Вашингтон, 17 грудня 2003 - Записи Миколи Мельниченка є унікальним ресурсом для науковців, який не має прецедентів в історії політичної науки - такого висновку діійшов професор політології Йельського університету Кейт Дарден, прослухавши близько 30 годин записів розмов у кабінеті президента України. Вони були надані йому Міжнародним інститутом преси. Ці записи, автентичність яких президент Кучма заперечує, містять більшість оприлюднених розмов, що стосуються не лише Георгія Гонгадзе, але й тиску на політиків та бізнесменів, а також фальсифікації президентських виборів 1999 року.
Кейт Дарден вперше побував в Україні ще шість років тому, і вже тоді зацікавився механізмами роботи її державного апарату. За його словами, інші науковці часто порівнювали Україну із африканськими державами, вважаючи її слабкою, на межі розпаду. Однак він помітив, що українська влада мала достатньо ефективну організаційну структуру, здатну, наприклад, придушувати політичну опозицію. Отже, на записах він сподівався почути відповідь на те, як президенту Кучмі вдавалося здійснювати контроль над своїми підлеглими.
“Записи надають прекрасну можливість дослідити це питання. У пострадянських державах та у Радянському Союзі процес ухвалення найбільш важливих рішень вищими посадовцями ніколи не документувався. Все передавалося усно і ніде не фіксувалося. Тому дуже важливо мати запис усних розмов в офісі президента. Оскільки вони демонструють усі неформальні способи здійснення влади в Україні та інших пострадянських республіках. Вони дозволяють дізнатися не лише, як президент себе поводить і що він насправді думає, але й зрозуміти природу політичної системи та її тіньові сторони. Цього ніколи не можна буде знайти в архівах чи документах. Дослідники Радянського Союзу чи пострадянських республік ніколи не володіли чимось подібним”.
Дарден не має сумнівів щодо автентичності записів, що було вже неодноразово підверджено американськими спеціалістами. Тому він часто посилається на них у своїх наукових роботах. Він також відзначає, що після ознайомлення із записами західні науковці почали по- інакшому оцінювати Україну.
“Зараз уже мало обговорюють питання прогресу реформ в Україні. Основну увагу тепер приділяють питанням корупції та кримінальної природи владного режиму. І це викликано перш за все інформацією, яка міститься на записах”.
Та все ж професор Йельського університету визнає, що наукова цінність записів обмежена. На його думку, оприлюднені розмови були підібрані з метою дискредитувати Кучму, а тому записи не створюють для науковців цілісну картину діяльності президента.
“Наприклад, може існувати запис розмови, під час якої Кучма своєю прекрасною бюрократичною мовою попереджає губернатора якоїсь області, що якщо той не почне вчасно виплачувати пенсії, то опиниться за гратами. Тобто ті ж погрози, які він робив для фальсифікації виборів, можна було використовувати і в інших більш шляхетних цілях. Однак це навряд чи оприлюднить той, хто хоче лише дискредитувати Кучму. Отже, ми не знаємо, наскільки повно характеризують Кучму відомі нам розмови”.
Порівнюючи записи Мельниченка із так званими плівками Ніксона, на яких зафіксовані розмови у Білому домі колишнього американського президента, професор Дарден вказує на одну суттєву відмінність. Запис президента Ніксона здійснювався з його відома, отже він навряд чи був повністю щирий у своїх висловлюваннях. Оскільки Кучма не знав, що його записують, професор Дарден не має підстав сумніватися у відвертості українського президента. І з розмов Кучми американський політолог доходить висновку, що основою діяльності державного апарату в Україні стали корупція та шантаж, які і забезпечують слухняність підлеглих.
Кейт Дарден вперше побував в Україні ще шість років тому, і вже тоді зацікавився механізмами роботи її державного апарату. За його словами, інші науковці часто порівнювали Україну із африканськими державами, вважаючи її слабкою, на межі розпаду. Однак він помітив, що українська влада мала достатньо ефективну організаційну структуру, здатну, наприклад, придушувати політичну опозицію. Отже, на записах він сподівався почути відповідь на те, як президенту Кучмі вдавалося здійснювати контроль над своїми підлеглими.
“Записи надають прекрасну можливість дослідити це питання. У пострадянських державах та у Радянському Союзі процес ухвалення найбільш важливих рішень вищими посадовцями ніколи не документувався. Все передавалося усно і ніде не фіксувалося. Тому дуже важливо мати запис усних розмов в офісі президента. Оскільки вони демонструють усі неформальні способи здійснення влади в Україні та інших пострадянських республіках. Вони дозволяють дізнатися не лише, як президент себе поводить і що він насправді думає, але й зрозуміти природу політичної системи та її тіньові сторони. Цього ніколи не можна буде знайти в архівах чи документах. Дослідники Радянського Союзу чи пострадянських республік ніколи не володіли чимось подібним”.
Дарден не має сумнівів щодо автентичності записів, що було вже неодноразово підверджено американськими спеціалістами. Тому він часто посилається на них у своїх наукових роботах. Він також відзначає, що після ознайомлення із записами західні науковці почали по- інакшому оцінювати Україну.
“Зараз уже мало обговорюють питання прогресу реформ в Україні. Основну увагу тепер приділяють питанням корупції та кримінальної природи владного режиму. І це викликано перш за все інформацією, яка міститься на записах”.
Та все ж професор Йельського університету визнає, що наукова цінність записів обмежена. На його думку, оприлюднені розмови були підібрані з метою дискредитувати Кучму, а тому записи не створюють для науковців цілісну картину діяльності президента.
“Наприклад, може існувати запис розмови, під час якої Кучма своєю прекрасною бюрократичною мовою попереджає губернатора якоїсь області, що якщо той не почне вчасно виплачувати пенсії, то опиниться за гратами. Тобто ті ж погрози, які він робив для фальсифікації виборів, можна було використовувати і в інших більш шляхетних цілях. Однак це навряд чи оприлюднить той, хто хоче лише дискредитувати Кучму. Отже, ми не знаємо, наскільки повно характеризують Кучму відомі нам розмови”.
Порівнюючи записи Мельниченка із так званими плівками Ніксона, на яких зафіксовані розмови у Білому домі колишнього американського президента, професор Дарден вказує на одну суттєву відмінність. Запис президента Ніксона здійснювався з його відома, отже він навряд чи був повністю щирий у своїх висловлюваннях. Оскільки Кучма не знав, що його записують, професор Дарден не має підстав сумніватися у відвертості українського президента. І з розмов Кучми американський політолог доходить висновку, що основою діяльності державного апарату в Україні стали корупція та шантаж, які і забезпечують слухняність підлеглих.
