Доступність посилання

ТОП новини

Що криється за протистоянням Медведчука й Пінчука навколо візиту Сороса?


Сергій Драчук Що криється за протистоянням Медведчука й Пінчука навколо візиту Сороса?

Прага, 5 квітня 2004 – Нещодавні події, які були пов’язані з перебуванням в Україні відомого американського фінансиста Джорджа Сороса чи передували йому, привернули увагу оглядачів до одного не дуже звичного раніше факту – протистояння між наближеними до влади людьми, котрих називають олігархами. Але це не обов’язково може свідчити про принципову різницю між ними, а радше про їхній різний підхід до влаштування власного майбутнього, вважають коментатори.

Телевізійні канали, пов’язані з іменем впливового підприємця й зятя Президента України Віктора Пінчука, висвітлювали Соросів візит зовсім не так, як ті телеканали, контроль за якими приписують голові Адміністрації Президента України Віктору Медведчуку. «Медведчукові», умовно кажучи, засоби інформації дотримувалися «темників», що їх, як вважають, видає Адміністрація Президента, й заздалегідь розгорнули проти Джорджа Сороса, так би мовити, «інформаційну війну»; «Пінчукові» ж телеканали ті темники іґнорували й навіть пустили Сороса до етеру – коментарі такого змісту наводить, наприклад, інтернет-видання «Українська правда».

А сам Сорос відразу в кількох інтерв’ю, які він дав за час перебування в Україні, незмінно наголошував на думці, що Медведчук діяв через «свої», умовно кажучи, засоби інформації саме таким чином для того, щоб сподобатися Росії. Натомість із Пінчуком Сорос збирається розвивати спільний проєкт юридичної допомоги населенню. В чому ж можуть критися причини такого різного ставлення до подій двох нібито однаково наближених до влади осіб?

У протистоянні двох, як їх називають, олігархів навколо приїзду Сороса виявилися ті суперечності, які завжди існували між кланами в українській політиці, вважає шеф-редактор інтернетівського сайту і журналу «Телекритика» Наталя Лігачова. У «тераріумі друзів», як вона називає українських олігархів, їхні позиції й інтереси в багатьох речах не збігаються: «Я вбачаю в цьому протистоянні навколо перебування Сороса в Україні саме таке незбігання інтересів. Пінчук шукає власних можливостей легалізації після президентських виборів 2004 року; у Медведчука щодо можливості легалізації подальшого перебування в політиці інші погляди на ті засоби, якими він може цього досягти, – і нічого більше…»

Наталя Лігачова при цьому згодна з думкою Джорджа Сороса про проросійське спрямування Віктора Медведчука: «Я вважаю, що зараз у діях Медведчука багато того, що має на меті саме користь Росії, і в цьому теж є різниця між позиціями різних олігархів в Україні. Мені здається, що Пінчук має дещо інший шлях – він, можливо, більш сприйнятним може бути партнером, для західних інвесторів, наприклад…»

Але, як зазначає Наталя Лігачова, тим часом іще зарано говорити, скажімо, про якесь «прозахідне спрямування» Віктора Пінчука: «Не можна казати, що Пінчук і Медведчук чимось відрізняються в демократичності, у ставленні взагалі до західних принципів формування держави. Просто справа в тому, що кожний із них вбачає свої власні шляхи до власного існування після президентських виборів, а може, й парламентських 2006 року».

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG