Прага, 27 вересня 2003 року.
Петро Кагуй
В ефірі передача «Листи на Свободу». Вітаю Вас, шановні слухачі!
♫
Розпочну передачу оглядом листів на тему Єдиного економічного простору. Декотрі з них були написані ще до підписання президентом України угоди про ЄЕП на самміті СНД у Ялті. Але, надійшли вже й відгуки на результати цього самміту.
«Не можу збагнути що коїться, - пише Лариса Марченко з Полтави. Лідер 48-мільйонного народу підписав ганебну угоду про спільну економічну зону на кабальних умовах, тобто без права голосу, бо голоси будуть пропорційні потенціалу країни (тобто 10 українських голосів проти 70 російських). А президент України ще й цинічно заявляє, що анітрохи не сумнівався. Невже він зовсім не читав історії України, адже Росія жодної угоди з Україною ніколи не виконувала. Богдан Хмельницький укладав з Росією угоди на рівноправній основі, але що з того вийшло? 350 років рабства, навіть заборона української мови! А чим кращий Путін від Петра Першого? Петро Перший для залякування людей спускав шибениці з повішеними козаками по Дніпрі, а Путін «мочить чеченців у сортирі».
Далі, у своєму листі Лариса Марченко з Полтави, запитує, чому мовчить український народ, інтелігенція, чому мовчить завжди активна Західна Україна. «А де ж лідери наших хоч дрібних, але чисельних партій? - продовжує авторка листа. - Невже їх не турбує небезпека втрати незалежності? Чи їх заспокоїв хитрий хід більшості у Верховній Раді, яка ухвалила рішення, що угода про ЄЕП не повинна суперечити Конституції України. Але ж завтра та ж більшість змінить і Конституцію України. Я розумію Симоненка і Мороза, які зрадивши опозиції, поспішили проголосувати за цю угоду, бо вони ніколи і не приховували своєї мрії про відновлення СРСР, щоправда останнім часом засоби масової інформації зробили з Олександра Мороза великого патріота України».
А зараз коротке електронне послання за підписом Олексій: «Ті, що зараз тягнуть нашу державу під Росію, повинні зрозуміти: По-перше, відновлення імперії ОБОВ’ЯЗКОВО буде супроводжуватися великою кров''ю і матеріальними втратами для України (нехай вони почитають історію). По-друге, якщо вони сподіваються у цій м''ясорубці вижити, то вони глибоко помиляються. Росія дуже часто знищувала тих, хто приводив Україну під неї! Олексій».
А ось невелика репліка вже іншого нашого слухача, Володимира Грецького зі селища міського типу Зайцеве Микитівського району Донецької області: «Бороніть Україну від Росії! Не допустіть, щоб ми знову опинилися під її гнітом. Жодних СНД чи союзу чотирьох», - закликає Володимир Грецький.
Чергове послання ми отримали від студентки Олени Клименко з міста Таращі, що на Київщині.
«Написати нового листа мене змусила подія в політичному житті України, а саме нещодавній ялтинський самміт, на якому підписано меморандум про Єдиний економічний простір за участі України, Білорусі, Росії та Казахстану.
На мій погляд справа не лише у взаємовигоді для економік чотирьох країни. Після того, як на нашу державу було накладено санкції з боку ФАТФ, а найбільші світові організації закрили перед Україною двері, державне керівництво взяло курс на схід, на Росію. Почастішали відвідини «старшого брата» нашим президентом Леонідом Кучмою, прем’єр-міністром та іншими посадовцями.
А росіянам, мабуть байдуже, що діється в Україні зі свободою слова, як живе народ і чи підтримує більшість українців дії влади. Для нашого північно-східного сусіда, скоріше за все, такі проблеми лише вигідні. І чим більше розвинених держав відвертатимуться від нас, тим швидше офіційний Київ прийде до Росії за підтримкою і допомогою, а це рівносильне поверненню до радянської імперії...
Звичайно, багато хто з нас сподівається на президентські вибори у 2004 році, однак до того часу може витекти ще дуже багато води, а тому, усі ті, хто справді небайдужий до долі України, мають поставити собі за завдання – не допустити припинення існування української держави і перетворення її на колонію Росії», - наголошує у своєму листі студентка Олена Клименко з міста Таращі Київської області.
До нашої редакційної пошти надійшло також звернення за підписом «Харківське обласне відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів». Це звернення, яке адресоване громадянам України, Верховній Раді та засобам масової інформації, закінчується словами: «Ні! – так званому «економічному і політичному єдиному просторові». Це засіб знищення України! Україна буде вільною і єдиною без жодних «квартетів»!
А зараз переходжу до листа пенсіонера Анатолія Миненка із Броварів, що на Київщині.
Ще напередодні ялтинського самміту пан Миненко написав: «Бути чи не бути Єдиному економічному простору – на 100 відсотків бути! Навіть якщо на радіо «Свобод» не почують жодного дзвінка на користь ЄЕП, все ж «Пакет» чотирьох буде підписано.
Не зуміли мене старого переконати учасники розмови у передачі «Вечірня Свобода» Гавриш та Гаврилишин. Впевнений, що вони не переконали і ту частину росіян, які живуть та працюють в Україні. Чому? Та навіть тому, що 80% російського капіталу вже працює в Україні і зрозуміло, що ті «нові російські капіталісти», маючи таку перевагу над «новими українськими капіталістами» зуміють полюбовно домовитися, бо гроші ніколи не пахли», - зауважує Анатолій Миненко з Броварів.
Тему Єдиного економічного простору порушує і наша постійна слухачка Раїса Карюк з міста Миргорода Полтавської області. Вона надіслала нам свого вірша, якого прочитає моя колега Людмила Ваннек.
Вступити до ЄЕПу – потрапити в халепу.
