Щодня від СНІДу в Одеській області вмирає людина...

Одеса, 12 серпня 2004 - Таку сумну статистику повідомив керівник Одеського обласного центру профілактики ВІЛ-СНІДу Станіслав Сервецький під час зустрічі з єпископом Одеським і Симферопольським Римо-Католицької Церкви, Його Екселенцією Броніславом Бернацьким та секретарем Духовної Ради христианських конфесій, пастором Об”єднаної методистської церкви Петром Мартьяновим.

Нині за підтримки та під контролем посольства Сполучених Штатів Америки в Одесі триває капітальний ремонт у приміщеннях обласного стаціонару для ВІЛ – інфікованих та хворих на СНІД. Буде проведений і благоустрій території лікарні.

На думку секретаря Духовної Ради християнських конфесій Петра Мартьянова , „такі позитивні зміни стали результатом численних публікацій у пресі про проблеми, з якими щодня зустрічаються хворі на дотепер не виліковний недуг”.

Нещодавно керівник управління охорони здоров’я підписав і наказ про створення вкрай необхідних окремих служб профілактики ВІЛ-інфекції в районах Одеської області. Відтепер у кожному з 26 районів буде працювати лікар-інфекціоніст, який відповідатиме лише за питання ВІЛ інфекції та СНІДу.

Сьогодні в обласному центрі ВІЛ-СНІД на обліку є десять тисяч інфікованих. На постійному диспансерному обстеженні перебувають 5482 хворих.

На час ремонту обласного стаціонару ( а триватиме він сім місяців) важкохворих та лікарів переведено до одного з відділень Одеської міської інфекційної лікарні №5.

Палати, до яких потрапили хворі на СНІД, в Одесі є в аварійному стані.

Біля лежачого, одного з важко хворих, стоїть його мати і ледве стримуючи сльози розповідає: „Це жах. Коли ми прийшли до цих приміщень , тут були гори фекалій. Все це розмазали. Бруд. Повзають таргани. Нас зустріли тут, як вкрай небажаних”.

Впорядковували напівзруйновані палати хворі, які ще можуть пересуватися.

„Я вже три дні не відвідую туалет. Намагаюся терпіти, бо умови там далекі від людських. Не знаю, як це буде далі,” – розповідає ще один з пацієнтів.

У жіночій палаті ситуація ще гірша. Тут цілодобово горить світло. Жінки не мають де тримати продукти харчування, які постійно псуються, готують їжу в умовах, які інакше, як фронтовими, не назвеш.

Незадоволеними виглядають і лікарі.

Відсутність елементарної гігієни та умов для лікування, майже повальна антисанітарія, облущені стіни та стеля, постійний психологічний тиск з боку оточуючих хворих з інших відділень лікарні – це реальність, в якій опинилися ВІЛ- інфіковані та хворі на СНІД в Одесі.