламентської більшості. Вони провели прес-конференцію щодо ситуації із пожежою будинку судді. Говорить народний депутат фракції “Наша Україна” Віктор Балога: “Це все, що відбулося з міським суддею - це результат рішення міського суду відносно виборів у місті Мукачеві. І тому ми вважаємо, що це зв‘язано з професійною діяльністю голови міського суду, і вважаємо, це є теракт проти голови міського суду, щоб показати всім другим, що як не треба робити, якщо це не в угоду обласній державній адміністрації на чолі з паном Різаком”. “Наша Україна” кваліфікує підпал будинку судді, як теракт і його розслідуванням, на їхню думку, мусили б зайнятися СБУ та Антитерористичний центр. Вимагає “Наша Україна” негайної відставки голови державної адміністрації Закарпатської області Івана Різака, якій входить до Соціал-демократичної партії (об‘єднаної). Народний депутат Тарас Чорновіл узагальнює ситуацію у Мукачевому: “Це вже була репетиція наступних президентських виборів, всіх неугодних кандидатів, які можуть перемогти або забрати у кандидата від влади голоси, знімати саме через суд. Однак, оскільки в Мукачеві відбувся перший, поки що єдиний в Україні збой у цій системі, було вирішено не допустити, щоб неподавна було іншим суддям відмовлятися від розгляду таких справ або брати участь у контррозглядах, або зустрічних позовах. І тому отакий жорсткий надпотужний тиск на того суддю. Чомусь суддю Сихівського районного суду, який виносив цей неправедний вердикт, ніхто ні хату не підпалює”. У середу своє слово сказали і соціал-демократи. У розповсюдженій заяві партії говориться, що, цитую: ”Пошкодження особистого майна громадян потребує правової оцінки, особливо, якщо є підозра у навмисному його здійсненні. Таку оцінку покладено на правоохоронні органи. Тому ми відкидаємо будь-які обвинувачення з боку політичних опонентів у причетності СДПУ(о) до цих подій, а тим більше до їхньої організації” – заявляє партія. Юлія Жмакіна, “Радіо Свобода”.
Віктор Міняйло
І на завершення передачі “Сім днів демократії” рубрика “Юридична консультація на Свободі”.
Володимир Ляшко
Перед мікрофоном Володимир Ляшко. Вітаю вас. Продовжуєм відповідати на питання наших слухачів. “Нарахована пенсія 170 гривень, а видають на руки 129 гривень, мотивуючи це тим, що створюється резерв на пенсію на подальші роки. Місто Коломия, Денисова”. Відповідає наш юридичний консультант Валентина Позинич.
Валентина Позинич
До першого квітня 2002 року, мінімальний розмір пенсії, який враховувався при визначенні максимального розміру пенсії, становив 43 гривні. А оскільки відповідно до Закону про “Пенсійне забезпечення” максимальна пенсія не може перевищувати трьох мінімальних, то максимальна пенсія виплачувалася в розмірі 129 гривень, тобто три мінімальних пенсій. З першого квітня 2002 року до першого липня 2003 року мінімальний розмір пенсії становив 47 гривень 30 копійок. Отже максимальний розмір пенсії відповідно становив 141 гривню 90 копійок. А з першого липня цього року мінімальний розмір пенсій встановлено 50 гривень, отже максимальний розмір пенсії становитиме і становить 150 гривен. Якщо вам виплачували пенсію 129 гривень впродовж усього часу до звернення на радіо, то ви повинні звернутися до відділення пенсійного фонду, тому що тривалий час вам уже мали виплачувати пенсію в максимальному розмірі 141 гривню 90 копійок.
Володимир Ляшко
Ще один дзвінок слухача: “Я мешкаю в кооперативному будинку з ліфтом на четвертому поверсі. Чи маю я право відмовитися від користування ліфтом і відповідно від плати за цю послугу?”
Валентина Позинич
Власники квартир багатоповерхових будинків є співвласниками і будинку і прибудинкової території, вони є співвласниками допоміжних приміщень, технічного обладнання, яке встановлено в цих будинках, в тому числі і обладнання, яке пов‘язане із експлуатацією ліфтів. І тому обов‘язок утримувати будинок і прибудинкові території лежить на всіх абсолютно власниках квартир чи це кооперативний будинок, чи це приватизована квартира, але такий обов‘язок є. Для того щоб якийсь порядок у цій справі був, Кабінет Міністрів визначив перелік витрат, які мають включатися в визначення вартості обслуговування будинку і прибудинкових територій. Говорити про те, що можна відмовитися від якоїсь послуги, коли не має можливості проконтролювати чи дійсно людина користується цією послугою, чи вона нею не користується просто неможливо. Можна тільки сказати, що розрахунок витрат на утримання будинку і прибудинкової території ведеться не на одну особу, а ведеться на сто квадратних метрів загальної площі без врахування ПДВ.
Володимир Ляшко
На запитання наших слухачів відповідала юридичний консультант Валентина Позинич. Нагадую щовівторка і щосереди в програмі “Демократія і держава” на запитання наших слухачів відповідає юридичний консультант. Ваші запитання записуються по київському телефону 490-29-00.
Віктор Міняйло
На цьому ми завершуємо передачу “Сім днів демократії”. З вами був Віктор Міняйло. Я дякую за увагу, зичу усього найкращого і до наступних зустрічей на хвилях “Радіо Свобода”.