Мовний простір, релігійний, Взяв під контроль посол надійний. "Какая мова? Єсть язик, К нєму украінєц прівик ! Какой такой голодомор? Он для Росії - не укор !" Навіщо НАТО і Європа, Як є надійна "Азіопа" ?! Вона Вас нагодує, Зігріє та ще й взує; "Закидає" "Жигулями" Та російськими рублями; Дасть більше газу, Дорожчого в чотири рази. Це президента не лякає, Він на ЄЕП наполягає. В ЄЕПу та в ЄЕПу-у-у ! Стали схожі на папуг Більшість депутатська, Українорадська. Гавриш підписи збирає, Кравчук тому потурає: "Порятують нас реформи, Будем жити всі у нормі." Пан Тигіпко, трудовик, На своїх здіймає крик: "Хто посмів з трудовиків Підвести більшовиків?" Комуністи покричали Та й ... до більшості пристали. Ïм все одно куди гребти, Тільки б себе зберегти. Нові реформи Невгодних "відгорнуть". Ющенко, бач, заважає, Бо високий рейтинг має. Треба б його залякати, По всіх ЗМІ критикувати. Тимошенко Юлію В президенти? Дулю їй. Опозиції не буде, Хай забудуть її люди, Бо вона їх лиш мордує, А Кучма всіх нагодує. Пам''ятатимемо вік Цей останній Кучмин рік! Будемо не українцями, Новими єепінцями. Славні кучмісти, депутати і міністри, Як вареники в макітрі, Що сметаною политі: Скільки їх ти не труси, Все одно в сметані всі. Тож, попав в макітру - Тримай ніс за вітром І не висувайся, В сметані купайся. А народ до злиднів звик, Глас його - в пустелі крик. Макітри не займає - Месію чекає ...
Віршем Раїси Карюк з міста Миргорода Полтавської області ми завершили огляд листів на тему Єдиного економічного простору.
Петро Кагуй
Наступне послання, на якому хочу зосередити увагу також поетичне і у ньому порушено чимало проблем нинішньої української дійсності.
Цілу підбірку віршів надіслав нам Михайло Будник із міста Калуша, що на Івано-Франківщині. Я тричі телефонував до Калуша з надією, що вдасться подати до ефіру два вірші у авторському читанні. Михайло Будник радо прочитав їх. Однак якість телефонного зв’язку була настільки поганою, що не залишилося іншого вибору як дикторське читання. Два вірші Михайла Будника прочитає наш колега Олекса Боярко. Епіграфом до першого з них «Народу України» є слова Тараса Шевченка.
Схаменіться! Будьте юди!
Бо лихо вам буде! "І мертвим і живим і ненародженим..." Т. Г. Шевченко
НАРОДУ УКРАЇНИ
Нас люблять ліві з центром в парі, А також уряд й президент, Ще й люблять західні держави, Та в президенти претендент. І від великої любові Ми затягнули пояси, Від їх великої любові Для більшості скрутні часи: Сидять голодні діти в школі, Закрили ясла, дитсадки, Вже менше бачим трактор в полі, Що висіває буряки, Стоять вже фабрики, заводи, Лани зачахли в бур''янах, Та нічим засадить городи, І люди плачуть день при днях, Бо стали вільні від роботи, Від пенсії і від зарплат. Одні навколо "Бістро", "Шопи" Та рекет, мафія і блат. На триразовім харчуванні Пенсіонерів славний рід: Чай на вечерю, на снідання, Сухар та сльози на обід. Повідкривали нам кордони На близький захід, південь, схід. Жінок вивозять у притони, Кому ж продовжувати рід? Кубло бандитське - вся країна. Крадуть, ґвалтують, ріжуть, б''ють. Вже не країна, а руїна, Яку ще трохи - і проп''ють, Зате газет у нас - як гною, І всіх із еро і порно. Щити рекламнії горою, Рекламу крутять і в кіно. Про крильця, порошки і пасти, Про креми, тампакси, бальзам. У фільмах вчать вбивати, красти, І пити кров чужу із ран. Країна - наче божевільня, Та не навести в ній вже лад. Залишилось "пустити півня" Чи землетрус, чи зорепад. На вас, сучаснії Пілати, Обвалиться Господній гнів, Зітре на порох він палаци Та вкине у вогняний рів. Бридкі кати свого народу, Песиголовці, вам ганьба. Яку ж це треба мати злобу, Щоб з вільного зробить раба. Для вас, безпутні лиходії, Народу й світу боржники, Неперевершені злодії, Розбійники й ґвалтівники, Ви - послідовники блудниці, Що сплюндрувала неньку січ, Ви розтягли нашу скарбницю, Перетворивши день на ніч. Для вас, гієн, пору розбою, Щоб зручно рвати на частки, Зробить з держави купу гною, Не шкодувавши і кістки. Ну що ж, гризіть та перший промінь Вас зажене на край землі. Народ розбудять бунту громи, А він знайде вас і в імлі. І будуть суд, і кат для ката, Річками плине в море кров, Стіною стане брат за брата, Щоби здолати лихо знов.
Петро Кагуй
Серед віршів, які надіслав нам Михайло Будник із міста Калуша, що на Івано-Франківщині є і вірш «Воїнам УПА».
ВОÏНАМ УПА
Це ви - визнані й невідомі, В далекім та близькім краю Жили в вигнанні, закордонні, Молили Матінку свою! В морози, спеку, грім та зливу За Україну, рідний край В буремну та лиху годину Молились ви за тихий рай, Батьківську хату, степ та гори, Де жили в щасті і добрі, Були веселі та бадьорі, Встаючи вранці на зорі. Вас мрії ніжні зігрівали, Як перші промені весни, Крізь грати тюрем та підвали До перемоги вас вели. Багато з вас ще дужих, юних На полі бою полягло За кращу долю, волю рідних, За ліс, за поле, за село, За мову ніжну та калину, Смереки, гори та Дніпро, Одну велику Україну, Де б щастя садом зацвіло.
