Доступність посилання

25 Червень 2017, Київ 13:52

“Економічний журнал”


Михайло Мигалисько “Економічний журнал”

Прага, 9 листопада 2003 року.

Михайло Мигалисько

Вітаю Вас, шановні слухачі, на хвилях радіо «Свобода». В ефірі «Економічний журна».

Справу самміту «Україна-ЄС» та наслідків арешту керівника російської нафтової компанії «ЮКОС» обговоримо незабаром, а зараз економічні повідомлення про Україну.

Міжнародне рейтингове агентство «Standard&Poors» у вівторок у Лондоні оголосило про підвищення кредитного рейтингу України, змінивши його зі “стабільного” на “позитивний”.

Представники агентства пояснили такий крок зростанням валютних резервів в Україні, а також її економічним піднесенням. Західні економісти привітали таке рішення агентства «Standart & Poor». Розповідає наш кореспондент у Німеччині Надія Кандиба.

Україна заслужила такого підвищення рейтингу кредитоспроможності, вважає науковий співробітник Німецького інституту економічних досліджень Ульріх Тіссен. Він нагадав, що ця країна може похвалитися вже тривалим зростанням в економіці, позитивним для неї сальдо зовнішньої торгівлі та провадить розумну бюджетну політику. Водночас німецький економіст застеріг від ейфорії в зв’язку з тим, що тепер Україна може на вигідніших умовах брати кредити за кордоном. Ульріх Тіссен

Тут не можна забувати досвід минулого і уникати заборгованості в чужій валюті, що й надалі залишається надзвичайно ризикованою справою. Такі кредити є доцільними для фінансування лише тих проектів, реалізація яких допоможе заробити долари або євро.

Надія Кандиба

Німецький експерт нагадав, що саме занадто велика заборгованість у доларах загострила кризу в середині 90-х років, коли сильно знецінилася гривня. «Тому перш, ніж брати новий кредит, треба все дуже ретельно зважити і не повторювати помилки минулого», - застеріг Ульріх Тіссен. Він висловив сподівання, що підвищення кредитного рейтингу України також спонукає західних інвесторів інтенсивніше вкладати гроші в її економіку. Поки що в порівнянні з іншими східноєвропейськими країнами рівень іноземних прямих інвестицій в Україні залишається дуже низьким.

«Це зміниться, якщо уряд дотримуватиметься солідної економічної та фінансової політики, продовжить втілення структурних перетворень. Збільшення валютних резервів Нацбанку та своєчасне повернення кредитів Міжнародному валютному фонду є також запорукою подальшого підвищення кредитного рейтингу України», - зазначив Ульріх Тіссен, науковий співробітник Німецького інституту економічних досліджень. До речі, підвищення кредитного рейтингу України збіглось у часі з повідомленнями про перше в історії ФРН пониження кредитного рейтингу окремих федеральних земель Німеччини.

Михайло Мигалисько

Тим часом рідкісна ситуація виникла у стосунках між боржником і кредитором: національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» прагне повернути російському відкритому акціонерному товариству «Газпром» газовий борг у вигляді єврооблігацій на суму 1 мільярд 400 мільйонів доларів, а росіяни відтягують повернення даного боргу. З Києва репортаж Сергія Кисельова

НАК «Нафтогаз України» планувала ще до кінця жовтня передати російському «Газпромові» єврооблігації на суму в 1 мільярд 400 мільйонів доларів, випущених у рахунок погашення боргу за спожитий газ. Жовтень минув, але віддати росіянам борг українським газотрейдерам так і не вдалося.

Як пригадав президент центру ринкових реформ України, колишній міністр економіки і колишній віце-прем''єр Володимир Лановий: «Цей борг виник 1999 року, напередодні президентської кампанії, коли «Нафтогаз України» не платив. Чому він не платив – це серйозне питання, яке піднімали тоді Тимошенко, звинувачуючи Бакая в махінаціях... Я думаю, що Росія якраз не спекулювала цими боргами «Нафтогазу», тобто, не надавала якихось політичних відтінків, тому що вона не хотіла скривджувати кандидата в президенти Кучму. Тобто, російська сторона тоді прямо чи не прямо... підтримувала президентську кампанію, і в тому числі і кредитуванням української економіки. А те, що потім цивілізованим шляхом узгодили це питання, це робить честь і українській, і російських стороні...»

