Київ, 19 серпня, 2004 року
Тарас Марусик
На черзі – наша постійна рубрика, присвячена мовним питанням. Сьогодні співрозмовниця Тараса Марусика – філолог Марія Волощак, член Національної спілки журналістів, мовний і літературний редактор газет “За вільну Україну” та “Шлях перемоги”. Вона – автор кількох книжок про культуру української мови.
Перша книжка Марія Волощак – “Довідник для журналістів. Мовні поради” побачила світ у 1995 році у Львові. Відтак були два видання її праці “Неправильно-правильно. Довідник з українського слововживання: за матеріалами засобів масової інформації” та “Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей”, співавтор якої – відомий науковець зі Львова Олександра Сербенська.
Марія Волощак
Кожна помилка, що активно поширюється сьогодні, може стати нормою завтра. На жаль, сьогодні не всі прислухаються до цих мудрих слів мовознавця Юрія Шевельова. Сфера газетного мовлення стала тим полем, на якому рясно процвітають зросійщені або ж скальковані словосполучення.
Не тільки досвід літературного редагування, а й багаторічні спостереження за дописами читачів, допомогли мені визначити закономірності використання журналістами мовних засобів відповідно до нормативності української літературної мови.
Тарас Марусик
Друге видання довідника з українського слововживання, написаного на матеріалах засобів масової інформації, вийшло в Києві в 2003 році під грифом двох видавництв: видавничого центру “Просвіта” та вкраїнської видавничої спілки.
Марія Волощак
Оскільки більшість нефахівців зі школи врізалися в пам’ять частини мови, а значення таких, скажімо, термінів, як керування, прямий і непрямий додаток тощо, з цієї пам’яті стерлося. То намагалася я групувати матеріали саме за частиномовною належністю ключових слів у словосполученні.
Ключові слова – це ті слова, вживання яких є помилковим. Це ті слова, які треба виправити. І кожна така правка обґрунтована, бо це не суто мої рекомендації, це рекомендації провідних українських мовознавців. Їхні поради дуже актуальні і варті уваги.
Вони застерігають нас, закликають бути пильними, бо ще й сьогодні дехто намагається утвердити у свідомості українців думку про те, що треба обирати мовленнєвий варіант, максимально наближений до того, який існує в мові північно-східного сусіда. Тому і виникають такі покручі, як “дякую Вас”, “зустрінемося в три години”.
Тарас Марусик Моєю співрозмовницею була філолог Марія Волощак, мовний і літературний редактор газети “Шлях перемоги”.
Залишається процитувати окремі думки двох університетських викладачів про книжку “Неправильно-правильно. Довідник з українського слововживання: за матеріалами засобів масової інформації”.
Ось що написав завідувач кафедри зарубіжної преси та інформації Львівського національного університету імени Івана Франка Йосип Лось: “Практичний посібник, підготовлений Марією Волощак, цінний з кількох поглядів. По-перше, це вдала спроба аналізу газетних текстів через призму національної ідентифікації...
По-друге, Марія Волощак, усвідомлюючи величезний виховний вплив преси через потугу семантично багатої, барвистої, етико й естетико животворної української мови, намагається “виловити” всі зросійщені або скальковані з казенної “міжнародної” лексики словосполучення, окремі слова і знайти їм український відповідник”.
А тепер – цитата з передмови доцента кафедри теорії і перекладу з германських мов Інституту філології Київського національного університету імени Тараса Шевченка, голови Товариства української мови Віталія Радчука: “У книжці Марії Волощак... представлено, по суті, дві ментальності, два суспільні світи, і її можна розглядати як перекладний словник. Ця книжка є перекладом з мови рабства на мову свободи”.
На сьогодні все.
Тарас Марусик
На черзі – наша постійна рубрика, присвячена мовним питанням. Сьогодні співрозмовниця Тараса Марусика – філолог Марія Волощак, член Національної спілки журналістів, мовний і літературний редактор газет “За вільну Україну” та “Шлях перемоги”. Вона – автор кількох книжок про культуру української мови.
Перша книжка Марія Волощак – “Довідник для журналістів. Мовні поради” побачила світ у 1995 році у Львові. Відтак були два видання її праці “Неправильно-правильно. Довідник з українського слововживання: за матеріалами засобів масової інформації” та “Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей”, співавтор якої – відомий науковець зі Львова Олександра Сербенська.
Марія Волощак
Кожна помилка, що активно поширюється сьогодні, може стати нормою завтра. На жаль, сьогодні не всі прислухаються до цих мудрих слів мовознавця Юрія Шевельова. Сфера газетного мовлення стала тим полем, на якому рясно процвітають зросійщені або ж скальковані словосполучення.
Не тільки досвід літературного редагування, а й багаторічні спостереження за дописами читачів, допомогли мені визначити закономірності використання журналістами мовних засобів відповідно до нормативності української літературної мови.
Тарас Марусик
Друге видання довідника з українського слововживання, написаного на матеріалах засобів масової інформації, вийшло в Києві в 2003 році під грифом двох видавництв: видавничого центру “Просвіта” та вкраїнської видавничої спілки.
Марія Волощак
Оскільки більшість нефахівців зі школи врізалися в пам’ять частини мови, а значення таких, скажімо, термінів, як керування, прямий і непрямий додаток тощо, з цієї пам’яті стерлося. То намагалася я групувати матеріали саме за частиномовною належністю ключових слів у словосполученні.
Ключові слова – це ті слова, вживання яких є помилковим. Це ті слова, які треба виправити. І кожна така правка обґрунтована, бо це не суто мої рекомендації, це рекомендації провідних українських мовознавців. Їхні поради дуже актуальні і варті уваги.
Вони застерігають нас, закликають бути пильними, бо ще й сьогодні дехто намагається утвердити у свідомості українців думку про те, що треба обирати мовленнєвий варіант, максимально наближений до того, який існує в мові північно-східного сусіда. Тому і виникають такі покручі, як “дякую Вас”, “зустрінемося в три години”.
Тарас Марусик Моєю співрозмовницею була філолог Марія Волощак, мовний і літературний редактор газети “Шлях перемоги”.
Залишається процитувати окремі думки двох університетських викладачів про книжку “Неправильно-правильно. Довідник з українського слововживання: за матеріалами засобів масової інформації”.
Ось що написав завідувач кафедри зарубіжної преси та інформації Львівського національного університету імени Івана Франка Йосип Лось: “Практичний посібник, підготовлений Марією Волощак, цінний з кількох поглядів. По-перше, це вдала спроба аналізу газетних текстів через призму національної ідентифікації...
По-друге, Марія Волощак, усвідомлюючи величезний виховний вплив преси через потугу семантично багатої, барвистої, етико й естетико животворної української мови, намагається “виловити” всі зросійщені або скальковані з казенної “міжнародної” лексики словосполучення, окремі слова і знайти їм український відповідник”.
А тепер – цитата з передмови доцента кафедри теорії і перекладу з германських мов Інституту філології Київського національного університету імени Тараса Шевченка, голови Товариства української мови Віталія Радчука: “У книжці Марії Волощак... представлено, по суті, дві ментальності, два суспільні світи, і її можна розглядати як перекладний словник. Ця книжка є перекладом з мови рабства на мову свободи”.
На сьогодні все.