Петро Кагуй
Нагадаю, що наш колега Олекса Боярко прочитав два вірші Михайла Будника з міста Калуша Івано-Франківської області. У телефонній розмові автор віршів розповів, що він з родини репресованих, народився у Караганді, а кілька його родичів воювали у лавах Української Повстанської Армії. А на честь одного родича, який був при штабі Степана Бандери, він і взяв собі літературний псевдонім - Михайло Будник. Врешті, не зважаючи на погану якість телефонного зв’язку, послухаймо самого автора віршів:
Михайло Будник
Мій перший брат Михайло Будник, на честь якого я взяв цей псевдонім, служив при штабі Степана Бандери. Крім того його молодший брат Федір загинув у боротьбі з НКВД підірвавши себе гранатою. Мій батько теж воював в УПА. У мого батька так само був старший брат Юрій , який, коли обложили його енкеведівці, підірвав гранатою себе і 4 чи 5 енкеведистів.
Звучить пісня Володимира Вермінського «Ой, там у лузі».
Петро Кагуй
Після пісні Володимира Вермінського «Ой, там у лузі» пропоную послухати у дикторському читанні листа від нашого постійного слухача і дописувача з Тернополя Михайла Баканчука.
«Чи не назріває час, щоб в Україні, як і в інших постсовєтських державах знайшли мужність очиститися від скверни минулого? Необхідна мужність визнати наслідки тоталітарного режиму, де основною цементуючою ланкою, що втримувала більшовицьку кліку при владі, було-тотальне слідкування за своїми громадянами.
Доноси прирівнювалися до патріотичних вчинків, а те, що жертвами були в більшості зовсім невинні люди, яким ламали долю і навіть життя, керуючу компартію це не турбувало. Адже вона була вірна принципу - «мета виправдовує засоби».
Наші сусіди чехи офіційно оприлюднили списки на основі архівних документів – за роки комуністичного режиму в державі нараховувалось 89 тисяч інформаторів спецслужб, які сприяли ув''язненню 250-ти тисяч громадян.
А чи вистачить мужності і волі для оприлюднення подібного в Україні? Адже колишні інформатори КГБ, як і самі кагебісти, доживають свій вік з підвищеним пенсійним забезпеченням, за рахунок українських платників податків, значна частина яких в роки тоталітарного режиму зазнала репресій. Цей так званий «привілейований клас» почуває себе в Україні впевнено і навіть авторитетно.
Хай відповість громадськість України, чи схвалює вона те, що сьогодні у вищих ешелонах владних структур можливо перебувають колишні інформатори КГБ, або й самі безпосередні виконавці тих жорстоких структур?
На мою думку, людина, яка заплямувала себе співпрацею з каральними-органами КГБ, як і самі учасники тих страхітливих спецслужб, нині не можуть бути державниками. Над ними тяжіє ейфорія спогадів часів всесилля і вседозволеності. Багато з них і далі залишаються слугами спотвореної системи, яка є залишком минулого.
Коли в Україні визріє духовна впевненість, переконання в необхідності очиститись від скверни минулого, за яке не потрібно мститися, а лише логічно усвідомлювати, що це була своєрідна епідемія, від наслідків якої необхідно лікуватися - лише тоді настане пора оздоровлення свідомості.
А на сьогодні маємо щиро визнати, що нинішня так звана «кучмократія» є сприятливим середовищем мутації минулого із сьогоденням, де тісно взаємопов''язані залишки тієї колишньої системи з кланово-олігархічними утвореннями нашого часу. А це - небезпечне хворобливе явище для нації і держави.
Тому громадянам України необхідно усвідомити давно назрілу необхідність обирати до всіх гілок влади (які підпадають до виборчої системи) людей з незаплямованим минулим, як і сьогоденням. Щоб в Україні народ був переконаний і впевнений у тому, що обраний Президент, парламентарії та інші обрані державні посадовці - захищатимуть інтереси України - як держави, так і всього українського народу, а не купки кланових угруповань.
Закон має забезпечити захист держави і народу від посягань зловмисників, авантюристів та інших порушників і злочинців, які гальмують створення нормальних умов розвитку держави України і добробуту її народу.
Тож очистімося від скверни минулого та сьогодення!»
Петро Кагуй
Ось такого листа надіслав нам Михайло Баканчук із Тернополя. Оскільки в цьому посланні порушено досить серйозне питання щодо можливості оприлюднення списків колишніх інформаторів КГБ, а також йдеться і про ідею люстрації, тобто - недопущення до керівних державних посад осіб, які були при владі за колишнього комуністичного режиму чи були причетні до колишніх радянських спецслужб, то ми вирішили звернутися за коментарем до осіб, які обізнані з цією проблемою. Цим зайнявся наш київський колега Віктор Березанець. Йому слово.
Віктор Березанець
Моїми співрозмовниками були люди запідозрити котрих у некомпетентності аж ніяк неможливо. Народний депутат Григорій Омельченко і сьогодні, як він заявив, є діючим полковником СБУ. А народний депутат Левко Лук‘яненко був одним з тих, хто на власній долі переконався «що то є система тотального стеження за громадянами власної країни». То як же ставляться ці два – сьогодні вже відомі в Україні політики – до системи доносів і до гвинтиків цієї системи – стукачів ?
Ось, якою вийшла розмова з Григорієм Омельченком.
Радіослухач з Тернополя Михайло Баканчук знову повертає нас до проблеми люстрації. Я пригадую в перші роки після здобуття Україною незалежності це питання широко і гостро дискутувалося. Потім якось все поступово затихло і зараз про це ніхто не говорить, але подекуди в розмовах з активними громадянами висловлюється жаль з приводу того, що свого часу Україна не провела люстрацію, тобто не усунула від влади всіх тих, хто співпрацював з Комітетом державної безпеки, був інформатором чи був в штаті цієї організації. Що Ви думаєте з цього приводу сьогодні?
Григорій Омельченко
Ви на хвильку могли собі уявити, які могли бути наслідки, у тому числі громадянського характеру в Україні, якби взяли і розсекретили всіх таємних агентів спецслужб колишнього Радянського Союзу?
Віталій Березанець
А які наслідки?
Григорій Омельченко
До чого б це могло призвести? Могло бути, якщо не на межі якоїсь громадянської війни, то особистої можливо якоїсь жорстокої помсти, можливо б були непоодинокі випадки на цьому підгрунтті вбивств, інших незаконних дій відносно тих чи інших осіб.