Українські облігації «Нафтогазу України» гарантовано ліквідні. Російські партнери можуть вигідно продати їх як на європейському, так і на світовому ринках цінних паперів будь-якої хвилини. Але для цього слід, так би мовити, прийняти їх на свій баланс. Тим часом, за словами керівника прес-служби "Нафтогазу України" Костянтина Бородіна, згідно з міжурядовими домовленостями, українською стороною було переведено газовий борг у цінні папери ще торік у травні: «Всі підготовчі операції з випуску єврооблігацій нами виконані. Облігації випущені і передані на депозитарний рахунок американського "Банк оф Нью-Йорк", де вони вже приблизно півтора року».

Отже, вже півтора року боржник-Україна ( а відшкодування газового боргу гарантував саме український уряд ) волає: «Беріть!» «Не візьмемо!» – пручається російська сторона, якій на перешкоді стала проблема з оподаткуванням у Росії цих же таки українських єврооблігацій. Річ у тім, що тієї ж миті, коли «Нафтогаз України» передасть російському "Газпромові" єврооблігації на суму в 1 мільярд 400 мільйонів доларів, російській компанії доведеться сплатити до держбюджету 30 % з одержаного прибутку. Тому, як вважають фахівці, російська сторона допоки так опирається отриманню українського газового боргу у вигляді цінних паперів.

На думку керівника прес-служби «Нафтогазу України» Костянтина Бородіна: «Зараз ми перебуваємо на етапі, коли в «Газпромі» ведеться організаційна підготовча робота з цього приводу, і в четвер, за нашими даними, проведене засідання правління «Газпрому», на якому розглядалося питання таки прийому українських єврооблігацій. Наскільки нам відомо, правління обговорило це питання позитивно і передало на розгляд ради директорів. У випадку, коли і рада директорів підтвердить позитивний вердикт, то нам вдасться передати ці облігації «Газпрому» до кінця поточного року».

Тим часом деякі експерти передбачають, що передача ця 2003 року не відбудеться. Адже на тлі виборів до Держдуми Росії та її боротьби за острів Тузлу, що в Керченській протоці, дорікати Україні її газовим боргом може бути вигідним деяким політичним колам у Москві.

Михайло Мигалисько

У Римі у четвер 6 листопада відбувся самміт 15 лідерів ЄС та Росії. Це була остання зустріч у верхах перед приєднанням наступного року до Євросоюзу 10 нових держав серед них і деяких сусідів Росії. Президент Російської федерації на прес-конференції у Римі наголосив, що особливе значення мала дискусія щодо розширення Європейського Союзу й наслідків цього процесу на відносини Росії з ЄС.

Володимир Путін

Хочу вказати на головний результат зустрічі – Росія та Європейський Союз готові продовжити нарощування співпраці на основі принципів рівноправного та взаємовигідного співробітництва.

Михайло Мигалисько

Зі свого боку Сільвіо Берлусконі, прем’єр-міністр Італії, яка тепер за ротацією головує в ЄС, заявив, що підписані в результаті самміту документи «це два кроки вперед у відносинах з Росією». Щоправда Берлусконі визнав, що не було знайдене рішення щодо безвізового статусу, чого так домагалася Росія. У спільному комюніке лідери самміту висловили переконання, що «є можливо й бажано співпрацювати з Росією, щоб вона увійшла в СОТ до кінця наступного року.»

Ще одне питання домінувало на римському самміті - справа арешту минулого місяця Михаїла Ходорковського - керівника російської нафтової компанії «ЮКОС». Ця справа викликала чимало запитань й занепокоєнь не лише на Заході, а й в Росії.

«Наші дії продиктовані лише одним: бажанням встановити порядок у державі, змусити всіх жити згідно з законом й боротися з корупцією» - запевнив європейських лідерів президент Російської Федерації й додав, що попри усі минулі ускладнення у процесі приватизації в Росії, цей процес не слід переглядати. А зараз до справи навколо арешту російського магната Михайла Ходорковського і того, як це може вплинути на майбутній інвестиційний клімат в Росії - про це в матеріалі, що його підготував Зиновій Фрис.

Зиновій Фрис

З огляду на останні події – арешт мільярдера Михайла Ходорковського, а також замороження більше 40% акцій «ЮКОСа» - західні бізнесові лідери по-новому оцінюють російський ринок і ситуацію в Росії. Найбільше їх цікавить те, наскільки стабільним буде цей ринок, а значить і доля їхніх інвестицій.

Російський президент Володимир Путін спробував сьогодні заспокоїти західний діловий світ. В інтерв’ю італійським журналістам лідер Кремля торкнувся, зокрема, питання перегляду приватизації.

Володимир Путін

Я є категоричним супротивником перегляду результатів приватизації, навіть якщо виходити з того, що її результати не є ідеальними. Тому що, на моє глибоке переконання, це призведе до серйозних негативних наслідків для економіки і відповідно до негативних наслідків для соціальної галузі. Тому ніякої реприватизації і перегляду результатів приватизації не буде.

Зиновій Фрис

Аналітики вважають, що на нинішній день випадок з «ЮКОСом» не зруйнував оптимізму західних інвесторів щодо Росії, однак шкоди завдано. В кінцевому результаті, дуже багато залежатиме від того, що зробить держава з замороженими акціями – експропріює їх чи поверне акціонерам. Саме це і буде серйозним сигналом для іноземного капіталу.

Західні аналітики активно пробують з’ясувати: хто конкретно стоїть за перипетіями навколо «ЮКОСа»? Як не парадоксально, сказав британський експерт Ніколас Редман, західні бізнесові кола воліли б знати, що «ЮКОС» – це результат персональної помсти Путіна.

Ніколас Редман

Якщо Путін просто хоче когось серйозно провчити, то для західних інвесторів це набагато прийнятніше, ніж думка, що за цим стоять люди, які є нижче від президента і фактично вони все вирішують, а президент насправді не все контролює.

Ще один експерт, Петер Вестін з інвестиційного банку Anton Capital Investment Group, що знаходиться в Москві, звертає увагу на те, що попри всі негаразди і недосконалість російського законодавства, нафтові і газові запаси Росії є надто великими, щоб ігнорувати їх, а тому, на думку Вестіна, нафтові компанії, вочевидь, і надалі виконуватимуть свої зобов’язання.

Однак економічне відновлення Росії, наголошують оглядачі, залежатиме не лише від нафтових інвестицій. Західні партнери хочуть бути впевненими, що власність і права акціонерів не будуть залежати від забаганок уряду. В такому випадку бізнес шукатиме собі інші, привабливіші місця.

На Заході останніми днями часто цитують слова міністра фінансів Сполучених Штатів Америки Джона Сноу, котрий минулого місяця зауважив: «Капітал є боягузом. Він не піде туди, де відчуває небезпеку».

Михайло Мигалисько

Ґюнтер Фергойґен, уповноважений Єврокомісії у справах розширення ЄЄ, 5 листопада звернув увагу країн-претендентів на вступ до Спільного Ринку, що їм слід докласти значних зусиль для того, аби усунути відставання в деяких сферах національних економік упродовж часу, який залишився до травня 2004 року. Згідно з оцінками ЄС, Угорщина повинна «підтягнути» до належного рівня деякі економічні справи. Повідомляє наш будапештський кореспондент Василь Плоскіна.

Василь Плоскіна

5 листопада Європейський Союз оприлюднив аналіз стану готовності 10 кандидатів на вступ до Євроунії, в якому можна знайти чимало негативних оцінок. У випадку Угорщини, зокрема, вказується на те, що в цій країні система державних інституцій ще не готова до здійснення підтримки аграрного сектору. Невисоку оцінку європейських експертів також отримав стан ветеринарного забезпечення громадської худоби і наявний ступінь безпеки харчових продуктів.

На думку газети «Financial Times», Угорщину можуть додатково критикувати в Євросоюзі за недостатність заходів щодо здійснення надійної охорони зовнішніх кордонів, через які час від часу просочуються групи біженців з країн південно-східної Азії та Африки. Аналітики економічного стану Угорщини водночас зазначають, що однією з причин високого бюджетного дефіциту країни є підвищення заробітної платні працівникам. За їхніми словами, доволі прикро, що темпи підняття зарплат випереджають швидкість виробництва угорських товарів.

Тим часом в угорській пресі останніми днями можна побачити все більше тривожних публікацій, в яких автори пишуть про те, що введення з кінця поточного тижня нових правил дотримання гігієни в дрібних крамничках на вимогу ЄС може призвести до банкрутства принаймні 90 малих підприємців. Так, нові норми забороняють касиру, який займається грошима, підміняти продавців у продуктовому відділі. Євросоюз пропонує здійснити у магазинах нововведення, які перераховуються в додатку з восьми сторінок. На думку столичних організацій, які представляють інтереси дрібних крамниць, дотримання цих правил є неможливим і веде до масового розорення власників магазинів. Однак аграрний міністр Імре Немет спростував чутки про те, що його відомство послабило б якимось чином згадані приписи ЄС.

Михайло Мигалисько

Українські ЗМІ нині переживають й далі складні часи. За даними соціологічних опитувань, довіра українців до засобів масової інформації й, зокрема, до газет, невпинно зменшується. Однією з причин цього є й те, що в Україні багато ЗМІ залежні від влади. Саме тому влада і преса у демократичних країнах світу відокремлені. В Україні небагато є газет, які самостійно вирішують – про що і як їм писати. Однією з них – є газета «Україна молода».

У сьогоднішній рубриці «Власна справа» ми пропонуємо вам ближче познайомитися з головним редактором газети - Михайлом Дорошенком. Матеріал підготувала Ірина Біла.

Ірина Біла

Говорити про власну справу, коли йдеться про українські засоби масової інформації, не є надто звичним. Це, радше, виняток з правил. І таким винятком є газета “Україна молода” – так вважає головний редактор та власник газети Михайло Дорошенко.

Михайло Дорошенко

У будь-якій сфері власна справа, справа складна, а якщо ж взяти засоби масової інформації, то тут можна шукати хіба що винятки, тому що, з одного боку, можна поставити видання і телеканали, які фінансуються з бюджету, в інший ряд можна поставити видання і телеканали, які фінансуються з великих «грошових мішків», або по простому, олігархами. Я думаю, що навряд чи хто назве ще приклад з загальноукраїнського засобу масової інформації, який би був класичним прикладом власної справи. «Україна молода» якраз є таким прикладом, хай це як може нескромно буде звучати, але це дійсно власна справа, у класичному і, я б сказав, хрестоматійному розумінні, це приватна власність.

Ірина Біла

Втілити бажання бути власником газети, і бути залежним лише від власного сумління не було легко. Труднощів, що чатували на молодий колектив було чимало. Найбільшими з них Михайло Дорошенко називає економічні проблеми.

Михайло Дорошенко

Складно, насамперед, було економічно, тому що за нами не було не держбюджету, ні «грошових мішків» і доводилося покладатися, насамперед, на себе. З одного боку, ми намагалися, роблячи добрий газетний продукт, щоб він був потрібний читачам, щоб його купували і передплачували. Але при сьогоднішніх можливостях, при сьогоднішній платоспроможності наших людей - це знову ж таки проблема. Тому ми ціну і передплатну, і для продажу газети вроздріб намагалися робити мінімальною, яка б дозволяла лише нам триматися на плаву.

Ірина Біла

З часом ціни на газетний папір і поліграфію підвищувалися, і передплата на «Україну молоду» стала зростати. Аби робити це вимушене подорожчання якомога безболіснішим для читачів, редакція компенсувала можливі збитки за рахунок рекламно-комерційної діяльності. Цього єдино-правильного, на думку газетярів, балансу, газета намагається дотримуватися й досі.

Як наслідок, «Україна молода» входить до п’ятірки газет, що мають найбільшу кількість передплатників.

Зрозуміло, що своєму успіхові газета завдячує не лише доступною ціною. Головна причина – якість друкованого слова, яку утримує на належній висоті колектив журналістів. Саме його Михайло Дорошенко вважає своїм найбільшим менеджерським успіхом.

Головний редактор газети «Україна молода» переконаний, що лише роздержавлена преса може надавати об’єктивну інформацію та аналіз. Хоча держава чомусь заохочує і надає певні привілеї журналістам, котрі працюють в ЗМІ, співзасновниками яких є саме державні органи. Це, на думку Михайла Дорошенка, не зовсім продумане положення в Законі про підтримку українських ЗМІ.

Михайло Дорошенко

Я вважаю, що це не прогресивне положення в законі про підтримку засобів масової інформації: про те, що журналісти газет і радіо і телекомпаній, засновниками чи співзасновниками в яких є державні структури, прирівнюються до зарплатні і в пенсійних умовах до державних службовців. Саме з цих міркувань двоє наших журналістів, власних кореспондентів в областях переходили у газети обласні, де засновниками були обласні адміністрації. Потім проходило 2-3 місяці і вони поверталися до нас з таким висновком, що «я хочу писати, що я думаю, а там мені не дають цього робити».

