Київ, 2 лютого 2004 року.
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.
Вкотре, беручись за програму, ловлю себе на думці про страшенну занудність української поточної політики та сумний монотон персоналій оної. Враження складається таке, що народ начисто втратив почуття гумору та благодатний дар реготать над собою.
Психологи кажуть, що дар цей є вірною ознакою душевного здоров’я. Отож попхався я на “Самвидав.нет” пошукать там житейської мудрості і подбать, таким чином, про власне самопочуття.
Хлопці з цього сайту зібрали непогану колекцію. Наприклад, власник напіврозваленої хати, старої кози та молодого фруктового саду, життєрадісний сімдесятип’ятирічний народний філософ, дід Опанас поділився думкою про те, що дівчата спочатку не думають, а потім думають, чому вони, власне, не думали, коли треба було думати.
Сентенція доволі прозоро натякає на певну подібність певних політиків з означеними дівчатами, бо кому ж, як не їм, дано розглядати проект нової Конституції, яка складається всього з двох пунктів: Не убий та Не укради.
Зрозуміло, ніхто з нас не дивується тому факту, що якраз у цей момент депутати працюють над поправками, а журналісти дістають корінних мешканців Криму запитаннями “тіпа”: “Кому мав би належати півострів: Росії чи Україні?” На що ті резонно відповідають: “Нам татарам – по цимбалам...”
Ну, а про те, на яких цимбалах грають українці, ми з вами почуємо з “Огляду віртуальної преси” Надії Шерстюк.
Надія Шерстюк
Тиждень, що минув, запам’ятався двома визначними подіями. На них зосередила свою увагу віртуальна преса.
28 січня Шевченківський суд Києва закрив газету “Сільські вісті” “за розпалювання міжнаціональної ворожнечі”. Повідомляє сайт “Української правди”. Суд задовольнив позов Міжнародного антифашистського комітету, приводом для якого стала публікація у часописі статті професора Василя Яременка про євреїв в Україні.
“Українська правда” розмістила на своїх віртуальних шпальтах інтерв’ю з головою цього комітету Олександром Шлаєном, який стверджує, що організація не збирається переглядати своє рішення і не буде відкликати позов. “Сам же колектив видання “Сільські вісті”, – знову читаємо на “Укрправді”, – впевнений у тому, що закрити газету не вдасться”.
Заступник головного редактора газети Борис Поліщук говорить, що протягом місяця після винесення судового рішення про закриття газети видання виходитиме в нормальному режимі. “Він також зазначив, - пише часопис, - що протягом цього місяця “Сільські вісті” будуть оскаржувати рішення суду”.
“Між тим, - повідомляє “Кореспондент”, - голова комітету ВР з питань свободи слова Микола Томенко, а також опозиційні політики вважають, що закриття популярної газети (наклад більше півмільйона примірників) напередодні президентських виборів може створити прецедент для призупинення виходу видань, що не виконують вказівки Адміністрації Президента”.
“Майдан” нагадує, що дата 28 січня уже записана “кров’ю газетярів”. Саме у цей день, але 1998-го року була закрита газета “Правда України”.
ПАРЄ ухвалила резолюцію про можливе виключення України з Ради Європи. Інформацію знаходимо на “Форумі”. Обмовка: “якщо будуть спроби нав’язати політичну реформу в країні”.
“Контекст” з цього приводу зауважує, що остаточне рішення буде ухвалене лише у квітні, і до того часу вже будуть зрозумілими підсумки політреформи.
Андрій Охрімович
“2099-й рік. Інопланетний корабель. В Ілюмінаторі – Земля. Дослідник Ху налаштовує біноскоп і виводить картинку на екран. “Хто це у червоних мішках стрибає?” – Запитує Ху в пілота Пі. “Українці гопак танцюють,” – відповідає Пі. “А чого вони чорні?” “А де ти білих негрів бачив?” Зореліт трусонуло і біноскоп видав іншу картинку. “Жовтошкірі, вузькоокі. Ого, як багато... Китай,” – здогадався Ху. “Ні, це Росія. Китайці її в оренду взяли. Оренда скінчилась, а китайці лишилися. Вони тепер русайцями називаються...”
