Угорщина, 5 лютого 2004 – Цього разу російські фігуристи також здобули чимало призових місць на чемпіонаті Європи з фігурного катання, що відбувається в Будапешті. Прислівник “також”, на думку деяких учасників змагань, може свідчити про дві речі: очікуваність і навіть запланованість російських перемог на льоду.
Виступи фігуристів з різних країн на континентальному чемпіонаті – це завжди подія. Для угорських глядачів танці на льоду не втрачають своєї популярності й до сьогоднішього дня. Це й ностальгія за спражньою зимою, й відлуння тих часів, коли будапештці не згірше віденців вальсували на балах аристократів. Певно, цей асоціативний ряд можна продовжувати ще довго, бо, власне, танці в їхьому класичному й осучасненому виді завжди були частиною життя угорців. Чи не тому вони так радо беруться влаштовувати подібні змагання?
Нинішній чемпіонат Європи відбувається у робочі дні. Але це не заважає глядачам відвідувати змагання. Особливо багато на трибунах молоді, яка не шкодує навіть і 50 доларів за квиток. А є ж більш дорожчі місця. Проте вони цього варті. Бо одна справа спостерігати за виступами по телевізору, жуючи бутерброд чи популярну нині піццу, й геть інша – у палаці спорту. До речі, він недавно горів. Відновлювали його французькі будівельники. Зараз ця будівля скидається на НЛО, і не лише зовні. Все устаткування всередині палацу нове-новісіньке. Коридори, фойє, прес-конференц зали сяють прямо аптечною чистотою. А сам льодовий каток справляє вигляд виставки.
Але менше з цим. Упродовж останніх чотирьох днів список турнірних таблиць будапештського чемпіонату очолюють російські спортсмени. Лише сам перелік їхніх прізвищ займе чимало часу. Скажу лише, що ці фігуристи в основному відомі спортивній публіці, а деякі, наприклад, Євген Плющенко (одиночне катання) вже не раз здобував високі нагороди за кордоном. Ще перед початком чемпіонату один із спортивних телеведучих на російському каналі РТР-планета сказав, що перші два місця у парних танцях візьмуть росіяни, а треті, можливо, українці. Він помилився. На момент підготовки цього матеріалу нашим землякам не дозволили взяти навіть “бронзи”. Віталій Данильченко з Дніпропетровська, що виступав в одиночному катанні, вихованець чемпіона Європи 1996 року В’ячеслава Загороднюка, дійшов лише до 15 місця… Далеко позаду опинилися також українські танцювальні пари. Українські спортсмени й тренери запитують, чи це сталося випадково, бо ж рівень суддівства був далеко не таким високим, як треба, й на інших міжнародних змаганнях, не кажучи про Олімпійські ігри. Були вже й протести, щоправда раніше. Деякі українські тренери, такі як Альбіна Дерюгіна, наставниця українських гімнасток, відкрито виступає й бореться проти російської клановості в міжнародному суддівстві. І вона має рацію, адже перемоги повинні здобуватися в чесному змаганні.
Виступи фігуристів з різних країн на континентальному чемпіонаті – це завжди подія. Для угорських глядачів танці на льоду не втрачають своєї популярності й до сьогоднішього дня. Це й ностальгія за спражньою зимою, й відлуння тих часів, коли будапештці не згірше віденців вальсували на балах аристократів. Певно, цей асоціативний ряд можна продовжувати ще довго, бо, власне, танці в їхьому класичному й осучасненому виді завжди були частиною життя угорців. Чи не тому вони так радо беруться влаштовувати подібні змагання?
Нинішній чемпіонат Європи відбувається у робочі дні. Але це не заважає глядачам відвідувати змагання. Особливо багато на трибунах молоді, яка не шкодує навіть і 50 доларів за квиток. А є ж більш дорожчі місця. Проте вони цього варті. Бо одна справа спостерігати за виступами по телевізору, жуючи бутерброд чи популярну нині піццу, й геть інша – у палаці спорту. До речі, він недавно горів. Відновлювали його французькі будівельники. Зараз ця будівля скидається на НЛО, і не лише зовні. Все устаткування всередині палацу нове-новісіньке. Коридори, фойє, прес-конференц зали сяють прямо аптечною чистотою. А сам льодовий каток справляє вигляд виставки.
Але менше з цим. Упродовж останніх чотирьох днів список турнірних таблиць будапештського чемпіонату очолюють російські спортсмени. Лише сам перелік їхніх прізвищ займе чимало часу. Скажу лише, що ці фігуристи в основному відомі спортивній публіці, а деякі, наприклад, Євген Плющенко (одиночне катання) вже не раз здобував високі нагороди за кордоном. Ще перед початком чемпіонату один із спортивних телеведучих на російському каналі РТР-планета сказав, що перші два місця у парних танцях візьмуть росіяни, а треті, можливо, українці. Він помилився. На момент підготовки цього матеріалу нашим землякам не дозволили взяти навіть “бронзи”. Віталій Данильченко з Дніпропетровська, що виступав в одиночному катанні, вихованець чемпіона Європи 1996 року В’ячеслава Загороднюка, дійшов лише до 15 місця… Далеко позаду опинилися також українські танцювальні пари. Українські спортсмени й тренери запитують, чи це сталося випадково, бо ж рівень суддівства був далеко не таким високим, як треба, й на інших міжнародних змаганнях, не кажучи про Олімпійські ігри. Були вже й протести, щоправда раніше. Деякі українські тренери, такі як Альбіна Дерюгіна, наставниця українських гімнасток, відкрито виступає й бореться проти російської клановості в міжнародному суддівстві. І вона має рацію, адже перемоги повинні здобуватися в чесному змаганні.
