Нью-Йорк, 21 листопада 2003 - Завтра минає 40 років з того дня, коли в Даласі, Техас від кулі вбивці загинув президент Джон Кеннеді. Американці широко відзначають цю трагічну річницю.
У ці дні портрети Джона Кеннеді – знову на обкладинках журналів і на екранах телевізорів. Кабельний канал History протягом тижня показує багатосерійний фільм, присвячений таємниці загибелі президента. Хоча про Кеннеді написано десятки книжок, до річниці загибелі вийшло ще кілька, включно з дослідженням про закляття, що ніби тяжіє над родиною, або, як її ще назвають, династією Кеннеді, однією з найвпливовіших політичних родин Америки. Троє з чотирьох синів загинули молодими. Кеннеді був дуже популярним у народі, герой війни, він був командиром торпедного катера, високий, ставний, гарний, з дружиною Жаклін, писаною красунею. У свої сорок з чимось років – наймолодший президент за всю історію Сполучених Штатів. Прибувши з державним візитом до Парижа, Кеннеді сказав, що його мусять упізнати, бо він – чоловік Жаклін. Блискучий промовець, з гострим почуттям гумору. Коли профспілка докерів, протестуючи проти радянської політики, відмовилася вантажити збіжжя, закуплене Москвою, Кеннеді сказав, що “комуністів краще мати ситими, ніж голодними”. Його вислови ставали крилатими, як, наприклад: “Не запитуй, що твоя країна може зробити для тебе, запитай , що ти можеш зробити для своєї країни”. Він говорив: “Перемога має багатьох батьків, зате поразка – завжди сирота”. Лише тепер спливають нові подробиці життя Джона Кеннеді. Виявляється, цей ставний спортсмен потерпав від постійного болю у спині, пораненій на війні, змушений був ходити у корсеті, жменями ковтав болезаспокійливі таблетки. І не дуже героїчні подробиці. Він ділив коханку з ватажком чікагських гангстерів Семом Джанканою і співаком Френком Сінатрою. Кеннеді буквально полював на жінок, щодня йому потрібна була нова. Серед тих, що були його коханками, – кінозірки Мерилін Монро та Марлен Дитрих. Агенти охорони, Сікрет Сервіс, приводили вуличних путан, як то кажуть італійці, до Білого дому, не записуючи до журналу на прохідній, як вимагалося. Втім, то були інші часи, коли преса не дуже цікавилася особистим життям лідерів.
Подумати лишень, каже Том Брокоу, ветеран тележурналістики, що президента міг вбити дрібний пройдисвіт з дешевої гвинтівки. Це правда, Лі Гарві Освальд купив свою гвинтівку за 15 доларів. Але й досі до кінця не вияснено, чи Освальд був єдиним, хто стріляв у Кеннеді.
У ці дні портрети Джона Кеннеді – знову на обкладинках журналів і на екранах телевізорів. Кабельний канал History протягом тижня показує багатосерійний фільм, присвячений таємниці загибелі президента. Хоча про Кеннеді написано десятки книжок, до річниці загибелі вийшло ще кілька, включно з дослідженням про закляття, що ніби тяжіє над родиною, або, як її ще назвають, династією Кеннеді, однією з найвпливовіших політичних родин Америки. Троє з чотирьох синів загинули молодими. Кеннеді був дуже популярним у народі, герой війни, він був командиром торпедного катера, високий, ставний, гарний, з дружиною Жаклін, писаною красунею. У свої сорок з чимось років – наймолодший президент за всю історію Сполучених Штатів. Прибувши з державним візитом до Парижа, Кеннеді сказав, що його мусять упізнати, бо він – чоловік Жаклін. Блискучий промовець, з гострим почуттям гумору. Коли профспілка докерів, протестуючи проти радянської політики, відмовилася вантажити збіжжя, закуплене Москвою, Кеннеді сказав, що “комуністів краще мати ситими, ніж голодними”. Його вислови ставали крилатими, як, наприклад: “Не запитуй, що твоя країна може зробити для тебе, запитай , що ти можеш зробити для своєї країни”. Він говорив: “Перемога має багатьох батьків, зате поразка – завжди сирота”. Лише тепер спливають нові подробиці життя Джона Кеннеді. Виявляється, цей ставний спортсмен потерпав від постійного болю у спині, пораненій на війні, змушений був ходити у корсеті, жменями ковтав болезаспокійливі таблетки. І не дуже героїчні подробиці. Він ділив коханку з ватажком чікагських гангстерів Семом Джанканою і співаком Френком Сінатрою. Кеннеді буквально полював на жінок, щодня йому потрібна була нова. Серед тих, що були його коханками, – кінозірки Мерилін Монро та Марлен Дитрих. Агенти охорони, Сікрет Сервіс, приводили вуличних путан, як то кажуть італійці, до Білого дому, не записуючи до журналу на прохідній, як вимагалося. Втім, то були інші часи, коли преса не дуже цікавилася особистим життям лідерів.
Подумати лишень, каже Том Брокоу, ветеран тележурналістики, що президента міг вбити дрібний пройдисвіт з дешевої гвинтівки. Це правда, Лі Гарві Освальд купив свою гвинтівку за 15 доларів. Але й досі до кінця не вияснено, чи Освальд був єдиним, хто стріляв у Кеннеді.