Віталій Березанець
А Ви не переоцінюєте активність нашого населення?
Григорій Омельченко
Тут би якраз все впиралося б не в активність населення, а в конкретного Петренка щодо конкретного Сидоренка, який був таємним агентом у спецслужбах колишнього Радянського Союзу, і як то кажемо, на нього доносив.
Є неписане правило: будь-якого офіцера спецслужби таємного співробітника, таємного агента ні за яких обставин ніколи не висвічувати і не здавати. І це в будь-якій країні світу.
Якщо ми хочемо мати державу, а не прохідний двір, ми повинні мати вуха і очі. А це можливо тоді, коли ми будемо мати професійну національну спецслужбу чи то внутрішню, чи зовнішню. Тих, що ми називаємо «стукачами» чи завербованими таємними агентами, коли сусід «стукав» на сусіда, батько на сина, а син на батька, то за самими скромними підрахунками, особливо в період страшних масових репресій 30-40 років, а потім період, так званих, «брєжнєвськових псіхушек», отаких людей приблизно було десь не менше четвертої частини населення.
Виходячи з більш гуманної цілі, я думаю, що правильно було зроблено, що цим шляхом Україна пішла ... До речі, народні депутати України, відомі політичні діячі, які за такими доносами були засуджені колишнім Радянським режимом, відбували покарання в таборах і в тюрмах, вони підтримували якраз мою позицію.
Віктор Березанець
Народний депутат Левко Лук‘яненко був серед тих, хто на початку 90-их не вимагав публікації списків «стукачів».
Левко Лук‘яненко
Моя думка стосовно ставлення держави до агентури колишньої кагебістської мінялася. У 1991 році, коли Україна проголосила незалежність, я вважав, що треба опублікувати всі списки агентури КГБ, тих «сексотів». З такою думкою я поїхав в Польщу, там вивчив як у них справа і прийшов до думки, що не можна публікувати ці дані, щоб не викликати тут майже громадянської війни.
Минув час. І тепер я повертаюся знову до тої думки, що необхідно публікувати списки «сексотів», але не всі відразу, а поступово. Але це робити треба. Без публікування списків отих «сексотів» суспільство наше не може очиститися від отої колишньої скверни, воно не проведе межу між колишнім тоталітарним режимом окупаційним і теперішньою українською демократичною державою.
Віталій Березанець
Яке Ваше ставлення до тієї категорії людей, які звуться в народі «сексотами» чи «стукачами»?
Левко Лук‘яненко
Моє ставлення до них украй негативне. Взагалі, ябедники і донощики - це той сорт людей, яких я завжди ненавидів найбільше.
Віталій Березанець
Я не з Вами першим розмовляю на цю тему і мені доводилося чути думку, що опублікувати списки «сексотів», що це не гуманно по відношенню до їх і їхніх сімей. Що Ви на це скажете?
Левко Лук‘яненко
А гуманно було доносити на інших? Та підлість має бути покарана, хоча б тим, щоб виявити цих людей і хай чесні люди плюють їм в вічі.
Віталій Березанець
Як Ви вважаєте, людина, яка пройшла такий шлях таємного інформатора, а зараз обіймає чільну державну посаду, вона може бути повноцінним державником в широкому тлумаченні цього слова?
Левко Лук‘яненко
Може, за однієї умови, якщо вона зізнається і покається і тоді наш український народ прекрасно це зрозуміє і простить.
Віталій Березанець
Ще одне, я почав діалог з Вами проблемою люстрації, очевидно, це більш широка проблема, ніж ставлення до «стукачів». Були ще колишні партійні діячі і секретарі обкомів, райкомів, які теж несуть на собі не лише на чолі, а й в душі печатку тоталітарного режиму. Як держава, сьогоднішня Україна, яка намагається бути незалежною повинна ставитися до цієї категорії людей?
Левко Лук‘яненко
Якби в Україні був запроваджений закон про люстрацію, він би відкрив величезний шлях до наступного прогресу, бо ті активні колишні комуністи і службовці з служби безпеки, вони зараз гальмують, а то б це гальмо було усунуте і Україна могла б набагато швидше рухатися вперед.
Віталій Березанець
Як Ви гадаєте, в Верховній Раді багато колишніх «стукачів»?
Левко Лук‘яненко
Я думаю, що зараз менше, ніж було в попередній Верховній Раді. Ми зараз маємо більше бізнесменів, підприємців, які займаються бізнесом менше комуністичних функціонерів. Так що їх тепер стало трошки менше, але є, безперечно.
Віталій Березанець
Так від кого більша шкода?
Левко Лук‘яненко
Небезпека українській державності переходить. Вона на початку була більше від комуністів, а тепер вона (небезпека) більша від олігархів, які не мають української душі, не мають любові до України, а хочуть лише одного - грошей, грошей, грошей. На Україну дивляться як на територію, де можна заробити великі гроші.
Віталій Березанець
Вернімося до того з чого почали: ідея люстрації - це ще можливо в Україні чи, як казав мій інший співрозмовник, «поїзд уже пішов».
Левко Лук‘яненко
Я думаю, що в Україні це не можна було запровадити в 1991 році, тому що більшість була у Верховній Раді комуністична. Тепер це також не можливо, бо у виконавчій владі та і в самій Верховній Раді є дуже багато людей, які цього не захочуть запроваджувати. На превеликий жаль, Україна не зробила того юридичного кроку, який би відмежовував незалежну Україну від Радянської України. У нас відбувається поступове переповзання від Радянської України до незалежної України.
Віталій Березанець
А в незалежній Україні це буде зроблено, може бути зроблено чи тоді вже потреба в цьому відпаде?
Левко Лук‘яненко
Публікація списку «сексотів» варта і через 5, і через 12 і через 15 років. А що стосується люстрації, то в ній відпаде така потреба.
Віктор Березанець
Позиція моїх співрозмовників очевидно нікого не здивувала. Кожен з них має за плечима свій не тільки політичний, а й життєвий досвід. І це не можна не враховувати.
Петро Кагуй
На цьому, шановні слухачі, ми завершуємо передачу «Листи на «Свободу».
