Прага, 10 лютого 2004 – Вже стало нібито й закономірністю, як зауважують чимало спостерігачів, що частота політичних розколів в українській опозиції стає виднішою напередодні чергових чи парламентських, чи президентських виборів в Україні. Політологів у зв’язку з цими політичними незгодами і можливим розколами цікавить сьогодні два головних питання: чи збереже українська політична опозиція до виборів 2004 року хоча б видимість єдності, а якщо ні, то що чи хто стане головною причиною політичного розколу у рядах нинішніх опонентів української влади? Чи не сама ж влада, котра, як зауважують, вже навчилася діяти, щоб ці розколи ставалися саме тоді і саме там, де владі потрібно?
Лідери блоку «Наша Україна» заперечують будь – які прояви розколу у його рядах, хоча представники СДПУ /о/ всіляко цю можливість прогнозують, стверджуючи «що з лав об’єднання Віктора Ющенка найближчим часом виходитимуть десятками». Десятків поки-що немає, але окремі випадки стали частішими і якраз напередодні найважливіших політичних акцій у державі. А нинішня заява Тараса Чорновола стала мабуть чи не найнеприємнішою для керівників «Нашою України». Хоча сам Чорновіл – молодший заявив, що «реально я не хотів повторювати роль тих розкольників, які кололи НРУ, коли його очолював В''ячеслав Чорновіл. Тому я відходжу набік, я не буду робити жодної "склоки" всередині блоку». Тарас Чорновіл також підкреслив: «Те, що відбулося, – це, певною мірою, мій моральний вибір, але я не хочу, щоб цей крок розцінювався як протиставлення позиції фракції і Віктору Ющенку. Цього від мене не дочекаються».
Тим часом керівники «Нашої України» вважають, що «серед представників фракції немає серйозних розбіжностей щодо стратегічних питань і є одностайність у підтримці лідера “Нашої України” на майбутніх виборах. А останні кадрові зміни є наслідком неузгодженостей у деяких тактичних питаннях. Підтвердженням цього стали події 3 лютого».
І ось тут згадаємо, що якраз голосування 3 лютого у Верховній Раді і участь у ньому СПУ на чолі з Олександром Морозом змусили говорити багатьох аналітиків про розкол у рядах опозиції, котрий нібито вже зріє з часу відсутності лідера соціалістів на попередньому голосуванні депутатів парламенту руками 23-24 грудня 2003 року.
Після позачергової сесії ВРУ 3 лютого Віктор Ющенко відразу ж наголосив, що «мета цієї реформи – консервація влади. Я так і сказав Олександру Морозу, що колосальна помилка думати, нібито він ініціатор реформи. Насправді, головний «реформатор» - діючий Президент». Сам лідер «Нашою України» до сьогодні переконує всіх, що «трійка не вичерпала себе». Мороз же більш обтічний у своїх заявах щодо єдності опозиції. Спостерігачі нагадують про великий досвід лідера СПУ у «іграх з владою» і він, як підкреслюють, переважно «негативний, гіркий» для Мороза.
При цьому слід згадати лютневе цього року опитування журналом «Політична думка» 35 відомих київських експертів, котрі у своїй більшості погодилися з тим, що «нинішня конституційна реформа – це політична технологія влади, спрямована на утримання політичної ініціативи і монопольного контролю над політичним процесом» і що однією із задач цієї технології є розкол політичної опозиції. У цьому ж опитуванні більшість експертів, 58 %, не виключила можливості компромісу між Олександром Морозом і владою. Дехто навіть прогнозує, що в разі успіху цієї технології влади вона забуде відразу про всі свої обіцянки щодо компромісів з представниками опозиції і просто вкотре посміється над нею. Невже окремі представники останньої такі вже наївні?
Лідери блоку «Наша Україна» заперечують будь – які прояви розколу у його рядах, хоча представники СДПУ /о/ всіляко цю можливість прогнозують, стверджуючи «що з лав об’єднання Віктора Ющенка найближчим часом виходитимуть десятками». Десятків поки-що немає, але окремі випадки стали частішими і якраз напередодні найважливіших політичних акцій у державі. А нинішня заява Тараса Чорновола стала мабуть чи не найнеприємнішою для керівників «Нашою України». Хоча сам Чорновіл – молодший заявив, що «реально я не хотів повторювати роль тих розкольників, які кололи НРУ, коли його очолював В''ячеслав Чорновіл. Тому я відходжу набік, я не буду робити жодної "склоки" всередині блоку». Тарас Чорновіл також підкреслив: «Те, що відбулося, – це, певною мірою, мій моральний вибір, але я не хочу, щоб цей крок розцінювався як протиставлення позиції фракції і Віктору Ющенку. Цього від мене не дочекаються».
Тим часом керівники «Нашої України» вважають, що «серед представників фракції немає серйозних розбіжностей щодо стратегічних питань і є одностайність у підтримці лідера “Нашої України” на майбутніх виборах. А останні кадрові зміни є наслідком неузгодженостей у деяких тактичних питаннях. Підтвердженням цього стали події 3 лютого».
І ось тут згадаємо, що якраз голосування 3 лютого у Верховній Раді і участь у ньому СПУ на чолі з Олександром Морозом змусили говорити багатьох аналітиків про розкол у рядах опозиції, котрий нібито вже зріє з часу відсутності лідера соціалістів на попередньому голосуванні депутатів парламенту руками 23-24 грудня 2003 року.
Після позачергової сесії ВРУ 3 лютого Віктор Ющенко відразу ж наголосив, що «мета цієї реформи – консервація влади. Я так і сказав Олександру Морозу, що колосальна помилка думати, нібито він ініціатор реформи. Насправді, головний «реформатор» - діючий Президент». Сам лідер «Нашою України» до сьогодні переконує всіх, що «трійка не вичерпала себе». Мороз же більш обтічний у своїх заявах щодо єдності опозиції. Спостерігачі нагадують про великий досвід лідера СПУ у «іграх з владою» і він, як підкреслюють, переважно «негативний, гіркий» для Мороза.
При цьому слід згадати лютневе цього року опитування журналом «Політична думка» 35 відомих київських експертів, котрі у своїй більшості погодилися з тим, що «нинішня конституційна реформа – це політична технологія влади, спрямована на утримання політичної ініціативи і монопольного контролю над політичним процесом» і що однією із задач цієї технології є розкол політичної опозиції. У цьому ж опитуванні більшість експертів, 58 %, не виключила можливості компромісу між Олександром Морозом і владою. Дехто навіть прогнозує, що в разі успіху цієї технології влади вона забуде відразу про всі свої обіцянки щодо компромісів з представниками опозиції і просто вкотре посміється над нею. Невже окремі представники останньої такі вже наївні?
