Прага, 26 квітня 2004 - Під такі звуки у Вашингтоні цього вікенду розпочалося засідання Світового Банку та Міжнародного Валютного Фонду. Антиглобалісти, яких цього року зібралося набагато менше, ніж у попередні роки, протестували проти згубної, як вони вважають, ролі цих організацій для бідних країн світу. Тим часом у стінах зали засідань також розгорнулася боротьба між бідними і багатими країнами світу.
У своєму спільному звіті, оприлюдненому під час засідання у Вашинґтоні, МВФ та Світовий Банк доходять висновку, що програму зменшення бідності буде зірвано, якщо триватиме нинішня торговельна політика та політика надання допомоги. Йдеться про план ООН від 2000 року, в якому передбачається скоротити кількість бідних наполовину до 2015 від рівня початку 1990-х.
У звіті мовиться, що дві найбільші країни, що розвиваються, Китай та Індія зробили величезний поступ у зменшенні рівня бідності. Оскільки в цих країнах проживає третина населення світу, то завдяки зусиллям лише цих двох країн вдалося скоротити кількість бідних зі 40% у 18981 році до 21% у 2001. Індія та Китай зуміли швидко лібералізувати свої економіки і стати центрами міжнародної торгівлі та виробництва, таким чином, скориставшись з глобалізації. За останні 20 років валовий внутрішній продукт Китаю зріс на 500%. Тобто якщо на початку 1980х дві третини китайців жили за межею бідності, то тепер злиденних лишилося тільки 17%.
Зовсім інша картина вимальовується у країнах Африки, Латинської Америки та колишнього Радянського Союзу. Згідно з даними МВФ та Світового Банку, близько 90 мільйонів людей в Східній Європі живуть на суму менше, ніж два долари на день. На думку вашингтонських фінансистів, це сталося тому, що ці країни не зуміли запровадити прозору політику, яка б стала на перешкоді корупції та заохотила б приватний сектор. Частина вини, як вважають в МВФ та Світовому Банку лежить і на західних країнах, які не виконали своїх обіцянок щодо лібералізації торгівлі, зокрема сільськогосподарською продукцією.
На думку критиків МВФ та Світового Банку, ці організації взагалі не пристосовані для боротьби з бідністю. «МВФ та Світовий Банк продовжують фінансувати бюджет багатьох країн і мають над ними величезну владу, якою, на нашу думку, вони зловживають. Вони використовують свою допомогу для того, щоб просунути неперевірені економічні реформи, як, скажімо, приватизацію основних послуг, але ці реформи нічим не допомагають бідним»,- говорить Роміллі Ґрінгілл з британської організації “Action Aid”.
У своєму спільному звіті, оприлюдненому під час засідання у Вашинґтоні, МВФ та Світовий Банк доходять висновку, що програму зменшення бідності буде зірвано, якщо триватиме нинішня торговельна політика та політика надання допомоги. Йдеться про план ООН від 2000 року, в якому передбачається скоротити кількість бідних наполовину до 2015 від рівня початку 1990-х.
У звіті мовиться, що дві найбільші країни, що розвиваються, Китай та Індія зробили величезний поступ у зменшенні рівня бідності. Оскільки в цих країнах проживає третина населення світу, то завдяки зусиллям лише цих двох країн вдалося скоротити кількість бідних зі 40% у 18981 році до 21% у 2001. Індія та Китай зуміли швидко лібералізувати свої економіки і стати центрами міжнародної торгівлі та виробництва, таким чином, скориставшись з глобалізації. За останні 20 років валовий внутрішній продукт Китаю зріс на 500%. Тобто якщо на початку 1980х дві третини китайців жили за межею бідності, то тепер злиденних лишилося тільки 17%.
Зовсім інша картина вимальовується у країнах Африки, Латинської Америки та колишнього Радянського Союзу. Згідно з даними МВФ та Світового Банку, близько 90 мільйонів людей в Східній Європі живуть на суму менше, ніж два долари на день. На думку вашингтонських фінансистів, це сталося тому, що ці країни не зуміли запровадити прозору політику, яка б стала на перешкоді корупції та заохотила б приватний сектор. Частина вини, як вважають в МВФ та Світовому Банку лежить і на західних країнах, які не виконали своїх обіцянок щодо лібералізації торгівлі, зокрема сільськогосподарською продукцією.
На думку критиків МВФ та Світового Банку, ці організації взагалі не пристосовані для боротьби з бідністю. «МВФ та Світовий Банк продовжують фінансувати бюджет багатьох країн і мають над ними величезну владу, якою, на нашу думку, вони зловживають. Вони використовують свою допомогу для того, щоб просунути неперевірені економічні реформи, як, скажімо, приватизацію основних послуг, але ці реформи нічим не допомагають бідним»,- говорить Роміллі Ґрінгілл з британської організації “Action Aid”.
