Доступність посилання

ТОП новини

Російсько-українська зустріч у Києві: чи розв’язала вона проблему Тузли?


Ірина Халупа, Ганна Стеців Сергій Комісаренко - колишній посол України у Великобританії, академік, директор Інституту біохімії НАНУ, колишній віце-прем’єр України; Ігор Осташ - народний депутат України, заступник голови Парламентського комітету у закордонних справах, голова Спеціальної парламентської комісії із забезпечення парламентського контролю над режимом державного кордону України (“НУ”).

Київ-Прага, 30 жовтня 2003 року.

Ірина Халупа

Добрий вечір, Україно! Говорить радіо “Свобода”!

Сьогодні четвер, 30-те жовтня, 20-та година. З вами передача “Вечірня Свобода”, спільний проект радіо “Свобода” і радіо “Довіра”. В Празі з вами Ірина Халупа, а в Києві - Ганна Стеців та наші гості. Вітаємо всіх, хто нас слухає.

Сьогоднішня тема: “Російсько-українська зустріч в Києві: чи розв’язала вона проблему Тузли?”

Цю тему обговорять наші гості: колишній посол України у Великобританії, академік, директор Інституту біохімії НАНУ, колишній віце-прем’єр Сергій Комісаренко і народний депутат Ігор Осташ, заступник голови Парламентського комітету у закордонних справах, голова Спеціальної парламентської комісії із забезпечення парламентського контролю над режимом державного кордону України (“НУ”).

Вітаємо вас, шановні гості, і дякуємо за участь у сьогоднішній “Вечірній Свободі”.

Від 29 вересня, коли росіяни почали будівництво греблі з Таманського півострова в напрямку Тузли, ця тема є головною в українських медіа. Президенти припиняли свої поїздки, прем’єри відкладали свої.

Сьогодні справу Тузли розглядали на рівні міністрів закордонних справ. До Києва приїхав керівник зовнішньополітичного відомства Росії Ігор Іванов. Напередодні приїзду до Києва пан Іванов порадив пресі не нагнітати навколо греблі пристрастей і закликав дипломатів Києва і Москви спокійно сісти за стіл переговорів.

Богдана Костюк спостерігала за перебігом цих переговорів. Послухаймо її. | Богдана Костюк

Як повідомив Ігор Іванов, переговори проведені згідно з дорученням президентів та прем’єр-міністрів Росії та України, які зацікавлені у якнайшвидшому розв’язанні проблеми острова Коса Тузла. При цьому, як наголосив російський міністр, учасники переговорів (представники Києва і Москви) підтверджують, що принцип територіальної цілісності був і залишається одним з головних принципів у стосунках між двома сусідніми державами і додаткових підтверджень не вимагає. Тим більше, що українські дипломати ознайомили російську делегацію з документами, які підтверджують приналежність Тузли Україні. Далі – Ігор Іванов.

Ігор Іванов

Головне, що ми маємо дуже міцну правову базу для розв’язання цих та інших проблем. При чому, ця правова база, сформульована у договорі про дружбу і партнерство від 1997-го року, уже показала свою життєздатність. Наприклад, ми нещодавно підписали угоду про сухопутний кордон. Переговори з цього питання тривали упродовж кількох років, і то були найскладніші переговори. Було багато складних проблем, що їх треба було розв’язати, і ми їх розв’язали і підписали цей договір.

Це яскрава демонстрація того, що коли ми спиратимемося на правову основу, то усі питання, які ще існують між нашими державами від періоду розвалу Радянського Союзу, вони цілком можуть бути розв’язані.

Хочу ще раз наголосити, що Росія твердо дотримується засад, які покладені у підґрунтя згаданим вище договором. Маю на увазі повагу до суверенного рівноправ’я, територіальної цілісності та непорушності кордонів.

Богдана Костюк

Наприкінці свого виступу міністр Іванов підкреслив, що ніхто не посягав на територіальну цілісність України у зв’язку з побудовою греблі, а просто влада Краснодарського краю намагалася розв’язати свої проблеми.

Міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко був лаконічним:

Костянтин Грищенко

Головна тема наших переговорів сьогодні – ситуація, що склалась у Керченській протоці, острів Тузла. Але ми обговорювали це питання у контексті необхідності комплексного розв’язання питання про статус Азовського моря і Керченської протоки.

Головний результат цієї частини нашої зустрічі – те, що ми розуміємо необхідність розв’язання усього комплексу проблем, пов’язаних зі статусом і використанням Азовсько-Керченської акваторії Україною та Росією. З цим також пов’язане питання розмежування шельфу в Чорноморському регіоні, хоча нині ми детально цю проблему не обговорювали, а лише окреслили.

Богдана Костюк

За словами Костянтина Грищенка, питання розмежування Азовського моря та Керченської протоки торкається доль тисяч пересічних громадян України і Росії, які мешкають у прикордонних районах. І, за рішенням української і російської делегацій, вже наступного тижня відповідні робочі групи напрацьовуватимуть необхідний для подальших переговорів матеріал.

Ірина Халупа

Серед іншого пан Іванов навів паралелі між Тузлою і Гібралтаром. Давайте послухаємо його зараз.

Ігор Іванов (переклад)

Є різні документи, які можна по-різному трактувати. Це питання переговорного процесу. Але ви знаєте, Іспанія і Великобританія, вони визнають територіальну цілісність одне одного, однак вони вже дуже давно (я цією проблемою спеціально займався) ведуть переговори навколо Гібралтару. Яка буде доля, ми з вами ще не знаємо.

І це ще зовсім не значить, що якщо є спірні території або, скажімо, території, питання по яких ще не вирішені з правової точки зору, то обов’язково хтось повинен поставити під сумнів кордони або територіальну цілісність, зокрема по тих питаннях, домовленості по яких ще не досягнуті.

Ірина Халупа

Стосовно цього в англійській мові є така приповідка: “Порівнювати яблука з апельсинами”. Шановні гості, чи можна наводити такі паралелі, які наводить шановний міністр закордонних справ Росії Іванов? Пане Осташ?

Ігор Осташ

Я думаю, що в цій ситуації кожен наводить приклади, які підтверджують його позицію. Ви знаєте, дійсно, є приклад, скажімо, Аргентини і Уругваю і багатьох інших випадків, але чомусь ніхто не говорить про інші випадки розмежування в таких випадках. Практично коли ми говоримо про внутрішні води, то є варіанти односторонньої делімітації в таких випадках. Дуже добрий приклад, скажімо, - це розмежування між В’єтнамом і Камбоджею. Є вже такий приклад і дуже подібний до випадку якраз нашого. Я думаю, що дійсно можна вдаватися до історії, можна шукати паралелі, можна шукати бозна- що, але ми повинні розуміти, що, на жаль, тут угода, яка була підписана про сухопутний кордон, особливо 5-а стаття, якоюсь мірою обмежує наші маневри, бо ми визнали це практично внутрішніми водами України і Росії. Але, без сумніву, є можливість делімітації навіть внутрішніх вод.

Ганна Стеців

Шановні гості, чи Ви не замислювалися, коли слухали міністра Іванова про те, чому він такий особливий наголос ставить, власне, на питанні сухопутного кордону? Пане академік, враження таке, що Росія уже щось собі десь там всередині вирішила з тою Тузлою.

Сергій Комісаренко

Ну, складно сказати, про що думають люди, які ховають свої думки. Я б тільки сказав, що порівняння Гібралтару з Тузлою абсолютно не коректне. Можна було б згадати XVII-XIX століття, коли ця проблема з’явилася, і Ви ж знаєте, напевне, що Гібралтар має свій власний уряд, своє власне населення, яке, між іншим, голосувало і виступило проти того, щоб Гібралтар перейшов під владу Іспанії.

Ірина Халупа

Так, там проводився референдум.

Сергій Комісаренко

Там проводився референдум, але це зовсім різні речі. Справа в тому, що Іспанія не межує з Великобританією, вони зараз входять всі до ЄС, і це окреме, я б сказав, суто історичне питання.

