Аудіозапис програми:
Прага, 3 липня 2004 року.
Зиновій Фрис
Говорить радіо “Свобода”!
На хвилях української “Свободи” передача за вашими листами.
Перед мікрофоном Зиновій Фрис.
Вітаю Вас, дорогі слухачі! Пане Мороз, скажіть, будь ласка, це Ваше глибоке особисте переконання, що Ви маєте шанс перемогти на президентських виборах, а чи Вас у цьому переконане Ваше оточення, зокрема, пан Вінський, Рудьковський? Олександр Мороз Я задоволений, що Ви знаєте по прізвищах оточення голови СПУ. Якщо вже і за кордоном про них говорять, то це вже добре. Але вся справа в тому, що упевненість є безперечно. Ми ввійшли в другий тур виборів в 1999 році. У нас украли цю перемогу, ми це прекрасно розуміємо. Зиновій Фрис
Заявив у “Вечірній Свободі” в прямому ефірі 25 червня лідер СПУ Олександр Мороз.
Я не випадково навів цей фрагмент передачі. Це така своєрідна прелюдія до листа нашого слухача Анатолія Миненка з міста Бровари на Київщині.
Ось, що він, зокрема, пише у своєму листі: “Потрібно висунути від опозиції єдиного кандидата за якого проголосують всі та принаймні “єдуни”, окремі, звичайно.
Цим кандидатом є Олександр Мороз. Лише він сьогодні здатний подолати Януковича. Ось це потрібно, щоб зрозуміли і представники “НУ”, і КПУ, за БЮТ і говорити не буду.
Думаю, що перемога Мороза при повній підтримці четвірки була в першому турі. Для всіх вона була б знаковою. Якщо окремо кожен, то тоді ми будемо мати “НУ” та БЮТ – 21%, СПУ і КПУ – 20% і влада – 26%.
Навіть, якщо владний кандидат виходить до другого кола, то він зі своїм адмінресурсом при одній сотні політтехнологів перемагає з великим відривом і це потрібно зрозуміти всім.
Якщо буде така розкладка сил, то на вибори прийде, якщо прийде не більше 52% виборців, біля 20 млн. Це теж треба пам’ятати, бо стадо баранів вже навчилося виживати, як кажуть, поїдаючи, навіть котів, про що заявив по радіо представник донецького регіону. А вже вибори їм “по барабану”, що завжди перемагає влада. То навіщо на них ходити? Краще за цей час впіймати кота.
Той рейтинг, яким продовжують заколисувати Ющенка, то, вибачте, “мура”, і я не вірю жодній цифрі того блуду.
Одним словом є над чим подумати і Віктору Андрійовичу і Юлії Володимирівні і Олександру Морозу і Петру Симоненку. Думайте, бо як і цього разу підставити виборців забудуть вони і ваші прізвища.
З повагою до Вас Анатолій Миненко, Бровари”.
Тим часом наш слухач Петро Сидорчук з Дніпропетровська двома руками за кандидатуру Віктора Януковича.
“Я не сумніваюся в перемозі Віктора Януковича, особливо після того як до нього працювати перейшла ваша працівниця Ганна Стеців-Герман.
Вона, мабуть, зробила це не випадково. Якщо такі люди переходять до Януковича, то як нам простим так би мовити рабам не голосувати за таку людину”.
А Савелій Надюк з Черкаської області міста Сміла голосував би на виборах за Юлію Тимошенко і ось чому: “Хочеться згадати найдобрішим словом пані Юлію Тимошенко. У ВР це найрозумніша і найпатріотичніша депутатка. Вона не намагається сидіти на двох стільцях. Вона не бігала по два рази на тиждень до Кучми чаювати. Вона не їздила до Криму вітати Кучму з шістдесятиріччям. Вона ніколи не називала Кучму своїм батьком, як деякі інші депутати.
Коли в гарному оперному театрі іде гарна опера, то хочеться, щоб ця опера довго не закінчувалася. Так само, коли виступає пані Юлія у ВР, на мітингу, на радіо “Свобода”, то хочеться, щоб її промова довго-довго не закінчувалася.
Мені 80 років, маю букет болячок, але коли почую правдиву промову пані Юлії, то в мене підвищується загальний тонус і зникають усі болячки. Пані Юлія своїм “срібним” голосом, золотою душею і правдивими словами лікує краще за будь-якого професора медицини.
Юлія Володимирівна уже перевірила на міцність кучмівські нари, перевірила на смак кучмівську баланду і вийшла з кучмівського каземату виправданою.
Незважаючи на всі перешкоди пані Юлія не стала на коліна, як інші месії. Не називала Кучму батьком. Не скорилася, не змирилася, бо пані Юля українкою народилася.
На кучмівських нарах Юлія Володимирівна ще більше загартувалася, ще більше стала твердою рукою, а Україні потрібна саме тверда рука”? - написав в своєму листі Савелій Надюк з міста Сміла на Черкащині.
