Київ, 4 серпня 2004 – З квітня світові ціни на метал поступово зменшуються. Для України, і особливо для її індустріальних східних регіонів це означатиме зменшення надходжень від торгівлі і, відповідно, скорочення вільних коштів для інвестицій та поліпшення соціальних умов робітників. Чи закінчується на цьому ера розквіту Донбасу? Таке запитання нині ставлять західні оглядачі.
Головним рушієм економічного зростання України упродовж останніх кількох років були сприятливі умови на світовому ринку металів, ключового експортного товару України. Східні індустріальні регіони України відчули ці економічне піднесення найкраще з усіх. Нові господарі металургійних комбінатів та всього ланцюга металургійного виробництва почали вкладати гроші у ці компанії, зауважує відомий економіст, колишній радник українського уряду Андерс Ослунд.
«Ми могли побачити в Україні, Росії, Казахстані дуже успішну реструктуризацію великих металургійних компаній, які були повністю зроблені внутрішніми інвесторами».
Ці інвестиції зростали такими темпами, які поступалися лише збільшенню енергетичних витрат.
Так було до квітня цього року, коли, як вважають аналітики британського аналітичного агентства “Economist Intelligence Unit”, Україна за результатами першого кварталу мала величезну перевагу експорту над імпортом – 1,5 мільярда доларів. Але з того часу ціни на світових ринках металу почали скорочуватися. Найсильніше це помітно в Китаї, який є найбільшим ринком для українських металів, і передусім, сталі. Експерти вважають, що скорочення китайського ринку буде серйозним ударом для України, адже реальної альтернативи до азійських ринків у неї немає.
Після вступу західних сусідів України до Європейського Союзу з ними ускладнилися умови. ЄС, хоч і розширив стару квоту України на своєму металевому ринку, але не довів її до рівня перед вступом. Як зауважують британські аналітики, в результаті вступу нових країн до ЄС, Україна втратила близько третину свого експорту сталі до Європи. До старих країн ЄС та до США Україна може експортувати лише дуже обмежену кількість металевої продукції.
Тепер аналітики побоюються, що зміна світової кон’юнктури на сталь, головний експортний товар України, може загальмувати її економічний мотор. Якщо його не буде, потрібно буде спиратися на внутрішній розвиток, але він вимагає серйозних реформ, які нинішній уряд постійно відкладає.
Головним рушієм економічного зростання України упродовж останніх кількох років були сприятливі умови на світовому ринку металів, ключового експортного товару України. Східні індустріальні регіони України відчули ці економічне піднесення найкраще з усіх. Нові господарі металургійних комбінатів та всього ланцюга металургійного виробництва почали вкладати гроші у ці компанії, зауважує відомий економіст, колишній радник українського уряду Андерс Ослунд.
«Ми могли побачити в Україні, Росії, Казахстані дуже успішну реструктуризацію великих металургійних компаній, які були повністю зроблені внутрішніми інвесторами».
Ці інвестиції зростали такими темпами, які поступалися лише збільшенню енергетичних витрат.
Так було до квітня цього року, коли, як вважають аналітики британського аналітичного агентства “Economist Intelligence Unit”, Україна за результатами першого кварталу мала величезну перевагу експорту над імпортом – 1,5 мільярда доларів. Але з того часу ціни на світових ринках металу почали скорочуватися. Найсильніше це помітно в Китаї, який є найбільшим ринком для українських металів, і передусім, сталі. Експерти вважають, що скорочення китайського ринку буде серйозним ударом для України, адже реальної альтернативи до азійських ринків у неї немає.
Після вступу західних сусідів України до Європейського Союзу з ними ускладнилися умови. ЄС, хоч і розширив стару квоту України на своєму металевому ринку, але не довів її до рівня перед вступом. Як зауважують британські аналітики, в результаті вступу нових країн до ЄС, Україна втратила близько третину свого експорту сталі до Європи. До старих країн ЄС та до США Україна може експортувати лише дуже обмежену кількість металевої продукції.
Тепер аналітики побоюються, що зміна світової кон’юнктури на сталь, головний експортний товар України, може загальмувати її економічний мотор. Якщо його не буде, потрібно буде спиратися на внутрішній розвиток, але він вимагає серйозних реформ, які нинішній уряд постійно відкладає.