Пургу оцю ми вчитали на форумі інтернет-видання “Кореспондент.нет”. Тамтешні пацієнти фантазують на теми майбутнього. Разом з тим усі, навіть пацієнти, розуміють: майбутнє твориться тепер. Втім, ставлення до цього “тепер” часто-густо мало відрізняється від фантазій про 2099-й рік. Це стосується і політиків і дописувчів на форуми. Віктор Недоступ. “Палата № 6”.
Віктор Недоступ
На російському сайті “Глобал.рус” обговорюють новину: “Створення ліберальної імперії відкладається. РАО ЄЕС заплатить за Тузлу”.
Такий собі Ігор пише: “З приводу української енергетики почитайте на сайті Міненрго США. Коротко - суть така. За наявності паливного забезпечення Україна зможе збільшити виробництво електроенергії в два рази і цю прибавку гнати розвиненими мережами до Центральної Європи. У Чубайса був добрий бізнес-план, от лише менше треба було про імперії язиком ляпати: і СПС підгадив і бабки не заробив.”
В Україні згадка про Європу має своє забарвлення. Парламентська Асамблея Ради Європи визнала наявність в Україні політичної кризи.
Форумчани сайту “Майдан.орг.” вважають, що Кучмі у потилицю дихає привид політичної ізоляції. Дописувач Людмила Коваль пише: “З того, що Банкова ігнорує резолюцію ПАРЄ можна зробити припущення, що вона готова до втілення в Україні білоруського варіанту. За відсутності позитивного реагування укрвлади на цю резолюцію Радою Європи будуть неодмінно вжиті економічні санкції до України. На це Кучма заявить, що Європа сама штовхає Україну до Росії. Ось чому Банкова так зухвало себе поводить, послідовно втілюючи свій ЄЕП-нутий план.”
Відвідувачі форуму інтернет-видання “Версії”, очевидно, саме цей план мали на увазі, коментуючи статтю “Євродами за викликом” за підписом Скачко стосовно європейської інспекції. У відповідь на критику дописувач за підписом Скачко обізвав опонентів хохлобидликами (звісно, російською мовою), а далі дискусія скотилася на зоологію почуттів.
Тим часом на форумах “Українського порталу” смакують заяви комуністів стосовно тієї ж самої інспекції. Відвідувач пише: “Більш за всіх грузинського варіанту злякалися комуністи. Більш за всіх на висновки інспекції Парламентської Асамблеї Ради Європи обурилися комуністи. Висновок простий: у КПУ та Кучми один хазяїн, один ляльковод”.
На форумі української служби БіБіСі такий собі Андрій з Києва довів цю тезу до завершення: “Представники пропрезидентських партій, а також комуністи, ваша діяльність є брутальним втручанням у внутрішні справи України. А про комуністів... Існують кубинські комуністи, існують російські комуністи, і ніколи не було комуністів українських. Все це, разом з пропрезидентськими партіями, – яничари та латентні імперці.”
Андрій Охрімович
“Люди, пам’ятайте, ковтаючи слину, ви плюєте собі в душу.” Цими словами завершується колекція життєвої мудрості у “Лабіринтах самвидаву”. Інша сторінка у тих таки “Лабіринтах...” тонкими пальцями сноба намагається торкнутись грубої прози.
“Її пісня, - пише автор тексту, - схожа на плач Ангела. Вона буде співати про те, як їй сумно і самотньо у цьому світі без тепла і світла Сонця. Її фенєчки відчують її сум і розплачуться на тонкому зап''ясті. По іншу сторону дня рвуться і зникають маленькі фрагменти Минулого. Сьогодні вона завела собі Минуле. Все інше - дурниці. Дурниці навіть те, що недомовленість хмарою повисла у повітрі і лякає розмірами не меншими од “Павутини”, де такою собі королевою мод залипла політика. Градус її протягом останнього тижня зашкалював за точку кипіння. З цього місця починає попахувать небезпеками. Всезагальної похмільної розгубленості, про яку так мріяв незабутній Вєнічка Єрофєєв, світ поки що не відчув. А значить, продовжує здійснювать усілякі геройства та інші дурниці.
Павло Вольвач. Рубрика “Екстрема в “Павутині”.
Павло Вольвач
“Нехай Європа кумкає!” Писав свого часу український радянський класик. Але таки доводиться дослухатися. Ось і у Страсбурзі, за повідомленням “Форуму”, Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію, де є пункт про можливість виключення України з Ради Європи. А все через пропоновану українську політреформу, яка, на думку клятих буржуїв, є абсолютно неконституційною.
На додачу, ПАРЄ заявила про політичну кризу в Україні. Хоч воно й так зрозуміло, що до процвітання далеко. Варто лише пробігти рядки новин на сайтах: з першого березня в Києві дорожчає проїзд у громадському транспорті, з травня – зростають ціни на хліб; в Одеській області затримано велику банду, а у Львові звільнено ужгородського бізнесмена, за якого бандити вимагали викуп.
Втішає хіба те, що й у сусідів, тобто в північно-східних сусідів, справи не набагато кращі. Зокрема, зі злочинністю. Як повідомляє “Страна.Ру”, навіть президент Путін, виступаючи на колегії Генпрокуратури, заявив: “Кримінал руйнівним чином впливає на всі сфери життя російського суспільства і негативно позначається на міжнародному авторитеті країни”. Стосовно авторитету, то він формується не лише зусиллями знеособленої оргзлочинності, а й силами конкретних персон.
Як повідомляє УНІАН, в Італії затримано російських та українських велогонщиків за побиття повії. Велобратва не лише побила дамочку, а ще й відібрала 150 євро. Ось такий рік Росії й України в Італії.
У світі теж неспокійно. В Афганістані злетів в повітря склад зброї армії США, в Японії засудили до смертної кари одного з лідерів секти “Аум сінрікьо”, а ізраїльські війська ввійшли до Віфлєєму. Ця акція є відповіддю на останній теракт палестинського боївкаря-смертника. Війська мають намір арештувати осіб причетних до терористичної діяльності.
Андрій Охрімович
Людина спостережлива рано чи пізно відзначить, що у кожній державницькій балачці раз по раз виринає слово еліта. Принаймні, значно частіше, аніж у розмовах про тваринництво. А там якраз, у першу чергу, дбають про елітні породи свиней, коней, собак, папужок, тощо…
Якось не склалося з розумінням цього питання в сучасній Україні. Не буде помилки стверджувати, що підмурком елітності (у людському, а не тваринному сенсі) є література. Не читав Пушкіна - не зрозумієш Путіна. Не читав Шевченка - не зрозумієш АП, ВР та СБУ. Не читав Марселя Пруста - не страшно. Це не кожному по зубах… Не читав темники? Взагалі молодець!
Віртуальна “Палата № 6” відрізняється від політикуму тим, що там вміють читати і читають як “самашедші”. А, не втримавши вражень у роті - прожогом на відповідні форуми. Як виглядає українська література крізь призму відвідувачів форумів, поцікавився Віктор Недоступ.
Віктор Недоступ
На сайті “Самвидав.нет” така собі Фуксія висунула сентенцію: “Цитувати Андруховича вже не модньо. Тепер модньо цитувати тих, хто починав з цитування Андруховича.”
На форумі сайту “Проза.ком.Ю-Ей” панночка за підписом Хвеська Жовтопуп печально сьорбає носом: “А я вже було подумала, що українська література переросла перехідний період безсюжетності…”
Такий собі Анатолій Ульянов її заспокоює: “Більш того, вона ще й перегнила та засмерділася. Я знаю точно - графомани не перевелися, а ще, технарі, некрофіли, та інший антилітературний непотріб…”
Іншої думки дотримується дописувач форуму сайту “Асоціації Українських Письменників” на прізвисько Крімсон Сруль: “Укр.літ розвивається належними темпами і належним шляхом. Єдине, що заважає рухові вперед, - відсутність здорової креативної критики. Натомість маємо або трахнуті та егоцентричні екскурси вглиб дурної глини яйцеголових оглядачів, котрі регулярно дописують до “Книжника”, “Дзеркала тижня”, та ін., або не менш брудні ревю на так званих інтелектуальних форумах. Їхня лексика смердить лайном. А література є. Вона прекрасно співіснує з нашим злослів’ям і почувається комфортно.”
Відвідувачі сайту імені Леся Подерв’янського “Цікаві досліди”, недовго мудруючи, запустили балачку на тему “Захалявна книжечка”. Обговорюючи Муракамі, Паланіка, Ірванця та Річарда Баха, не оминули й Горького та Ільфа з Петровим: “По Горькому алкоголем можна зіпсувати органон, а Ільф та Петров встановили, що організм можна змучити нарзаном…”
Після такого повідомлення у читача зі слабкими нервами виникне панічна підозра: щось не так в укр.культурі. Та що там у культурі. У загальнонаціональній ідеї!
На сайті “Майдан.орг” один з дописувачів окреслює культурну ситуацію: “Богемно-політична дискусія навколо розуміння сучасної української ідеї ризикує задушити цю ідею в колисці. Баталії між фольклорними та модерними інтелігентами, на жаль не приводять ні до чого, крім образ та скандалів. Страждає від цього лише добре ім’я та гідність української нації, яку раз у раз таврують то загальмованою, то креолізованою, то ще якоюсь…”
Інший дописувач звертає увагу на різницю реалій життя та сприйняттям цих реалі елітою: “Багато людей продовжує жити ідеями 1995-го року. Насправді життя “непомітно” змінилося… Я якось сказав одному таврійському фермеру: “Ви є нашим майбутнім”. Він мені відповів: “Ми є нашим теперішнім.”
Андрій Охрімович
І на завершення ще пара фраз з “Лабіринтів самвидаву”.
“Чи не забагато ми на себе беремо?” – суворо запитав президент у свого оточення. Присоромлені соратники перезирнулись і швиденько забрали зі столу зайву пляшку “Хеннесі”.
В київській студії разом зі мною працював Артем Мостовий. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.
Вкотре, беручись за програму, ловлю себе на думці про страшенну занудність української поточної політики та сумний монотон персоналій оної. Враження складається таке, що народ начисто втратив почуття гумору та благодатний дар реготать над собою.
Психологи кажуть, що дар цей є вірною ознакою душевного здоров’я. Отож попхався я на “Самвидав.нет” пошукать там житейської мудрості і подбать, таким чином, про власне самопочуття.
Хлопці з цього сайту зібрали непогану колекцію. Наприклад, власник напіврозваленої хати, старої кози та молодого фруктового саду, життєрадісний сімдесятип’ятирічний народний філософ, дід Опанас поділився думкою про те, що дівчата спочатку не думають, а потім думають, чому вони, власне, не думали, коли треба було думати.
Сентенція доволі прозоро натякає на певну подібність певних політиків з означеними дівчатами, бо кому ж, як не їм, дано розглядати проект нової Конституції, яка складається всього з двох пунктів: Не убий та Не укради.
Зрозуміло, ніхто з нас не дивується тому факту, що якраз у цей момент депутати працюють над поправками, а журналісти дістають корінних мешканців Криму запитаннями “тіпа”: “Кому мав би належати півострів: Росії чи Україні?” На що ті резонно відповідають: “Нам татарам – по цимбалам...”
Ну, а про те, на яких цимбалах грають українці, ми з вами почуємо з “Огляду віртуальної преси” Надії Шерстюк.
Надія Шерстюк
Тиждень, що минув, запам’ятався двома визначними подіями. На них зосередила свою увагу віртуальна преса.
28 січня Шевченківський суд Києва закрив газету “Сільські вісті” “за розпалювання міжнаціональної ворожнечі”. Повідомляє сайт “Української правди”. Суд задовольнив позов Міжнародного антифашистського комітету, приводом для якого стала публікація у часописі статті професора Василя Яременка про євреїв в Україні.