Наш слухач Альбін Арендарчук з РФ, торкаючись майбутніх президентських виборів пише, зокрема: “Від своїх знайомих я іноді чую таке. Вони дуже хотіли, щоб вища влада в Україні змінилася, бо вже немає ніякої змоги терпіти повсюдні і повсякденні на кожному кроці несправедливості і утиски над людиною.
В країні, і це відомо кожному, заправляє група багатіїв об’єднаних у клани. Але постає питання. Ті кандидати, що виступають проти нинішнього режиму теж опираються на багатих, які їх фінансують, а деякі з кандидатів і самі є мільйонерами, то чи не може статися зміни “шила на мило”? Чи вони не так само будуть розпродавати державу заради свого збагачення?
Звичайно, така думка виникає у кожного, хто роздумує, як йому голосувати на виборах вже за кілька місяців. Мені здається, що може це найпоширеніше питання, які задають собі люди з наближенням дати президентських виборів.
Адже реальні претенденти ось вони відомі всім. То як на все відповісти? Я особисто відповів би так. Серед багатьох, як і серед усіх є різні люди, є багаті і багатющі, яким наплювати на всіх інших людей, на плювати на інтереси своєї нації, своєї держави, хоча зовні вони видають себе захисниками народу. От таких не можна допускати до керма ніде ні на нижніх рівнях влади, ні, борони Боже, на високих.
Це їхня влада нині. Це вони підтримують своїми грошима корумпованих чиновників і скуповують депутатів. Це їм вигідні хлібні, бензинові та інші кризи. З ними нинішніми країна сидить у злиднях і безробітті. Люди не можуть ані заробити, ані розпочати свою справу, але і просто чесно жити.
Але і є такі багаті, для яких і інші люди теж люди. Вони теж розуміють, що їх добробут і майбутнє їх і їхніх дітей надійне лише у державі в котрій той хто, може багатіє, всі, хто хоче працюють, хто працювати не в змозі достойно забезпечені.
Їхня мета – держава, в якій бути чесним і порядним вигідно людині. Такі багаті, маючи вплив на владу, а то і самі, будучи керівниками, роблять те, що потрібно для всіх і це не надумане. Україна завжди мала таких людей. Хіба Мазепа чи Хмельницький не були заможними власниками?
І сьогодні серед нас є діячі, і з багатих теж є, які довели, що на високих посадах вони працюватимуть на інтереси народу. Вони не заплямовані зв’язками з правлячою номенклатурою.
Ми пам’ятаємо, як уряд Ющенка і Тимошенко всього за півроку погасив багаторічні заборгованості пенсіонерам, вчителям, лікарям. Дав поштовх розвиткові економіки, що відчувався довго після них.
Таких і треба нам обирати. Нехай хтось з них і володіє капіталами, але і ми будемо за ними не жебраками, а достойними працівниками заради свого власного добробуту.
А що, може, хто-небудь із слухачів “Свободи” має іншу думку з цього приводу. Поділіться цими думками. “Свобода” дасть вам всім, думаю, слово, як це вона завжди робить.
Я ж, із свого боку, погоджуюся з тими, хто стверджуватиме, що чи багатий чоловік, чи невисокого статку, аби він був відомий, як чесний керівник і відданий спільній справі. За нього і треба голосувати.
То ваша правда, панове. Аби нам лише не забракло розуму позначити саме таку людину у списку кандидатів на виборчому бюлетені”, - написав на “Свободу” Альбін Арендарчук з Митіщь Московської області.
Наші слухачі продовжують надсилати на “Свободу” свої відгуки про перехід нашої колишньої працівниці керівника київського бюро радіо “Свобода” Ганни Стеців-Герман.
Володимир Грецький з Горлівки Донецької області, зокрема, пише у своєму листі: “Хто вона – Ганна Стеців, який її власний вибір і яка мета такого кроку?
Ганна Стеців вивчала художню літературу. Вона детально давала свою критичну оцінку позитивним та негативним героям. В житті кожна людина – це герой чи образ.
Як Ганна Стеців оцінює саму себе? І чи варто бути журналістом, коли відчуваєш себе невпевненим чи залежним?
Багато радіослухачів з болем та обуренням відгукнулися на вчинок журналістки радіо “Свобода” Ганни Стеців.
А що поробиш? Трапляється всіляке: подружжя зраджує, батько покидає свою дружину і власних дітей. Яка тут причина? Повна бездуховність – це хвороба душі і ліків тут не існує.
Тут можна поставити лише один діагноз – зрада”.
Микола Савчук з Бичкова на Закарпатті: “Одним журналістам відрубують голови, інших розстрілюють, окремих купують. Такий світ настав зараз, мабуть, перед якимись небажаними подіями. Бо і в Біблії написано, що останніми днями настануть тяжкі часи.
Будуть люди тоді самолюбні, зарозумілі, горді, невдячні, осудливі, жорстокі, нестримливі”.
