Белград, 14 липня 2004 – На початку дев’яностих рокiв, в час воєнних дiй на територiї колишньої Югославiї, окремi люди збагнули, що краще здобувати майно, анiж вiйськову славу. До мiст у Хорватiї та Боснiї i Герцеговині, захоплених сербськими силами, вiдразу прибували працiвники рiзних секретних служб та ватаги добровольцiв, котрi безпощадно грабували все що завгодно: банки, архiви, магазини, приватнi квартири, ферми... Згодом на ярмарках та базарах в Сербiї було можна запiвдарма чи й просто дешевше купити як нову машину, так і комбайн, телевiзор, меблi, колекцiї картин та iншi товари iз воєнної здобичi.
Незнаними воєнними шляхами до Сербiї прибув і табун расових коней з хорватського мiстечка Липик. Та коня, на вiдмiну вiд автомобiля, не можна перефарбувати. Неможливо анi пiдробити документи, оскiльки йдеться про рiдкiсну расу – так званих липицанерiв, якi залишилися лише в Словенiї та Австрiї.
Минуло тринадцять рокiв. Хорвати дiзналися, що сотня коней перебуває на однiй фермi в Сербiї. Минулого тижня представники мiнiстерств агропромисловостi Хорватiї й Сербiї обговорили й цю справу та дiйшли згоди, що табун треба повернути тим, кому вiн належить.
Проте фермер, у якого вони наразi перебувають, вимагає вiдшкодування. Вiн каже, що порятував коней, годував їх, лiкував тощо. Хорватська сторона запропонувала, щоб у Сербiї залишилися лошата та жеребцi, для яких вона видасть родовiднi книги. А щодо матеріального вiдшкодування, то хорвати залишають справу сербськiй владi й тимчасовому власниковi, котрий нiяк не хоче, щоб його називали конокрадом. Мовляв, конi без нього давно б пропали.
Епiзод із табуном оглядачi вважають позитивним знаком: якщо серби й хорвати ведуть переговори про коней, то це значить, що вони врегулювали усi важливiшi питання.
Незнаними воєнними шляхами до Сербiї прибув і табун расових коней з хорватського мiстечка Липик. Та коня, на вiдмiну вiд автомобiля, не можна перефарбувати. Неможливо анi пiдробити документи, оскiльки йдеться про рiдкiсну расу – так званих липицанерiв, якi залишилися лише в Словенiї та Австрiї.
Минуло тринадцять рокiв. Хорвати дiзналися, що сотня коней перебуває на однiй фермi в Сербiї. Минулого тижня представники мiнiстерств агропромисловостi Хорватiї й Сербiї обговорили й цю справу та дiйшли згоди, що табун треба повернути тим, кому вiн належить.
Проте фермер, у якого вони наразi перебувають, вимагає вiдшкодування. Вiн каже, що порятував коней, годував їх, лiкував тощо. Хорватська сторона запропонувала, щоб у Сербiї залишилися лошата та жеребцi, для яких вона видасть родовiднi книги. А щодо матеріального вiдшкодування, то хорвати залишають справу сербськiй владi й тимчасовому власниковi, котрий нiяк не хоче, щоб його називали конокрадом. Мовляв, конi без нього давно б пропали.
Епiзод із табуном оглядачi вважають позитивним знаком: якщо серби й хорвати ведуть переговори про коней, то це значить, що вони врегулювали усi важливiшi питання.