Ірина Біла

Втім, вважати, що всі роздержавлені ЗМІ є об’єктивними, було б наївно. Найкоротшим шляхом до неупередженості мас-медіа, на переконання Михайла Дорошенка, є інвестиції.

Михайло Дорошенко

Я вважаю, що інвестиції у засоби масової інформації - це тема, яка ще в нас, на жаль, не розпочата, тому що ті видання, про які я говорив, що засновниками чи за якими стоять великі «грошові мішки»- це не інвестиції, це володіння газетами певними політично-фінансовими угрупованнями. Вони диктують політику, обмежують журналістів у праві писати так, як вони думають, так, як вони оцінюють ситуацію. А от інвестиції, які б не впливали на позицію газети - цього, фактично, ще немає. Я вважаю, що вже підходить той час і визріла ситуація, що у цю сферу в Україну можуть прийти і закордонні інвестиції. Це та ситуація, яка повинна допомогти не просто вижити незалежній пресі України, а розвиватися і піднятися на кардинально інший рівень.

Ірина Біла

Такої думки дотримується Михайло Дорошенко - один з небагатьох в Україні журналістів, якому вдалося створити власну незалежну від великого бізнесу і від влади газету.

Михайло Мигалисько

У рубриці «Українські підприємці в історії» ми продовжуємо розповідати про Гетьманщину.

У попередніх передачах ми звернули увагу на найзначніших підприємців Гетьманщини, серед яких переважали козацька старшина та заможні міщани. Значними землевласниками були також монастирі, які часто не обмежувалися виготовленням необхідних речей для власних потреб, а і займалися виробництвом товарів на продаж. Про підприємницьку діяльність монастирів Гетьманщини розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.

Віталій Пономарьов

Ще гетьман Богдан Хмельницький своїми універсалами підтверджував українським православним монастирям право на володіння земельними угіддями із селами і на так зване «послушенство» їхніх мешканців. Натомість Іван Мазепа не тільки стверджував старі монастирські маєтності, а і роздавав нові – «з горливого до святого місця усердія». Гетьман також надавав монастирям дозволи на зайняття торгівлею і промислами, будівництво млинів, заснування підприємств, заведення шинків, осадження слобід, збирання місцевих зборів.

Мазепа видавав і «оборонні» універсали, якими звільняв монастирі від податків та повинностей і захищав їх від сваволі полкової та сотенної адміністрації. Приміром, 1688 року він оголосив сувору догану Борзненському і Шаповалівському сотникам, що «не знати одколь взявши смілость тую непотребную», порядкували в маєтках Максаківського монастиря.

Найприбутковішим видом монастирського підприємництва було «шинкування», тобто виготовлення і продаж горілки. Приміром, у Києві чимало шинків належали Флорівському монастирю. Відтак, гетьман Дем’ян Многогрішний запровадив щорічний збір з монастирських винокурень – по 50 копійок з казана.

Монастирі заводили також цегельні, гути (тобто, підприємства з виготовлення скла), броварні, папірні, лісопильні, воскобійні, здавали свої земельні угіддя в оренду. Великі прибутки, особливо під час масових переселень, мали монастирі, що утримували перевози через Дніпро, як-от Видубицький монастир у Києві. Деякі настоятелі монастирів вдавалися і до специфічних видів підприємництва. Так, ігумен Кирилівського монастиря у Києві Інокентій Манастирський побудував на чотирьох болотистих ділянках шляху «мостки» (тобто, кладку) загальною довжиною 300 сажнів і збирав з перехожих і переїжджих «мостовщину».

Підприємницька діяльність монастирів Гетьманщини була припинена 10 квітня 1786 року, коли російський уряд провів секуляризацію монастирських маєтків. Значна частина українських православних обителей була закрита, а маєтності решти монастирів – конфісковані петербурзького урядом. Так, від самих тільки київських монастирів були відібрані села із п’ятдесятьма тисячами мешканців. Серед іншого, секуляризація була тяжким ударом для виробництва паперу, зорієнтованого переважно на потреби Києво-Могилянської академії та друкарні Києво-Печерської лаври. Секуляризація майна монастирів стала останнім серед заходів уряду Російської імперії з ліквідації української автономії.

Михайло Мигалисько

Це було останнє повідомлення у передачі «Економічний журнал». Я прощаюсь з Вами. На все добре! Залишайтеся на хвилі «Свободи».

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG