Нью-Йорк, 22 жовтня 2003 - У Північній Кореї існує мережа концтаборів сталінського типу, як стверджує щойно опублікована доповідь організації “Комітет Сполучених Штатів за права людини у Північній Кореї”. Наш ньюйоркський кореспондент з подробицями.
Комуністична система Північної Кореї утримує у концтаборах сотні тисяч в”язнів, які працюють в нелюдських умовах і масово вмирають від голоду й холоду. Мережа складається з 36 концтаборів, розташованих у гірській місцевості. Відомості про це містить доповідь під назвою “Захований Гулаг: концентраційні табори Північної Кореї”. Автор - Дейвід Гок, відомий своїм дослідженням геноциду в Камбоджі. Документальна розповідь грунтується на спогадах колишніх в”язнів та охоронців. Крім того, існування мережі концтаборів підтверджується опублікованими фотографіями, зробленими за допомогою штучних супутників, що належать приватним компаніям у штаті Колорадо, Digital Globe і Space Imaging. У передмові до звіту Енн Епплбаум, авторка “Історії радянського Гулагу”, пише: “Північнокорейські табори створено за сталінською моделлю і вони так само функціонують. Як і за сталінських часів, північнокорейське керівництво тримає в таємниці подробиці”. Подібно до Радянського Союзу, серед в’язнів багато звичайних кримінальних злочинців, але є також критики комуністичного режиму, етнічні корейці з Японії й просто необережні люди, які розповідали анекдоти чи співали південнокорейських пісень, говориться у доповіді. В”язнів використовують на примусових роботах у шахтах, каменярнях, на лісоповалі, на будівництві дамб, на виробництві цементу й цегли. Щодо в”язнів застосовуються фізичні тортури, такі як побиття чи холодний карцер, але найстрашнішим є постійний голод. В”язнів, фактично, не годують, а підгодовують, так, щоб вони лише не вмерли. Але в”язні все одно масово вмирають. Ан Гак - північнокорейський студент, що втік до Китаю, але його видали назад. Він працював у таборі номер 15 Йодок. В”язнів заганяли до крижаної річски, де вони збирали каміння для будівництва каналу. Десятки людей там вмерли від холоду й хвороб або втратили відморожені пальці. Кім Тей Джін, який сидів у 80-і роки, теж свідчив про високу смертність від голоду й холоду.
У квітні цього року Комісія прав людини ООН висловила “глибоку стурбованість повідомленнями про існування великої кількості концтаборів і застосування примусової праці” у Північній Кореї.
Комуністична система Північної Кореї утримує у концтаборах сотні тисяч в”язнів, які працюють в нелюдських умовах і масово вмирають від голоду й холоду. Мережа складається з 36 концтаборів, розташованих у гірській місцевості. Відомості про це містить доповідь під назвою “Захований Гулаг: концентраційні табори Північної Кореї”. Автор - Дейвід Гок, відомий своїм дослідженням геноциду в Камбоджі. Документальна розповідь грунтується на спогадах колишніх в”язнів та охоронців. Крім того, існування мережі концтаборів підтверджується опублікованими фотографіями, зробленими за допомогою штучних супутників, що належать приватним компаніям у штаті Колорадо, Digital Globe і Space Imaging. У передмові до звіту Енн Епплбаум, авторка “Історії радянського Гулагу”, пише: “Північнокорейські табори створено за сталінською моделлю і вони так само функціонують. Як і за сталінських часів, північнокорейське керівництво тримає в таємниці подробиці”. Подібно до Радянського Союзу, серед в’язнів багато звичайних кримінальних злочинців, але є також критики комуністичного режиму, етнічні корейці з Японії й просто необережні люди, які розповідали анекдоти чи співали південнокорейських пісень, говориться у доповіді. В”язнів використовують на примусових роботах у шахтах, каменярнях, на лісоповалі, на будівництві дамб, на виробництві цементу й цегли. Щодо в”язнів застосовуються фізичні тортури, такі як побиття чи холодний карцер, але найстрашнішим є постійний голод. В”язнів, фактично, не годують, а підгодовують, так, щоб вони лише не вмерли. Але в”язні все одно масово вмирають. Ан Гак - північнокорейський студент, що втік до Китаю, але його видали назад. Він працював у таборі номер 15 Йодок. В”язнів заганяли до крижаної річски, де вони збирали каміння для будівництва каналу. Десятки людей там вмерли від холоду й хвороб або втратили відморожені пальці. Кім Тей Джін, який сидів у 80-і роки, теж свідчив про високу смертність від голоду й холоду.
У квітні цього року Комісія прав людини ООН висловила “глибоку стурбованість повідомленнями про існування великої кількості концтаборів і застосування примусової праці” у Північній Кореї.
