Німеччина, 23 грудня 2003 - В Академії Східної Європи, розташованій у західнонімецькому місті Люнебурзі, відбулася конференція, присвячена 70-им роковинам голодомору в Україні. Форум організувала Німецька асоціація україністів.
Конференція в Люнебурзі стала практично єдиним подібним заходом у Німеччині з нагоди річниці голодомору. Організатори форуму намагалися представити різні точки зору на трагедію, яка сталася в Україні 70 років тому. Спектр тем, що порушувалися, сягав від доповідей про висвітлення голодомору різними українськими письменниками до соціально-історичного аналізу подій 1932-33 років. Отже, в Люнебурзі можна було почути досить гострі дебати, учасники яких часто висловлювали абсолютно різні точки зору. Говорить професор Кельнського університету Герхард Сімон: “Найскладнішим для німецьких експертів сьогодні залишається питання, як можна пояснити те, що, так би мовити, не піддається поясненню: як радянське керівництво на чолі зі Сталіним могло спокійно спостерігати за голодною смертю мільйонів людей в Україні? Особливо молодим історикам, які виросли вже в затишній Західній Європі, навіть важко собі уявити весь жах подій, що сталися в Україні”, - сказав Герхард Сімон. Саме тому, на думку німецького політолога, нині іноді можна почути теорії, які навіть знімають частину відповідальності з радянського керівництва. Герхард Сімон розповідає: “Від окремих молодих науковців, наприклад, пролунало припущення, що сталінське керівництво не хотіло такої трагедії, а діяло під тиском дефіциту на зерновому ринку. На думку прихильників такої точки зору, цим можна пояснити дії комуністів, які конфісковували у селян зерно, відвозячи його до міста, аби уникнути там катастрофи.” Інші учасники конференції в Люнебурзі, продовжив ділитися своїми враженнями від форуму Герхард Сімон, відкидали таку точку зору і зауважували, що сталінське керівництво асболютно свідомо влаштувало голодомор, оскільки вільні селяни заважали колективізації сільського господарства”. Як зазначалося на форумі, з”ясувати всі обставини трагедії може ретельна робота в українських архівах. Говорить Герхард Сімон: “Звичайно доступ до архівів в Україні сьогодні є значно вільнішим, ніж за радянських часів. Але під час конференції в Люнебурзі одна з молодих німецьких науковців, яка займається дослідженням голодомору, розповіла, що їй так і не вдалося потрапити до архіву ГПУ в Харкові, яке свого часу власне займалося приховуванням справжньої інформації про голодомор”, - зауважив Герхард Сімон. Українські учасники форуму казали, що вони не мали проблем з доступом до архівів, але для цього їм довелося інтенсивно використати свої знайомства та контакти. До речі, доповіді, які пролунали під час конференції в Люнебурзі, присвяченій голодомору в Україні, Німецька асоціація україністів незабаром видасть окремою збіркою.
Конференція в Люнебурзі стала практично єдиним подібним заходом у Німеччині з нагоди річниці голодомору. Організатори форуму намагалися представити різні точки зору на трагедію, яка сталася в Україні 70 років тому. Спектр тем, що порушувалися, сягав від доповідей про висвітлення голодомору різними українськими письменниками до соціально-історичного аналізу подій 1932-33 років. Отже, в Люнебурзі можна було почути досить гострі дебати, учасники яких часто висловлювали абсолютно різні точки зору. Говорить професор Кельнського університету Герхард Сімон: “Найскладнішим для німецьких експертів сьогодні залишається питання, як можна пояснити те, що, так би мовити, не піддається поясненню: як радянське керівництво на чолі зі Сталіним могло спокійно спостерігати за голодною смертю мільйонів людей в Україні? Особливо молодим історикам, які виросли вже в затишній Західній Європі, навіть важко собі уявити весь жах подій, що сталися в Україні”, - сказав Герхард Сімон. Саме тому, на думку німецького політолога, нині іноді можна почути теорії, які навіть знімають частину відповідальності з радянського керівництва. Герхард Сімон розповідає: “Від окремих молодих науковців, наприклад, пролунало припущення, що сталінське керівництво не хотіло такої трагедії, а діяло під тиском дефіциту на зерновому ринку. На думку прихильників такої точки зору, цим можна пояснити дії комуністів, які конфісковували у селян зерно, відвозячи його до міста, аби уникнути там катастрофи.” Інші учасники конференції в Люнебурзі, продовжив ділитися своїми враженнями від форуму Герхард Сімон, відкидали таку точку зору і зауважували, що сталінське керівництво асболютно свідомо влаштувало голодомор, оскільки вільні селяни заважали колективізації сільського господарства”. Як зазначалося на форумі, з”ясувати всі обставини трагедії може ретельна робота в українських архівах. Говорить Герхард Сімон: “Звичайно доступ до архівів в Україні сьогодні є значно вільнішим, ніж за радянських часів. Але під час конференції в Люнебурзі одна з молодих німецьких науковців, яка займається дослідженням голодомору, розповіла, що їй так і не вдалося потрапити до архіву ГПУ в Харкові, яке свого часу власне займалося приховуванням справжньої інформації про голодомор”, - зауважив Герхард Сімон. Українські учасники форуму казали, що вони не мали проблем з доступом до архівів, але для цього їм довелося інтенсивно використати свої знайомства та контакти. До речі, доповіді, які пролунали під час конференції в Люнебурзі, присвяченій голодомору в Україні, Німецька асоціація україністів незабаром видасть окремою збіркою.