Петро Кагуй
В ефірі передача «Листи на Свободу». Вітаю Вас, шановні слухачі!
♫
Розпочну передачу оглядом листів на тему Єдиного економічного простору. Декотрі з них були написані ще до підписання президентом України угоди про ЄЕП на самміті СНД у Ялті. Але, надійшли вже й відгуки на результати цього самміту.
«Не можу збагнути що коїться, - пише Лариса Марченко з Полтави. Лідер 48-мільйонного народу підписав ганебну угоду про спільну економічну зону на кабальних умовах, тобто без права голосу, бо голоси будуть пропорційні потенціалу країни (тобто 10 українських голосів проти 70 російських). А президент України ще й цинічно заявляє, що анітрохи не сумнівався. Невже він зовсім не читав історії України, адже Росія жодної угоди з Україною ніколи не виконувала. Богдан Хмельницький укладав з Росією угоди на рівноправній основі, але що з того вийшло? 350 років рабства, навіть заборона української мови! А чим кращий Путін від Петра Першого? Петро Перший для залякування людей спускав шибениці з повішеними козаками по Дніпрі, а Путін «мочить чеченців у сортирі».
Далі, у своєму листі Лариса Марченко з Полтави, запитує, чому мовчить український народ, інтелігенція, чому мовчить завжди активна Західна Україна. «А де ж лідери наших хоч дрібних, але чисельних партій? - продовжує авторка листа. - Невже їх не турбує небезпека втрати незалежності? Чи їх заспокоїв хитрий хід більшості у Верховній Раді, яка ухвалила рішення, що угода про ЄЕП не повинна суперечити Конституції України. Але ж завтра та ж більшість змінить і Конституцію України. Я розумію Симоненка і Мороза, які зрадивши опозиції, поспішили проголосувати за цю угоду, бо вони ніколи і не приховували своєї мрії про відновлення СРСР, щоправда останнім часом засоби масової інформації зробили з Олександра Мороза великого патріота України».
А зараз коротке електронне послання за підписом Олексій: «Ті, що зараз тягнуть нашу державу під Росію, повинні зрозуміти: По-перше, відновлення імперії ОБОВ’ЯЗКОВО буде супроводжуватися великою кров''ю і матеріальними втратами для України (нехай вони почитають історію). По-друге, якщо вони сподіваються у цій м''ясорубці вижити, то вони глибоко помиляються. Росія дуже часто знищувала тих, хто приводив Україну під неї! Олексій».
А ось невелика репліка вже іншого нашого слухача, Володимира Грецького зі селища міського типу Зайцеве Микитівського району Донецької області: «Бороніть Україну від Росії! Не допустіть, щоб ми знову опинилися під її гнітом. Жодних СНД чи союзу чотирьох», - закликає Володимир Грецький.
Чергове послання ми отримали від студентки Олени Клименко з міста Таращі, що на Київщині.
«Написати нового листа мене змусила подія в політичному житті України, а саме нещодавній ялтинський самміт, на якому підписано меморандум про Єдиний економічний простір за участі України, Білорусі, Росії та Казахстану.
На мій погляд справа не лише у взаємовигоді для економік чотирьох країни. Після того, як на нашу державу було накладено санкції з боку ФАТФ, а найбільші світові організації закрили перед Україною двері, державне керівництво взяло курс на схід, на Росію. Почастішали відвідини «старшого брата» нашим президентом Леонідом Кучмою, прем’єр-міністром та іншими посадовцями.
А росіянам, мабуть байдуже, що діється в Україні зі свободою слова, як живе народ і чи підтримує більшість українців дії влади. Для нашого північно-східного сусіда, скоріше за все, такі проблеми лише вигідні. І чим більше розвинених держав відвертатимуться від нас, тим швидше офіційний Київ прийде до Росії за підтримкою і допомогою, а це рівносильне поверненню до радянської імперії...
Звичайно, багато хто з нас сподівається на президентські вибори у 2004 році, однак до того часу може витекти ще дуже багато води, а тому, усі ті, хто справді небайдужий до долі України, мають поставити собі за завдання – не допустити припинення існування української держави і перетворення її на колонію Росії», - наголошує у своєму листі студентка Олена Клименко з міста Таращі Київської області.
До нашої редакційної пошти надійшло також звернення за підписом «Харківське обласне відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів». Це звернення, яке адресоване громадянам України, Верховній Раді та засобам масової інформації, закінчується словами: «Ні! – так званому «економічному і політичному єдиному просторові». Це засіб знищення України! Україна буде вільною і єдиною без жодних «квартетів»!
А зараз переходжу до листа пенсіонера Анатолія Миненка із Броварів, що на Київщині.
Ще напередодні ялтинського самміту пан Миненко написав: «Бути чи не бути Єдиному економічному простору – на 100 відсотків бути! Навіть якщо на радіо «Свобод» не почують жодного дзвінка на користь ЄЕП, все ж «Пакет» чотирьох буде підписано.
Не зуміли мене старого переконати учасники розмови у передачі «Вечірня Свобода» Гавриш та Гаврилишин. Впевнений, що вони не переконали і ту частину росіян, які живуть та працюють в Україні. Чому? Та навіть тому, що 80% російського капіталу вже працює в Україні і зрозуміло, що ті «нові російські капіталісти», маючи таку перевагу над «новими українськими капіталістами» зуміють полюбовно домовитися, бо гроші ніколи не пахли», - зауважує Анатолій Миненко з Броварів.
Тему Єдиного економічного простору порушує і наша постійна слухачка Раїса Карюк з міста Миргорода Полтавської області. Вона надіслала нам свого вірша, якого прочитає моя колега Людмила Ваннек.
Вступити до ЄЕПу – потрапити в халепу.
Мовний простір, релігійний, Взяв під контроль посол надійний. "Какая мова? Єсть язик, К нєму украінєц прівик ! Какой такой голодомор? Он для Росії - не укор !" Навіщо НАТО і Європа, Як є надійна "Азіопа" ?! Вона Вас нагодує, Зігріє та ще й взує; "Закидає" "Жигулями" Та російськими рублями; Дасть більше газу, Дорожчого в чотири рази. Це президента не лякає, Він на ЄЕП наполягає. В ЄЕПу та в ЄЕПу-у-у ! Стали схожі на папуг Більшість депутатська, Українорадська. Гавриш підписи збирає, Кравчук тому потурає: "Порятують нас реформи, Будем жити всі у нормі." Пан Тигіпко, трудовик, На своїх здіймає крик: "Хто посмів з трудовиків Підвести більшовиків?" Комуністи покричали Та й ... до більшості пристали. Ïм все одно куди гребти, Тільки б себе зберегти. Нові реформи Невгодних "відгорнуть". Ющенко, бач, заважає, Бо високий рейтинг має. Треба б його залякати, По всіх ЗМІ критикувати. Тимошенко Юлію В президенти? Дулю їй. Опозиції не буде, Хай забудуть її люди, Бо вона їх лиш мордує, А Кучма всіх нагодує. Пам''ятатимемо вік Цей останній Кучмин рік! Будемо не українцями, Новими єепінцями. Славні кучмісти, депутати і міністри, Як вареники в макітрі, Що сметаною политі: Скільки їх ти не труси, Все одно в сметані всі. Тож, попав в макітру - Тримай ніс за вітром І не висувайся, В сметані купайся. А народ до злиднів звик, Глас його - в пустелі крик. Макітри не займає - Месію чекає ...
Віршем Раїси Карюк з міста Миргорода Полтавської області ми завершили огляд листів на тему Єдиного економічного простору.
Петро Кагуй
Наступне послання, на якому хочу зосередити увагу також поетичне і у ньому порушено чимало проблем нинішньої української дійсності.
Цілу підбірку віршів надіслав нам Михайло Будник із міста Калуша, що на Івано-Франківщині. Я тричі телефонував до Калуша з надією, що вдасться подати до ефіру два вірші у авторському читанні. Михайло Будник радо прочитав їх. Однак якість телефонного зв’язку була настільки поганою, що не залишилося іншого вибору як дикторське читання. Два вірші Михайла Будника прочитає наш колега Олекса Боярко. Епіграфом до першого з них «Народу України» є слова Тараса Шевченка.
Схаменіться! Будьте юди!
Бо лихо вам буде! "І мертвим і живим і ненародженим..." Т. Г. Шевченко
НАРОДУ УКРАЇНИ
Нас люблять ліві з центром в парі, А також уряд й президент, Ще й люблять західні держави, Та в президенти претендент. І від великої любові Ми затягнули пояси, Від їх великої любові Для більшості скрутні часи: Сидять голодні діти в школі, Закрили ясла, дитсадки, Вже менше бачим трактор в полі, Що висіває буряки, Стоять вже фабрики, заводи, Лани зачахли в бур''янах, Та нічим засадить городи, І люди плачуть день при днях, Бо стали вільні від роботи, Від пенсії і від зарплат. Одні навколо "Бістро", "Шопи" Та рекет, мафія і блат. На триразовім харчуванні Пенсіонерів славний рід: Чай на вечерю, на снідання, Сухар та сльози на обід. Повідкривали нам кордони На близький захід, південь, схід. Жінок вивозять у притони, Кому ж продовжувати рід? Кубло бандитське - вся країна. Крадуть, ґвалтують, ріжуть, б''ють. Вже не країна, а руїна, Яку ще трохи - і проп''ють, Зате газет у нас - як гною, І всіх із еро і порно. Щити рекламнії горою, Рекламу крутять і в кіно. Про крильця, порошки і пасти, Про креми, тампакси, бальзам. У фільмах вчать вбивати, красти, І пити кров чужу із ран. Країна - наче божевільня, Та не навести в ній вже лад. Залишилось "пустити півня" Чи землетрус, чи зорепад. На вас, сучаснії Пілати, Обвалиться Господній гнів, Зітре на порох він палаци Та вкине у вогняний рів. Бридкі кати свого народу, Песиголовці, вам ганьба. Яку ж це треба мати злобу, Щоб з вільного зробить раба. Для вас, безпутні лиходії, Народу й світу боржники, Неперевершені злодії, Розбійники й ґвалтівники, Ви - послідовники блудниці, Що сплюндрувала неньку січ, Ви розтягли нашу скарбницю, Перетворивши день на ніч. Для вас, гієн, пору розбою, Щоб зручно рвати на частки, Зробить з держави купу гною, Не шкодувавши і кістки. Ну що ж, гризіть та перший промінь Вас зажене на край землі. Народ розбудять бунту громи, А він знайде вас і в імлі. І будуть суд, і кат для ката, Річками плине в море кров, Стіною стане брат за брата, Щоби здолати лихо знов.
Петро Кагуй
Серед віршів, які надіслав нам Михайло Будник із міста Калуша, що на Івано-Франківщині є і вірш «Воїнам УПА».
ВОÏНАМ УПА
Це ви - визнані й невідомі, В далекім та близькім краю Жили в вигнанні, закордонні, Молили Матінку свою! В морози, спеку, грім та зливу За Україну, рідний край В буремну та лиху годину Молились ви за тихий рай, Батьківську хату, степ та гори, Де жили в щасті і добрі, Були веселі та бадьорі, Встаючи вранці на зорі. Вас мрії ніжні зігрівали, Як перші промені весни, Крізь грати тюрем та підвали До перемоги вас вели. Багато з вас ще дужих, юних На полі бою полягло За кращу долю, волю рідних, За ліс, за поле, за село, За мову ніжну та калину, Смереки, гори та Дніпро, Одну велику Україну, Де б щастя садом зацвіло.
Петро Кагуй
Нагадаю, що наш колега Олекса Боярко прочитав два вірші Михайла Будника з міста Калуша Івано-Франківської області. У телефонній розмові автор віршів розповів, що він з родини репресованих, народився у Караганді, а кілька його родичів воювали у лавах Української Повстанської Армії. А на честь одного родича, який був при штабі Степана Бандери, він і взяв собі літературний псевдонім - Михайло Будник. Врешті, не зважаючи на погану якість телефонного зв’язку, послухаймо самого автора віршів:
Михайло Будник
Мій перший брат Михайло Будник, на честь якого я взяв цей псевдонім, служив при штабі Степана Бандери. Крім того його молодший брат Федір загинув у боротьбі з НКВД підірвавши себе гранатою. Мій батько теж воював в УПА. У мого батька так само був старший брат Юрій , який, коли обложили його енкеведівці, підірвав гранатою себе і 4 чи 5 енкеведистів.
Звучить пісня Володимира Вермінського «Ой, там у лузі».
Петро Кагуй
Після пісні Володимира Вермінського «Ой, там у лузі» пропоную послухати у дикторському читанні листа від нашого постійного слухача і дописувача з Тернополя Михайла Баканчука.
«Чи не назріває час, щоб в Україні, як і в інших постсовєтських державах знайшли мужність очиститися від скверни минулого? Необхідна мужність визнати наслідки тоталітарного режиму, де основною цементуючою ланкою, що втримувала більшовицьку кліку при владі, було-тотальне слідкування за своїми громадянами.
Доноси прирівнювалися до патріотичних вчинків, а те, що жертвами були в більшості зовсім невинні люди, яким ламали долю і навіть життя, керуючу компартію це не турбувало. Адже вона була вірна принципу - «мета виправдовує засоби».
Наші сусіди чехи офіційно оприлюднили списки на основі архівних документів – за роки комуністичного режиму в державі нараховувалось 89 тисяч інформаторів спецслужб, які сприяли ув''язненню 250-ти тисяч громадян.
А чи вистачить мужності і волі для оприлюднення подібного в Україні? Адже колишні інформатори КГБ, як і самі кагебісти, доживають свій вік з підвищеним пенсійним забезпеченням, за рахунок українських платників податків, значна частина яких в роки тоталітарного режиму зазнала репресій. Цей так званий «привілейований клас» почуває себе в Україні впевнено і навіть авторитетно.
Хай відповість громадськість України, чи схвалює вона те, що сьогодні у вищих ешелонах владних структур можливо перебувають колишні інформатори КГБ, або й самі безпосередні виконавці тих жорстоких структур?
На мою думку, людина, яка заплямувала себе співпрацею з каральними-органами КГБ, як і самі учасники тих страхітливих спецслужб, нині не можуть бути державниками. Над ними тяжіє ейфорія спогадів часів всесилля і вседозволеності. Багато з них і далі залишаються слугами спотвореної системи, яка є залишком минулого.
Коли в Україні визріє духовна впевненість, переконання в необхідності очиститись від скверни минулого, за яке не потрібно мститися, а лише логічно усвідомлювати, що це була своєрідна епідемія, від наслідків якої необхідно лікуватися - лише тоді настане пора оздоровлення свідомості.
А на сьогодні маємо щиро визнати, що нинішня так звана «кучмократія» є сприятливим середовищем мутації минулого із сьогоденням, де тісно взаємопов''язані залишки тієї колишньої системи з кланово-олігархічними утвореннями нашого часу. А це - небезпечне хворобливе явище для нації і держави.
Тому громадянам України необхідно усвідомити давно назрілу необхідність обирати до всіх гілок влади (які підпадають до виборчої системи) людей з незаплямованим минулим, як і сьогоденням. Щоб в Україні народ був переконаний і впевнений у тому, що обраний Президент, парламентарії та інші обрані державні посадовці - захищатимуть інтереси України - як держави, так і всього українського народу, а не купки кланових угруповань.
Закон має забезпечити захист держави і народу від посягань зловмисників, авантюристів та інших порушників і злочинців, які гальмують створення нормальних умов розвитку держави України і добробуту її народу.
Тож очистімося від скверни минулого та сьогодення!»
Петро Кагуй
Ось такого листа надіслав нам Михайло Баканчук із Тернополя. Оскільки в цьому посланні порушено досить серйозне питання щодо можливості оприлюднення списків колишніх інформаторів КГБ, а також йдеться і про ідею люстрації, тобто - недопущення до керівних державних посад осіб, які були при владі за колишнього комуністичного режиму чи були причетні до колишніх радянських спецслужб, то ми вирішили звернутися за коментарем до осіб, які обізнані з цією проблемою. Цим зайнявся наш київський колега Віктор Березанець. Йому слово.
Віктор Березанець
Моїми співрозмовниками були люди запідозрити котрих у некомпетентності аж ніяк неможливо. Народний депутат Григорій Омельченко і сьогодні, як він заявив, є діючим полковником СБУ. А народний депутат Левко Лук‘яненко був одним з тих, хто на власній долі переконався «що то є система тотального стеження за громадянами власної країни». То як же ставляться ці два – сьогодні вже відомі в Україні політики – до системи доносів і до гвинтиків цієї системи – стукачів ?
Ось, якою вийшла розмова з Григорієм Омельченком.
Радіослухач з Тернополя Михайло Баканчук знову повертає нас до проблеми люстрації. Я пригадую в перші роки після здобуття Україною незалежності це питання широко і гостро дискутувалося. Потім якось все поступово затихло і зараз про це ніхто не говорить, але подекуди в розмовах з активними громадянами висловлюється жаль з приводу того, що свого часу Україна не провела люстрацію, тобто не усунула від влади всіх тих, хто співпрацював з Комітетом державної безпеки, був інформатором чи був в штаті цієї організації. Що Ви думаєте з цього приводу сьогодні?
Григорій Омельченко
Ви на хвильку могли собі уявити, які могли бути наслідки, у тому числі громадянського характеру в Україні, якби взяли і розсекретили всіх таємних агентів спецслужб колишнього Радянського Союзу?
Віталій Березанець
А які наслідки?
Григорій Омельченко
До чого б це могло призвести? Могло бути, якщо не на межі якоїсь громадянської війни, то особистої можливо якоїсь жорстокої помсти, можливо б були непоодинокі випадки на цьому підгрунтті вбивств, інших незаконних дій відносно тих чи інших осіб.