Ми ж зараз користуємося тим законодавством, тими угодами, які були встановлені між Росією і Україною за час нашої незалежності. Ми користуємося тими кордонами, які існували в Радянському Союзі і які абсолютно переконливо показують, що острів Тузла розташований на території України. І звичайно, нам потрібно провести делімітацію наших кордонів по суші, там де воно проходить по суші і, звичайно по морю, там де воно проходить по морю. Я колись питав своїх колег з МЗС, чому цей процес не завершений. Тому що дивно, бачите, ми вже маємо на 13-ий рік нашої незалежності, йдемо до нього, і незрозуміло, чому ж цей процес так і не закінчився. І виявляється, якщо кожен раз, коли це питання порушується, з російської сторони весь час якесь відтягування. Можливо (я тільки можу припустити), можливо, існування такої невизначеності і створює умови для напруження, яке може виникнути в який завгодно час.

І якщо дозволите, я сказав би так. Мене дійсно не дуже дивує громадська думка росіян. Справа в тому, що і ЗМІ в Росії, і так, як ми виховувалися в Радянському Союзі з абсолютно імперських позицій, що й Аляска і досі повинна була б належати Радянському Союзу. Те ,що 82% росіян при опитуванні вважають, що з Україною потрібно конфліктувати, якщо це стосується острова Тузли . Це дуже прикро чути про це, але це зрозуміло. А от не дуже зрозуміло те, що багато хто з українців не можуть зрозуміти, що зараз йдеться про наш суверенітет, про нашу територію. І який би маленький цей острів не був – це частинка нашого серця, частинка нашої душі. І тут не можна поступатися, це занадто важливі речі. Якщо ми продемонструємо слабкість у цьому, то тоді, я переконаний, це буде поширюватись, потім знов порушиться питання про Крим, як воно було 9 липня 1993 року і т.д., і т.д.

Ірина Халупа

Пане Осташ, все ж таки ця справа Тузли підняла великий ґвалт в українському середовищі. І парламент досить активно і агресивно, майже одним голосом виступив на захист цього українського острова. Як я вже згадувала, Президент України припинив свою поїздку по Латинській Америці, прем‘єр відклав свою поїздку у Прибалтику і вже були певні візити. Пан Янукович поїхав до Москви, і ось тепер пан Іванов приїхав до Києва. Чи це можна тлумачити ,як такий агресивний захист Україною своїх прав? Що Ви думаєте, чи сьогодні справа просунулась вперед на користь України?

Ігор Осташ

Ви знаєте, я б не сказав, що це агресивно. Я думаю, що ми робимо це з почуттям власної гідності і переконаності у нашій правоті. Адже ми українці, і це наша територія.

Ірина Халупа

Агресивна, я маю на увазі, у такому, знаєте, хорошому розумінні слова.

Ігор Осташ

Я зрозумів. Але я хотів би дійсно віддати належне нашому українському парламенту, тому що реакція і уряду, і Президента була дуже запізнілою. Можливо навіть, ми б не мали такої гостроти. І я хотів би сказати, що дійсно, заява спочатку, а потім постанова щодо загрози територіальній цілісності була практично прийнята майже одностайно, за винятком комуністів, звичайно. Навіть серед комуністів Борис Олійник проголосував “за”. І тому ми створили спеціальну комісію, яку я маю честь очолювати. І наше завдання –відстежувати і контролювати ситуацію, особливо дії уряду. Ми навіть працюємо над паралельними документами. Якщо дійсно нам не вдасться знайти спільної мови, тоді, очевидно, можливі інші варіанти цієї розвідки включно, скажімо, з нормами міжнародного права. Тобто, ми готуємо зараз концепцію такого розмежування для того, щоб максимально захистити національні інтереси України.

Але, що я хотів зараз наголосити, що мене здивувало. Весь час росіяни б‘ють на те, що занадто багато прикордонників у нас на острові Тузла. Наша комісія ухвалила рішення, що наші прикордонники діяли адекватно, вчасно, професійно, і скільки там їх має бути – це наша внутрішня справа. Бо вони стоять на нашій, українській території, і ніхто не моє права нам, скажімо, коментувати це. І я сподіваюся, що вони дійсно там облаштуються і навіть покращать свої умови у зв‘язку з зимою. Для нас це дуже принципово, бо ми повинні зробити все можливе, щоб прикордонники залишилися на острові Тузла.

Ганна Стеців

Слухайте, шановні гості! Дозвольте звернути увагу на таку деталь, бо кажуть, що “диявол завжди ховається в деталях”. Я от слухала, Ірино, те, що ти нам з Праги надавала уривки з промов обох міністрів. Може,я чогось не розумію, але мені здається, що не розуміють також наші слухачі. Чому? Приїхав Іванов до Києва. Вийшли два міністри України та Росії до преси. Чому український міністр виступає по-російськи? Може, це дрібниця в даному питанні, але все-таки з дрібниць, мені здається, складається щось значне і велике. Пане Осташ, Ви як законотворець, скажіть, що це таке взагалі відбувається?

Ігор Осташ

Звичайно тут, я вже говорив про те, що ми повинні поважати себе, і ми повинні відчувати, що українська мова - це не є якась меншовартісна мова. Ми повинні відчувати, що нарешті настав час застосовувати її в усіх випадках, як це передбачає законодавство України, Конституція України. Тому я сподіваюся, що наші чиновники з часом відчують, що все ж таки це також елемент міжнародної політики. І це також елемент захисту національних інтересів, елемент захисту, якщо хочете, власної гідності.

Ганна Стеців

Пане Комісаренко, Ви вважаєте, що це дрібниця, чи це якась вагома деталь?

Сергій Комісаренко

Це вагома деталь, але я б, чесно кажучи, не звертав би на неї дуже багато уваги.

Ганна Стеців

А в Лондоні, коли Ви були послом, там би не звернули уваги, якби приїхав міністр закордонних справ Франції і раптом міністр закордонних справ Великобританії почав виступати не рідною, а чужою мовою?

Сергій Комісаренко

І посол Франції. І президент Франції, коли він приїжджав до Великобританії, наприклад, тоді, коли відкривався тунель під Ла-Маншем (сказали б так французи, а англійці б сказали, під Великим Каналом), він, звичайно, офіційно виступав французькою, але в розмові з королевою – то він розмовляв англійською мовою. Я б зробив би наголос трошки на іншому, хоча і ця деталь, про яку Ви сказали, дуже важлива.

Справа в тому, що мене трошки дивує такий старий підхід, на мою думку (чи можливо, хтось вважає його правильно традиційним), про те, що в дипломатії можна брехати. Справа в тому, що я вважаю, що не завжди можна викривати свою думку і не завжди можна казати правду. Але те, що не можна казати неправду, я вважаю, що це абсолютно так повинно бути.

І тоді, коли російські офіційні кола кажуть про те, що це було ініціативою місцевої влади Краснодарської, то вони самі в це не вірять. Уявіть собі: ухвалює рішення Міністерство надзвичайних питань Росії, вкладаються страшенні кошти, мобілізуються величезні ресурси. От спробуй хтось побудувати невеличку дамбу тут чи на Дніпрі, чи на Чорному морі – це страшенно складна справа. Де мобілізувати цю техніку, кошти? Раптом миттєво величезними темпами будується дамба, яка, між іншим, має негативний екологічний вплив на Азов.

І я ще хочу звернути увагу на такий момент, що побудова міцної дамби (а росіяни її всіляко укріплюють) робить пряму загрозу для острова Тузли, тому що весь цей потік води, особливо під час шторму, буде розмивати цей невеличкий острів. І нам потрібно його терміново укріплювати не тільки з стратегічної точки зору, але й з точки зору...

Ганна Стеців

Бо не буде сухопутного кордону, так?

Сергій Комісаренко

Бо просто він щезне, його розмиє водою, як воно неодноразово буває, і тому ця побудова дамби ,по-перше, може принести екологічну загрозу для Азовського моря, яке є дуже вразливим. Ви знаєте, що воно і мілке, і що воно... Так я слухаю Вас, Ви хотіли мене перебити, я чую.

Ірина Халупа

Може, Україні треба свою дамбу збудувати, щоб захистити Тузлу?

Сергій Комісаренко

Ви маєте на увазі на Беринговій протоці чи де?

Ірина Халупа

Не знаю де, але щоб захистити Тузлу, щоб її не змило.

Сергій Комісаренко

Може, там є українські поселення. Ми там оголосимо українське якесь поселення і почнемо будувати дамби до Аляски.

Ігор Осташ

Я можу додати до слів пана академіка, що дійсно, на Курильських островах третина українців. Я думаю, що там теж можна ставити питання про будівництво дамби.

Сергій Комісаренко

Досить легко з Японією домовитись. Але це, звичайно, жарти. Знов-таки, я хочу сказати, що мені дуже неприємно чути, коли офіційні кола російські кажуть, що це була місцева ініціатива, що про це ніхто не знав. Зрозуміло, що про це знав і Президент Росії. А от для чого це робилося, оце, я думаю, знає дуже обмежене коло людей. І я думаю, що з тут виступаючих ніхто не знає. Це мабуть знають 2-3 особи.

Єдине, що можливо, що потім ситуація вийшла з-під контролю, тому що була дуже бурхлива реакція (я вважаю, справедлива) з української сторони. І зараз хто за цим стоїть, відомо мабуть, але навіщо воно робилося, я думаю, чи ми дізнаємося значно пізніше, чи, можливо, взагалі не взнаємо.

Ірина Халупа

Може, за 20 років у підручниках з історії хтось нам це вияснить.

Я хочу нагадати нашим слухачам, хто в нас сьогодні в гостях. Це колишній посол України у Великобританії, академік, директор Київського інституту біохімії, колишній віце-прем’єр, пан Сергій Комісаренко і народний депутат Ігор Осташ, голова спеціальної парламентської комісії із забезпечення парламентського контролю над режимом державного кордону України, а також заступник голови парламентського Комітету у закордонних справах. Ми продовжуємо “Вечірню Свободу”.

Шановні гості, сьогодні Юлія Тимошенко, народний депутат, провела прес-конференцію, де вона вичислила вісім наслідків, які виринають із конфлікту навколо Тузли. На третій позиції вона ставила таке: конфлікт з Росією автоматично підвищує статус західної підтримки в збереженні територіальної цілісності України та стимулює країну до активізації дій у напрямку інтеграції з Заходом.

Пане Осташ, як Ви думаєте, сталося щось таке, чи це просто пані Тимошенко бачить бажане дійсним?

Ігор Осташ

Ви знаєте, я в цьому конфлікті перш за все бачу геополітичні інтереси, навіть стратегічні геополітичні інтереси, тому що район Чорного моря і Азовського моря на перспективу буде дуже привабливим для бізнесу...

Ірина Халупа

Дуже важливим, так.

Ігор Осташ

...і для політиків. Тому що через рік, скажімо, НАТО може мати свої бази на території Болгарії і очевидно, це також повинна бути якась реакція з боку Росії. Ми знаємо, що росіяни зараз вирішили будувати нову базу в Новоросійську - військово-морських сил. Разом з тим, ми відчуваємо, що мабуть десь найближчим часом піде каспійська нафта по нафтопроводу “Одеса-Броди”, а, відповідно, вона буде серйозно захищатися тими ж базами військовими.

Тому, ясно, що нова доктрина російська, очевидно, й передбачає серйозне зміцнення позицій у цьому регіоні. Навіть не випадково президент Росії 4 дні провів у Краснодарі. Це просто унікальний випадок, мабуть, у президентському календарі. І тому ми прекрасно розуміємо, що цей крок якраз був пробним таким “каменем” на можливість серйозного зміцнення своєї переваги у цьому регіоні.

Але я думаю, що також росіяни в якийсь спосіб зондували можливу міжнародну реакцію. На сьогодні практично ми маємо реакцію кількох держав, включно зі США, Францією, Німеччиною, а також Великобританією, Китаєм. Я думаю, що найближчим часом, можливо, можна буде також говорити і про ОБСЄ як міжнародну організацію. Ведеться багато двосторонніх і багатосторонніх переговорів. Так чи інакше, я переконаний, що саме міжнародний фактор буде стримуючим фактором, він ,очевидно, переведе в русло переговорів цю серйозну проблему. Але ми вдячні нашим дипломатам з інших країн, які підтвердили територіальну цілісність України в існуючих кордонах.

Ганна Стеців

Я хотіла би звернути увагу вашу на виступ сьогодні Президента, на реакцію Президента на приїзд міністра Іванова. Президент сказав (дослівно) таку фразу, що “ми при всьому цьому в питанні Тузли будемо керуватися виключно українським національним інтересом”. Скажіть, чи це незграбно сказана фраза чи можна допустити, що Президент України чи український уряд керується неукраїнськими національними інтересами?

Ігор Осташ

Я думаю, що це аксіома, і звичайно, я, як парламентар, можу сказати, що ми стоїмо на сторожі. І для цього ми створили нашу комісію парламентського контролю, тому що ми, очевидно, всі розуміємо, що тут повинні бути сконсолідовані рішення всіх гілок влади. На жаль, у нас поки що немає такого відпрацьованого унісону. Але національні інтереси повинні стояти на першому місці. Не інтереси політиків, які ідуть на вибори, не інтереси політиків, які підтримують, скажімо, стосунки між сім’ями, обмежуючи двосторонні взаємини, а інтереси національні.

Ганна Стеців

Як Ви розшифровуєте, пане Комісаренко, цю фразу?

Сергій Комісаренко

Я дивився новини і я думаю, просто Президент у зв’язку з тим, що він не читав готовий текст, а він так говорив, це невдалий вислів, тому що, звичайно, Президент, як і всі ми, повинен користуватися національними інтересами не тільки у випадку Тузли, а кожен день і в кожній дії.

Я ще хотів би звернути увагу ось на що: вчора відбулася конференція, яка була організована Українською радою миру, ми зробили відповідну заяву, в тому числі і про Тузлу (а очолює цю організацію Л.М.Кравчук, я є його першим заступником). Справа в тому, що Україна позбулася ядерної зброї, яка, ви знаєте, була третьою в світі (і стратегічної, і тактичної), і це був правильний крок. Але ми отримали гарантії від країн ядерного клубу, куди входить, між іншим, і Росія, і ці гарантії, зокрема, стосувалися недоторканності наших кордонів і нашої території. І Росія, фактично, повинна виступити гарантом проти інших країн, допомагаючи Україні, якщо така конфліктна ситуація створюється. І бачите, на жаль...

Ірина Халупа

Пане Комісаренко, пробачте, я Вас на секундочку перерву. Хіба можна спокійно спати, знаючи, що Ви маєте гарантії Росії?

Сергій Комісаренко

Я, взагалі, сплю поки що спокійно, але я не знаю стосовно гарантій Росії. Бачите, ми говоримо весь час, що Росія є наш стратегічний партнер.

Ірина Халупа

Який будує дамбу повз українську Тузлу.

Сергій Комісаренко

Росія є нашим стратегічним сусідом, але чи він є партнером чи ні, це залежить від Росії, зрештою.

Ганна Стеців

Ірино, я думаю, нам не вдасться викликати якусь гостру реакцію такого досвідченого дипломата.

Ірина Халупа

Так. Оскільки ці переговори навколо Тузли триватимуть (і ось 5 листопада в Києві має відбутися наступний етап переговорів з проблем Азовського моря і Керченської протоки на рівні заступників міністрів закордонних справ України і Росії Олександра Моцика і Віктора Калюжного), я хотіла б, щоб ми повернулися до самого початку цієї проблеми. Де була українська розвідка, Служба безпеки? І взагалі, чому Україна була заскочена тим будуванням? Мені важко збагнути, чому ніхто нічого не знав відразу, коли почалися ті будівні роботи? Пане Осташ, чи Ваш комітет докопався до цього якимось чином?

