Київ, 26 січня 2004 - Відлунали колядки, цього року особливо щедрі. Часом здавалося, що люди хочуть заховатися в спогад і в мрію і вдихнути ковток чистого повітря давнини, і забутися в радості. Але, як співалося в давній пісеньці, “січень з розгону напер, налетів, як електричка, шалений”.
Політична діагностика вже почалася в свята. Хтось пустив поголос, що вже немає Кучми. І то хтось зверху, бо вістка пішла від Путивля до Карпат. Сердобольні співчували родичам і оточенню Президента. Але офіційний канал порадував народ: Президент справді лікувався в Баден-Бадені, і то в якійсь засекреченій клініці, де роблять все: від перетяжки шкіри до пересадки совісті. Німецькі клініки завжди славилися. Нарешті офіційний канал ще порадував, що Кучма на 20 років омолоджений. Тобто щось схоже на обіцянку перед виборами на другий термін, коли казали: “Тепер будете мати нового Кучму”.
Тим часом радіо “Свобода” нагадало про святкування нашою владою Переяславської Ради. З одного боку, шок як для незалежної держави, а з другого боку, нічого дивного: якщо можна святкувати 85-ті роковини пересічного кремлівського холуя Щербицького, якщо святкувати 85-ряччя ленінського комсомолу, якщо продовжити брежнєвський ритуал святкування визволення міст Сталіним від Гітлера, то чому не відновити свята Переяславської Ради? Адже при владі у нас парторги, комсорги і всякі члени партактиву, то як же їм забути свої свята?
Отже, Національний банк України випустив, звичайно під патронатом Президента, медаль на честь Переяславської Ради. Кимсь профінансовані слов’яни “єдинонеділимці”, очолені Вітренкою і підтримані каналом “Ера”, учворили сімейний мітинг на Софійській площі. А Президент заспокоїв народ, що особливих урочистостей не буде. Але заспокоював у такій облудній манері, що перевершила всякі урочистості: мовляв, але й Хмельницького треба розуміти, бо куди йому було податися, як не до Москви? І далі Л.Кучма делікатно додав, що було подібно як у нас зараз. І ніхто не запитав: “Що подібне, пане Кучмо: Туреччина загрожує, Польща воює, Кримське ханство нападає?” Єдине, що подібне, то ініціатива гетьмана і нашого Верховного головнокомандуючого. Але ж подумайте самі, Леоніде Даниловичу, де Ваші перемоги, які заклали основу держави, де Ваші Жовті Води, Корсунь, Пилявці? Гетьману вірили майже всі, на нього покладалися, як на батька.
І тут Вашого порівняння випливає запитання: чому Вам не вірить український народ, чому Вам не вірять інші держави? Адже навіть у Лукашенка кращі справи, бо бацька має в народі підтримку. Давайте подумаємо, чому Вам народ не вірить і дошукується підступу у всіх ваших слова? Чи не тому, що Ваші слова і Ваші діла – зовсім різне. Слова – димова завіса, як у Сталіна. Але ж той хоч сам жив у скромній обстановці. Та якби його сім’я, родичі, соратники раптом обросли мільйонами і стали павуками, щоб він зробив?
Запитайте навіть хоча б у Пінчука, він вам скаже: “Перестріляв би з власного нагана”. От тільки питання, що б він з собою зробив? Але повернемося до гетьмана, перед яким була, як ви кажете, така сама ситуація.
Україна чекає, що вирішить гетьман і старшина, де кожен своєю кров’ю записав вірність Батьківщині. Україна переживала, коли гетьман занедужав, і боялася, що буде, коли не стане гетьмана.
А у нас з вами – навпаки, на гасло “Україна без Кучми”, образливе для вас, але популярне в народі, ви думаєте, що народ став гіршим? Це помилкова думка. Навпаки, народ став м’якшим, терпеливішим.
Багато хто каже, що навіть занадто терпеливим. Тодішній народ гетьмана Брюховецького, запідозреного у зраді, зарядив у гармату. У народі є прислів’я: “Силувано любим не будеш”.
А команда під патронатом Президента спростовує прислів’я. Ви зовсім не потребуєте симпатій народу, вам досить прихильності телекамери. Спадкоємці комуністичних вождів безличні і безсоромні, але під патронатом вони стали одверто цинічними.
Чому люди так одностайно ненавидять Медведчука? Сам по собі він на вигляд пристойний, і професія його гуманна – захисник, і третій шлюб брав у самого митрополита Сабодана.
Але люди говорять про хижака, який ні перед чим не зупиняється: ні перед людиною, ні перед народом, ні перед природою, ні перед Богом. Чи не тому він – голова Адміністрації Президента?
Чому Президент любить людей кримінально залежних? Чому він боїться справжньої юстиції і користується найнятою? Чому він є синонімом корупції і хабарництва? Ще сотні чому, і це виснажує народ, це сіє зневіру, це кидає Україну на дно у міжнародній спільноті.
Але використати для святкування Переяславської Ради і таких можна. Люди добрі, невже ви думаєте, що завтра буде потоп? Невже не розумієте, що злочини будуть відомщені до сьомого коліна? Невже ви так низько ставите себе, своїх дітей і внуків?
Адже, як говорить мовою Псалмів Шевченко, “не втече те, і не сховаєтеся, всюди вас знайде правда мста”. А тим часом, на перших сторінках газет профілі воскових фігур: від Гавриша до Януковича і Медведчука твердим кроком ідуть, ідуть, ідуть в нікуди.
Політична діагностика вже почалася в свята. Хтось пустив поголос, що вже немає Кучми. І то хтось зверху, бо вістка пішла від Путивля до Карпат. Сердобольні співчували родичам і оточенню Президента. Але офіційний канал порадував народ: Президент справді лікувався в Баден-Бадені, і то в якійсь засекреченій клініці, де роблять все: від перетяжки шкіри до пересадки совісті. Німецькі клініки завжди славилися. Нарешті офіційний канал ще порадував, що Кучма на 20 років омолоджений. Тобто щось схоже на обіцянку перед виборами на другий термін, коли казали: “Тепер будете мати нового Кучму”.
Тим часом радіо “Свобода” нагадало про святкування нашою владою Переяславської Ради. З одного боку, шок як для незалежної держави, а з другого боку, нічого дивного: якщо можна святкувати 85-ті роковини пересічного кремлівського холуя Щербицького, якщо святкувати 85-ряччя ленінського комсомолу, якщо продовжити брежнєвський ритуал святкування визволення міст Сталіним від Гітлера, то чому не відновити свята Переяславської Ради? Адже при владі у нас парторги, комсорги і всякі члени партактиву, то як же їм забути свої свята?
Отже, Національний банк України випустив, звичайно під патронатом Президента, медаль на честь Переяславської Ради. Кимсь профінансовані слов’яни “єдинонеділимці”, очолені Вітренкою і підтримані каналом “Ера”, учворили сімейний мітинг на Софійській площі. А Президент заспокоїв народ, що особливих урочистостей не буде. Але заспокоював у такій облудній манері, що перевершила всякі урочистості: мовляв, але й Хмельницького треба розуміти, бо куди йому було податися, як не до Москви? І далі Л.Кучма делікатно додав, що було подібно як у нас зараз. І ніхто не запитав: “Що подібне, пане Кучмо: Туреччина загрожує, Польща воює, Кримське ханство нападає?” Єдине, що подібне, то ініціатива гетьмана і нашого Верховного головнокомандуючого. Але ж подумайте самі, Леоніде Даниловичу, де Ваші перемоги, які заклали основу держави, де Ваші Жовті Води, Корсунь, Пилявці? Гетьману вірили майже всі, на нього покладалися, як на батька.
І тут Вашого порівняння випливає запитання: чому Вам не вірить український народ, чому Вам не вірять інші держави? Адже навіть у Лукашенка кращі справи, бо бацька має в народі підтримку. Давайте подумаємо, чому Вам народ не вірить і дошукується підступу у всіх ваших слова? Чи не тому, що Ваші слова і Ваші діла – зовсім різне. Слова – димова завіса, як у Сталіна. Але ж той хоч сам жив у скромній обстановці. Та якби його сім’я, родичі, соратники раптом обросли мільйонами і стали павуками, щоб він зробив?
Запитайте навіть хоча б у Пінчука, він вам скаже: “Перестріляв би з власного нагана”. От тільки питання, що б він з собою зробив? Але повернемося до гетьмана, перед яким була, як ви кажете, така сама ситуація.
Україна чекає, що вирішить гетьман і старшина, де кожен своєю кров’ю записав вірність Батьківщині. Україна переживала, коли гетьман занедужав, і боялася, що буде, коли не стане гетьмана.
А у нас з вами – навпаки, на гасло “Україна без Кучми”, образливе для вас, але популярне в народі, ви думаєте, що народ став гіршим? Це помилкова думка. Навпаки, народ став м’якшим, терпеливішим.
Багато хто каже, що навіть занадто терпеливим. Тодішній народ гетьмана Брюховецького, запідозреного у зраді, зарядив у гармату. У народі є прислів’я: “Силувано любим не будеш”.
А команда під патронатом Президента спростовує прислів’я. Ви зовсім не потребуєте симпатій народу, вам досить прихильності телекамери. Спадкоємці комуністичних вождів безличні і безсоромні, але під патронатом вони стали одверто цинічними.
Чому люди так одностайно ненавидять Медведчука? Сам по собі він на вигляд пристойний, і професія його гуманна – захисник, і третій шлюб брав у самого митрополита Сабодана.
Але люди говорять про хижака, який ні перед чим не зупиняється: ні перед людиною, ні перед народом, ні перед природою, ні перед Богом. Чи не тому він – голова Адміністрації Президента?
Чому Президент любить людей кримінально залежних? Чому він боїться справжньої юстиції і користується найнятою? Чому він є синонімом корупції і хабарництва? Ще сотні чому, і це виснажує народ, це сіє зневіру, це кидає Україну на дно у міжнародній спільноті.
Але використати для святкування Переяславської Ради і таких можна. Люди добрі, невже ви думаєте, що завтра буде потоп? Невже не розумієте, що злочини будуть відомщені до сьомого коліна? Невже ви так низько ставите себе, своїх дітей і внуків?
Адже, як говорить мовою Псалмів Шевченко, “не втече те, і не сховаєтеся, всюди вас знайде правда мста”. А тим часом, на перших сторінках газет профілі воскових фігур: від Гавриша до Януковича і Медведчука твердим кроком ідуть, ідуть, ідуть в нікуди.