“Українська правда” розмістила на своїх віртуальних шпальтах інтерв’ю з головою цього комітету Олександром Шлаєном, який стверджує, що організація не збирається переглядати своє рішення і не буде відкликати позов. “Сам же колектив видання “Сільські вісті”, – знову читаємо на “Укрправді”, – впевнений у тому, що закрити газету не вдасться”.
Заступник головного редактора газети Борис Поліщук говорить, що протягом місяця після винесення судового рішення про закриття газети видання виходитиме в нормальному режимі. “Він також зазначив, - пише часопис, - що протягом цього місяця “Сільські вісті” будуть оскаржувати рішення суду”.
“Між тим, - повідомляє “Кореспондент”, - голова комітету ВР з питань свободи слова Микола Томенко, а також опозиційні політики вважають, що закриття популярної газети (наклад більше півмільйона примірників) напередодні президентських виборів може створити прецедент для призупинення виходу видань, що не виконують вказівки Адміністрації Президента”.
“Майдан” нагадує, що дата 28 січня уже записана “кров’ю газетярів”. Саме у цей день, але 1998-го року була закрита газета “Правда України”.
ПАРЄ ухвалила резолюцію про можливе виключення України з Ради Європи. Інформацію знаходимо на “Форумі”. Обмовка: “якщо будуть спроби нав’язати політичну реформу в країні”.
“Контекст” з цього приводу зауважує, що остаточне рішення буде ухвалене лише у квітні, і до того часу вже будуть зрозумілими підсумки політреформи.
Андрій Охрімович
“2099-й рік. Інопланетний корабель. В Ілюмінаторі – Земля. Дослідник Ху налаштовує біноскоп і виводить картинку на екран. “Хто це у червоних мішках стрибає?” – Запитує Ху в пілота Пі. “Українці гопак танцюють,” – відповідає Пі. “А чого вони чорні?” “А де ти білих негрів бачив?” Зореліт трусонуло і біноскоп видав іншу картинку. “Жовтошкірі, вузькоокі. Ого, як багато... Китай,” – здогадався Ху. “Ні, це Росія. Китайці її в оренду взяли. Оренда скінчилась, а китайці лишилися. Вони тепер русайцями називаються...”
Пургу оцю ми вчитали на форумі інтернет-видання “Кореспондент.нет”. Тамтешні пацієнти фантазують на теми майбутнього. Разом з тим усі, навіть пацієнти, розуміють: майбутнє твориться тепер. Втім, ставлення до цього “тепер” часто-густо мало відрізняється від фантазій про 2099-й рік. Це стосується і політиків і дописувчів на форуми. Віктор Недоступ. “Палата № 6”.
Віктор Недоступ
На російському сайті “Глобал.рус” обговорюють новину: “Створення ліберальної імперії відкладається. РАО ЄЕС заплатить за Тузлу”.
Такий собі Ігор пише: “З приводу української енергетики почитайте на сайті Міненрго США. Коротко - суть така. За наявності паливного забезпечення Україна зможе збільшити виробництво електроенергії в два рази і цю прибавку гнати розвиненими мережами до Центральної Європи. У Чубайса був добрий бізнес-план, от лише менше треба було про імперії язиком ляпати: і СПС підгадив і бабки не заробив.”
В Україні згадка про Європу має своє забарвлення. Парламентська Асамблея Ради Європи визнала наявність в Україні політичної кризи.
Форумчани сайту “Майдан.орг.” вважають, що Кучмі у потилицю дихає привид політичної ізоляції. Дописувач Людмила Коваль пише: “З того, що Банкова ігнорує резолюцію ПАРЄ можна зробити припущення, що вона готова до втілення в Україні білоруського варіанту. За відсутності позитивного реагування укрвлади на цю резолюцію Радою Європи будуть неодмінно вжиті економічні санкції до України. На це Кучма заявить, що Європа сама штовхає Україну до Росії. Ось чому Банкова так зухвало себе поводить, послідовно втілюючи свій ЄЕП-нутий план.”
Відвідувачі форуму інтернет-видання “Версії”, очевидно, саме цей план мали на увазі, коментуючи статтю “Євродами за викликом” за підписом Скачко стосовно європейської інспекції. У відповідь на критику дописувач за підписом Скачко обізвав опонентів хохлобидликами (звісно, російською мовою), а далі дискусія скотилася на зоологію почуттів.
Тим часом на форумах “Українського порталу” смакують заяви комуністів стосовно тієї ж самої інспекції. Відвідувач пише: “Більш за всіх грузинського варіанту злякалися комуністи. Більш за всіх на висновки інспекції Парламентської Асамблеї Ради Європи обурилися комуністи. Висновок простий: у КПУ та Кучми один хазяїн, один ляльковод”.
На форумі української служби БіБіСі такий собі Андрій з Києва довів цю тезу до завершення: “Представники пропрезидентських партій, а також комуністи, ваша діяльність є брутальним втручанням у внутрішні справи України. А про комуністів... Існують кубинські комуністи, існують російські комуністи, і ніколи не було комуністів українських. Все це, разом з пропрезидентськими партіями, – яничари та латентні імперці.”
Андрій Охрімович
“Люди, пам’ятайте, ковтаючи слину, ви плюєте собі в душу.” Цими словами завершується колекція життєвої мудрості у “Лабіринтах самвидаву”. Інша сторінка у тих таки “Лабіринтах...” тонкими пальцями сноба намагається торкнутись грубої прози.
“Її пісня, - пише автор тексту, - схожа на плач Ангела. Вона буде співати про те, як їй сумно і самотньо у цьому світі без тепла і світла Сонця. Її фенєчки відчують її сум і розплачуться на тонкому зап''ясті. По іншу сторону дня рвуться і зникають маленькі фрагменти Минулого. Сьогодні вона завела собі Минуле. Все інше - дурниці. Дурниці навіть те, що недомовленість хмарою повисла у повітрі і лякає розмірами не меншими од “Павутини”, де такою собі королевою мод залипла політика. Градус її протягом останнього тижня зашкалював за точку кипіння. З цього місця починає попахувать небезпеками. Всезагальної похмільної розгубленості, про яку так мріяв незабутній Вєнічка Єрофєєв, світ поки що не відчув. А значить, продовжує здійснювать усілякі геройства та інші дурниці.
Павло Вольвач. Рубрика “Екстрема в “Павутині”.
Павло Вольвач
“Нехай Європа кумкає!” Писав свого часу український радянський класик. Але таки доводиться дослухатися. Ось і у Страсбурзі, за повідомленням “Форуму”, Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію, де є пункт про можливість виключення України з Ради Європи. А все через пропоновану українську політреформу, яка, на думку клятих буржуїв, є абсолютно неконституційною.
На додачу, ПАРЄ заявила про політичну кризу в Україні. Хоч воно й так зрозуміло, що до процвітання далеко. Варто лише пробігти рядки новин на сайтах: з першого березня в Києві дорожчає проїзд у громадському транспорті, з травня – зростають ціни на хліб; в Одеській області затримано велику банду, а у Львові звільнено ужгородського бізнесмена, за якого бандити вимагали викуп.
Втішає хіба те, що й у сусідів, тобто в північно-східних сусідів, справи не набагато кращі. Зокрема, зі злочинністю. Як повідомляє “Страна.Ру”, навіть президент Путін, виступаючи на колегії Генпрокуратури, заявив: “Кримінал руйнівним чином впливає на всі сфери життя російського суспільства і негативно позначається на міжнародному авторитеті країни”. Стосовно авторитету, то він формується не лише зусиллями знеособленої оргзлочинності, а й силами конкретних персон.
Як повідомляє УНІАН, в Італії затримано російських та українських велогонщиків за побиття повії. Велобратва не лише побила дамочку, а ще й відібрала 150 євро. Ось такий рік Росії й України в Італії.
У світі теж неспокійно. В Афганістані злетів в повітря склад зброї армії США, в Японії засудили до смертної кари одного з лідерів секти “Аум сінрікьо”, а ізраїльські війська ввійшли до Віфлєєму. Ця акція є відповіддю на останній теракт палестинського боївкаря-смертника. Війська мають намір арештувати осіб причетних до терористичної діяльності.
Андрій Охрімович
Людина спостережлива рано чи пізно відзначить, що у кожній державницькій балачці раз по раз виринає слово еліта. Принаймні, значно частіше, аніж у розмовах про тваринництво. А там якраз, у першу чергу, дбають про елітні породи свиней, коней, собак, папужок, тощо…
Якось не склалося з розумінням цього питання в сучасній Україні. Не буде помилки стверджувати, що підмурком елітності (у людському, а не тваринному сенсі) є література. Не читав Пушкіна - не зрозумієш Путіна. Не читав Шевченка - не зрозумієш АП, ВР та СБУ. Не читав Марселя Пруста - не страшно. Це не кожному по зубах… Не читав темники? Взагалі молодець!
Віртуальна “Палата № 6” відрізняється від політикуму тим, що там вміють читати і читають як “самашедші”. А, не втримавши вражень у роті - прожогом на відповідні форуми. Як виглядає українська література крізь призму відвідувачів форумів, поцікавився Віктор Недоступ.
Віктор Недоступ
На сайті “Самвидав.нет” така собі Фуксія висунула сентенцію: “Цитувати Андруховича вже не модньо. Тепер модньо цитувати тих, хто починав з цитування Андруховича.”
На форумі сайту “Проза.ком.Ю-Ей” панночка за підписом Хвеська Жовтопуп печально сьорбає носом: “А я вже було подумала, що українська література переросла перехідний період безсюжетності…”
Такий собі Анатолій Ульянов її заспокоює: “Більш того, вона ще й перегнила та засмерділася. Я знаю точно - графомани не перевелися, а ще, технарі, некрофіли, та інший антилітературний непотріб…”
Іншої думки дотримується дописувач форуму сайту “Асоціації Українських Письменників” на прізвисько Крімсон Сруль: “Укр.літ розвивається належними темпами і належним шляхом. Єдине, що заважає рухові вперед, - відсутність здорової креативної критики. Натомість маємо або трахнуті та егоцентричні екскурси вглиб дурної глини яйцеголових оглядачів, котрі регулярно дописують до “Книжника”, “Дзеркала тижня”, та ін., або не менш брудні ревю на так званих інтелектуальних форумах. Їхня лексика смердить лайном. А література є. Вона прекрасно співіснує з нашим злослів’ям і почувається комфортно.”
Відвідувачі сайту імені Леся Подерв’янського “Цікаві досліди”, недовго мудруючи, запустили балачку на тему “Захалявна книжечка”. Обговорюючи Муракамі, Паланіка, Ірванця та Річарда Баха, не оминули й Горького та Ільфа з Петровим: “По Горькому алкоголем можна зіпсувати органон, а Ільф та Петров встановили, що організм можна змучити нарзаном…”
Після такого повідомлення у читача зі слабкими нервами виникне панічна підозра: щось не так в укр.культурі. Та що там у культурі. У загальнонаціональній ідеї!
На сайті “Майдан.орг” один з дописувачів окреслює культурну ситуацію: “Богемно-політична дискусія навколо розуміння сучасної української ідеї ризикує задушити цю ідею в колисці. Баталії між фольклорними та модерними інтелігентами, на жаль не приводять ні до чого, крім образ та скандалів. Страждає від цього лише добре ім’я та гідність української нації, яку раз у раз таврують то загальмованою, то креолізованою, то ще якоюсь…”
Інший дописувач звертає увагу на різницю реалій життя та сприйняттям цих реалі елітою: “Багато людей продовжує жити ідеями 1995-го року. Насправді життя “непомітно” змінилося… Я якось сказав одному таврійському фермеру: “Ви є нашим майбутнім”. Він мені відповів: “Ми є нашим теперішнім.”
Андрій Охрімович
І на завершення ще пара фраз з “Лабіринтів самвидаву”.
“Чи не забагато ми на себе беремо?” – суворо запитав президент у свого оточення. Присоромлені соратники перезирнулись і швиденько забрали зі столу зайву пляшку “Хеннесі”.
В київській студії разом зі мною працював Артем Мостовий. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень. Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.
