Угорщина, 29 червня 2004 – Серед угорців знову набув популярності так званий шоп-туризм в Україну. Жителі прикордонних із Україною областей Угорщини тепер часті гості закарпатських крамниць. Угорські туристи кажуть, що повертаються додому дуже задоволеними і через деякий час знову їдуть за покупками в Україну.
Ті з угорців, які, так би мовити, отоварюються в Україні, переконані, що візовий режим між двома державами пішов пересічним людям на користь. Наприклад, мешканці східного Саболч-Сатмарського краю заново відкривають для себе “нові-старі” продукти харчування. Скажімо, їм, за їхніми словами, подобається масло “Селянське” зі 100-відсотковим вмістом жиру, а не 80-процентним, як в Угорщині. Українське пиво вони беруть додому цілими упаковками, а від звичайної для українців гречки, яку угорці в давнину називали татаркою, вони просто у захваті. Бо цей продукт стає основою дієтичних страв, а в Україні він у кілька разів дешевший, ніж в Угорщині. Тутешні мега- й гіпермаркети з їхньою недорогою продукцією, як пишуть угорські газети, просто втрачають своїх покупців. Адже тільки-но видасться слушна нагода, східні угорці мчать на своїх автомобілях до Ужгорода, Мукачева, Берегова. Там вони можуть дешево придбати для себе різноманітні товари, і не лише першої необхідності. Тутешні газети пишуть, зокрема, про те, що в Україні набирає силу роздрібна торгівля. Половину, а іноді й 80 відсотків, обігу дрібних магазинів становить грошова виручка за рахунок угорських покупців. Вони набирають коробками українські делікатеси, охоче купляють рибу, смачний житній хліб чи алкогольні напої. Один угорець якось зізнався своєму знайомому, що вдома торгівля пропонує йому стандартний набір продуктів. Тим часом в Україні він знаходить для себе такий асортимент харчів, від яких у нього очі розбігаються.
Товарознавці з угорських супермаркетів потихеньку замовляють для своїх магазинів українські товари, щоб і собі заробити на сьогоднішньому туристичному бумі. При бажанні будапештці, скажімо, можуть купити харківський посуд, миючі засоби фірми “Генкель” ужгородського виробництва. Але здебільшого тут продають великими партіями український цемент, прокатні труби, пиломатеріали, цвяхи, тобто те, що не потребує ексклюзивної упаковки і що можна перевозити у вагонах тоннами й погонними метрами. Про це дбає торгове представництво України в Угорщині, здебільшого представляючи інтереси державної торгівлі. Однак в Україні зараз активно розвивається і приватна комерція. Вона самотужки пробиває собі дорогу і до українського, і до закордонного покупця. Закордонні представництва України не завжди звертають на неї увагу замість того, щоб допомогти їй вийти бодай на ринок сусідніх держав. Між тим попит на українські товари тут росте.
Ті з угорців, які, так би мовити, отоварюються в Україні, переконані, що візовий режим між двома державами пішов пересічним людям на користь. Наприклад, мешканці східного Саболч-Сатмарського краю заново відкривають для себе “нові-старі” продукти харчування. Скажімо, їм, за їхніми словами, подобається масло “Селянське” зі 100-відсотковим вмістом жиру, а не 80-процентним, як в Угорщині. Українське пиво вони беруть додому цілими упаковками, а від звичайної для українців гречки, яку угорці в давнину називали татаркою, вони просто у захваті. Бо цей продукт стає основою дієтичних страв, а в Україні він у кілька разів дешевший, ніж в Угорщині. Тутешні мега- й гіпермаркети з їхньою недорогою продукцією, як пишуть угорські газети, просто втрачають своїх покупців. Адже тільки-но видасться слушна нагода, східні угорці мчать на своїх автомобілях до Ужгорода, Мукачева, Берегова. Там вони можуть дешево придбати для себе різноманітні товари, і не лише першої необхідності. Тутешні газети пишуть, зокрема, про те, що в Україні набирає силу роздрібна торгівля. Половину, а іноді й 80 відсотків, обігу дрібних магазинів становить грошова виручка за рахунок угорських покупців. Вони набирають коробками українські делікатеси, охоче купляють рибу, смачний житній хліб чи алкогольні напої. Один угорець якось зізнався своєму знайомому, що вдома торгівля пропонує йому стандартний набір продуктів. Тим часом в Україні він знаходить для себе такий асортимент харчів, від яких у нього очі розбігаються.
Товарознавці з угорських супермаркетів потихеньку замовляють для своїх магазинів українські товари, щоб і собі заробити на сьогоднішньому туристичному бумі. При бажанні будапештці, скажімо, можуть купити харківський посуд, миючі засоби фірми “Генкель” ужгородського виробництва. Але здебільшого тут продають великими партіями український цемент, прокатні труби, пиломатеріали, цвяхи, тобто те, що не потребує ексклюзивної упаковки і що можна перевозити у вагонах тоннами й погонними метрами. Про це дбає торгове представництво України в Угорщині, здебільшого представляючи інтереси державної торгівлі. Однак в Україні зараз активно розвивається і приватна комерція. Вона самотужки пробиває собі дорогу і до українського, і до закордонного покупця. Закордонні представництва України не завжди звертають на неї увагу замість того, щоб допомогти їй вийти бодай на ринок сусідніх держав. Між тим попит на українські товари тут росте.
