Прага, 1 лютого 2004 року.
Говорить радіо “Свобода”!
Василь Зілгалов
В ефірі “Економічний журнал”, огляд економічних подій минулого тижня. Перед мікрофоном у Празі ведучий Василь Зілгалов. Допомагає мені звукорежисер Вашек Клоцберг.
Сьогодні у першій частині нашої програми ми говоритимемо про те, що рік Блакитної Мавпи приніс Україні чимало несподіванок.
Йдеться не лише про жорстку і неприємну для влади у Києві оцінку української демократії ПАРЄ, але й про початок в Україні на старті року Мавпи нової війни, що її оголосив український Президент Л.Кучма корупції у власній державі.
А також про прикрості початку року Польщі в Україні та про збройний напад влади на польське торгове підприємство у Львові, а також про постіндустріальний поступ України в інтерв’ю з академіком Чухном.
“Все більше доводиться говорити про корупцію в правоохоронних органах і судовій системі”, - сказав український президент Л.Кучма, виступаючи минулого четверга на всеукраїнській нараді з проблем боротьби з організованою злочинністю та корупцією і захист прав людини.
Він також сказав, що “масштаби корупції характеризуються такими, що вразили всі сфери нашого життя”. Ось таку державу, як констатують спостерігачі, привів Л.Кучма за 8 років президентства до нових президентських виборів.
Розповідає детальніше про цю всеукраїнську нараду наш кореспондент у Києві Сергій Кисельов.
Сергій Кисельов
“Ні корупції! Кримінал не пройде! Даєш дотримання прав людини!” – ось приблизно такою є квінтесенція виступу Президента України Л.Кучми, який він виголосив при відкритті всеукраїнської наради з проблем боротьби з організованою злочинністю та корупцією і з захисту прав людини.
“На нас чекає особливо напружений, важкий рік”, - попередив глава української держави.
“Дехто напевне сподівається в рік виборів під прикриттям безладдя і хаосу активізувати тіньові процеси. Хай не сподіваються – хаосу не буде! Навпаки, я суворо вимагатиму проведення жорсткої, реальної, підкреслюю, реальної антикорупційної політики, як би мені не заважали”.
Хто заважає Президентові України до ноги знищити корупцію на теренах очолюваної ним держави? Відповідаючи на це запитання директор національного відділення “Transparency International” в Україні Лариса Денисенко в інтерв’ю для радіо “Свобода” зауважила, що коли вона познайомилася з деякими пасажами з антикорупційної промови Президента України Л.Кучми, в неї виникло враження, буцімто вона чує...
Лариса Денисенко
...не Президента нашої країни, який, на мій погляд, вже вдруге є Президентом України, а кандидата в Президенти України, котрий дуже був недосвідченим і перебував лише на першому терміні.
Тому, таке враження у мене складається, що він не керував цією країною, ані був Президентом України, ані був гарантом прав людини в цій країні, не був ні главою держави, тому що він наче відкриває свої очі на існуючий давно стан корупції в державі.
Сергій Кисельов
Всесвітня організація “Transparency International” опікується розробкою проектів, спрямованих на попередження корупції та вдосконалення антикорупційної законодавчої бази у деяких країнах.
На думку директора українського відділення “Transparency International” Лариси Денисенко, досить дивним виглядає той факт, що...
Лариса Денисенко
...такі речі говорить президент держави, і в принципі він не пропонує ніяких конструктивних дій, а констатує факти, які давно вже всім відомі, починаючи зі школярів, закінчуючи міжнародною спільнотою, що стан з корупцією в Україні дуже важкий.
А глава держави, як це не прискорено, просто констатує, що так. Суспільство корумповано, державні органи корумповані. Але, ви знаєте, я щось не помітила, щоб у нас хтось був звільнений по причині корупції.
Сергій Кисельов
Йдеться про те, що неодноразово повідомляли і українські, і зарубіжні ЗМІ, у найближчому оточенні Президента перебувають деякі люди, проти яких і на Батьківщині, і поза її межами порушувалися антикорупційні кримінальні справи.
Тим не менше, так нічого і не змінилося. Тому за словами пані Денисенко...
Лариса Денисенко
Мені все це нагадує профанації і передвиборчу програму, тобто вже починає стартувати передвиборча програма, як мені здається, і пан Кучма асоціює себе не так як Президента України, а як потенційного і міцного, а може, навіть і єдиного кандидата в Президенти.
Сергій Кисельов
Вважає директор національного відділення “Transparency International” в Україні Лариса Денисенко. Сергій Кисельов, для радіо “Свобода”, Київ.
Василь Зілгалов
Рік Польщі в Україні розпочався українсько-польським скандалом. У суботу у Львові озброєнні бійці загону “Титан” захопили адміністративну будівлю торговельного центру “Магнус”, 67 % акцій якого належать польським інвесторам.
Двоє польських підприємців вклали у Львів за півтора роки понад півтора мільйонів доларів США. Вони повернули заборгованість із зарплат колишнім працівникам старого універмагу.
Один із співвласників торговельного центру “Магнус” громадянин Польщі Єжи Конік, котрий 15 років проводить бізнес в Україні, заявив у інтерв’ю радіо “Свобода”, що вкладати інвестиції в українську державу дуже небезпечно, адже люди, які мають покровителів в Адміністрації Президента можуть просто зробити з підприємця злидня.
Єжи Конік радить не вкладати інвестиції в Україну допоки тут панує закон безправ’я і бандитизму. Про міжнародний скандал, про який вже проінформовані президенти Польщі та України, повідомляє наша колега Галина Терещук.
Галина Терещук
Бійці “Титану” захопили приміщення “Магнусу”, мотивуючи тим, що 22 січня збори акціонерів у Львові обрали нове керівництво. До того ж, у цей же день Бориспільський суд у Києві ухвалив рішення про примусову передачу документації підприємства новому керівникові львів’янину Юрію Кавацькому.
Гендиректора торговельного центру Ірину Гриців, забравши у неї всі особисті речі, позбавивши її права на телефонний дзвінок, навіть зачинили на якийсь час у кабінеті, штовхаючи і погрожуючи їй.
Єжи Конік подивований, як нові керівники встигли побувати і на зборах у Львові, і на судовому засіданні в Києві.
Єжи Конік (переклад)
Це була спланована бандитська акція. До речі, щоб доїхати автомобілем зі Львова до Києва потрібно 6 годин, літаком потрібно було виїхати о 6-ій ранку.
А як же тоді збори акціонерів у Львові? Це нереально. Ми звернулися до Генеральної прокуратури України з вимовою вивчити ретельно цю справу.
В Україні діє злочинна група. На офіс “наїхала” бандитська група із фальсифікованими документами, щоб захопити майно підприємства.
Жоден нормальний чоловік не вкладе сьогодні власні кошти у бізнес в Україні, адже у будь-який момент прийде такий високий посадовець, така особа, яку ніхто не посміє рушити.
У нашій ситуації подейкують, що діє людина з оточення Президента Кучми. І мене це дивує, адже український президент заявив, що сприяє тому, щоб іноземні інвестори вкладали кошти в Україну.
Але насправді тут діється розбій серед білого дня.
Галина Терещук
Заявив в інтерв’ю радіо “Свобода” Єжи Конік. Далі пропагувати Україну в Європі як безпечну державу Конік не буде. Він через радіо “Свобода” звернувся до українського президента.
Єжи Конік (переклад)
Прошу, щоб український президент докладно з’ясував діяльність злочинної групи, адже вона загрожує розвиткові економіки в державі та існуванню простих громадян.
Василь Зілгалов
На початку січня гостем наш програми був академік Національної Академії Наук України, професор Київського Національного університету імені Тараса Шевченка Анатолій Чухно.
Наш київський колега Тарас Марусик у розмові з Анатолієм Чухном з’ясовував різницю між індустріальною та постіндустріальною економіками, і яке це має відношення до української економіки.
Тарас Марусик
На думку академіка Чухна, розвинуті країни перейшли на вищу стадію цивілізації – постіндустріальне або інформаційне суспільство.
Україна ж залишається на індустріальній стадії, причому трансформаційна криза 90-их років минулого століття, що сильно затягнулася, відкинула економіку навіть на нижчий рівень, аніж той, який був до розпаду СРСР.
Це призвело до значного відставання України від розвинутих країн з виробництва валового внутрішнього продукту на душу населення. В Україні ВВП становить 1000 доларів США.
Для порівняння, середньоєвропейський рівень ВВП на душу населення - 20 тисяч доларів. Як розв’язати цю серйозну проблему? Говорить академік Чухно:
Анатолій Чухно
З цього приводу виникли дискусії. Деякі автори вважають, що оскільки між індустріальним і інформаційним, чи постіндустріальним суспільством, надзвичайно велика відмінність, то питання про те, щоб забезпечити постіндустріальний розвиток зараз один із авторів називає це ілюзією, романтизмом.
Проблема сама по собі гостра. Дійсно, для того, щоб нам перейти на вищу стадію треба не одне десятиліття, але ми не можемо бути осторонь тих процесів, які породжені вищою стадією цивілізаційного прогресу, які, буквально, оточують нас.
Тарас Марусик
За наявності комп’ютерів, Інтернету, інших елементів постіндустріального суспільства, пов’язаних з новітніми інформаційними технологіями, нове знання може використовуватися вже сьогодні і в ширших масштабах.
Анатолій Чухно
Мова йде не про те, чи відбуваються постіндустріальні процеси, мова йде про інше – наскільки повно ми використовуємо ті можливості, які відкрилися оцим новим етапом цивілізації. От візьміть комп’ютеризацію.
В Україні всього приблизно 1 мільйон комп’ютерів, а в Польщі і в Росії по 9 мільйонів, в США – 159 мільйонів. Або візьмемо ось таке: скажімо, в Україні і керівники нашої держави неодноразово говорять, що ми знаходимося на 4-му місці в світі по кількості програмістів.
Але виявляється, що Індія, яка, незаперечно, більш відстала, порівняно з Україною, не тільки за останні 15-20 років створила цілу галузь програмного забезпечення, але й експортує більше, ніж на 10 мільярдів доларів цього програмного забезпечення.
Тарас Марусик
Академік Національної Академії Наук України, професор Київського Національного університету імені Тараса Шевченка Анатолій Чухно каже, що інтелектуальні продукти, як правило, мають дуже високу нову вартість, і тому є найефективнішими галузями економіки.
І якби ми поєднували розвиток матеріального виробництва зі збільшенням інтелектуального продукту, це б підвищило ефективність української економіки. Анатолій Чухно переконаний, що таке поєднання мало б бути врахованим при виробленні стратегії соціально-економічного розвитку України до 2015 року.
А перспективи такого розвитку не вельми втішні. Як заявила нещодавно науковий консультант Президента України Елла Лібанова: “практично за жодних умов до 2015 року досягти рівня середньої оплати праці хоча б 1991 року в Україні ми не зможемо”.
Тарас Марусик, радіо “Свобода”, Київ.
Василь Зілгалов
В нашій програмі далі ви почуєте традиційні рубрики: “Українські підприємці в історії”, а також рубрику “Власна справа” та інші теми.
У минулих передачах ми розповідали про київських підприємців, які були війтами і очолювали маґістрат, зокрема, про Яцька Балику, Пилипа Лакерду та Андрія Ходику.
А останнім київським війтом, за урядування якого російська влада скасувала у місті Маґдебурзьке право, був Григорій Киселівський.
Про київського бурмистра, війта, домовласника і засновника першого у місті транспортного підприємства Григорія Киселівського розповідає ведучий рубрики “Українські підприємці в історії” Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Син заможного київського купця та бурмистра Івана Киселівського, Григорій народився 1776 року у родинній садибі на Подолі. Згодом він працював у маґістраті і тридцяти дев’яти років теж був обраний бурмистром.
Киселівський очолював Лаву (тобто, маґістратську колеґію суддів) і командував “міщанським корпусом” – так тоді називався загін міської самооборони.
На посаді бурмистра він мав, крім грошової та натуральної платні, ще і пільги у виробництві та продажі міцних напоїв, зокрема так званого “бурмистрового меду”.
Вже через 4 роки нерухомість бурмистра Киселівського оцінювалася у 66 з половиною тисяч рублів. Він володів кількома садибами на Подолі, крамницями у Гостинному дворі та великим будинком на Контрактовій площі, на фундаментах якого століттям пізніше була споруджена будівля нинішнього Музичного театру.
1826 року Киселівський був обраний війтом, тобто, головою маґістрату. За посадою йому належала третина судових штрафів, він був звільнений від податків на нерухомість та на торгівельну діяльність.
А у вересні 1832 року Киселівський був визнаний одним із винних у знаменитій “справі Кравченка”. Слідство виявило тоді розтрату урядовцями маґістрату громадських коштів на півтора мільйона рублів, і війт був змушений відшкодувати міській скарбниці 3 тисячі.
А сам судовий процес став приводом для скасування 1834 року урядом Російської імперії Маґдебурзького права у Києві.
Ще бурмистром Киселівський був нагороджений золотою медаллю за зразкове утримання кур’єрських коней, а згодом, ставши війтом, власним коштом утримував Київський поштовий двір.
1835 року колишній війт заснував у своєму будинку на Подолі на базі маґістратської кінної пошти підприємство під назвою “Контора первоначального заведения дилижансов и транспортов”.
Відтоді від Поштової станції двічі на тиждень до Москви та Петербурґа вирушав диліжанс із сімома пасажирами, багажем і поштою. Григорій Киселівський помер 1841 року і був похований на Щекавицькому цвинтарі, через 9 десятиліть зруйнованому більшовиками. Його колишнє підприємство з розвитком залізниці перейшло на пасажирські перевезення по Київщині та Житомирщині, а згодом – і всередині міста.
1913 року кінні диліжанси були замінені моторними. Рух диліжансів припинився 1919 року через збройні напади на Житомирській трасі. Віталій Пономарьов, радіо “Свобода”, Київ.
Василь Зілгалов
Послуговуючись сучасними благами цивілізації жителі багатьох країн вже призвичаїлися заощаджувати свій час, розраховуючись за ті чи інші послуги або товари через Інтернету.
Поступово подібна практика приживається і в Україні. Так, нещодавно кияни отримали змогу сплачувати за житлово-комунальні послуги в системі Он-лайн. Зважаючи на величезні черги, які доводиться вистоювати в Ощадкасах, багато хто зрадів спокусливій пропозиції, і лишився задоволеним.
Отже, поступово, але доволі впевнено в Україні впроваджуються інформаційні технології, що змінюють на краще життя громадян. Сьогодні у рубриці “Власна справа” Ірина Біла розповість про організацію, котра відіграє в цьому процесі далеко не останню роль.
Ірина Біла
Ще кілька років тому багатьом керівникам великих підприємств здавалася мрією електронна система адміністрування, що дозволяла б уникнути паперової рутини, і яка б надавала дані про діяльність підприємства в будь-який часовий проміжок.
А до того ж іще могла б аналізувати ці дані, оцінювати тенденції та закономірності подій і прогнозувати їхні зміни. Минулого року цю мрію втілили в життя співробітники Компанії “Soft line”. Цей інформаційний програмний продукт став переможцем конкурсу рішень в галузі високих технологій серед країн СНД влітку 2003 року.
І нині ним послуговуються такі компанії, як торгово-промислова група “Rainford”, об’єднання “Галактон”, “Укртранснафта”, “Укртелеком”, а також Державний центр зайнятості.
Взагалі серед клієнтів Компанії “Soft line” доволі багато солідних державних установ та приватних фірм. Зокрема, їхніми розробками послуговуються секретаріат Кабінету Міністрів, Верховна Рада, Антимонопольний комітет України, Генпрокуратура, Міністерства фінансів, економіки, праці та соціальної політики, підприємство “Укрпошта” та інші.
Однією з найактуальніших розробок Компанії є урядовий портал. Докладніше про нього розповідає віце-президент “Soft line” Юрій Сивицький:
Юрій Сивицький (переклад)
Головна мета цього порталу – допомогти населенню України, громадянам України, тим, хто хоче робити бізнес в Україні, створювати цей бізнес, допомогти працювати тут, отримати належний сервіс від держави.
Тому ще держава, передусім, це сервісна структура для своїх громадян. Вже зараз завдяки цьому порталу можна отримати безкоштовну базу даних з нормативних документів, законодавчих актів.
А в недалекому майбутньому можна буде через цей портал отримувати ліцензії на певні види діяльності, ліцензії на автомобілі і так далі. Словом, це величезна сервісна структура, яка дозволить сидячи вдома, не бігаючи по ЖЕКах, військкоматах, по іншим конторам, все робити через Інтернет.
Це буде дуже потужна структура, котра зможе повернути державний сектор до населення. Ірина Біла
Нині компанія “Soft line” має власні представництва в США та Швейцарії, з якими активно співпрацює. Створена наприкінці 1995 року кількома випускниками Київського політехнічного інституту, компанія “Soft line” нині налічує майже 400 осіб.
Процвітанню бізнесу Юрій Сивицький завдячує, передусім, колективу, переважна більшість в якому – висококваліфіковані фахівці з програмного забезпечення. Але головне, що вони – оптимісти, які вірять в те, що при бажанні можна втілити в життя навіть найсміливіші мрії та фантазії. Юрій Сивицький далі:
Юрій Сивицький (переклад)
Свого часу гальмувала роботу нашого бізнесу відсутність повноцінного авторського права, яке зараз з’явилося. Відсутність інститутів, що відстежують дотримання авторських прав, які також з’явилися.
Тобто поступово умови для роботи покращуються. Хоча, коли є велике бажання розвивати власний бізнес, мало що може стати на заваді. Взагалі, успішний бізнес робиться лише оптимістами.
Наприклад, ми розпочинали власний бізнес без копійки. Просто сіли і розробили стратегію. Єдине, що було у нас – впевненість, що ми зможемо це зробити.
Ірина Біла
“Світ належить оптимістам, а песимісти в ньому – лише глядачі”, - стверджував французький історик і політик Француа Гізо. І, схоже, мав на те рацію. Ірина Біла для радіо “Свобода”, Київ.
Василь Зілгалов
І на завершення – матеріал з економічного життя Німеччини. У суперечці між працедавцями та профспілками в Німеччині крайніми знову можуть стати споживачі.
У четвер працівники низки металургійних заводів, які належать німецьким автомобілебудівникам, провели попереджувальний страйк.
Якщо сторонам не вдасться швидко домовитися, то тривалий страйк знову може призвести до затримки з випуском нових автомобілів, що, як правило, виробляються під замовлення.
Детальніше розповідає Надія Кандиба з Німеччини.
Надія Кандиба
Під час нинішньої суперечки між працедавцями та профспілками в металургійній галузі в Німеччині йдеться передусім про тривалість робочого тижня.
З одного боку менеджери концернів запропонували збільшити зарплати загалом на 2,4 %, з іншого - вони оголосили про намір запровадити довший робочий тиждень.
Німецька профспілка металургійної галузі “І.Г.Метал” відкинула таку пропозицію. Як заявив її голова Юрген Петерс, запровадження 40-годинного робочого тижня зводить нанівець збільшення зарплати, яку в такому разі слід було б збільшити щонайменше на 4%.
Крім того, висловлюються побоювання, що внаслідок збільшення робочого часу в галузі, буде втрачено 400 тисяч робочих місць. З огляду на плани працедавців профспілкові лідери провокують нову потужну хвилю страйків по всій Німеччині.
Поки що профспілки обмежилися попереджувальним припиненням роботи. В четвер частково не працювали металургійні заводи, що належать автомобільному заводу “Даймлер-Крайслер”, а також заводи електротехнічної компанії “Осрам”.
Повідомлення про попереджувальні страйки надійшли з федеральних земель Баварії, Рейлянд-Пфальц, Гесен, Нижня Саксонія та з Берліна.
Загалом, в акції протесту взяли участь 13,5 тисяч працівників металургійної галузі. До речі, цими днями в Німеччині страйкують не тільки металісти, але також редактори низки провідних видань.
Вони вимагають підвищення зарплат, відмови від збільшення тривалості робочого тижня та виступають проти звільнень. За даними профспілкового об’єднання “Верді”, тільки в Нижній Саксонії до страйку приєдналися 300 журналістів з 4-х великих видавництв в цій федеральній землі.
Очікується, що в п’ятницю в обмеженому обсязі вийдуть такі газети, як “Hannowerische Algemeine ”, “Neue Presse”, “Nord West Zeitung”. Частина співробітників однієї з найбільших німецьких газет “Zud Deutsche Zeitung” у четвер також відмовилася виходити на роботу.
Варто зазначити, що за останні 15 років, це перший страйк журналістів. Надія Кандиба з Німеччини для радіо “Свобода”.
Василь Зілгалов
На цьому ми завершуємо наш “Економічний журнал”. Нагадую, що його автор і укладач сьогодні був Василь Зілгалов, допомагав мені звукорежисер Вашек Клоцберг.
Прощаючись з вами, шановні слухачі, бажаємо вам у цьому році, роки Блакитної Мавпи насамперед добрих успіхів у бізнесі, в економіці, у вашому власному житті.
Говорить радіо “Свобода”.
Говорить радіо “Свобода”!
Василь Зілгалов
В ефірі “Економічний журнал”, огляд економічних подій минулого тижня. Перед мікрофоном у Празі ведучий Василь Зілгалов. Допомагає мені звукорежисер Вашек Клоцберг.
Сьогодні у першій частині нашої програми ми говоритимемо про те, що рік Блакитної Мавпи приніс Україні чимало несподіванок.
Йдеться не лише про жорстку і неприємну для влади у Києві оцінку української демократії ПАРЄ, але й про початок в Україні на старті року Мавпи нової війни, що її оголосив український Президент Л.Кучма корупції у власній державі.
А також про прикрості початку року Польщі в Україні та про збройний напад влади на польське торгове підприємство у Львові, а також про постіндустріальний поступ України в інтерв’ю з академіком Чухном.
“Все більше доводиться говорити про корупцію в правоохоронних органах і судовій системі”, - сказав український президент Л.Кучма, виступаючи минулого четверга на всеукраїнській нараді з проблем боротьби з організованою злочинністю та корупцією і захист прав людини.
Він також сказав, що “масштаби корупції характеризуються такими, що вразили всі сфери нашого життя”. Ось таку державу, як констатують спостерігачі, привів Л.Кучма за 8 років президентства до нових президентських виборів.
Розповідає детальніше про цю всеукраїнську нараду наш кореспондент у Києві Сергій Кисельов.
Сергій Кисельов
“Ні корупції! Кримінал не пройде! Даєш дотримання прав людини!” – ось приблизно такою є квінтесенція виступу Президента України Л.Кучми, який він виголосив при відкритті всеукраїнської наради з проблем боротьби з організованою злочинністю та корупцією і з захисту прав людини.
“На нас чекає особливо напружений, важкий рік”, - попередив глава української держави.
“Дехто напевне сподівається в рік виборів під прикриттям безладдя і хаосу активізувати тіньові процеси. Хай не сподіваються – хаосу не буде! Навпаки, я суворо вимагатиму проведення жорсткої, реальної, підкреслюю, реальної антикорупційної політики, як би мені не заважали”.
Хто заважає Президентові України до ноги знищити корупцію на теренах очолюваної ним держави? Відповідаючи на це запитання директор національного відділення “Transparency International” в Україні Лариса Денисенко в інтерв’ю для радіо “Свобода” зауважила, що коли вона познайомилася з деякими пасажами з антикорупційної промови Президента України Л.Кучми, в неї виникло враження, буцімто вона чує...
Лариса Денисенко
...не Президента нашої країни, який, на мій погляд, вже вдруге є Президентом України, а кандидата в Президенти України, котрий дуже був недосвідченим і перебував лише на першому терміні.
Тому, таке враження у мене складається, що він не керував цією країною, ані був Президентом України, ані був гарантом прав людини в цій країні, не був ні главою держави, тому що він наче відкриває свої очі на існуючий давно стан корупції в державі.
Сергій Кисельов
Всесвітня організація “Transparency International” опікується розробкою проектів, спрямованих на попередження корупції та вдосконалення антикорупційної законодавчої бази у деяких країнах.
На думку директора українського відділення “Transparency International” Лариси Денисенко, досить дивним виглядає той факт, що...
Лариса Денисенко
...такі речі говорить президент держави, і в принципі він не пропонує ніяких конструктивних дій, а констатує факти, які давно вже всім відомі, починаючи зі школярів, закінчуючи міжнародною спільнотою, що стан з корупцією в Україні дуже важкий.
А глава держави, як це не прискорено, просто констатує, що так. Суспільство корумповано, державні органи корумповані. Але, ви знаєте, я щось не помітила, щоб у нас хтось був звільнений по причині корупції.
Сергій Кисельов
Йдеться про те, що неодноразово повідомляли і українські, і зарубіжні ЗМІ, у найближчому оточенні Президента перебувають деякі люди, проти яких і на Батьківщині, і поза її межами порушувалися антикорупційні кримінальні справи.
Тим не менше, так нічого і не змінилося. Тому за словами пані Денисенко...
Лариса Денисенко
Мені все це нагадує профанації і передвиборчу програму, тобто вже починає стартувати передвиборча програма, як мені здається, і пан Кучма асоціює себе не так як Президента України, а як потенційного і міцного, а може, навіть і єдиного кандидата в Президенти.
Сергій Кисельов
Вважає директор національного відділення “Transparency International” в Україні Лариса Денисенко. Сергій Кисельов, для радіо “Свобода”, Київ.
Василь Зілгалов
Рік Польщі в Україні розпочався українсько-польським скандалом. У суботу у Львові озброєнні бійці загону “Титан” захопили адміністративну будівлю торговельного центру “Магнус”, 67 % акцій якого належать польським інвесторам.
Двоє польських підприємців вклали у Львів за півтора роки понад півтора мільйонів доларів США. Вони повернули заборгованість із зарплат колишнім працівникам старого універмагу.
Один із співвласників торговельного центру “Магнус” громадянин Польщі Єжи Конік, котрий 15 років проводить бізнес в Україні, заявив у інтерв’ю радіо “Свобода”, що вкладати інвестиції в українську державу дуже небезпечно, адже люди, які мають покровителів в Адміністрації Президента можуть просто зробити з підприємця злидня.
Єжи Конік радить не вкладати інвестиції в Україну допоки тут панує закон безправ’я і бандитизму. Про міжнародний скандал, про який вже проінформовані президенти Польщі та України, повідомляє наша колега Галина Терещук.
Галина Терещук
Бійці “Титану” захопили приміщення “Магнусу”, мотивуючи тим, що 22 січня збори акціонерів у Львові обрали нове керівництво. До того ж, у цей же день Бориспільський суд у Києві ухвалив рішення про примусову передачу документації підприємства новому керівникові львів’янину Юрію Кавацькому.
Гендиректора торговельного центру Ірину Гриців, забравши у неї всі особисті речі, позбавивши її права на телефонний дзвінок, навіть зачинили на якийсь час у кабінеті, штовхаючи і погрожуючи їй.
Єжи Конік подивований, як нові керівники встигли побувати і на зборах у Львові, і на судовому засіданні в Києві.
Єжи Конік (переклад)
Це була спланована бандитська акція. До речі, щоб доїхати автомобілем зі Львова до Києва потрібно 6 годин, літаком потрібно було виїхати о 6-ій ранку.
А як же тоді збори акціонерів у Львові? Це нереально. Ми звернулися до Генеральної прокуратури України з вимовою вивчити ретельно цю справу.
В Україні діє злочинна група. На офіс “наїхала” бандитська група із фальсифікованими документами, щоб захопити майно підприємства.
Жоден нормальний чоловік не вкладе сьогодні власні кошти у бізнес в Україні, адже у будь-який момент прийде такий високий посадовець, така особа, яку ніхто не посміє рушити.
У нашій ситуації подейкують, що діє людина з оточення Президента Кучми. І мене це дивує, адже український президент заявив, що сприяє тому, щоб іноземні інвестори вкладали кошти в Україну.
Але насправді тут діється розбій серед білого дня.
Галина Терещук
Заявив в інтерв’ю радіо “Свобода” Єжи Конік. Далі пропагувати Україну в Європі як безпечну державу Конік не буде. Він через радіо “Свобода” звернувся до українського президента.
Єжи Конік (переклад)
Прошу, щоб український президент докладно з’ясував діяльність злочинної групи, адже вона загрожує розвиткові економіки в державі та існуванню простих громадян.
Василь Зілгалов
На початку січня гостем наш програми був академік Національної Академії Наук України, професор Київського Національного університету імені Тараса Шевченка Анатолій Чухно.
Наш київський колега Тарас Марусик у розмові з Анатолієм Чухном з’ясовував різницю між індустріальною та постіндустріальною економіками, і яке це має відношення до української економіки.
Тарас Марусик
На думку академіка Чухна, розвинуті країни перейшли на вищу стадію цивілізації – постіндустріальне або інформаційне суспільство.
Україна ж залишається на індустріальній стадії, причому трансформаційна криза 90-их років минулого століття, що сильно затягнулася, відкинула економіку навіть на нижчий рівень, аніж той, який був до розпаду СРСР.
Це призвело до значного відставання України від розвинутих країн з виробництва валового внутрішнього продукту на душу населення. В Україні ВВП становить 1000 доларів США.
Для порівняння, середньоєвропейський рівень ВВП на душу населення - 20 тисяч доларів. Як розв’язати цю серйозну проблему? Говорить академік Чухно:
Анатолій Чухно
З цього приводу виникли дискусії. Деякі автори вважають, що оскільки між індустріальним і інформаційним, чи постіндустріальним суспільством, надзвичайно велика відмінність, то питання про те, щоб забезпечити постіндустріальний розвиток зараз один із авторів називає це ілюзією, романтизмом.
Проблема сама по собі гостра. Дійсно, для того, щоб нам перейти на вищу стадію треба не одне десятиліття, але ми не можемо бути осторонь тих процесів, які породжені вищою стадією цивілізаційного прогресу, які, буквально, оточують нас.
Тарас Марусик
За наявності комп’ютерів, Інтернету, інших елементів постіндустріального суспільства, пов’язаних з новітніми інформаційними технологіями, нове знання може використовуватися вже сьогодні і в ширших масштабах.
Анатолій Чухно
Мова йде не про те, чи відбуваються постіндустріальні процеси, мова йде про інше – наскільки повно ми використовуємо ті можливості, які відкрилися оцим новим етапом цивілізації. От візьміть комп’ютеризацію.
В Україні всього приблизно 1 мільйон комп’ютерів, а в Польщі і в Росії по 9 мільйонів, в США – 159 мільйонів. Або візьмемо ось таке: скажімо, в Україні і керівники нашої держави неодноразово говорять, що ми знаходимося на 4-му місці в світі по кількості програмістів.
Але виявляється, що Індія, яка, незаперечно, більш відстала, порівняно з Україною, не тільки за останні 15-20 років створила цілу галузь програмного забезпечення, але й експортує більше, ніж на 10 мільярдів доларів цього програмного забезпечення.
Тарас Марусик
Академік Національної Академії Наук України, професор Київського Національного університету імені Тараса Шевченка Анатолій Чухно каже, що інтелектуальні продукти, як правило, мають дуже високу нову вартість, і тому є найефективнішими галузями економіки.
І якби ми поєднували розвиток матеріального виробництва зі збільшенням інтелектуального продукту, це б підвищило ефективність української економіки. Анатолій Чухно переконаний, що таке поєднання мало б бути врахованим при виробленні стратегії соціально-економічного розвитку України до 2015 року.
А перспективи такого розвитку не вельми втішні. Як заявила нещодавно науковий консультант Президента України Елла Лібанова: “практично за жодних умов до 2015 року досягти рівня середньої оплати праці хоча б 1991 року в Україні ми не зможемо”.
Тарас Марусик, радіо “Свобода”, Київ.
Василь Зілгалов
В нашій програмі далі ви почуєте традиційні рубрики: “Українські підприємці в історії”, а також рубрику “Власна справа” та інші теми.
У минулих передачах ми розповідали про київських підприємців, які були війтами і очолювали маґістрат, зокрема, про Яцька Балику, Пилипа Лакерду та Андрія Ходику.
А останнім київським війтом, за урядування якого російська влада скасувала у місті Маґдебурзьке право, був Григорій Киселівський.
Про київського бурмистра, війта, домовласника і засновника першого у місті транспортного підприємства Григорія Киселівського розповідає ведучий рубрики “Українські підприємці в історії” Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Син заможного київського купця та бурмистра Івана Киселівського, Григорій народився 1776 року у родинній садибі на Подолі. Згодом він працював у маґістраті і тридцяти дев’яти років теж був обраний бурмистром.
Киселівський очолював Лаву (тобто, маґістратську колеґію суддів) і командував “міщанським корпусом” – так тоді називався загін міської самооборони.
На посаді бурмистра він мав, крім грошової та натуральної платні, ще і пільги у виробництві та продажі міцних напоїв, зокрема так званого “бурмистрового меду”.
Вже через 4 роки нерухомість бурмистра Киселівського оцінювалася у 66 з половиною тисяч рублів. Він володів кількома садибами на Подолі, крамницями у Гостинному дворі та великим будинком на Контрактовій площі, на фундаментах якого століттям пізніше була споруджена будівля нинішнього Музичного театру.
1826 року Киселівський був обраний війтом, тобто, головою маґістрату. За посадою йому належала третина судових штрафів, він був звільнений від податків на нерухомість та на торгівельну діяльність.
А у вересні 1832 року Киселівський був визнаний одним із винних у знаменитій “справі Кравченка”. Слідство виявило тоді розтрату урядовцями маґістрату громадських коштів на півтора мільйона рублів, і війт був змушений відшкодувати міській скарбниці 3 тисячі.
А сам судовий процес став приводом для скасування 1834 року урядом Російської імперії Маґдебурзького права у Києві.
Ще бурмистром Киселівський був нагороджений золотою медаллю за зразкове утримання кур’єрських коней, а згодом, ставши війтом, власним коштом утримував Київський поштовий двір.
1835 року колишній війт заснував у своєму будинку на Подолі на базі маґістратської кінної пошти підприємство під назвою “Контора первоначального заведения дилижансов и транспортов”.
Відтоді від Поштової станції двічі на тиждень до Москви та Петербурґа вирушав диліжанс із сімома пасажирами, багажем і поштою. Григорій Киселівський помер 1841 року і був похований на Щекавицькому цвинтарі, через 9 десятиліть зруйнованому більшовиками. Його колишнє підприємство з розвитком залізниці перейшло на пасажирські перевезення по Київщині та Житомирщині, а згодом – і всередині міста.
1913 року кінні диліжанси були замінені моторними. Рух диліжансів припинився 1919 року через збройні напади на Житомирській трасі. Віталій Пономарьов, радіо “Свобода”, Київ.
Василь Зілгалов
Послуговуючись сучасними благами цивілізації жителі багатьох країн вже призвичаїлися заощаджувати свій час, розраховуючись за ті чи інші послуги або товари через Інтернету.
Поступово подібна практика приживається і в Україні. Так, нещодавно кияни отримали змогу сплачувати за житлово-комунальні послуги в системі Он-лайн. Зважаючи на величезні черги, які доводиться вистоювати в Ощадкасах, багато хто зрадів спокусливій пропозиції, і лишився задоволеним.
Отже, поступово, але доволі впевнено в Україні впроваджуються інформаційні технології, що змінюють на краще життя громадян. Сьогодні у рубриці “Власна справа” Ірина Біла розповість про організацію, котра відіграє в цьому процесі далеко не останню роль.
Ірина Біла
Ще кілька років тому багатьом керівникам великих підприємств здавалася мрією електронна система адміністрування, що дозволяла б уникнути паперової рутини, і яка б надавала дані про діяльність підприємства в будь-який часовий проміжок.
А до того ж іще могла б аналізувати ці дані, оцінювати тенденції та закономірності подій і прогнозувати їхні зміни. Минулого року цю мрію втілили в життя співробітники Компанії “Soft line”. Цей інформаційний програмний продукт став переможцем конкурсу рішень в галузі високих технологій серед країн СНД влітку 2003 року.
І нині ним послуговуються такі компанії, як торгово-промислова група “Rainford”, об’єднання “Галактон”, “Укртранснафта”, “Укртелеком”, а також Державний центр зайнятості.
Взагалі серед клієнтів Компанії “Soft line” доволі багато солідних державних установ та приватних фірм. Зокрема, їхніми розробками послуговуються секретаріат Кабінету Міністрів, Верховна Рада, Антимонопольний комітет України, Генпрокуратура, Міністерства фінансів, економіки, праці та соціальної політики, підприємство “Укрпошта” та інші.
Однією з найактуальніших розробок Компанії є урядовий портал. Докладніше про нього розповідає віце-президент “Soft line” Юрій Сивицький:
Юрій Сивицький (переклад)
Головна мета цього порталу – допомогти населенню України, громадянам України, тим, хто хоче робити бізнес в Україні, створювати цей бізнес, допомогти працювати тут, отримати належний сервіс від держави.
Тому ще держава, передусім, це сервісна структура для своїх громадян. Вже зараз завдяки цьому порталу можна отримати безкоштовну базу даних з нормативних документів, законодавчих актів.
А в недалекому майбутньому можна буде через цей портал отримувати ліцензії на певні види діяльності, ліцензії на автомобілі і так далі. Словом, це величезна сервісна структура, яка дозволить сидячи вдома, не бігаючи по ЖЕКах, військкоматах, по іншим конторам, все робити через Інтернет.
Це буде дуже потужна структура, котра зможе повернути державний сектор до населення. Ірина Біла
Нині компанія “Soft line” має власні представництва в США та Швейцарії, з якими активно співпрацює. Створена наприкінці 1995 року кількома випускниками Київського політехнічного інституту, компанія “Soft line” нині налічує майже 400 осіб.
Процвітанню бізнесу Юрій Сивицький завдячує, передусім, колективу, переважна більшість в якому – висококваліфіковані фахівці з програмного забезпечення. Але головне, що вони – оптимісти, які вірять в те, що при бажанні можна втілити в життя навіть найсміливіші мрії та фантазії. Юрій Сивицький далі:
Юрій Сивицький (переклад)
Свого часу гальмувала роботу нашого бізнесу відсутність повноцінного авторського права, яке зараз з’явилося. Відсутність інститутів, що відстежують дотримання авторських прав, які також з’явилися.
Тобто поступово умови для роботи покращуються. Хоча, коли є велике бажання розвивати власний бізнес, мало що може стати на заваді. Взагалі, успішний бізнес робиться лише оптимістами.
Наприклад, ми розпочинали власний бізнес без копійки. Просто сіли і розробили стратегію. Єдине, що було у нас – впевненість, що ми зможемо це зробити.
Ірина Біла
“Світ належить оптимістам, а песимісти в ньому – лише глядачі”, - стверджував французький історик і політик Француа Гізо. І, схоже, мав на те рацію. Ірина Біла для радіо “Свобода”, Київ.
Василь Зілгалов
І на завершення – матеріал з економічного життя Німеччини. У суперечці між працедавцями та профспілками в Німеччині крайніми знову можуть стати споживачі.
У четвер працівники низки металургійних заводів, які належать німецьким автомобілебудівникам, провели попереджувальний страйк.
Якщо сторонам не вдасться швидко домовитися, то тривалий страйк знову може призвести до затримки з випуском нових автомобілів, що, як правило, виробляються під замовлення.
Детальніше розповідає Надія Кандиба з Німеччини.
Надія Кандиба
Під час нинішньої суперечки між працедавцями та профспілками в металургійній галузі в Німеччині йдеться передусім про тривалість робочого тижня.
З одного боку менеджери концернів запропонували збільшити зарплати загалом на 2,4 %, з іншого - вони оголосили про намір запровадити довший робочий тиждень.
Німецька профспілка металургійної галузі “І.Г.Метал” відкинула таку пропозицію. Як заявив її голова Юрген Петерс, запровадження 40-годинного робочого тижня зводить нанівець збільшення зарплати, яку в такому разі слід було б збільшити щонайменше на 4%.
Крім того, висловлюються побоювання, що внаслідок збільшення робочого часу в галузі, буде втрачено 400 тисяч робочих місць. З огляду на плани працедавців профспілкові лідери провокують нову потужну хвилю страйків по всій Німеччині.
Поки що профспілки обмежилися попереджувальним припиненням роботи. В четвер частково не працювали металургійні заводи, що належать автомобільному заводу “Даймлер-Крайслер”, а також заводи електротехнічної компанії “Осрам”.
Повідомлення про попереджувальні страйки надійшли з федеральних земель Баварії, Рейлянд-Пфальц, Гесен, Нижня Саксонія та з Берліна.
Загалом, в акції протесту взяли участь 13,5 тисяч працівників металургійної галузі. До речі, цими днями в Німеччині страйкують не тільки металісти, але також редактори низки провідних видань.
Вони вимагають підвищення зарплат, відмови від збільшення тривалості робочого тижня та виступають проти звільнень. За даними профспілкового об’єднання “Верді”, тільки в Нижній Саксонії до страйку приєдналися 300 журналістів з 4-х великих видавництв в цій федеральній землі.
Очікується, що в п’ятницю в обмеженому обсязі вийдуть такі газети, як “Hannowerische Algemeine ”, “Neue Presse”, “Nord West Zeitung”. Частина співробітників однієї з найбільших німецьких газет “Zud Deutsche Zeitung” у четвер також відмовилася виходити на роботу.
Варто зазначити, що за останні 15 років, це перший страйк журналістів. Надія Кандиба з Німеччини для радіо “Свобода”.
Василь Зілгалов
На цьому ми завершуємо наш “Економічний журнал”. Нагадую, що його автор і укладач сьогодні був Василь Зілгалов, допомагав мені звукорежисер Вашек Клоцберг.
Прощаючись з вами, шановні слухачі, бажаємо вам у цьому році, роки Блакитної Мавпи насамперед добрих успіхів у бізнесі, в економіці, у вашому власному житті.
Говорить радіо “Свобода”.
