Аудіозапис програми:
Київ, 13 вересня 2004 року.
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас!
В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.
Загальнодержавна любов до ріжноманітних конкурсів рейтингів та класифікацій загальновідома. Люди, які, розчепіривши офіційного спінжака, пурхають над соціумом вкраїнським, сплять і бачать, як їм втирають у мізки надувне “Колесо фортуни” або до їдного “мєйсца” стромляють призове перо “Золотої жар-птиці”.
Іноді, щоправда, штемпеля на лоба ставлять, мовляв, ти не просто банальний та на смерть переляканий провладний тарган, а “підприємець року”.
Тим часом кандидати у президенти крутять рейтингами, як “циган сонцем”, витворюючи таким чином гарячково-божевільне тло поточного буття української людини з її часто-густо абсолютно лагідним літературно-музично-приватним сантиментом, який вона схильна вважати окремо взятим світом або ж світоглядом.
Словом, рейтинги, творення яких є апріорі суб’єктивною річчю з гіркуватим присмаком інтимних вподобань того “фацета”, котрий їх визначає. Як наслідок у гарячкових мізках ерудита вибулькує не менш гарячкове запитання: “А судді хто?”
Хрестоматійний віслюк, у свою чергу, виявляє схильність до пафосного ревіння: ”А ти хто такий?!!”
Однак попри всі застереження та словесну еквілібристику, ми з титанічною впертістю того ж таки віслюка продовжуємо відстежувати рейтинги, змагання письменників, видавців та всякої бідно одягнутої білялітературної публіки.
Словом, Інна Набока. Рубрика “Букініст”.
Інна Набока
Власний рейтинг сучасних українських письменників спробували скласти відвідувачі Майданівського Форуму з культури (www.maidan.org.ua).
Критерій відбору пропонується дуже простий: „Чи захотів би ще чогось від кожного з них прочитати?”
Перша десятка списку виглядає так: Андрухович, Прохасько, Діброва, Іздрик, Винничук, Забужко, Жадан, Загребельний, Пиркало, Кожелянко.
Звичайно ж, рейтинг від „Майдану” аж ніяк не претендує на об’єктивність та всеохопність. Він відображає вподобання лише досить обмеженого кола читачів, що переважно входять до однієї літературної Інтернет-тусівки.
Втім, попри всю його суб’єктивність, він свідчить про популярність саме цих імен серед „просунутої” молодіжної аудиторії, про розкрученість цих авторів і навіть про доступність їхніх книжок.
Бо, як поскаржився один з учасників обговорення, який вирішив розпочати знайомство з сучукрлітом за спиком „Майдану”, „Андруховича у Харківських книгарнях знайти не вдалося”. Як кажуть, без коментарів.
Свою „табель про ранги” пропонує Всеукраїнський конкурс „Книжка року”. Щоправда, тут оцінюються не письменники як такі, а окремі книжки, а розглядає їх спеціальна Експертна рада.
Номінація „Красне письменство” представляє саме сучасну вітчизняну прозу. Серед лідерів півріччя „Солодка Даруся” Марії Матіос”, „Вибрані твори” Оксани Забужко, „Замість крові” Світлани Поваляєвої, нові твори Павла Загребельного та Василя Слапчука.
Як бачимо, думка експертів-фахівців далеко не завжди співпадає з інтернетівським vox populi.
Своєрідний конкурс-рейтинг популярності авторів, книжок і видавництв планує цього року провести і Львівський Форум видавців. Його організатори попросили видавців подавати інформацію про те, що було надруковано про них у пресі протягом року. За кількістю публікацій буде визначено, про кого найохочіше писала преса.
Щоправда, як зазначила в одному з інтерв’ю президент Форуму Олександра Коваль, „Поки що мало хто зголосився. Хоча відомо, що про жодну книжку чи видавця журналісти не починають писати без поштовху з боку видавництва чи автора”.
Мушу заперечити шановній пані Олександрі. Адже протягом року в „Інтернет-Майдані” ми розповідали про десятки книжок та письменників без жодного стороннього поштовху. Якщо, звичайно ж, не вважати таким вихід у світ цікавої книжки.
Андрій Охрімович
На форумах “Українського порталу” такий собі Локер порахував: “97 партій в Україні зареєстровано. Нічого собі! І жодного достойного лідера!”
В цю ж дзюрочку анекдот з іншого форуму. “Сидять пацанчики, розмовляють про політику, за кого ж голос свій віддать на виборах. Їден каже: “Мороз он вірші пише!” Інший млявить: “А Кінах такий загадковий, наче мумія єгипетська!” Ще інше пригадало: “А Ющенко на Говерлу лазив разів сто!” Потім рябуватий Вася рубанув: “А Янукович конкретний! Шо не ясно!” Ну, а спостерігач, явно кагебівського вигляду, підсумував: “От, якби усі принади та й одному кандидату…”
Публіка в залі теж не лишилась байдужою: “Дівчата, та ви шо? Ото буде нам президент конкретний пацан, сидітиме на Говерлі, як мумія єгипетська, та ще й вірші писатиме!”
Віртуальна публіка тим часом кліпнула оком і видала сентенцію про те, що лідери, незважаючи ні на що, очевидно є. Одних влада проштовхує адмінресурсом, інші сподіваються на харизму, треті чинять провокації.
Нарід дивиться на все це уважно, наче сич на пшоно, і мотає на прокуреного вуса.
У жовтому домі, паралельно, народ шукає власні психічні відповідники до того, що відбувається і робить окремо взяті позначки, себто шифрує ситуацію.
Розшифровка звучить приблизно так: “Віктор Недоступ. Рубрика “Палата номер шість”.
Віктор Недоступ
Юзер “Живого журналу” Адольфич розмістив інтригуюче повідомлення на тюремній фені: “Вибори в Україні. Кумівські під виглядом порядних влаштовують провокації. Вчора нормальні пацани приїхали на стрілку і опустили тварин. Тварини виявилися шнирями, найнятими за два долари день. Пацани забрали машину з політичною кишкотурою, бригадир курей, брудний фуцан, здриснув охоплений стрьомом.. Повертати машину приїхали кольорові”.
“Господи, про що це?” – остовпіли інтернетчики.
Виявилося, про з’їзд УНА, який тривав не більше півгодини на Аскольдовій могилі, і про факельний хід, що не відбувся, від якого чекали профашистських провокацій начебто на підтримку Ющенка.
Депутати “Нашої України”, взявши мегафони, оточили кільцем кільце міліції, яке у свою чергу оточило з’їзд.
Як свідчать відвідувачі “Живого журналу”, представники “Нашої України” вдало переконували присутніх міліціонерів, що з’їзд прихильників Коваленка є спробою дискредитувати Ющенка.
Відвідувач за підписом Арпад відзначає цікавий нюанс: “Лише через сорок хвилин після невдалої акції, коли всі вже злиняли, на місце події приїхав спец підрозділ швидкого реагування “Беркут”.
Такий собі Анонім В прогнозує: “Чую, що тов. Коваленка за таку лажу Гріша зніме з утримання”.
Про рівень довіри громадян до таких з’їздів та акцій свідчить розповідь іншого ЖЖиста Ганнібала Лектора. Приблизно цими ж днями його молодого знайомого на станції метро Берестейська оточили чоловік п’ятнадцять скінхедів, і заявили, що він “чурка”, хай забирається туди, звідки приїхав, пригадали навіть “Беслан”. Тітка, яка проходила мимо, підняла крик і за руку витягла хлопця.
“Найсмішніше, - пише Ганнібал Лектор, – що хлопець українець казна у якому поколінні, ще україномовний”. “Звідси прагматичний висновок, - підсумовує Ганнібал Лектор, – дати неосяжних крєндєлєй всім скінам, братствам та іншим подібним, доки вони не запаскудили Україну своїми скотськими ідейками”.
Тим часом на форумах “Української правди” не випускають з поля зору Верховну раду.
“Більшості – гаплик!” - роблять висновок дописувачі.
“Посипалися, – відзначає дописувач за підписом П.Л., – раніше наміченого терміну. Ще ломануться в “Нашу Україну”, ото цирк буде…”
“Ух ти, як їх ковбасить! – дивується дописувач Дядя Стьопа, – До речі, Святаш, Бандурка, та Ярославські здається, харківські. Чого вони повалили звідти?”
“А що їм з Януковичем світить? - відповідає дописувач Дарт Вейдер. - Один Донецьк. От вони й повалили…”
На форумах “П’ятого каналу” постійний відвідувач Іван підсумовує колізію: “Можливо, почався процес розпаду, може, хитрий хід АП, а може, й торги з Януковичем. Думаю, що після літа депутати відпочили, мізки прочистились, от і вирішили що за два місяці їхній бізнес зруйнувати не встигнуть. І показали своє Я. Сподіваюся, що наступний тиждень не почнеться з подання заяв до вступу назад”.
Андрій Охрімович
У сусідній державі електронні ЗМІ, що ліві, що праві, ліберальні і навпаки здивовані.
“Ньюс-ру” пише: “Путін оголосив перебудову влади, скориставшись трагедією у Беслані”. Це стосується виборів губернаторів. Тепер їх просто в смачному руслі гебівських традицій призначатиме президент.
“Газета.ру” висловилася ще категоричніше: “Путін оголосив про державний переворот. Загравання з чекістами завершилось”.
Тим часом прості люди відзначають певний соціальний невроз.
Одна з користувачок “Живого журналу”, білява москвичка, розповіла, як почула у тролейбусі крик “Шахидка! Хапай її!” дівчина озирнулась... Тролейбус був порожній. На неї вирячився міський божевільний, очі його повнилися параноїдальною ненавистю до всього живого...”
Тим не менше жах у Беслані поволі притуплюється, адже життя жорстоке і не стоїть на місці. Не стоїть на місці і екстрема. Затишний та сповнений птахами світ поволеньки перетворюється на перемерзлий карцер, казарму та якусь слизькувату цитату з хрестоматійного Кафки.
Словом, передчуття чогось такого, що має бути названим десь так: “Павло Вольвач. Рубрика “Екстрема в Павутині”.
Павло Вольвач
Не помічати ескалації тероризму нині просто неможливо. І справа тут не тільки, і навіть не стільки, в подіях у Беслані.
“В Азії, на Близькому Сході і Кавказі розвивається “глобальний джихад”. Про це в інтерв’ю газеті “Лібр Бельжік” заявив Клод Монік, керівник Європейського стратегічного центру з розвідки та безпеки. Він підкреслив, що в цьому плані християнський світ стикається не з мусульманською, а з ісламістською проблемою.
Якимось чином ця проблема торкається й України. Зокрема, на сухопутному україно-російському кордоні посилено паспортний контроль, а також посилено охорону російських консульств та посольства.
Тим часом у Запоріжжі в місцевому аеропорту правоохоронні органи знешкодили коробку з надписом “бомба”. Ця коробка наробили чимало галасу серед пасажирів та персоналу аеропорту, але, на щастя, “бомба” виявилася учбовою.
Втім, проти українських громадян готуються і справжні теракти, зокрема за кордоном. Як повідомили в прес-центрі СБУ, в рамках заходів в царині боротьби з тероризмом, спецслужби вилучили велику кількість зброї і вибухівки, котрі призначались для застосування проти українських та інших миротворчих контингентів за кордоном.
Насамкінець про падіння двох вертольотів. Один гелікоптер російських ВВС, впав у Чечні. Як з’ясувалося незабаром, він був збитий бойовиками з гранатометів. Ще один гвинтокрил зазнав катастрофи далеко від Кавказу, в Греції. Загинуло 17 пасажирів, серед яких і Патріарх Александрійський і всієї Африки Петро 8-й.
Андрій Охрімович
І на завершення ще один “месідж” од Василя Симоненка.
“Він дивився на мене тупо Очицями повними блекоти: - Дарма ти себе уявляє пупом, На світі безліч таких як ти. - Він гримів одержимо і люто, І кривилося гнівом лице рябе, Він ладен був мене розіпнути За те, що я поважаю себе. Не стала навколішки гордість моя... Ліниво тяглася отара хвилин... На світі безліч таких, як я. Та я, їй Богу, один. У кожного Я є своє ім’я, На всіх не нагримаєш грізно, Ми – не безліч стандартних “я”, А безліч всесвітів різних. Ми – це народу одвічне лоно, Ми – океанна вселюдська сім’я. І тільки тих поважають мільйони, Хто поважає мільйони Я”.
На цьому все. В київській студії разом зі мною працював Михайло Петренко. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.
Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.
Київ, 13 вересня 2004 року.
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас!
В ефірі “Інтернет-майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.
Загальнодержавна любов до ріжноманітних конкурсів рейтингів та класифікацій загальновідома. Люди, які, розчепіривши офіційного спінжака, пурхають над соціумом вкраїнським, сплять і бачать, як їм втирають у мізки надувне “Колесо фортуни” або до їдного “мєйсца” стромляють призове перо “Золотої жар-птиці”.
Іноді, щоправда, штемпеля на лоба ставлять, мовляв, ти не просто банальний та на смерть переляканий провладний тарган, а “підприємець року”.
Тим часом кандидати у президенти крутять рейтингами, як “циган сонцем”, витворюючи таким чином гарячково-божевільне тло поточного буття української людини з її часто-густо абсолютно лагідним літературно-музично-приватним сантиментом, який вона схильна вважати окремо взятим світом або ж світоглядом.
Словом, рейтинги, творення яких є апріорі суб’єктивною річчю з гіркуватим присмаком інтимних вподобань того “фацета”, котрий їх визначає. Як наслідок у гарячкових мізках ерудита вибулькує не менш гарячкове запитання: “А судді хто?”
Хрестоматійний віслюк, у свою чергу, виявляє схильність до пафосного ревіння: ”А ти хто такий?!!”
Однак попри всі застереження та словесну еквілібристику, ми з титанічною впертістю того ж таки віслюка продовжуємо відстежувати рейтинги, змагання письменників, видавців та всякої бідно одягнутої білялітературної публіки.
Словом, Інна Набока. Рубрика “Букініст”.
Інна Набока
Власний рейтинг сучасних українських письменників спробували скласти відвідувачі Майданівського Форуму з культури (www.maidan.org.ua).
Критерій відбору пропонується дуже простий: „Чи захотів би ще чогось від кожного з них прочитати?”
Перша десятка списку виглядає так: Андрухович, Прохасько, Діброва, Іздрик, Винничук, Забужко, Жадан, Загребельний, Пиркало, Кожелянко.
Звичайно ж, рейтинг від „Майдану” аж ніяк не претендує на об’єктивність та всеохопність. Він відображає вподобання лише досить обмеженого кола читачів, що переважно входять до однієї літературної Інтернет-тусівки.
Втім, попри всю його суб’єктивність, він свідчить про популярність саме цих імен серед „просунутої” молодіжної аудиторії, про розкрученість цих авторів і навіть про доступність їхніх книжок.
Бо, як поскаржився один з учасників обговорення, який вирішив розпочати знайомство з сучукрлітом за спиком „Майдану”, „Андруховича у Харківських книгарнях знайти не вдалося”. Як кажуть, без коментарів.
Свою „табель про ранги” пропонує Всеукраїнський конкурс „Книжка року”. Щоправда, тут оцінюються не письменники як такі, а окремі книжки, а розглядає їх спеціальна Експертна рада.
Номінація „Красне письменство” представляє саме сучасну вітчизняну прозу. Серед лідерів півріччя „Солодка Даруся” Марії Матіос”, „Вибрані твори” Оксани Забужко, „Замість крові” Світлани Поваляєвої, нові твори Павла Загребельного та Василя Слапчука.
Як бачимо, думка експертів-фахівців далеко не завжди співпадає з інтернетівським vox populi.
Своєрідний конкурс-рейтинг популярності авторів, книжок і видавництв планує цього року провести і Львівський Форум видавців. Його організатори попросили видавців подавати інформацію про те, що було надруковано про них у пресі протягом року. За кількістю публікацій буде визначено, про кого найохочіше писала преса.
Щоправда, як зазначила в одному з інтерв’ю президент Форуму Олександра Коваль, „Поки що мало хто зголосився. Хоча відомо, що про жодну книжку чи видавця журналісти не починають писати без поштовху з боку видавництва чи автора”.
Мушу заперечити шановній пані Олександрі. Адже протягом року в „Інтернет-Майдані” ми розповідали про десятки книжок та письменників без жодного стороннього поштовху. Якщо, звичайно ж, не вважати таким вихід у світ цікавої книжки.
Андрій Охрімович
На форумах “Українського порталу” такий собі Локер порахував: “97 партій в Україні зареєстровано. Нічого собі! І жодного достойного лідера!”
В цю ж дзюрочку анекдот з іншого форуму. “Сидять пацанчики, розмовляють про політику, за кого ж голос свій віддать на виборах. Їден каже: “Мороз он вірші пише!” Інший млявить: “А Кінах такий загадковий, наче мумія єгипетська!” Ще інше пригадало: “А Ющенко на Говерлу лазив разів сто!” Потім рябуватий Вася рубанув: “А Янукович конкретний! Шо не ясно!” Ну, а спостерігач, явно кагебівського вигляду, підсумував: “От, якби усі принади та й одному кандидату…”
Публіка в залі теж не лишилась байдужою: “Дівчата, та ви шо? Ото буде нам президент конкретний пацан, сидітиме на Говерлі, як мумія єгипетська, та ще й вірші писатиме!”
Віртуальна публіка тим часом кліпнула оком і видала сентенцію про те, що лідери, незважаючи ні на що, очевидно є. Одних влада проштовхує адмінресурсом, інші сподіваються на харизму, треті чинять провокації.
Нарід дивиться на все це уважно, наче сич на пшоно, і мотає на прокуреного вуса.
У жовтому домі, паралельно, народ шукає власні психічні відповідники до того, що відбувається і робить окремо взяті позначки, себто шифрує ситуацію.
Розшифровка звучить приблизно так: “Віктор Недоступ. Рубрика “Палата номер шість”.
Віктор Недоступ
Юзер “Живого журналу” Адольфич розмістив інтригуюче повідомлення на тюремній фені: “Вибори в Україні. Кумівські під виглядом порядних влаштовують провокації. Вчора нормальні пацани приїхали на стрілку і опустили тварин. Тварини виявилися шнирями, найнятими за два долари день. Пацани забрали машину з політичною кишкотурою, бригадир курей, брудний фуцан, здриснув охоплений стрьомом.. Повертати машину приїхали кольорові”.
“Господи, про що це?” – остовпіли інтернетчики.
Виявилося, про з’їзд УНА, який тривав не більше півгодини на Аскольдовій могилі, і про факельний хід, що не відбувся, від якого чекали профашистських провокацій начебто на підтримку Ющенка.
Депутати “Нашої України”, взявши мегафони, оточили кільцем кільце міліції, яке у свою чергу оточило з’їзд.
Як свідчать відвідувачі “Живого журналу”, представники “Нашої України” вдало переконували присутніх міліціонерів, що з’їзд прихильників Коваленка є спробою дискредитувати Ющенка.
Відвідувач за підписом Арпад відзначає цікавий нюанс: “Лише через сорок хвилин після невдалої акції, коли всі вже злиняли, на місце події приїхав спец підрозділ швидкого реагування “Беркут”.
Такий собі Анонім В прогнозує: “Чую, що тов. Коваленка за таку лажу Гріша зніме з утримання”.
Про рівень довіри громадян до таких з’їздів та акцій свідчить розповідь іншого ЖЖиста Ганнібала Лектора. Приблизно цими ж днями його молодого знайомого на станції метро Берестейська оточили чоловік п’ятнадцять скінхедів, і заявили, що він “чурка”, хай забирається туди, звідки приїхав, пригадали навіть “Беслан”. Тітка, яка проходила мимо, підняла крик і за руку витягла хлопця.
“Найсмішніше, - пише Ганнібал Лектор, – що хлопець українець казна у якому поколінні, ще україномовний”. “Звідси прагматичний висновок, - підсумовує Ганнібал Лектор, – дати неосяжних крєндєлєй всім скінам, братствам та іншим подібним, доки вони не запаскудили Україну своїми скотськими ідейками”.
Тим часом на форумах “Української правди” не випускають з поля зору Верховну раду.
“Більшості – гаплик!” - роблять висновок дописувачі.
“Посипалися, – відзначає дописувач за підписом П.Л., – раніше наміченого терміну. Ще ломануться в “Нашу Україну”, ото цирк буде…”
“Ух ти, як їх ковбасить! – дивується дописувач Дядя Стьопа, – До речі, Святаш, Бандурка, та Ярославські здається, харківські. Чого вони повалили звідти?”
“А що їм з Януковичем світить? - відповідає дописувач Дарт Вейдер. - Один Донецьк. От вони й повалили…”
На форумах “П’ятого каналу” постійний відвідувач Іван підсумовує колізію: “Можливо, почався процес розпаду, може, хитрий хід АП, а може, й торги з Януковичем. Думаю, що після літа депутати відпочили, мізки прочистились, от і вирішили що за два місяці їхній бізнес зруйнувати не встигнуть. І показали своє Я. Сподіваюся, що наступний тиждень не почнеться з подання заяв до вступу назад”.
Андрій Охрімович
У сусідній державі електронні ЗМІ, що ліві, що праві, ліберальні і навпаки здивовані.
“Ньюс-ру” пише: “Путін оголосив перебудову влади, скориставшись трагедією у Беслані”. Це стосується виборів губернаторів. Тепер їх просто в смачному руслі гебівських традицій призначатиме президент.
“Газета.ру” висловилася ще категоричніше: “Путін оголосив про державний переворот. Загравання з чекістами завершилось”.
Тим часом прості люди відзначають певний соціальний невроз.
Одна з користувачок “Живого журналу”, білява москвичка, розповіла, як почула у тролейбусі крик “Шахидка! Хапай її!” дівчина озирнулась... Тролейбус був порожній. На неї вирячився міський божевільний, очі його повнилися параноїдальною ненавистю до всього живого...”
Тим не менше жах у Беслані поволі притуплюється, адже життя жорстоке і не стоїть на місці. Не стоїть на місці і екстрема. Затишний та сповнений птахами світ поволеньки перетворюється на перемерзлий карцер, казарму та якусь слизькувату цитату з хрестоматійного Кафки.
Словом, передчуття чогось такого, що має бути названим десь так: “Павло Вольвач. Рубрика “Екстрема в Павутині”.
Павло Вольвач
Не помічати ескалації тероризму нині просто неможливо. І справа тут не тільки, і навіть не стільки, в подіях у Беслані.
“В Азії, на Близькому Сході і Кавказі розвивається “глобальний джихад”. Про це в інтерв’ю газеті “Лібр Бельжік” заявив Клод Монік, керівник Європейського стратегічного центру з розвідки та безпеки. Він підкреслив, що в цьому плані християнський світ стикається не з мусульманською, а з ісламістською проблемою.
Якимось чином ця проблема торкається й України. Зокрема, на сухопутному україно-російському кордоні посилено паспортний контроль, а також посилено охорону російських консульств та посольства.
Тим часом у Запоріжжі в місцевому аеропорту правоохоронні органи знешкодили коробку з надписом “бомба”. Ця коробка наробили чимало галасу серед пасажирів та персоналу аеропорту, але, на щастя, “бомба” виявилася учбовою.
Втім, проти українських громадян готуються і справжні теракти, зокрема за кордоном. Як повідомили в прес-центрі СБУ, в рамках заходів в царині боротьби з тероризмом, спецслужби вилучили велику кількість зброї і вибухівки, котрі призначались для застосування проти українських та інших миротворчих контингентів за кордоном.
Насамкінець про падіння двох вертольотів. Один гелікоптер російських ВВС, впав у Чечні. Як з’ясувалося незабаром, він був збитий бойовиками з гранатометів. Ще один гвинтокрил зазнав катастрофи далеко від Кавказу, в Греції. Загинуло 17 пасажирів, серед яких і Патріарх Александрійський і всієї Африки Петро 8-й.
Андрій Охрімович
І на завершення ще один “месідж” од Василя Симоненка.
“Він дивився на мене тупо Очицями повними блекоти: - Дарма ти себе уявляє пупом, На світі безліч таких як ти. - Він гримів одержимо і люто, І кривилося гнівом лице рябе, Він ладен був мене розіпнути За те, що я поважаю себе. Не стала навколішки гордість моя... Ліниво тяглася отара хвилин... На світі безліч таких, як я. Та я, їй Богу, один. У кожного Я є своє ім’я, На всіх не нагримаєш грізно, Ми – не безліч стандартних “я”, А безліч всесвітів різних. Ми – це народу одвічне лоно, Ми – океанна вселюдська сім’я. І тільки тих поважають мільйони, Хто поважає мільйони Я”.
На цьому все. В київській студії разом зі мною працював Михайло Петренко. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.
Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.
