Олександр БазилюкБазилюк Олександр Філімонович народився 15 березня 1942 р. у м. Чапаєвську Самарської обл. (Росія). Батько, Базилюк Філімон Семенович (1911-1992) - інженер-хімік, народився в Житомирській губернії, сіло Велика Цвіля. Мати, Майорова Євдокія Леонтіївна (1917-1997) - волжанка, уродженка Симбірської губернії. Сімейний стан - одружений. Дружина - Базилюк Світлана Сергіївна, філолог, викладач англійської і французької мов. Діти: Павло, Ксенія і Анастасія.
Освіта вища. Доцент, кандидат філософських наук, автор ряду книг і статей з соціології і соціальної філософії. Закінчив Московський державний університет у 1966 р., філософський факультет , за фахом викладач філософії і суспільствознавства і аспірантуру там же у 1969 р. Кандидатська дисертація "Основні проблеми феноменологічного методу Е.Гуссерля" (1974). Понад чверть століття викладав у Донецькому держуніверситеті.
Беззмінний лідер словянського руху України. У травні 1992 року створив Цивільний Конгрес України, згодом перейменований у Словянську партію. Голова Словянської партії (з 11.1994). Він також староста "Конгресу Російських організацій України" (з1996 р.) і очолює "Союз православних громадян України".
Росіянин, православний. Член філософського товариства України. Кандидат в майстри спорту з шахів. Живе в До нецьку з 1971 р.
· З 1971 р. - доцент кафедри філософії Донецького державного університету. · З 1974 р. - член КПРС. · З лютого 1990 р. - в Демплатформі. · З жовтня 1990 р. - головний координатор ради Донецької обласної організації ПДВУ. · З грудня 1990 р. - співголова координаційної ради ПДВУ. · З червня 1991 р. по березень 1992 р. - член Президії ПДВУ. · З лютого 1992 р. - співголова "Руху за відродження Донбасу". · З травня 1992 р. по листопад 1994 р. - співголова ГКУ (тепер - Словянська партія). · З листопада 1994 р. - голова ГКУ (тепер - Словянська партія). · З січня 1995 р. - член Координаційної ради Союзу миролюбних сил. · З березня 1996 р. - староста тимчасової ради. · З листопада 1996 - староста Конгресу російських організацій України. · З липня 1995 р - до липня 1998 р. - член Ради співвітчизників при Державній думі Росії. · 1999 р - Кандидат у Президенти України на виборах.
Публікації
· 1989 - монографії "Социальная философия неомарксизма".
Передвиборна програма кандидата в Президенти України Базилюка Олександра Філімоновича
В Україні виникла глибока ідеологічна криза: жодна з політичних програм, про які так багато шумить преса, не в змозі об''єднати суспільство. Праві і ліві, центристи і націоналісти, демократи і ліберали - усі погрузли у чварах і в кожного є своя, осколкова ідеологія, що виражає інтереси відокремлених соціальних груп.
Тим часом об''єднуюча ідея в Україні є - це слов''янська ідея, її сила полягає в тому, що більшість громадян країни - слов''яни. У країнах СНД також багато представників цього етносу, особливо в Росії, Білорусі і Казахстані. А слов''янський світ у цілому нараховує понад 300 мільйонів чоловік, які проживають у 12 слов''янських державах.
Слов''янський рух має давні традиції, йому понад 150 років, а якщо брати від самих витоків, то більше тисячі. На відміну від марксизму, лібералізму та інших "ізмів", що прибилися до нас із Заходу, слов''янська ідеологія є споконвіку нашою, увібравши в себе все найкраще, що було на Русі. Ми борсаємося в пошуках виходу з глухого кута, прислуховуючись до західних порадників, таких як МВФ і Всесвітній банк, руйнуючи Україну та втягуючи її в боргову яму, в той час як рішення всіх проблем у нас під ногами. Точніше, воно в нас самих. Ми повинні повернутися до традиційних для слов''ян цінностей і будувати економіку, орієнтовану на власні ресурси та співробітництво слов''янських держав. Нам далекий західний індивідуалізм, що нав''язується під виглядом "загальнолюдських цінностей". Слов''яни століттями вели общинний спосіб життя і господарювання, вони цінували артільну працю, їм завжди були властиві колективізм і любов до ближнього. Наші предки не поділяли людей на своїх і чужих по крові. Хто прийняв їх Віру і мораль, хто оцінив широчінь і чуйність їхньої душі, той і сам слов''янин, незалежно від свого походження. Слов''яни нерідко ставали жертвою своєї добродушності і гостинності, але в періоди розрух і бідувань завжди вміли згуртуватися і вистояти завдяки самовідданості і безприкладному героїзму.
