Київ, 2 червня 2004 - Наприкінці травня у школах України пролунав останній дзвоник. Та для тисяч дітей він означає не лише кінець навчального року, а й початок відповідального періоду – іспитів.
Іспити – особливий, напружений, психологічно складний період у житті школярів. І перш за все випускників, у багатьох з яких попереду ще й вступні екзамени до вузів. Педагоги і психологи вже не один рік дискутують про доцільність екзаменаційної системи з її неодмінними стресами і суб”єктивністю. Зокрема, пропонується перейти на зовнішнє стандартизоване тестування, прийняте у багатьох країнах світу. Експеримент з його впровадження нині проводиться і деякими вітчизняними вузами. Але поки що іспити - загальне правило. Тож поговоримо про те, як полегшити дітям підготовку до них, звести до мінімуму сумнозвісні іспитові стреси.
Мабуть, найголовніше, що можуть зробити у цьому плані батьки, – створити у родині відповідну психологічну атмосферу – спокійну, ділову; допомогти дітям налаштуватися на серйозні заняття. Це зовсім не означає, що потрібно разом з ними зубрити білети. Але дитина повинна відчувати постійну підтримку старших, їхню впевненість у її силах. Нерідко батьки, які, звичайно ж, переживають за своє чадо, вносять у підготовку до іспитів зайву нервозність. Їхня тривожність передається й дітям. І навпаки, позитивний настрой старших обов”язково налаштовує і дітей на позитив. Тому варто хвалити їх за найменший успіх, а невдачу сприймати спокійно, не зосереджувати на ній увагу, не драматизувати подій. Звичайно ж, помилки потрібно проаналізувати, аби більше не повторювати, але не робити з них трагедії. Життя ж бо надто багатогранне, у ньому є безліч варіантів, і навіть вступ чи невступ до вузу не слід ототожнювати з остаточним успіхом у житті.
Ще один істотний момент, уникнути якого неможливо, - хвилювання. Хвилюються більшою чи меншою мірою всі, але нічого страшного у цьому немає. Навпаки, хвилювання допомагає зібратися, сконцентрувати увагу, мобілізувати себе. Тож не слід вдаватися до транквілізаторів, які гальмують і притупляють не лише емоції, але й розумову діяльність. „Знаннями перемагається будь-який страх”, - сказав колись Леонардо да Вінчі.
Іспити – річ серйозна, але щодо них існує безліч жартівливих прикмет. Хтось має щасливу ручку або сукню, комусь допомагає п”ятак у черевику чи іграшка-талісман. Чудово, якщо ваша щаслива прикмета вселяє у вас впевненість. Та найкращим талісманом вам стане мамина усмішка, підбадьорливе слово тата, підтримка всіх рідних і спільна віра у ваш успіх. Хай щастить!
Іспити – особливий, напружений, психологічно складний період у житті школярів. І перш за все випускників, у багатьох з яких попереду ще й вступні екзамени до вузів. Педагоги і психологи вже не один рік дискутують про доцільність екзаменаційної системи з її неодмінними стресами і суб”єктивністю. Зокрема, пропонується перейти на зовнішнє стандартизоване тестування, прийняте у багатьох країнах світу. Експеримент з його впровадження нині проводиться і деякими вітчизняними вузами. Але поки що іспити - загальне правило. Тож поговоримо про те, як полегшити дітям підготовку до них, звести до мінімуму сумнозвісні іспитові стреси.
Мабуть, найголовніше, що можуть зробити у цьому плані батьки, – створити у родині відповідну психологічну атмосферу – спокійну, ділову; допомогти дітям налаштуватися на серйозні заняття. Це зовсім не означає, що потрібно разом з ними зубрити білети. Але дитина повинна відчувати постійну підтримку старших, їхню впевненість у її силах. Нерідко батьки, які, звичайно ж, переживають за своє чадо, вносять у підготовку до іспитів зайву нервозність. Їхня тривожність передається й дітям. І навпаки, позитивний настрой старших обов”язково налаштовує і дітей на позитив. Тому варто хвалити їх за найменший успіх, а невдачу сприймати спокійно, не зосереджувати на ній увагу, не драматизувати подій. Звичайно ж, помилки потрібно проаналізувати, аби більше не повторювати, але не робити з них трагедії. Життя ж бо надто багатогранне, у ньому є безліч варіантів, і навіть вступ чи невступ до вузу не слід ототожнювати з остаточним успіхом у житті.
Ще один істотний момент, уникнути якого неможливо, - хвилювання. Хвилюються більшою чи меншою мірою всі, але нічого страшного у цьому немає. Навпаки, хвилювання допомагає зібратися, сконцентрувати увагу, мобілізувати себе. Тож не слід вдаватися до транквілізаторів, які гальмують і притупляють не лише емоції, але й розумову діяльність. „Знаннями перемагається будь-який страх”, - сказав колись Леонардо да Вінчі.
Іспити – річ серйозна, але щодо них існує безліч жартівливих прикмет. Хтось має щасливу ручку або сукню, комусь допомагає п”ятак у черевику чи іграшка-талісман. Чудово, якщо ваша щаслива прикмета вселяє у вас впевненість. Та найкращим талісманом вам стане мамина усмішка, підбадьорливе слово тата, підтримка всіх рідних і спільна віра у ваш успіх. Хай щастить!