Пан Захарченко з Київської області станції Тетерів бородянського району написав таке: “Ну, як вас Ганна Стеців кинула? Була агітатор за фашиста Ющенка, а тепер за Януковича. Ха-ха-ха. У неї ідеологія перемогла над фізіологією. Отож і вір жінкам”.
Наша давня слухачка Раїса Корюк з Миргорода написала: “Пане Зиновій, а якщо Ганна Герман вчинила перехід у ворожий стан навмисно, чи збурити, чи розворушити, що спить на волі, дає себе дурити, прирікати на вимирання?
Анемія. Ось в якому стані покоїться наша держава напередодні вирішального вибору між темрявою і світлом. Зеки та есдеки правлять бал. Колись розум, нарешті, повинен перемогти лупоту.
А раптом Ганна пішла на самознищення? Давайте почекаємо”, - пропонує Раїса Корюк з Миргорода.
Віктор Щур з Вінниці: “Перехід Ганни Стеців і служба радіо “Свобода” на службу до прем’єр-міністра України, то цей факт можна порівняти з тим, якби людина раніше працювала десь біля екскаватора, а потім переїхала на проживання за полярне коло.
Але, думаю, з цього факту не слід робити якоїсь там трагедії. Ніби вже і радіо “Свобода” розвалилось”.
Пан Хорьков з Калинівки на Вінниччині з приводу переходу Ганни Стеців, зокрема, пише: “Звичайно, кожен має право. А мені все ж цікаво, з якого то дива співробітниця радіо “Свобода” стає речником “бандюковського” уряду, який своїми “успіхами” так затягнув удавку, що ні чихнути, перепрошую на слові. А що то буде далі, враховуючи ціни на пальне, га?”
Слухачка пані Олійник з смт. Золочева на Харківщині пише: “Коли вас зрадила ваша вівця, то я втратила спокій. Я не могла навіть уявити, що людина, яка вчора говорила одне, сьогодні інше. Сумно, що вона обманює, сама не знає, що каже.
Всі документи, на які вона опирається щодо Януковича – це суцільна брехня. Їх давно вже немає, а свідки, як у Мукачевому, відверто брешуть в очі.
А щодо неї, то мені байдуже. Бог їй суддя. Мене лякає Янукович на місці президента. Це людина, яка не змінилася ні до, ні після зони. Мене це жахає.
Дуже прошу передати листа Ганні Герман, хоча я розумію, що це голос волаючого в пустелі.
Ваша шанувальниця Олійник, Золочів, Харківська область”.
Ось такий короткий огляд листів про перехід Ганни Стеців на працю до прем’єр-міністра Віктора Януковича.
І ще одна думка, остання, з приводу переходу Ганни Стеців на працю до Віктора Януковича.
Я записав розмову з Аллою Ткач, киянкою, давньою слухачкою радіо “Свобода”.
Алла Ткач
Я спостерігаю дуже уважно, що робить Ганна Стеців. Знаєте, яка реакція моїх друзів, та і я згодна. Мені так сказали: “Не треба ворогів, коли такі друзі”. Тобто такі друзі в середовищі Януковича.
Оця її кампанія велика по захисту і висвітленні його біографії в тій частині, де про тюремні справи Януковича йдеться. Я вам скажу, що виявилося, що дуже багато людей в Україні про це не знали, а тепер всі вже знають.
Навіть така трішки смішна річ. Мені зателефонувала моя приятелька, яка директором дитячого садочку працює. Вона говорить, що винаймала на роботу сторожа. Він заповнює анкету і там є запитання: “Чи були Ви засуджені чи ні?” Дійшов до цієї графи і питає: “А що не можна сторожем, якщо був засуджений?”
А ця моя директорка садочку каже, що ні, не можна. А він відповідає: “А президентом, виявляється, можна. Ось по телебаченню показали, що Янукович правда-таки сидів”.
Я от на цьому і хотіла закінчити, що ми побачимо чим це все закінчиться, але поки що пані Ганна, чи від неї це залежить, чи ні, але поганого нічого ще не зробила.
Я особисто дуже не симпатизую цій людині, десь залишаю якісь проценти. А може вона пішла на самоспалення ради чогось доброго, ради України? Таке може бути. Не хочеться мені вірити до кінця, що така віроломна людина ця. Розумієте?
Я б не змогла так чинить. В мене не така натура. А от пані Ганна Стеців, може, змогла. Якщо вона дійсно пішла за великі гроші, в чому я не впевнена, то просто її ім’я треба забути на віки вічні в Україні.
Зиновій Фрис
Скажіть, будь ласка, пані Алла, якщо говорити про Віктора Януковича, користуючись тим, що ми з Вами розмовляємо, то чи Ви припускаєте, що він може перемогти на президентських виборах?
Якщо Ви уважно стежили за всім, що каже пані Стеців, то вона сказала, що лише сліпий не бачить, що Янукович буде президентом.
Алла Ткач
Не буде він президентом, якщо чесні вибори будуть. А, звичайно, якщо піде вся компанія Кучми і Медведчука на саме найстрашніше, і ізолює таким чином Україну від усього світу.
По подіям в Мукачеве ми побачили, що вже нічого скрити не можна. То тоді Янукович зможе перемогти. Але якщо хоч буде доля правди у цих виборах. Тому що, як чернять Віктора Андрійовича, а народ його любить. От так.
Зиновій Фрис
Нагадаю, що це була Алла Ткач, наша слухачка з Києва.
Електронний лист від нашого слухача з Києва Романа Полтави: “Чому ви так боїтесь власних коментарів? Невже не можна було належним чином прокоментувати казочку з урядового порталу про бабусю, яка везе прем''єр-пахану полуниці? А ви навіть не сказали, що вона з урядового порталу.
Чому ви так боїтесь коментувати політику п. О. Мороза, пропагандою якої заповнені всі владні джерела дезінформації? Адже від радіо “Свобода" сьогодні є величезна потреба не в благопристойній інформації, а саме в контрпропаганді. Такої самої, яку воно вело в часи ІІ-ї імперії.
Є досить багато злиденних людей, навіть не заангажованих марксизмом-ленінізмом, проте зачарованих широко розрекламованими "чесностами" п. Мороза та його зовнішністю, які не усвідомлюють, що п. Мороз працює на Кучму-3.
І ці люди нездатні осмислити навіть дебати Тимошенко-Мороз. Істину їм треба розжувати та покласти до рота. Так само, як це робить, наприклад, п. Корчинський, але його зброя - брехня.
Дуже дивно, що Ви не рекламуєте навіть у ваших оглядах преси дієвіші за ваші матеріали газети "Свобода", яка, здавалось би, повинна була би мати постійну програму на вашій хвилі. Тим більше, що там постійно друкуються ваші найактивніші співпрацівники.
Допис п. Б. Казки "Олександра Мороза зачекався психоаналітик" в № 24 варто було би поширювати як масову листівку. Проте, на жаль, нема кому. Патріоти продовжують викидати тони паперу на вітер”.
Нагадаю, що це був фрагмент з листа нашого київського слухача Романа Полтави.
Пане Полтава, Ви порушуєте у своєму листі одразу кілька питань і проблем. Я зупинюся на Вашому запитанні: “Чому ви так боїтеся власних коментарів?”
Справді, ми, працівники радіо “Свобода” нічого не коментуємо у наших передачах. Наша особиста думка і оцінка просто відсутня.
Чи боїмося ми це робити? Ні, справа не в цьому. У своїй праці ми керуємося журналістськими стандартами, журналістським кодексом радіо “Свобода” згідно з яким ми не можемо нічого коментувати і давати оцінки тим чи іншим діячам і подіям.
Та це цілком не означає, що в наших передач цілком відсутні коментарі. Якраз їх дуже багато, практично у кожній передачі. Коментуєте ви, наші слухачі, коментують наші гості з числа експертів, аналітиків, спостерігачів, політиків.
Наше завдання: довести до Вас те, що думають саме вони з того чи іншого приводу про ту чи іншу подію.
Я не думаю, що наша особиста думка така вже і важлива і потрібна. Хоча б тому, що вона, здається мені, завжди буде суб’єктивною, а, може, і нав’язливою. А ми якраз цього дуже боїмося.
Ми нікого не хочемо повчати, для нас важливішим є ознайомити Вас з усім спектром думок. Лише у такому випадку Ви можете робити власні висновки. Лише у такому випадку Вами ніхто не зможе маніпулювати.
Тим більше, що такими маніпуляторами не хотіли б бути ми, працівники радіо “Свобода”. Неупередженість – ось це золоте правило журналістики вільної і незаангажованої.
Хоча, я хочу визнати, що нас і при цьому дехто в Україні звинувачує у суб’єктивізмі і упередженості. Мабуть, тому що ми справді порушуємо такі гострі проблеми українських реалій.
Наших критиків чомусь не влаштовує навіть те, що ми подаємо думки різних сторін, що це в жодному випадку не є грою в одні ворота. Вочевидь, хтось би хотів, щоб ми подавали лише одну точку зору, ту, яка їм вигідна.
Як написав наш слухач Петро Гладій з Луцька: “Вас викинули тому з ефіру FM, що владі не вигідний ваш плюралізм думок. Навіщо їм плюгавий західний плюралізм, якщо можна обходитись лише тим, що нав’язують мас-медіа зятя Кучми”.
Я прощаюся з Вами. Користуючись нагодою запрошую Вас до співпраці з нами. Ваші листи, Ваші коментарі, Ваша оцінка завжди знайдуть місце в наших передачах. Тільки прошу: не просіть коментувати нас, особливо зараз, коли розпочалася передвиборча президентська кампанія.
Наступний випуск “Листи на Свободу” проведе мій колега Петро Кагуй.
До зустрічі!
Хай Вам щастить, хай щастить Україні!
Прага, 3 липня 2004 року.
Зиновій Фрис
Говорить радіо “Свобода”!
На хвилях української “Свободи” передача за вашими листами.
Перед мікрофоном Зиновій Фрис.
Вітаю Вас, дорогі слухачі! Пане Мороз, скажіть, будь ласка, це Ваше глибоке особисте переконання, що Ви маєте шанс перемогти на президентських виборах, а чи Вас у цьому переконане Ваше оточення, зокрема, пан Вінський, Рудьковський? Олександр Мороз Я задоволений, що Ви знаєте по прізвищах оточення голови СПУ. Якщо вже і за кордоном про них говорять, то це вже добре. Але вся справа в тому, що упевненість є безперечно. Ми ввійшли в другий тур виборів в 1999 році. У нас украли цю перемогу, ми це прекрасно розуміємо. Зиновій Фрис
Заявив у “Вечірній Свободі” в прямому ефірі 25 червня лідер СПУ Олександр Мороз.
Я не випадково навів цей фрагмент передачі. Це така своєрідна прелюдія до листа нашого слухача Анатолія Миненка з міста Бровари на Київщині.
Ось, що він, зокрема, пише у своєму листі: “Потрібно висунути від опозиції єдиного кандидата за якого проголосують всі та принаймні “єдуни”, окремі, звичайно.
Цим кандидатом є Олександр Мороз. Лише він сьогодні здатний подолати Януковича. Ось це потрібно, щоб зрозуміли і представники “НУ”, і КПУ, за БЮТ і говорити не буду.
Думаю, що перемога Мороза при повній підтримці четвірки була в першому турі. Для всіх вона була б знаковою. Якщо окремо кожен, то тоді ми будемо мати “НУ” та БЮТ – 21%, СПУ і КПУ – 20% і влада – 26%.
Навіть, якщо владний кандидат виходить до другого кола, то він зі своїм адмінресурсом при одній сотні політтехнологів перемагає з великим відривом і це потрібно зрозуміти всім.
Якщо буде така розкладка сил, то на вибори прийде, якщо прийде не більше 52% виборців, біля 20 млн. Це теж треба пам’ятати, бо стадо баранів вже навчилося виживати, як кажуть, поїдаючи, навіть котів, про що заявив по радіо представник донецького регіону. А вже вибори їм “по барабану”, що завжди перемагає влада. То навіщо на них ходити? Краще за цей час впіймати кота.
Той рейтинг, яким продовжують заколисувати Ющенка, то, вибачте, “мура”, і я не вірю жодній цифрі того блуду.
Одним словом є над чим подумати і Віктору Андрійовичу і Юлії Володимирівні і Олександру Морозу і Петру Симоненку. Думайте, бо як і цього разу підставити виборців забудуть вони і ваші прізвища.
З повагою до Вас Анатолій Миненко, Бровари”.
Тим часом наш слухач Петро Сидорчук з Дніпропетровська двома руками за кандидатуру Віктора Януковича.
“Я не сумніваюся в перемозі Віктора Януковича, особливо після того як до нього працювати перейшла ваша працівниця Ганна Стеців-Герман.
Вона, мабуть, зробила це не випадково. Якщо такі люди переходять до Януковича, то як нам простим так би мовити рабам не голосувати за таку людину”.
А Савелій Надюк з Черкаської області міста Сміла голосував би на виборах за Юлію Тимошенко і ось чому: “Хочеться згадати найдобрішим словом пані Юлію Тимошенко. У ВР це найрозумніша і найпатріотичніша депутатка. Вона не намагається сидіти на двох стільцях. Вона не бігала по два рази на тиждень до Кучми чаювати. Вона не їздила до Криму вітати Кучму з шістдесятиріччям. Вона ніколи не називала Кучму своїм батьком, як деякі інші депутати.
Коли в гарному оперному театрі іде гарна опера, то хочеться, щоб ця опера довго не закінчувалася. Так само, коли виступає пані Юлія у ВР, на мітингу, на радіо “Свобода”, то хочеться, щоб її промова довго-довго не закінчувалася.
Мені 80 років, маю букет болячок, але коли почую правдиву промову пані Юлії, то в мене підвищується загальний тонус і зникають усі болячки. Пані Юлія своїм “срібним” голосом, золотою душею і правдивими словами лікує краще за будь-якого професора медицини.
Юлія Володимирівна уже перевірила на міцність кучмівські нари, перевірила на смак кучмівську баланду і вийшла з кучмівського каземату виправданою.
Незважаючи на всі перешкоди пані Юлія не стала на коліна, як інші месії. Не називала Кучму батьком. Не скорилася, не змирилася, бо пані Юля українкою народилася.
На кучмівських нарах Юлія Володимирівна ще більше загартувалася, ще більше стала твердою рукою, а Україні потрібна саме тверда рука”? - написав в своєму листі Савелій Надюк з міста Сміла на Черкащині.
Наш слухач Альбін Арендарчук з РФ, торкаючись майбутніх президентських виборів пише, зокрема: “Від своїх знайомих я іноді чую таке. Вони дуже хотіли, щоб вища влада в Україні змінилася, бо вже немає ніякої змоги терпіти повсюдні і повсякденні на кожному кроці несправедливості і утиски над людиною.
В країні, і це відомо кожному, заправляє група багатіїв об’єднаних у клани. Але постає питання. Ті кандидати, що виступають проти нинішнього режиму теж опираються на багатих, які їх фінансують, а деякі з кандидатів і самі є мільйонерами, то чи не може статися зміни “шила на мило”? Чи вони не так само будуть розпродавати державу заради свого збагачення?
Звичайно, така думка виникає у кожного, хто роздумує, як йому голосувати на виборах вже за кілька місяців. Мені здається, що може це найпоширеніше питання, які задають собі люди з наближенням дати президентських виборів.
Адже реальні претенденти ось вони відомі всім. То як на все відповісти? Я особисто відповів би так. Серед багатьох, як і серед усіх є різні люди, є багаті і багатющі, яким наплювати на всіх інших людей, на плювати на інтереси своєї нації, своєї держави, хоча зовні вони видають себе захисниками народу. От таких не можна допускати до керма ніде ні на нижніх рівнях влади, ні, борони Боже, на високих.
Це їхня влада нині. Це вони підтримують своїми грошима корумпованих чиновників і скуповують депутатів. Це їм вигідні хлібні, бензинові та інші кризи. З ними нинішніми країна сидить у злиднях і безробітті. Люди не можуть ані заробити, ані розпочати свою справу, але і просто чесно жити.
Але і є такі багаті, для яких і інші люди теж люди. Вони теж розуміють, що їх добробут і майбутнє їх і їхніх дітей надійне лише у державі в котрій той хто, може багатіє, всі, хто хоче працюють, хто працювати не в змозі достойно забезпечені.
Їхня мета – держава, в якій бути чесним і порядним вигідно людині. Такі багаті, маючи вплив на владу, а то і самі, будучи керівниками, роблять те, що потрібно для всіх і це не надумане. Україна завжди мала таких людей. Хіба Мазепа чи Хмельницький не були заможними власниками?
І сьогодні серед нас є діячі, і з багатих теж є, які довели, що на високих посадах вони працюватимуть на інтереси народу. Вони не заплямовані зв’язками з правлячою номенклатурою.
Ми пам’ятаємо, як уряд Ющенка і Тимошенко всього за півроку погасив багаторічні заборгованості пенсіонерам, вчителям, лікарям. Дав поштовх розвиткові економіки, що відчувався довго після них.
Таких і треба нам обирати. Нехай хтось з них і володіє капіталами, але і ми будемо за ними не жебраками, а достойними працівниками заради свого власного добробуту.
А що, може, хто-небудь із слухачів “Свободи” має іншу думку з цього приводу. Поділіться цими думками. “Свобода” дасть вам всім, думаю, слово, як це вона завжди робить.
Я ж, із свого боку, погоджуюся з тими, хто стверджуватиме, що чи багатий чоловік, чи невисокого статку, аби він був відомий, як чесний керівник і відданий спільній справі. За нього і треба голосувати.
То ваша правда, панове. Аби нам лише не забракло розуму позначити саме таку людину у списку кандидатів на виборчому бюлетені”, - написав на “Свободу” Альбін Арендарчук з Митіщь Московської області.
Наші слухачі продовжують надсилати на “Свободу” свої відгуки про перехід нашої колишньої працівниці керівника київського бюро радіо “Свобода” Ганни Стеців-Герман.
Володимир Грецький з Горлівки Донецької області, зокрема, пише у своєму листі: “Хто вона – Ганна Стеців, який її власний вибір і яка мета такого кроку?
Ганна Стеців вивчала художню літературу. Вона детально давала свою критичну оцінку позитивним та негативним героям. В житті кожна людина – це герой чи образ.
Як Ганна Стеців оцінює саму себе? І чи варто бути журналістом, коли відчуваєш себе невпевненим чи залежним?
Багато радіослухачів з болем та обуренням відгукнулися на вчинок журналістки радіо “Свобода” Ганни Стеців.
А що поробиш? Трапляється всіляке: подружжя зраджує, батько покидає свою дружину і власних дітей. Яка тут причина? Повна бездуховність – це хвороба душі і ліків тут не існує.
Тут можна поставити лише один діагноз – зрада”.
Микола Савчук з Бичкова на Закарпатті: “Одним журналістам відрубують голови, інших розстрілюють, окремих купують. Такий світ настав зараз, мабуть, перед якимись небажаними подіями. Бо і в Біблії написано, що останніми днями настануть тяжкі часи.
Будуть люди тоді самолюбні, зарозумілі, горді, невдячні, осудливі, жорстокі, нестримливі”.
Пан Захарченко з Київської області станції Тетерів бородянського району написав таке: “Ну, як вас Ганна Стеців кинула? Була агітатор за фашиста Ющенка, а тепер за Януковича. Ха-ха-ха. У неї ідеологія перемогла над фізіологією. Отож і вір жінкам”.
Наша давня слухачка Раїса Корюк з Миргорода написала: “Пане Зиновій, а якщо Ганна Герман вчинила перехід у ворожий стан навмисно, чи збурити, чи розворушити, що спить на волі, дає себе дурити, прирікати на вимирання?
Анемія. Ось в якому стані покоїться наша держава напередодні вирішального вибору між темрявою і світлом. Зеки та есдеки правлять бал. Колись розум, нарешті, повинен перемогти лупоту.
А раптом Ганна пішла на самознищення? Давайте почекаємо”, - пропонує Раїса Корюк з Миргорода.
Віктор Щур з Вінниці: “Перехід Ганни Стеців і служба радіо “Свобода” на службу до прем’єр-міністра України, то цей факт можна порівняти з тим, якби людина раніше працювала десь біля екскаватора, а потім переїхала на проживання за полярне коло.
Але, думаю, з цього факту не слід робити якоїсь там трагедії. Ніби вже і радіо “Свобода” розвалилось”.
Пан Хорьков з Калинівки на Вінниччині з приводу переходу Ганни Стеців, зокрема, пише: “Звичайно, кожен має право. А мені все ж цікаво, з якого то дива співробітниця радіо “Свобода” стає речником “бандюковського” уряду, який своїми “успіхами” так затягнув удавку, що ні чихнути, перепрошую на слові. А що то буде далі, враховуючи ціни на пальне, га?”
Слухачка пані Олійник з смт. Золочева на Харківщині пише: “Коли вас зрадила ваша вівця, то я втратила спокій. Я не могла навіть уявити, що людина, яка вчора говорила одне, сьогодні інше. Сумно, що вона обманює, сама не знає, що каже.
Всі документи, на які вона опирається щодо Януковича – це суцільна брехня. Їх давно вже немає, а свідки, як у Мукачевому, відверто брешуть в очі.
А щодо неї, то мені байдуже. Бог їй суддя. Мене лякає Янукович на місці президента. Це людина, яка не змінилася ні до, ні після зони. Мене це жахає.
Дуже прошу передати листа Ганні Герман, хоча я розумію, що це голос волаючого в пустелі.
Ваша шанувальниця Олійник, Золочів, Харківська область”.
Ось такий короткий огляд листів про перехід Ганни Стеців на працю до прем’єр-міністра Віктора Януковича.
І ще одна думка, остання, з приводу переходу Ганни Стеців на працю до Віктора Януковича.
Я записав розмову з Аллою Ткач, киянкою, давньою слухачкою радіо “Свобода”.
Алла Ткач
Я спостерігаю дуже уважно, що робить Ганна Стеців. Знаєте, яка реакція моїх друзів, та і я згодна. Мені так сказали: “Не треба ворогів, коли такі друзі”. Тобто такі друзі в середовищі Януковича.
Оця її кампанія велика по захисту і висвітленні його біографії в тій частині, де про тюремні справи Януковича йдеться. Я вам скажу, що виявилося, що дуже багато людей в Україні про це не знали, а тепер всі вже знають.
Навіть така трішки смішна річ. Мені зателефонувала моя приятелька, яка директором дитячого садочку працює. Вона говорить, що винаймала на роботу сторожа. Він заповнює анкету і там є запитання: “Чи були Ви засуджені чи ні?” Дійшов до цієї графи і питає: “А що не можна сторожем, якщо був засуджений?”
А ця моя директорка садочку каже, що ні, не можна. А він відповідає: “А президентом, виявляється, можна. Ось по телебаченню показали, що Янукович правда-таки сидів”.
Я от на цьому і хотіла закінчити, що ми побачимо чим це все закінчиться, але поки що пані Ганна, чи від неї це залежить, чи ні, але поганого нічого ще не зробила.
Я особисто дуже не симпатизую цій людині, десь залишаю якісь проценти. А може вона пішла на самоспалення ради чогось доброго, ради України? Таке може бути. Не хочеться мені вірити до кінця, що така віроломна людина ця. Розумієте?
Я б не змогла так чинить. В мене не така натура. А от пані Ганна Стеців, може, змогла. Якщо вона дійсно пішла за великі гроші, в чому я не впевнена, то просто її ім’я треба забути на віки вічні в Україні.
Зиновій Фрис
Скажіть, будь ласка, пані Алла, якщо говорити про Віктора Януковича, користуючись тим, що ми з Вами розмовляємо, то чи Ви припускаєте, що він може перемогти на президентських виборах?
Якщо Ви уважно стежили за всім, що каже пані Стеців, то вона сказала, що лише сліпий не бачить, що Янукович буде президентом.
Алла Ткач
Не буде він президентом, якщо чесні вибори будуть. А, звичайно, якщо піде вся компанія Кучми і Медведчука на саме найстрашніше, і ізолює таким чином Україну від усього світу.
По подіям в Мукачеве ми побачили, що вже нічого скрити не можна. То тоді Янукович зможе перемогти. Але якщо хоч буде доля правди у цих виборах. Тому що, як чернять Віктора Андрійовича, а народ його любить. От так.
Зиновій Фрис
Нагадаю, що це була Алла Ткач, наша слухачка з Києва.
Електронний лист від нашого слухача з Києва Романа Полтави: “Чому ви так боїтесь власних коментарів? Невже не можна було належним чином прокоментувати казочку з урядового порталу про бабусю, яка везе прем''єр-пахану полуниці? А ви навіть не сказали, що вона з урядового порталу.
Чому ви так боїтесь коментувати політику п. О. Мороза, пропагандою якої заповнені всі владні джерела дезінформації? Адже від радіо “Свобода" сьогодні є величезна потреба не в благопристойній інформації, а саме в контрпропаганді. Такої самої, яку воно вело в часи ІІ-ї імперії.
Є досить багато злиденних людей, навіть не заангажованих марксизмом-ленінізмом, проте зачарованих широко розрекламованими "чесностами" п. Мороза та його зовнішністю, які не усвідомлюють, що п. Мороз працює на Кучму-3.
І ці люди нездатні осмислити навіть дебати Тимошенко-Мороз. Істину їм треба розжувати та покласти до рота. Так само, як це робить, наприклад, п. Корчинський, але його зброя - брехня.
Дуже дивно, що Ви не рекламуєте навіть у ваших оглядах преси дієвіші за ваші матеріали газети "Свобода", яка, здавалось би, повинна була би мати постійну програму на вашій хвилі. Тим більше, що там постійно друкуються ваші найактивніші співпрацівники.
Допис п. Б. Казки "Олександра Мороза зачекався психоаналітик" в № 24 варто було би поширювати як масову листівку. Проте, на жаль, нема кому. Патріоти продовжують викидати тони паперу на вітер”.
Нагадаю, що це був фрагмент з листа нашого київського слухача Романа Полтави.
Пане Полтава, Ви порушуєте у своєму листі одразу кілька питань і проблем. Я зупинюся на Вашому запитанні: “Чому ви так боїтеся власних коментарів?”
Справді, ми, працівники радіо “Свобода” нічого не коментуємо у наших передачах. Наша особиста думка і оцінка просто відсутня.
Чи боїмося ми це робити? Ні, справа не в цьому. У своїй праці ми керуємося журналістськими стандартами, журналістським кодексом радіо “Свобода” згідно з яким ми не можемо нічого коментувати і давати оцінки тим чи іншим діячам і подіям.
Та це цілком не означає, що в наших передач цілком відсутні коментарі. Якраз їх дуже багато, практично у кожній передачі. Коментуєте ви, наші слухачі, коментують наші гості з числа експертів, аналітиків, спостерігачів, політиків.
Наше завдання: довести до Вас те, що думають саме вони з того чи іншого приводу про ту чи іншу подію.
Я не думаю, що наша особиста думка така вже і важлива і потрібна. Хоча б тому, що вона, здається мені, завжди буде суб’єктивною, а, може, і нав’язливою. А ми якраз цього дуже боїмося.
Ми нікого не хочемо повчати, для нас важливішим є ознайомити Вас з усім спектром думок. Лише у такому випадку Ви можете робити власні висновки. Лише у такому випадку Вами ніхто не зможе маніпулювати.
Тим більше, що такими маніпуляторами не хотіли б бути ми, працівники радіо “Свобода”. Неупередженість – ось це золоте правило журналістики вільної і незаангажованої.
Хоча, я хочу визнати, що нас і при цьому дехто в Україні звинувачує у суб’єктивізмі і упередженості. Мабуть, тому що ми справді порушуємо такі гострі проблеми українських реалій.
Наших критиків чомусь не влаштовує навіть те, що ми подаємо думки різних сторін, що це в жодному випадку не є грою в одні ворота. Вочевидь, хтось би хотів, щоб ми подавали лише одну точку зору, ту, яка їм вигідна.
Як написав наш слухач Петро Гладій з Луцька: “Вас викинули тому з ефіру FM, що владі не вигідний ваш плюралізм думок. Навіщо їм плюгавий західний плюралізм, якщо можна обходитись лише тим, що нав’язують мас-медіа зятя Кучми”.
Я прощаюся з Вами. Користуючись нагодою запрошую Вас до співпраці з нами. Ваші листи, Ваші коментарі, Ваша оцінка завжди знайдуть місце в наших передачах. Тільки прошу: не просіть коментувати нас, особливо зараз, коли розпочалася передвиборча президентська кампанія.
Наступний випуск “Листи на Свободу” проведе мій колега Петро Кагуй.
До зустрічі!
Хай Вам щастить, хай щастить Україні!