Немає сумнівів, що слов''янський світ вистоїть і в сьогоднішній смуті. Незліченні багатства землі, що складають третину світових запасів, величезна територія, що дозволяє ефективно розвивати внутрішній ринок, обдарований народ з високим рівнем освіти, а головне невичерпні ресурси слов''янського духу - усе це допоможе не тільки встати на ноги у найближчі роки, але і повернути лідируючі позиції у світі. Ми, слов''яни, які проживають в Україні, повинні зрозуміти, що нам необхідно:
· Навести порядок у країні, покінчити з корупцією і бандитизмом на всіх рівнях, починаючи з державного. Установити жорсткий контроль знизу: запровадити механізм відкликання депутатів і Президента, забезпечити незалежність судів. Повинна бути відповідальність політиків за прийняті рішення: · Пріоритет закону і невідворотність кари. Зайвий гуманізм щодо злочинця є не гуманність щодо жертви. Скасування страти в умовах, коли громадяни бояться кримінальників більше, ніж закону передчасний і небезпечний крок. · Відповідальність держави перед своїм народом. Знецінені інфляцією й украдені трастами вклади населення, невиплачена зарплата - усе це державний борг, що має бути повернутий повністю і з відсотками. Держава, що не платить борги, не має права на існування. · Здоровий патріотизм. Любов до своєї Батьківщини, а не національне чванство. Розуміння того, що держава незалежна лише настільки, наскільки незалежна її економіка. Незалежну економіку може дати тільки реальна інтеграція з країнами СНД, перетворення Єдиного Економічного Простору (ЄЕП) в Слов''янський Союз Незалежних держав з єдиною валютою та власними наддержавними інститутами на зразок тих, що створені у Евросоюзі. · Усвідомлення того, що головну небезпеку світові сьогодні несе прагнення США і НАТО до світового панування. Геополітичні відносини з Заходом потрібно будувати через структури Слов''янського Союзу, СНД і широкої коалщії антинатівських держав (Китай, Індія й ін.). · Відмова від участі в миротворчих та інших місіях і навчаннях разом з НАТО, негайний вивід українського контингенту з Іраку. · Влада праці, а не тіньового капіталу. · Самоврядування від підприємства до регіону. Розумний федералізм. Безпосередня участь громадян у керуванні державою. Діяльність підприємств як державних, так і приватних, повинна бути прозорою для трудових колективів. · На злодійській моралі здорового суспільства не побудуєш. Тому: кадрова політика з урахуванням моральних якостей керівника. Оцінка його діяльності - на основі довіри народу. · Суспільство соціальної справедливості, де під справедливістю розуміється не горезвісна зрівнялівка, а одержання заробітної плати і володіння власністю виключно відповідно до трудового внеску. · У економіці - розумне поєднання ринку і державного регулювання. Ставка на власні сили і здоровий глузд. Підтримка усіх форм власності. Зниження податків до рівня, коли вигідно чесно працювати і їх сплачувати. Відмова від системи кодування громадян і тотального стеження за кожним. Проведення тільки тих реформ, що поліпшують життя людей. Пріоритет виробничої сфери над комерційною. Пріоритети держави: військово-промисловий комплекс, важка промисловість, залізничний та повітряний транспорт, енергетика, охорона здоров''я і система освіти. · Професійна армія як основа національної безпеки. Краще мати невелику боєздатну армію, ніж велику і таку, що розвалюється. У армії повинні служити добровольці, а матері не повинні боятися призову своїх дітей, як страшного суду. Загальний військовий обов''язок - тільки під час війни, якої не повинно бути ніколи. · Відродження духовно-моральних цінностей слов''янської цивілізації. Заслін примітивній масовій культурі, що йде із Заходу і розтліває наших громадян, особливо підростаюче покоління. · Повернення слов''янських традицій у сім''ї. Материнство - важка праця, що вимагає гідної винагороди. Сім''я, старі і діти - головний адресат соціальної допомоги. · Захист Української Православної Церкви (на чолі з Володимиром Сабоданом) від розкольників. Повернення храмів та іншого майна. Свобода совісті не повинна означати свободи для нечесних закордонних місіонерів і тоталітарних сект. · Вільні і правдиві засоби масової інформації. Свобода слова - це насамперед відповідальність, а не право на наклепи. Слово - небезпечна зброя. Для забезпечення захисту нашої моралі витиснення з інформаційного простору України західних ЗМІ і заміна їх вітчизняними, а також ЗМІ інших слов''янських держав. · Дбайливе ставлення до всіх продуктів слов''янської цивілізації. Відмова від дискримінації в питаннях мови і культури. Рівноправність російської й української мов, закріплена на законодавчому рівні. · Безкоштовні освіта і медичне обслуговування. Суспільство рівних стартових можливостей.
