Нью-Йорк, 8 вересня 2004 - Здавалося б, Америку важко здивувати безглуздою жорстокістю і виявами варварства після 11 вересня 2001-го року, коли наслідком ісламських терактів загинуло майже 3 тисячі людей у Нью-Йорку, Вашингтоні й Пенсильванії. Одначе загибель десятків, якщо не сотень, невинних дітей у Беслані вразила американців. Уся країна, шокована, дивилася передачі у прямому ефірі з місця трагедії. Також вражені були американці, дізнавшись, що Росія такої можливості не мала.
Є в американських телевізійників таке прислів’я: “When it bleeds it leads”, тобто, якщо кров ллється, то це завжди подія першорядної важливості. У багатьох місцях сучасного нашого світу нині ллється кров – від Афганістану до Ізраілю, від Судану до Іраку, але те, що сталося у Північній Осетії, настільки приголомшило всіх, що відсунуло на другий план усе інше.
“Неймовірно, жаливо, безглуздо, - сказала Керолл Беламі, яка очолювала муніципальну раду Нью-Йорка, а нині голова Дитячого Фонду ООН. - Якщо світ не рахується зі святістю дитинства, значить, в нас не залишається нічого святого”.
Помислити лишень – вони стріляли по дітях, що тікали. По дітях”, - пише в редакційній популярна міська газета “The New York Post”. - Школу захопили нелюди. Це були дикі кровожерні тварини”.
Америкаанські телемережі новин “CNN” i “Fox News” та британська “ВВС” у прямому ефірі передавали репортажі з місця трагедії упродовж трьох днів. Але російське телебачення дивилося в інший бік. Як повідомляв з Москви Ерін Арвідланд, кореспондент “The New York Times”, “коли почався пандемоніум у Беслані, державні або державою контрольовані телеканали уникали показувати криваві епізоди штурму школи, під час якого загинули десятки школярів. Два найбільші канали: “ Перший” і “Росія” - коротко підсумовували новини, подаючи брехливі, у кілька разів применшені цифри дітей і дорослих, захоплених терористами. І продовжували собі звичайні програми. Канал “НТВ” почав було показувати місце подій, але швидко припинив. Влада теж мовчала, ні слова не сказали ані Дума, ані президент Путін. Лише наприкінці п’ятниці головні російські канали показали жах Беслану – те, що решта світу вже бачила.
Як зауважив коментатор радіостанції “CBS” Ден Разер, за демократичного ладу державні діячі інформують і намагаються втішати громадськість у випадках трагічних подій. Але російська форма демократії зберігає елементи радянської традиції секретності, та й пан Путін явно почувається незручно, коли треба висловити особисті почуття.
У момент штурму школи у п’ятницю прем’єр-міністр Фрадков оголошував плани приватизації на наступний рік. Жоден інший провідний політичний діяч не виступив під час кризи, обравши безпечну мовчанку, наголосив коментатор.
Є в американських телевізійників таке прислів’я: “When it bleeds it leads”, тобто, якщо кров ллється, то це завжди подія першорядної важливості. У багатьох місцях сучасного нашого світу нині ллється кров – від Афганістану до Ізраілю, від Судану до Іраку, але те, що сталося у Північній Осетії, настільки приголомшило всіх, що відсунуло на другий план усе інше.
“Неймовірно, жаливо, безглуздо, - сказала Керолл Беламі, яка очолювала муніципальну раду Нью-Йорка, а нині голова Дитячого Фонду ООН. - Якщо світ не рахується зі святістю дитинства, значить, в нас не залишається нічого святого”.
Помислити лишень – вони стріляли по дітях, що тікали. По дітях”, - пише в редакційній популярна міська газета “The New York Post”. - Школу захопили нелюди. Це були дикі кровожерні тварини”.
Америкаанські телемережі новин “CNN” i “Fox News” та британська “ВВС” у прямому ефірі передавали репортажі з місця трагедії упродовж трьох днів. Але російське телебачення дивилося в інший бік. Як повідомляв з Москви Ерін Арвідланд, кореспондент “The New York Times”, “коли почався пандемоніум у Беслані, державні або державою контрольовані телеканали уникали показувати криваві епізоди штурму школи, під час якого загинули десятки школярів. Два найбільші канали: “ Перший” і “Росія” - коротко підсумовували новини, подаючи брехливі, у кілька разів применшені цифри дітей і дорослих, захоплених терористами. І продовжували собі звичайні програми. Канал “НТВ” почав було показувати місце подій, але швидко припинив. Влада теж мовчала, ні слова не сказали ані Дума, ані президент Путін. Лише наприкінці п’ятниці головні російські канали показали жах Беслану – те, що решта світу вже бачила.
Як зауважив коментатор радіостанції “CBS” Ден Разер, за демократичного ладу державні діячі інформують і намагаються втішати громадськість у випадках трагічних подій. Але російська форма демократії зберігає елементи радянської традиції секретності, та й пан Путін явно почувається незручно, коли треба висловити особисті почуття.
У момент штурму школи у п’ятницю прем’єр-міністр Фрадков оголошував плани приватизації на наступний рік. Жоден інший провідний політичний діяч не виступив під час кризи, обравши безпечну мовчанку, наголосив коментатор.