Нью-Йорк, 26 липня 2004 - Американські соціологи вирішили шляхом опитування довідатись, як громадяни Сполучених Штатів уявляють собі щасливе життя, у чому полягає щастя, чим назагал щасливі люди?
Найголовнішою складовою щастя американці вважають сімейне життя. На другому місці стоять друзі, на третьому – праця, яка має приносити задоволення, і лише потім називають гроші. До того ж, за статистичними викладками, пересічний американець лише 15% задоволення життям відносить на рахунок грошей.
Опитування протягом кількох років проводилося серед пасажирів у аеропорту міста Піттсбург, штат Пенсильванія. Це місто вважається столицею сталеливарної промисловості Америки. Соціолог Джеймс Монтер пише, що люди, які ставлять гроші вище, ніж кохання, значно менше від інших задоволені життям. Він доходить висновку, що людське щастя залежить від трьох головних компонентів. Перший компонент – це завданий рівень щастя. Інакше кажучи, ступінь задоволення життям притаманний людині від самого народження і залишається однаковим назавжди. Ми кажемо – людська вдача, науковці ж говорять про генетичну спадковість. Іншими словами, у людини можуть траплятися хвилини відчаю або душевного піднесення, але раніше чи пізніше загальний стан повертається до певного пересічного постійного рівня, незмінного протягом життя. Другий компонент, від якого залежить щастя, визначається обставинами, закрема, демографічними факторами: вік, стать, життєвий статус тощо. Саме в цій області людина схильна переоцінювати роль грошей у житті. Коли грошей нема – їм надається велике значення, але коли людина сягає якогось середнього рівня прибутків, цей фактор уже майже не впливає на рівень щастя. Третій компонент – те, що соціологи називають гедоністичною адаптацією, простіше кажучи, це призвичаєння до обставин. Наприклад, багато хто з американців вважає життя в Каліфорнії символом досягнутого успіху. Разом з тим, серед самих каліфорнійців не спотерігається якогось особливої гордості за свою поштову адресу. Отож, соціологи доходять висновку, що ми не можемо змінити наш рівень щастя. А що ж тоді можна змінити? Наші власні свідомі дії, що на них, за підрахунками, припадає 40 % щастя. Ці дії можна скеровувати і змінювати. До таких дій соціологи відносять елементарні, загальновідомі речі, такі, як фізичні вправи, що підвищують загальний тонус і зміцнюють здоров’я, регулярний секс, бажано – з коханою людиною, причому не лише фізична близькість, а й духовна, спілкування, обговорення проблем. Працюючи, треба отримувати задоволення від роботи, а головне – робити те, що подобається. І не треба перетворювати прагнення щастя на самоціль, бо тоді замість щастя матимемо суцільну гонитву за ним. Втім, здається, ми з вами все це знали й без соціологічних, як нині кажуть, прибамбасів, чи не так?
Найголовнішою складовою щастя американці вважають сімейне життя. На другому місці стоять друзі, на третьому – праця, яка має приносити задоволення, і лише потім називають гроші. До того ж, за статистичними викладками, пересічний американець лише 15% задоволення життям відносить на рахунок грошей.
Опитування протягом кількох років проводилося серед пасажирів у аеропорту міста Піттсбург, штат Пенсильванія. Це місто вважається столицею сталеливарної промисловості Америки. Соціолог Джеймс Монтер пише, що люди, які ставлять гроші вище, ніж кохання, значно менше від інших задоволені життям. Він доходить висновку, що людське щастя залежить від трьох головних компонентів. Перший компонент – це завданий рівень щастя. Інакше кажучи, ступінь задоволення життям притаманний людині від самого народження і залишається однаковим назавжди. Ми кажемо – людська вдача, науковці ж говорять про генетичну спадковість. Іншими словами, у людини можуть траплятися хвилини відчаю або душевного піднесення, але раніше чи пізніше загальний стан повертається до певного пересічного постійного рівня, незмінного протягом життя. Другий компонент, від якого залежить щастя, визначається обставинами, закрема, демографічними факторами: вік, стать, життєвий статус тощо. Саме в цій області людина схильна переоцінювати роль грошей у житті. Коли грошей нема – їм надається велике значення, але коли людина сягає якогось середнього рівня прибутків, цей фактор уже майже не впливає на рівень щастя. Третій компонент – те, що соціологи називають гедоністичною адаптацією, простіше кажучи, це призвичаєння до обставин. Наприклад, багато хто з американців вважає життя в Каліфорнії символом досягнутого успіху. Разом з тим, серед самих каліфорнійців не спотерігається якогось особливої гордості за свою поштову адресу. Отож, соціологи доходять висновку, що ми не можемо змінити наш рівень щастя. А що ж тоді можна змінити? Наші власні свідомі дії, що на них, за підрахунками, припадає 40 % щастя. Ці дії можна скеровувати і змінювати. До таких дій соціологи відносять елементарні, загальновідомі речі, такі, як фізичні вправи, що підвищують загальний тонус і зміцнюють здоров’я, регулярний секс, бажано – з коханою людиною, причому не лише фізична близькість, а й духовна, спілкування, обговорення проблем. Працюючи, треба отримувати задоволення від роботи, а головне – робити те, що подобається. І не треба перетворювати прагнення щастя на самоціль, бо тоді замість щастя матимемо суцільну гонитву за ним. Втім, здається, ми з вами все це знали й без соціологічних, як нині кажуть, прибамбасів, чи не так?