Варшава, 6 жовтня 2004 – У Варшаві триває щорічна нарада Організації з безпеки та співпраці в Європі. Ця нарада присвячена так званому «людському вимірові», тобто розглядає питання прав людини, демократичних виборів, ситуації національних меншин тощо. У вівторок увечері в рамках наради ОБСЄ відбулося засідання, присвячене, зокрема, й майбутнім президентським виборам в Україні.
Ще першого дня роботи наради ОБСЄ в Варшаві було оприлюднено звіт Міжнародного Гельсинкського фонду прав людини, в котрому гостро критикувалась передвиборча ситуація в Україні. До засідання, присвяченого, зокрема, й виборам українського президента, було привернено чимало уваги. Головними доповідачами від України на цьому засіданні були Олександр Шевченко з правозахисної організації “Гельсинкі-90” та Євген Захаров із Харківської правозахисної групи.
Олександр Шевченко поінформував присутніх на цьому засіданні експертів із різних країн Європи, США і Середньої Азії про головні порушення закону про вибори в Україні, зафіксовані його організацією та іншими незалежними інститутами, що спостерігають за виборами. Натомість Євген Захаров зупинився на більш концептуальних процесах передвиборчої кампанії в Україні.
Євген Захаров, відомий на Заході український правозахисник та дисидент, розглядає порушення закону про вибори в контексті порушення загальних прав людини. Одним із них є відсутність у виборчому законі права вітчизняних громадських організацій бути спостерігачами на виборах президента.
І це не єдине порушення основних людських прав, твердить Євген Захаров:
«Наші громадяни можуть бути спостерігачами від міжнародних організацій. Закон цього не забороняє і не може забороняти, бо це була б дискримінація за ознакою громадянства. Але є постанова ЦВК про те, що спостерігачами від міжнародних організацій можуть бути тільки іноземці. Наша опозиція могла б спрямувати свої зусилля саме на цю справу : порушити перед ЦВК питання, що такий підхід – це порушення прав людини, це дискримінація».
Що ж стосується ролі самої ОБСЄ в цьому процесі, то, на думку харківського правозахисника, її не варто переоцінювати, хоч не можна й недооцінювати. На наше прохання прокоментувати звернення української опозиції до ОБСЄ, щоб організація надіслала більше спостерігачів, Євген Захаров сказав:
«ОБСЄ не може взяти близько до серця наші українські проблеми. Я вважаю, що бажати від ОБСЄ більше, ніж вона може дати, недоречно. ОБСЄ не має можливості спрямувати сюди десятки тисяч спостерігачів. Вибори в Україні – це насамперед українська проблема».
Відомий польський правозахисник, професор Анджей Жеплинський, котрий проводив це засідання, на завершення з сумом зауважив, що міжнародні організації багато знають про порушення, які діються в ході передвиборчої кампанії в Україні, але можуть зробити небагато. Найгірше, як зауважив один із учасників засідання, що ми навіть не можемо точно зараз ствердити, чи ці вибори відбудуться взагалі.
Ще першого дня роботи наради ОБСЄ в Варшаві було оприлюднено звіт Міжнародного Гельсинкського фонду прав людини, в котрому гостро критикувалась передвиборча ситуація в Україні. До засідання, присвяченого, зокрема, й виборам українського президента, було привернено чимало уваги. Головними доповідачами від України на цьому засіданні були Олександр Шевченко з правозахисної організації “Гельсинкі-90” та Євген Захаров із Харківської правозахисної групи.
Олександр Шевченко поінформував присутніх на цьому засіданні експертів із різних країн Європи, США і Середньої Азії про головні порушення закону про вибори в Україні, зафіксовані його організацією та іншими незалежними інститутами, що спостерігають за виборами. Натомість Євген Захаров зупинився на більш концептуальних процесах передвиборчої кампанії в Україні.
Євген Захаров, відомий на Заході український правозахисник та дисидент, розглядає порушення закону про вибори в контексті порушення загальних прав людини. Одним із них є відсутність у виборчому законі права вітчизняних громадських організацій бути спостерігачами на виборах президента.
І це не єдине порушення основних людських прав, твердить Євген Захаров:
«Наші громадяни можуть бути спостерігачами від міжнародних організацій. Закон цього не забороняє і не може забороняти, бо це була б дискримінація за ознакою громадянства. Але є постанова ЦВК про те, що спостерігачами від міжнародних організацій можуть бути тільки іноземці. Наша опозиція могла б спрямувати свої зусилля саме на цю справу : порушити перед ЦВК питання, що такий підхід – це порушення прав людини, це дискримінація».
Що ж стосується ролі самої ОБСЄ в цьому процесі, то, на думку харківського правозахисника, її не варто переоцінювати, хоч не можна й недооцінювати. На наше прохання прокоментувати звернення української опозиції до ОБСЄ, щоб організація надіслала більше спостерігачів, Євген Захаров сказав:
«ОБСЄ не може взяти близько до серця наші українські проблеми. Я вважаю, що бажати від ОБСЄ більше, ніж вона може дати, недоречно. ОБСЄ не має можливості спрямувати сюди десятки тисяч спостерігачів. Вибори в Україні – це насамперед українська проблема».
Відомий польський правозахисник, професор Анджей Жеплинський, котрий проводив це засідання, на завершення з сумом зауважив, що міжнародні організації багато знають про порушення, які діються в ході передвиборчої кампанії в Україні, але можуть зробити небагато. Найгірше, як зауважив один із учасників засідання, що ми навіть не можемо точно зараз ствердити, чи ці вибори відбудуться взагалі.