Віталій Березанець
А Ви не переоцінюєте активність нашого населення?
Григорій Омельченко
Тут би якраз все впиралося б не в активність населення, а в конкретного Петренка щодо конкретного Сидоренка, який був таємним агентом у спецслужбах колишнього Радянського Союзу, і як то кажемо, на нього доносив.
Є неписане правило: будь-якого офіцера спецслужби таємного співробітника, таємного агента ні за яких обставин ніколи не висвічувати і не здавати. І це в будь-якій країні світу.
Якщо ми хочемо мати державу, а не прохідний двір, ми повинні мати вуха і очі. А це можливо тоді, коли ми будемо мати професійну національну спецслужбу чи то внутрішню, чи зовнішню. Тих, що ми називаємо «стукачами» чи завербованими таємними агентами, коли сусід «стукав» на сусіда, батько на сина, а син на батька, то за самими скромними підрахунками, особливо в період страшних масових репресій 30-40 років, а потім період, так званих, «брєжнєвськових псіхушек», отаких людей приблизно було десь не менше четвертої частини населення.
Виходячи з більш гуманної цілі, я думаю, що правильно було зроблено, що цим шляхом Україна пішла ... До речі, народні депутати України, відомі політичні діячі, які за такими доносами були засуджені колишнім Радянським режимом, відбували покарання в таборах і в тюрмах, вони підтримували якраз мою позицію.
Віктор Березанець
Народний депутат Левко Лук‘яненко був серед тих, хто на початку 90-их не вимагав публікації списків «стукачів».
Левко Лук‘яненко
Моя думка стосовно ставлення держави до агентури колишньої кагебістської мінялася. У 1991 році, коли Україна проголосила незалежність, я вважав, що треба опублікувати всі списки агентури КГБ, тих «сексотів». З такою думкою я поїхав в Польщу, там вивчив як у них справа і прийшов до думки, що не можна публікувати ці дані, щоб не викликати тут майже громадянської війни.
Минув час. І тепер я повертаюся знову до тої думки, що необхідно публікувати списки «сексотів», але не всі відразу, а поступово. Але це робити треба. Без публікування списків отих «сексотів» суспільство наше не може очиститися від отої колишньої скверни, воно не проведе межу між колишнім тоталітарним режимом окупаційним і теперішньою українською демократичною державою.
Віталій Березанець
Яке Ваше ставлення до тієї категорії людей, які звуться в народі «сексотами» чи «стукачами»?
Левко Лук‘яненко
Моє ставлення до них украй негативне. Взагалі, ябедники і донощики - це той сорт людей, яких я завжди ненавидів найбільше.
Віталій Березанець
Я не з Вами першим розмовляю на цю тему і мені доводилося чути думку, що опублікувати списки «сексотів», що це не гуманно по відношенню до їх і їхніх сімей. Що Ви на це скажете?
Левко Лук‘яненко
А гуманно було доносити на інших? Та підлість має бути покарана, хоча б тим, щоб виявити цих людей і хай чесні люди плюють їм в вічі.
Віталій Березанець
Як Ви вважаєте, людина, яка пройшла такий шлях таємного інформатора, а зараз обіймає чільну державну посаду, вона може бути повноцінним державником в широкому тлумаченні цього слова?
Левко Лук‘яненко
Може, за однієї умови, якщо вона зізнається і покається і тоді наш український народ прекрасно це зрозуміє і простить.
Віталій Березанець
Ще одне, я почав діалог з Вами проблемою люстрації, очевидно, це більш широка проблема, ніж ставлення до «стукачів». Були ще колишні партійні діячі і секретарі обкомів, райкомів, які теж несуть на собі не лише на чолі, а й в душі печатку тоталітарного режиму. Як держава, сьогоднішня Україна, яка намагається бути незалежною повинна ставитися до цієї категорії людей?
Левко Лук‘яненко
Якби в Україні був запроваджений закон про люстрацію, він би відкрив величезний шлях до наступного прогресу, бо ті активні колишні комуністи і службовці з служби безпеки, вони зараз гальмують, а то б це гальмо було усунуте і Україна могла б набагато швидше рухатися вперед.
Віталій Березанець
Як Ви гадаєте, в Верховній Раді багато колишніх «стукачів»?
Левко Лук‘яненко
Я думаю, що зараз менше, ніж було в попередній Верховній Раді. Ми зараз маємо більше бізнесменів, підприємців, які займаються бізнесом менше комуністичних функціонерів. Так що їх тепер стало трошки менше, але є, безперечно.
Віталій Березанець
Так від кого більша шкода?
Левко Лук‘яненко
Небезпека українській державності переходить. Вона на початку була більше від комуністів, а тепер вона (небезпека) більша від олігархів, які не мають української душі, не мають любові до України, а хочуть лише одного - грошей, грошей, грошей. На Україну дивляться як на територію, де можна заробити великі гроші.
Віталій Березанець
Вернімося до того з чого почали: ідея люстрації - це ще можливо в Україні чи, як казав мій інший співрозмовник, «поїзд уже пішов».
Левко Лук‘яненко
Я думаю, що в Україні це не можна було запровадити в 1991 році, тому що більшість була у Верховній Раді комуністична. Тепер це також не можливо, бо у виконавчій владі та і в самій Верховній Раді є дуже багато людей, які цього не захочуть запроваджувати. На превеликий жаль, Україна не зробила того юридичного кроку, який би відмежовував незалежну Україну від Радянської України. У нас відбувається поступове переповзання від Радянської України до незалежної України.
Віталій Березанець
А в незалежній Україні це буде зроблено, може бути зроблено чи тоді вже потреба в цьому відпаде?
Левко Лук‘яненко
Публікація списку «сексотів» варта і через 5, і через 12 і через 15 років. А що стосується люстрації, то в ній відпаде така потреба.
Віктор Березанець
Позиція моїх співрозмовників очевидно нікого не здивувала. Кожен з них має за плечима свій не тільки політичний, а й життєвий досвід. І це не можна не враховувати.
Петро Кагуй
На цьому, шановні слухачі, ми завершуємо передачу «Листи на «Свободу».