Ігор Осташ

Ви знаєте, я б Ваше запитання поставив ще глибше. А взагалі, чи думали ми про те, що треба облаштовувати острів Зміїний свого часу? І нарешті, ми збудували причал на 12-му році нашої незалежності на острові Зміїний. А дійсно, чи думали ми про те, що острів Тузлу треба також облаштовувати, зважаючи на те, що це є одна з крайніх точок нашого кордону. Ясно, що всього цього не було.

Очевидно, тут ми маємо серйозні проблеми із стратегією розвитку нашої держави. Прикро, коли депутати також практично з преси російської дізнаються про початок будівництва дамби, при чому будівництво дамби розпочалося 24 вересня (не 29, а 24). І в російській газеті якраз 24 вересня була перша публікація про те, що козаки мають намір відновити історичну справедливість і збудувати дамбу, яка з’єднала б Тамань з островом Тузлою.

Сергій Комісаренко

Російські козаки.

Ігор Осташ

Звичайно, російські козаки.

Ганна Стеців

Послухайте, а може розвідка українська вже знає про те, що ймовірно Тузлу незабаром змиє хвилею і не буде проблеми, вже не буде кордону. І Росія зможе вже собі добудувати дамбу, де вона схоче? І не буде проблеми, наступного туру переговорів попросту теж не станеться.

Ігор Осташ

Тут я дозволю собі невеличке припущення. Якщо це була запланована кимось акція, очевидно, про це могли знати спецслужби. То звичайно, що вони, цілком зрозуміло чому, не піднімали шуму навколо цієї дамби. Я не виключаю також і такого розвитку подій.

Сергій Комісаренко

Я хотів би ще повернутися до теми, яка була піднята паном Осташем. Справа в тому, що коли йдеться про те, що НАТО може зробити нові бази, а Росія у відповідь зробить нові бази. Який зараз рік? Де ми живемо? Справа в тому, що і Росія має спеціальний договір про партнерство з НАТО, і Україна має. Ми живемо в світі, де ми повинні знати, де наші можливі потенційні вороги, де наші друзі.

Якщо ми всі боремося з тероризмом, якщо ми всі боремося із глобальними загрозами, то, зрештою, і США є нашим стратегічним партнером, і Росія є нашим стратегічним партнером. Чому ми повинні створювати конфліктні ситуації, замість того, щоб займатися державотворенням?

От Ви казали про те, що ми не облаштували кордони. Це говорить про те, що ми мало дбаємо про нашу країну. Ми займаємося чи чварами, чи політичними інтригами. Ми не займаємося державотворенням. І, зрештою, я не боюсь баз НАТО, і я б не боявся баз Росії, якби Росія ставилася до України як до дійсно стратегічного партнера, як до країни, якій вони гарантують безпеку, якій вони гарантують недоторканність кордонів. А зрештою, все це написано на папері. Ми бачимо реальні речі, які відбуваються в світі.

Ірина Халупа

Так. Пане Комісаренко, може, база НАТО в Україні створила б певну рівновагу? Адже вже є військова база Росії в Україні ( я маю на увазі Чорноморський флот в Севастополі).

Сергій Комісаренко

Так, це окреме питання.

Ірина Халупа

Шановні гості, я вам щиро дякую за участь в нашій програмі в сьогоднішній “Вечірній Свободі”. На жаль, час летить, ми змушені завершувати цю передачу. З нами сьогодні про Тузлу і українсько-російські переговори дискутували такі гості: Сергій Комісаренко, колишній посол України у Великобританії, академік, директор Київського інституту біохімії НАНУ, колишній віце-прем’єр і народний обранець Сергій Осташ, голова спеціальної парламентської комісії з забезпечення парламентського контролю над режимом державного кордону України, фракція “НУ”. Пан Осташ також є заступником голови парламентського комітету у закордонних справах. З Києва з вами прощається Ганна Стеців, з Праги – Ірина Халупа. Шануймося.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG