Доступність посилання

ТОП новини

59-та річниця перемоги у Великій Вітчизняній війні.


Василь Зілгалов Гості: Віктор Коваль – професор, історик Великої Вітчизняної війни; Василь Кук - генерал-хорунжий УПА, останній командуючий УПА; Євген Грицяк - учасник повстання політв’язнів у Воркуті 1953-го року (телефоном).
















Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:

Київ-Прага, 10 травня 2004 року.

Василь Зілгалов

Доброго вечора, шановні слухачі!

В прямому ефірі, як завжди в цей час, “Вечірня Свобода”.

Сьогодні понеділок, 10-те травня, 2004-го року. З Праги ведучий Василь Зілгалов.

Вчора в Україні відзначили вже 59-ту річницю перемоги у Великій Вітчизняній війні.

У нас сьогодні в прямому ефірі гості: історик Великої Вітчизняної війни, професор Віктор Коваль; генерал-хорунжий УПА Василь Кук, останній командуючий УПА; Євген Грицяк, учасник повстання політв’язнів у Воркуті 1953-го року (телефоном).

Добрий вечір, шановні наші гості! Дякую, що ви погодилися взяти участь у нашій сьогоднішній “Вечірній Свободі”.

Хтось сказав, що перемоги завжди несуть стільки ж бід для народу, скільки ж найкровопролитніші його поразки. Після перемоги все залежить від того, хто сповна скористається її плодами.

І ще одне. Найнадійніша перемога для того, хто перемагає без кровопролиття.

Але яку перемогу отримали українці у травні 1945-го року? Чи була то їхня перемога? Знову і знову повстає це питання напередодні чергового 9-го травня. Якраз про це дискутуватимемо ми сьогодні з гостями у київській студії радіо “Свобода”.

Нагадаю слухачам “Вечірньої Свободи” номер телефону у київському бюро, куди можна телефонувати і ставити свої запитання учасникам нашої сьогоднішньої дискусії: 490-29-05, код Києва – 044.

Я хочу всім нам нагадати, що внаслідок завершення Другої Світової війни відбулося перекроєння політико-економічної карти світу. Головну роль тут відіграли так звані Ялтинські угоди (якраз на території сучасної України були укладені, в Ялті).

Сьогодні чимало фахівців у демократичному світі і на пострадянському просторі вважають Ялтинські угоди великою помилкою, компромісом не оправданим демократичного світу, тому що Ялтинські угоди дозволили законсервувати більше, як на півстоліття, як мінімум, тоталітарний режим на одній шостій частині світу.

Сьогодні відбувається несвоєчасне вже, запізніле, але виправлення цих помилок, які були здійснені в Ялті політиками. До виправлення цих помилок належить, зокрема, розширення ЄС сьогодні, яке відбулося в травні. До ЄС увійшли три країни Прибалтики, кілька країн Центральної Європи, які були в складі колись так званого соціалістичного табору, який проіснував після війни переважно дякуючи Ялтинським угодам, компромісу Західного світу з комуністичного системою. Тобто, на Заході триває процес переоцінки цих всіх подій, які відбулися внаслідок Другої Світової війни.

На Сході ж, на посткомуністичних теренах, до сьогоднішнього дня відбувається святкування великої перемоги в 1945-му році. Тому в нас сьогодні повстає таке питання: “Перемога, переможці і переможені: де хто, хто де?”

Якщо сьогодні, наприклад, порівнювати Україну з Німеччиною, то Україна фактично, якщо брати за пострадянською теорією, бо сьогодні відбувається святкування Дня Перемоги, Україна є переможець, а Німеччина є переможеною, але ніякі порівняння тут не йдуть, тому що і за політичним виміром, демократичним, соціально-економічним переможці можуть собі сховатися і чекати ще, мабуть, 100 років до того, щоб вийти на рівень переможених, тих, що потерпіли поразку у Другій Світовій війні.

Тобто, виникає низка питань. Хто переміг? Хто переможці? Хто переможений? Чи взяті уроки з тих подій - майже 60-річної давності? Ми знаємо, що урочисто готується відзначення і в Росії, і в Україні 60-річчя Великої Перемоги. Чи була це велика перемога? Виникає таке питання ще і ще раз .

Я насамперед звертаюся до нашого історика, шановного пана Коваля. Як Ви вважаєте, чи була це велика перемога? Віктор Коваль

Як для кого. Для кого була великою перемогою, для кого був програш. Все тут залежить від того, хто в якій позиції стояв, які перед ним стояли історичні завдання.

Коли взяти Україну, національні завдання, які перед нею стояли в XX столітті, то я вважаю, що перед нею було два таких завдання. По-перше, здобути державну незалежність, а по-друге, відновити соборність національних територій.

Коли взяти друге завдання - соборність національних територій, то це завдання було начебто реалізоване, здійснене. Але здійснила його не Україна, а здійснила його російська червона імперія, здійснила, виходячи не з інтересів українського народу, а зі своїх власних інтересів, не в останню чергу задля того, щоб не залишилося за межами підрадянської України жодного клаптика української землі, на якій могло б спалахнути полум’я боротьби за свободу. Так що це історичне завдання не було реалізоване по-справжньому, тому що виграла імперія на 99%, але на якийсь процент виграла і Україна.

Коли взяти інше історичне завдання - здобуття суверенітету, незалежності, то цього не сталося, тому що було відновлено тільки ту позірну державність, яка існувала в рамках СРСР перед війною. Фактично це була чиста автономія, тому що Україна була державою без свого війська, без своєї грошової системи і багато без чого іншого, це була просто частина московської імперії, на чолі якої стояв партійний гауляйтер, маріонетковий уряд, який виконував ті завдання, які ставили перед ним з Москви: експлуатація природних багатств України, труда її народу і русифікація цього народу для того, щоб перетворити його на додаткову частину великоруського народу.

Василь Зілгалов

Пане Коваль, якщо я не помиляюся, то Ви вважаєте, що це фактично була більше поразка України у цій війні?

Віктор Коваль

Я так не сказав. Я сказав, що не були реалізовані два історичні завдання так, як належало їх реалізувати.

З одного боку, був безперечний національний виграш в тому, що основний масив українських земель був об’єднаний в одному, хоча і в маріонетковому утворенні УРСР.

А з другого боку, абсолютно не було ніякої незалежності. Але ж не можна забувати, що все ж таки німецький імперіалізм обіцяв українському народові ще гіршу долю, ніж московський імперіалізм.

Якби був переміг німецький імперіалізм, то він, мабуть, був би більш довговічним, ніж московський імперіалізм, бо кінець кінцем російська тоталітарна імперія зазнала внутрішнього краху.

Німеччина була внутрішньо сильніша. Про це говорили події на фронті. Ніхто не біг з німецького боку сотнями тисяч на сторону ворога. Ніхто з німців не служив у радянській армії проти німецько-фашистської армії. А з радянського боку бігли і служили.

Я вважаю, що з внутрішнього боку комуністична імперія була більш слабкою, ніж націонал-соціалістична, якби вона перемогла.

Отже, вигідніше було, історично все ж таки більш сприятливим для долі українського народу було, щоб перемогла російська імперія, тому що ще залишався шанс здобути ще справжню незалежність. Тепер це є вже фактом і тільки від нас залежить, чи стане ця незалежність дійсно такою, якою їй належить бути.

Василь Зілгалов

Дякую. І я хочу ще раз до Вас звернутися трошечки, може, в іншому аспекті.

У незалежній Росії президентська влада, Комісія Президента Росії дорахувалася майже до 50 млн. жертв комунізму і на цьому зупинилася фактично. Бо сьогодні майже вже не чутно нічого про роботу Комісію реабілітації жертв комунізму в Росії, там багато що змінилося.

Західні дослідники в так званій “Чорній книзі комунізму” визначили кількість жертв комунізму-тоталітаризму майже в 9 млн. ,тоді як у ІІ-ій Світовій війні загинуло в межах 50-60 млн. за різними підрахунками.

Виникає питання: чи на пострадянському просторі, зокрема, в Україні зроблені висновки належні з цього тоталітаризму? Засуджений він насправді, як Ви вважаєте, пане Кук?

Василь Кук

Сама оця війна, яка була у нас в Україні, по сьогоднішній день її називають Великою Вітчизняною війною. Насправді, то була імперіалістична війна. І війна та зачалася не 21 червня 1941 року, а зачалася вона 1 вересня 1939 року.

Перед тою війною домовленість Молотова-Ріббентропа була типовою домовленістю двох імперіалістів, які поділили собі світ і відповідно того зачали діяти. І напад на Польщу був результатом оцієї домови. Звідси зачалася ІІ Світова війна.

Та війна – це наша трагедія. В тій війні загинуло після обчислень Кубійовича, він досить таки авторитетний дослідник, 6 млн. українців.

Цю війну український національно-визвольний рух старався використати у своїх цілях по поширенню ідеї української державності, боротьби за українську державність.

А з моментом нападу Німеччини на Совєтський Союз він (УНВР) уже 30 червня проголосив у Львові державну незалежність українського народу. І за ту державну незалежність він уже поширив свої оці ідеї на все визволене тоді від більшовиків Правобережжя і всюди вже створив і конкретну державну владу і створив обласні і місцеві влади.

І це відразу поставило у конфлікт з Німеччиною, і з того часу вже зачалася боротьба українців проти німецької окупації. І тут важливо було показати, що німці не є ніякі не визволителі, а є такі ж окупанти, як і всі другі окупанти, як польський і совєтський.

І тому оця боротьба дуже швидко поширилася, коли німці зачали репресії, то українці створили свою Українсько-повстанську армію, яка вела активну боротьбу проти німецьких окупантів.

Василь Зілгалов

На два фронти фактично.

Василь Кук

В основному тоді був основний окупант німецький, то було вже в 1941 році. А коли іде в оцю боротьбу, що на тій території України хотіли відновити свою владу і польські імперіалісти ,і імперіалісти совєтські, створили вони свою “партизанку”. І вони також виступили проти українського народу і вони намагалися знищити цю УПА ,як такого речника боротьби за державну незалежність.

І тоді постало у нас фактично три фронти: фронт проти німців, проти совєтських і проти польських імперіалістів, які хотіли відновити на українських землях свою державність.

Василь Зілгалов

Дякую, пане Кук. Ми з Вами продовжуємо далі ще оцю тему, але я хочу, щоб ми не втрачали темпу активності нашої програми.

Я хочу сказати, що війна, яка закінчилася у світі у 1945 році, а на теренах Радянського Союзу тривала, це йшла внутрішня війна, як війна у національного підпілля в Україні проти комуністичної влади, учасником якого був якраз пан Василь Кук, генерал-хорунжий УПА, і він ще про це сьогодні скаже. І також тривала війна народу в системі радянських концентраційних таборів у ГУЛАГу.

І ми маємо сьогодні на зв’язку з Івано-Франківська учасника цієї внутрішньої війни, яка тривала ще довгий час.

Пане Грицяк, як Ви вважаєте, хто переміг у цій війні, а хто потерпів поразку?

Євген Грицяк

Тут дуже важко сказати і визначити так точно. Ми виграли тим, як уже було сказано, що території наші. Хоч не хотіли допомогти в тому, щоб території наші зібрати, але території наші з’єдналися. Нам це окремо самим зробити було б дуже важко. З цього ми скористали.

А поза тим ця перемога була Росії і Німеччини, чи комуністичного режиму над фашистським, а ні в якому разі це не наша перемога. Ми тут були жертвою, а не перемогою в цій війні.

Василь Зілгалов

Пане Грицяк, Ви пам’ятаєте події 1953 року. Ви скажіть, повстання у Норильську було національним чи там брали участь представники різних національностей?

Євген Грицяк

Це було загальнонаціональне, чисто національне неможливо було створити. Нам найважче було порозумітися з росіянами, тому що наші завдання були діаметрально протилежні, хоч росіяни були антибільшовиками, ті, що сиділи, досить запеклими. Але коли йшлося про завдання наші і їхні, то в них завдання -“Єдіная і недєлімая”, а в нас - “Вільна і незалежна Україна”.

І між нами завжди доходило до дуже гострих сутичок на цій основні. Тому нам дуже важко було. Але на час повстання ми знайшли якесь, хоч тимчасове , єднання, бо російська нація становила в таборах другу націю після нас по чисельності.

І не рахуватися з нею ми не могли. Так що мусили бути залучені усі нації. Нації були всі, які існували у Совєтському Союзі і поза Союзом – всі там представники націй були. Різні інтереси, різні партії, різні релігійні напрямки. Все це об’єднати було дуже важко. А по полонених цих сама лагерна адміністрація почала стріляти без розбору – по всіх. І ніхто не знав, хто завтра буде застрелений. Це нас всіх об’єднало. Це найбільш об’єднуючий фактор був.

Василь Зілгалов

Так що Ви погоджуєтесь з тим, що після закінчення ІІ Світової війни в Радянському Союзі тривала своя внутрішня війна?

Євген Грицяк

Так.

Василь Зілгалов

Як Ви вважаєте, як довго вона тривала ?

Євген Грицяк

Ви знаєте, вона тривала постійно. Вона тривала і перед війною. Відколи почався терор червоний , відтоді почалася війна проти того терору. Тільки вона була нерівна війна. Дуже часто одиниці виступали.

Я можу привести приклад, коли під Франківськом у Дем’яновому Лазу робили розкопки, то всі черепи були прострелені, а один був непрострілений. Виявилося, що в нього був заламаний череп від приклада, форма приклада гвинтівки до обличчя. Я собі склав картину , як це могло статися. Солдат не встиг вистрілити, а жертва вже в таких випадках безнадійних накинулася на нього, хотіла відібрати гвинтівку. І тоді солдат, чи хто там уже був, відвернув гвинтівку назад і прикладом ударив його в голову.

Бачите, спротив цьому режимові існував. Скільки існував режим, стільки існував цей спротив. В різних формах, в різних. А це ж уже сталося в Норильську. Пізніше – Воркута... Це вже було організовано. У цьому вся суть і вся перевага оцього організованого виступу нашого.

Василь Зілгалов

Наскільки я розумію, в ’53-му році в Норильську було повстання?

Євген Грицяк

В ’53-му.

Василь Зілгалов

От ви всі троє сьогодні, наші шановні гості, так сказали , що за радянських часів руками режиму були об’єднані українські землі. Чи не здається вам, що оця ініціатива політична збирання українських земель українським народом була втрачена свого часу і до сьогоднішнього дня вона не повернута до кінця?

Тобто, більшість етнічного населення України сьогодні не має політичного впливу на вирішення долі своєї держави якраз тому, що колись збирали її території в певних своїх політичних інтересах сили, які чужі були українським інтересам. Пане Коваль.

Віктор Коваль

Та тут не так вважить фактор території, як фактор політичної влади. Не будемо забувати, що після проголошення української незалежності влада залишилася в тих самих руках, в яких вона була і до проголошення незалежності. В цьому причина того, що Ви сказали.

Василь Зілгалов

Пане Кук, а як Ви вважаєте? Ми так бачимо сьогодні, що в Україні є щодо реабілітації (бо це також, як-то кажуть, винесення уроків минулої війни) учасників національно-визвольного руху в Україні три групи людей.

Є прихильники повного визнання ветеранів УПА. Є непримиренні вороги УПА, які проти будь-якого визнання УПА. Є прагматики, які заради національної злагоди готові визнати тих упівців, які воювали лише проти нацистів. І от деякі дослідники, деякі спостерігачі вважають, що найбільша шкода якраз від шельментів, які готові частково визнати упівців. Як Ви вважаєте, пане Кук?

Василь Кук

Я вважаю, що УПА боролася за відновлення Української держави. Всі, хто брав участь у тій боротьбі проти всіх окупантів, які були, повинні бути визнані борцями за державну незалежність України. Для цього було створена і відповідна комісія при Раді Міністрів. Її очолювали науковці Історичного інституту. Вони також зробили свої заключення, що УПА, дійсно, не співпрацювала з ніякими окупантами, що вона воювала за відновлення державної незалежності.

Але це все окремі люди використовують перед виборами і заявляють, що вони є за тим, щоб визнати учасників національно-визвольної боротьби учасниками за державну незалежність. Але коли те питання ставиться на ВР, воно не проходить. І думаю, що і в майбутньому також воно не пройде, тому що склад ВР є такий, що він не відстоює інтереси українського народу. Тут є основна причина того, що не визнають тих людей, які боролися за державну незалежність.

А що стосується (це також дуже важливе є питання) того, щоб поширити свою національно-визвольну боротьбу, ми включали в свою національну-визвольну боротьбу всі поневолені народи. Ми в боротьбі навіть за німецької окупації вже зробили і відповідний з’їзд поневолених народів, і в нашій повстанській армії були вже відділи і грузин, вірмен і других національностей, які були поневолені.

І тому коли вже були наші люди в тюрмі, вони далі вели ту акцію спільної боротьби поневолених народів за розвал Совєтського Союзу і за побудову вільних, незалежних держав всіх поневолених народів Москвою.

Василь Зілгалов

Я хочу пана Грицяка запитати. Пане Грицяк, Ви отримали перший термін свій за які заслуги?

Євген Грицяк

За участь у молодіжній Організації Українських Націоналістів і за допомогу, будучи в армії, підпільній боївці з мого села. Допомагав медикаментами...

Василь Зілгалов

Фактично Ви були учасником УПА?

Євген Грицяк

Ні. Я був вояком Червоної Армії.

Василь Зілгалов

А Ви тепер дістаєте державну пенсію?

Євген Грицяк

Так.

Василь Зілгалов

В якості кого?

Євген Грицяк

Як в’язень, як учасник війни – 130 гривень.

Василь Зілгалов

130 гривень... Пане Кук, а Ви яку пенсію дістаєте?

Василь Кук

Пенсію за ту роботу, яку я робив... Просто я після звільнення з тюрми працював в різних установах, в тому числі і в рекламному комбінаті, Інституті історії. І дістаю 140 гривень пенсії.

Василь Зілгалов

Так, ну що ж... Бачите, ми ведемо мову про те, що якщо ми навіть порівняємо з пенсіями ветеранів Великої Вітчизняної війни, то різниця невелика, правда, пане Кук?

Василь Кук

Ну, я не знаю, які... Я знаю, що є і пенсії великі, і вони мають різні пільги. В той час як учасники УПА не користуються тут, в Україні, ніякими пільгами, і мають ті мінімальні пенсії, які дістають всі пенсіонери – не як учасники бойових дій, а як звичайні пенсіонери, які належать до тої категорії пенсіонерів.

Василь Зілгалов

Вчора Президент України сказав, що прямі втрати України у Другій Світовій війні досягають (за офіційними даними, я так розумію) 8 мільйонів.

Історики українські, наскільки мені відомо, кажуть, що демографічні втрати України у Другій Світовій війні складають 14 мільйонів, тобто якщо рахувати і ті покоління, які не народилися внаслідок прямої загибелі мільйонів людей, громадян України.

І от виникає також у зв’язку з цим питання, що обезкровлена Україна не мала достатніх сил для опору в радянській системі насильства.

Сьогодні фактично не зроблені висновки відповідні на державному рівні з наслідків цієї війни. Якщо суспільство не робить цих висновків, що може чекати це суспільство в перспективі, пане Коваль?

Віктор Коваль

А в нього не буде перспективи.

Василь Зілгалов

Це Ваша така коротка відповідь?

Віктор Коваль

Ні, це не все. В нього не буде перспективи, тому що колись великий німецький вчений Макс Планк казав: “Не думайте, що нові наукові істини перемагають через те, що вони когось переконують, просто вимирають носії старих істин, які перестали бути істинними”.

Так, боюся, станеться і у нас: як повимирають учасники цих подій, зрештою суспільство візьметься за розум і визнає повністю заслугу УПА. Бо ми ж, якщо чимось і виділяємося на світовій політичній панорамі, то це саме цим абсурдом, що люди, які боролися за незалежність своєї держави, свого народу, не визнані повноправними воїнами у Другій Світовій війні ще і досі.

Це тому, що їх мають визнавати ті, кого треба судити за те, що вони служили імперській владі проти українського народу, а це ж не може статися.

Тому я і кажу, що поки не повимирає ця нинішня еліта і не наросте нова українська еліта, а ми зараз по-справжньому ще не маємо національної патріотичної еліти, це головна слабкість нашого народу зараз. Вона нас переслідувала все 20-е століття, вона перейшла і у 21-е століття...

Візьміть, скажімо, ОУН УПА у війні і по війні і те, що робиться зараз по Україні. Коли повстала боротьба ОУН, яка потім створила свою збройну силу - УПА, спершу проти німців почала боротися, бо вони були окупантами фактичними, потім, коли повернулася Червона армія, то вони стали окупантами, проти них уже йшла боротьба.

І в тих нелюдських умовах боротьби проти двох тоталітаризмів, звірячих тоталітаризмів, керівництво ОУН УПА зуміло, власне кажучи, керівництво, провід ОУН і вся організація, яка була елітою української нації, вона зуміла створити підпільну державу і понад 10 років вела оцю жорстоку боротьбу проти немилосердного супротивника, який користувався всім: кількістю людей і техніки, і засобів матеріальних, і чим завгодно.

Мене завжди, між іншим, мучило питання: звідки брали вояки УПА, яких було сотні тисяч, зрештою, всіх учасників у цій страшній боротьбі, звідки вони брали боєприпаси, патрони? Вони ж їх не виготовляли.

Василь Зілгалов

Пане Коваль, у нас якраз є учасник цих подій, який телефонує з Полтави, він знає про те, звідки бралися ці патрони. Добрий вечір!

Слухач

Добрий вечір! Я в 1957-59 роках сидів у Дубровлагу з вояками УПА ОУН. Це прекрасні хлопці, які тримали в руках “шмайсери”, били всю цю гидоту.

Але ось прийшла незалежна, самостійна наша Україна. Окрім Чорновола, Михайла Гориня ми нікого не чули. А от якраз на захист УПА ніхто не стає, цих людей, а вони доживають свого віку, біологічного віку.

Що таке? Віддається цей самий кодекс, новий закон представляти Миколі Кульчицькому, який сидів у побутовому таборі, хоча у нього була якась політична направленість.

Ніхто нічого не знає. Ніхто в цій країні до цих “шестидесятників” не захищає цих людей. Що це таке?

Василь Зілгалов

Дякуємо за репліку. Я думаю, що всі учасники нашої сьогоднішньої дискусії розуміють Вас. На жаль, наш час невпинно втікає. Я хотів би ближче до завершення вже запитати у вас всіх таке.

От пролунало в ці святкові дні, так, це святкові дні, все-таки відзначають це і в Росії як велике свято: і паради, і інавгурація відбулася російського президента; і в Україні відзначають: і Президент виступив, і парад був, але пролунали вибухи.

Здавалося б, два різних вибухи. До речі, під Мелітополем ще тривають вибухи, як повідомляють наші новинкарі. І пролунав вибух страшної сили в Чечні, де загинули люди, діти загинули, журналісти, загинув президент Чеченської республіки.

Шановні гості, чи не здається вам, що ці вибухи є наслідками того, що відповідні висновки з тієї війни 59-тирічної давності не зроблені? Пане Кук.

Василь Кук

Так, Ви цілком праві, висновки не зроблені. Та війна і взагалі нинішній напрям всього людства, який іде, це те, що кожен нарід має право і старається мати свою незалежну державу.

Всі ці спроби відновлювати в якій-небудь формі імперії, завжди будуть викликати оті вибухи. Я тільки хотів ще сказати відносно нашої боротьби.

В тій нашій боротьбі активно було включено коло півмільйона людей, бо були не тільки ті відділи, але були ще різні служби, які нам допомагали. Якби не було тих служб: санітарних, господарчих, інших - то тоді, очевидно, ми не могли б так вдержатися.

А розмір, щоб зрозуміти той розмір, як проти нас виступали, то тільки за два роки, з осені 1944-го по 1946-ий рік, за більшовицькою статистикою, згинуло, вбито 110 тисяч людей, а заарештовано других 250 тисяч людей.

Отже, це є розмір тієї величезної боротьби. Коли ми вже проголошували державу в 1991-му році, і нині ми будуємо цю державу, то нас обезкровили, в нас масу людей просто вибили, винищили, то робилося весь час свідомо, послідовно, тому відновити нову таку еліту є надзвичайно складно.

Василь Зілгалов

Пане Грицяк, як Ви вважаєте, що це за вибухи? Як Ви їх оцінюєте?

Євген Грицяк

Це вибухи невипадкові, і той, що був у Донбасі, і тут. Це я вважаю за диверсію, щоб дестабілізувати Україну.

Василь Зілгалов

Дякую. Пане Коваль, які Ваші підсумки сьогоднішньої нашої дискусії?

Віктор Коваль

Я продовжу те, що я говорив. Мені не дали доказати ту репліку. Я хотів сказати, що УПА здобували боєприпаси, забираючи їх від ворога: від німців, і від червоних – це одне.

А тепер щодо вибухів. Я думаю, що тут якраз і винна та еліта, яка прийшла до влади. Це непатріотична еліта, вона не дбає за інтереси українського народу, вона дбає за свої шкурні інтереси, за свої кишені.

Коли ті склади коло Мелітополя почали вибухати, я думаю, що вони почали вибухати тому, що комусь треба було сховати свої злочини: там продавали цю зброю, що там схована, там і ракети були, мабуть і ракети зенітні були...

Василь Зілгалов

Пане Коваль, я дуже вибачаюся. Але, на жаль, наш час вичерпується, я Вас перериваю.

Я нагадаю, що ми сьогодні обговорювали тему: “Перемога, переможці, переможені”. В нашій програмі брали участь: Василь Кук, Віктор Коваль, Євген Грицяк. Вів програму з Праги Василь Зілгалов.

Дякую всім за участь. Слухайте “Вечірню Свободу”! На все добре!

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG